Archive for September, 2007
В пику політиці…
По ТБ іде всяка політична маячня, а мну собі сидить навушниках відгородившись від цього лайна і дивиться “Death Note”. Як не як, а воно вважається найкращою новинкаою 2006-го року. Доводиться, правда, дивитись в рос. закадровому перекладі, бо жоден з англомовних сабберів так і не випустив ще його повністю (це просто дивина якась) та і я почекаю його в HDTV з нормальними англомовними сабами 
Отож, “Записник смерті”… Нудьгуючий школяр знаходить зошит, який “впустив” на землю один нудьгуючий бог смерті, щоб його знайшла людина і розважитись спостерігаючи за розгортанням подій. А зошит не простий, а чарівний: коли вписуєш туди чиєсь ім’я і при цьому уявляєш його зовнішність, то за 40 секунд ця людина помирає від серцевого нападу. Але можна впродовж цих 40 секунд вписати інший спосіб смерті. Якщо вписано інший спосіб, то впродовж 6 хв. і 40 секунд можна вписати обставини смерті (але вони повинні бути реальними). Отакий собі подарунок долі. Школяр перевіряє чи працює воно на злочинцях і пересвідчившись в його дієвості починає влаштовувати криваві жнива злочинців з метою звільнити світ від покидьків і хм… стати богом. Але не всі люди вважають це адекватним, особливо Інтерпол і для того, щоб виявити причину масових вбивств підключають супер-крутого детектива, якого до того ніхто не бачив, але який ще не знав поразок (кароч, Шерлок відпочиває ). І починається боротьба ідеалів, характерів і, що найцікавіше, мізків. Кароч, поки проглянув 9 серій - офігенна річ. Захоплююче, динамічне… Мішанина екшену та детективу. Цікаві головні герої. Звісно, не без своїх, ляпів, але “who cares?”. Кажуть, правда, що всередині воно стає трохи нуднуватим, та і довжина його в 37 серій вигляда не дуже оптимістично - сумніваюсь, що такий драйв можна витримати впродовж такого часу, але побачимо. Поки що я в захваті. MUST SEE однозначно.
P.S. А той детектив чимось дуже схожий на мене Я теж часто люблю так сидіти підклавши ноги під себе, обожнюю солодощі, такий само худий, блідий, сутулий і малоохайний (вдома - завжди, але перед виходом на вулицю я на відміну від “L” хоч зрідка дивлюся в дзеркало ).
Novembre
Слухаю сабж зразка 2007-го, а семе альбом “The Blue”. Чорт, як же мені їх не вистачало виявляється. А більше року тому, коли купив їх диск “Novembrine Valtz” ще думав типу “гроші на вітер”, адже довго їх слухати не міг - занадто вже воно дивне і хаотичне тоді для мене було. Тепер після паузи навпаки насолоджуюсь кожною хвилиною. І чорт його зна, що вони грають Я б назвав це авангард-дум. Вони, мабуть, сама оригінальна з важких груп, які я слухав… Той же Опет, з яким їх часто порівнюють, відпочивають.
Kamianets-Podilskyi Fortress (HDR)
Надибав осьо на Флікрі. Нє, ну хіба не краса, га? І, на жаль, не я сфоткав. Та я оце збираюсь в середині жовтня (вихідні 20-21 числа) теж рванути в Кам’янець і Хотин пофоткати. Сподіваюсь мені до того часу повернуть фотоапарат з гарантійки.
Claymore
Додивився вчора останню серію сабжу. Кінець в “найкращих” традиціях злитий. ІМХО, звісно. Наскільки серії про Клер та Терезу підняли рейтинг аніме в моїх очах (однозначно найсильніші епізоди), настільки ж кінець його опустив. За персонаж Ракі казати нічого не буду - його не матюкав хіба що лінивий Досить мало уваги наділено другорядним персонажам: Мірії, Елен, Денев та Жанні. Сюжет, в принципі, нічим особливим не вирізняється, але все ж вельми приємний і динамічний. От тільки кінцівка - відстій. Зробили б її трагічною - наприклад щоб Клер та Прісцилла вбили б одна одну (і Ракі десь там заодно - зробили б приємно дуже багатьом глядачам) - було б просто супер і в тему, а так… Вона настільки відкрита, що в ній прямим текстом читається: “чекайте другий сезон”. Прикро… 
Ну, коротше кажучи 8/10 з велииикою натяжкою.
Хм… Гарно.
Сперто звіси: http://community.livejournal.com/garfield_rus/469703.html
Але в реальності є ще більш протиприприродні речі…
Хм… Про що це я? Соплі в моєму блозі?!? Даруйте, слабкість, слабкість… Сподіваюсь, більш не повториться.
Чорна полоса
Не тиждень, а просто срань якась. В військомат на виписку так і не потрапив (якщо Люда не порве розписку, то мені типу як в понеділок анулють диплом, ага 
), на тренуванні (точніше, коли мив підлогу перед ним) потягнув м’язи на нозі, що зараз кульгаю трохи і в довершення до всього згубив кредитку на якій були всі гроші і залишився аж з 15 грн. в кишені. Одна радість - зарплата на наступному тижні… Але я як подумаю скільки геморою мене ще чекає з карткою, то руки опускаються, а мені ще ж потрібно оплатити замовлений квиток на Kreator (обіцяв Лєніну з GP заїхати вчора-сьогодні та забрати, а тут така фігня). Я хочу, щоб нарешті були вихідні і я міг забити на все і поплювати в стелю.
Нагріб на Амазоні літературки…
З доставкою вийшло більш ніж на 80$, але я не зміг протистояти спокусі.
Items not yet shipped:
Delivery estimate: December 3, 2007 - December 17, 2007 1 of: Chronicles of the Black Company
Sold by: Amazon.com, LLCItems shipped on September 20, 2007:
Delivery estimate: October 9, 2007 - November 2, 2007
1 package via International Shipping 1 of: Passage at Arms
Sold by: Amazon.com, LLCItems shipped on September 26, 2007:
Delivery estimate: October 16, 2007 - October 30, 2007
1 package via International Shipping 1 of: The Shambhala Guide to Kendo: Its Philosophy, History, and Spiritual Dimension
Sold by: Amazon.com, LLC
1 of: Kendo: The Definitive Guide
Sold by: Amazon.com, LLC
До речі, хто там користувався вже амазоном? Як довго пакунки йдуть до нас і в якому вигляді воно приходить? Кидають з пошти повідомлення в скриньку?
Степний вовк
Почав вчора читати свіжопридбану книжку. Читаю і прозріваю. Таке відчуття ніби про мене писано. Ну, звісно, самі події не такі і там дещо гіперболізований порівняно зі мною персонаж, але загальна ідея… Прочитав лише близько 40 сторінок, але вже напевне можу сказати, що це буде моя улюблена книжка, а цей блог скоро перетвориться в її цитатник До речі, я, здаєтья, завдякий їй потроху навіть починаю більше розуміти себе. Під катом будуть довгі цитати (на жаль, російською, але як я вже писав, український переклад знайти не вдалося).
Epica
Вчора скачав декілька старих бонусних збірок та новий реліз від однієї зі своїх самих улюблених команд - голандців “Epica”. Послухав. Реліз 2007-го року “The Divine Conspiracy” я обов’язково візьму на CD, бо на ньому хлопці стрибнули вище своєї голови. Здається, що вони зібрали мої найпотаємніші побажання після “Consign to Oblivion” (2005) і випустили цю лялю. Що можна сказати? Вокал Сімоне поліпшується просто на очах, аранжування теж суперське - дуже засимфонізоване, але нудьгу не навіває, в більшості пісень присутній брутальний гроулінг Марка, тематика пісень повернулась до часів “The Phantom Agony”, тобто основна тема - антирелігійна, але письменницький талант у Марка явно виріс, оскільки тексти як на мене на порядок кращі: менше пишеться прямим текстом, але тим не менш все зрозуміло.
І обкладинка гарна. Сімоне зображає Єву
Крім того, прослухав їх інструментальний альбом “The Score - An Epic Journey”. Якби не бачив теги МР3, то я був би готовий заприсягтися, що це саундтрек до “Shadow of the Colossus” від Коо Оотані (Koh Ohtani) - я його люблю слухати на роботі, коли працюю. Сказати, що вони схожі - не сказати нічого, бо атмосфера обох творінь однаковісінька.
Навсікая
Обіцяні коментарі щодо “Навсікаї”. Отож, прибігши в кінотеатр одразу рванув до кас і поки купляв квитки побачив флаєр на нього. Один малюнок на ньому одразу налаштував на потрібний лад і запалив в душі передчуття пригоди:
Коли зайшов в зал фільм схоже що тільки-но розпочався, тому я фактично нічого не пропустив. Впавши в крісло мну почав поринати в казку від справжнього маестро. Щодо технічної сторони я чесно кажучи не знаю взагалі що вони там реставрували, бо виглядало воно все, здається, так само як і на проглянутому мною два роки тому відео. Те, що я вже його бачив дозволило абстрагуватись від основного сюжету і звернути увагу на масу дрібниць наявністю та реалізацією яких можна відрізнити мистецтво від непотребу.
Ну а тепер трохи про негатив та філософію. Поруч зі мною сиділа парочка, яка мну сильно дратувала. І якби йм ще було років 15-18 я б зрозумів, бо це той вік в якому творіння Міядзакі зрозуміти не дано (хоч і звучить голослівно, але це печальна статистика читання тем про фільми від Міядзакі на різноманітних форумах). Це роки боротби з дитиною в собі. Але, чорт забирай, вони були як мінімум моїми однолітками, а то і старші. Благо, я не чув коментарів від дівчини, бо вона сиділа далі, зате чув з четверть коментарів хлопця. Звісно, там був традиційний коментар про буцімто відсутність у Навсікаї нижньої білизни (мабуть всі анімешники через це проходять - сам пам’ятаю як колись відкручували назад кадри ), але була і маса інших, що час від часу так і хотілось сказати: “Якщо воно таке фігове, то якого біса ти тут сидиш? Іди н*х і чекай коли вийде суперінтелектуальний Шрек 4!” Але роздратування - не єдине відчуття яке я відчував тоді. Була ще огида. Ніби сидиш поруч з трупом. Для мене творчість Міядзакі - це своєрідний лакмусовий папірець на те, чи жива ця людина. В моїй філософії вона жива лише доти, доки живе в ній дитина. Лише вона здатна запалюватись чимось від маківки і до п’ят, лише вона здатна по справжньому чогось прагнути і відчувати, а тому лише вона є двигуном життя і саме на неї спрямована творчість студії Джіблі (не вся, звісно). Часом мені здається, що її кінцевий глядач не стільки дитина за віком, скільки дитина в серці. Шопенгауер теж писав про молодість, про бажання, про плани на майбутнє і про розчарування. Ще тоді, щойно дочитавши його “Афоризми та максизми”, я писав, що з одного і того самого базису ми з ним виводимо зовсім різні твердження. Це якраз саме той випадок. Мну подивився на речі дещо глобальніше і вирішив, що він розглядає лише один випадок - коли дитина поступово вмирає. Так робить, мабуть, більшість людей. Хтось більш розумний інколи підгодовує її і вона живе, але не росте і не розвивається. Таким чином з віком між дорослим і дитячим “я” утворюється та поширюється прірва. І є третій шлях, коли дитина і дорослий розвиваються однаково і йдуть по життю разом. Дитина хоче - дорослий виконує - дитина радіє - дорослий радіє. А навіть якщо щось не виходить дитина завжди переносить невдачі легко, адже попереду стільки нового, стільки ще бажань, що звертати увагу на невдачі - завелике марнотратство себе.
P.S. Фінве тут якраз нагадав про що я забув сказати. Про переклад. Озвучка - російський дубляж. Не скажу що дуже вже погана, але дуже дратувало оце постійне “княжна, княжна”. Складно описати настільки воно не пасує головній героіні. Ну і ще була пара моментів, переклад яких мені не сподобався.