graywolf's lair

Inhuman being's diary…

Субтитри vs дубляж

| 7 Comments

Останнім часом всі більше і більше почав відходити від дубльованих фільмів. Але було це все якось підсвідомо. Хоча одну причину я все ж міг назвати: коли обирають акторів в кіно, то роблять це, щоб персонаж гарно підходив під образ і справа не лише у зовнішньому вигляді, рухах і міміці, але і в голосі. Голосі, якого ми в гіршому випадку не чуєм (дубляж), а в кращому чуєм дуже слабо (закадроий переклад). Ті, хто виконують дубляж чи просто озвучку іншою мовою мають зазвичай набагато скромніший арсенал людей, яких можна було б задіяти та і не факт, що бачення твору тих, хто підбирає голоси на дубляж відповідає баченню режисера оригіналу. Таким чином твір апріорі вже спотворюється. Але це не все. Це – лише надводна частина айсбергу і я це відчував. Сьогодні ж по дорозі на роботу почитуючи Ніцше знайшов для себе елемент прихованої від ока підводної частини:

Что труднее всего поддается переводу с одного языка на другой, так это темп его стиля, коренящийся в характере расы, или, выражаясь физиологически, в среднем темпе ее “обмена веществ”. Есть переводы, считаемые добросовестными, но являющиеся почти искажениями, как невольные опошления оригинала, просто потому, что не могут передать его смелого, веселого темпа, который перескакивает, переносит нас через все опасности, кроющиеся в вещах и словах.

(с) Фрідріх Ніцше, “По ту сторону добра та зла”

І хоча тут мова йдеться саме про друковані, тим не менш голос в кінематографі хоча б частково повертає те, що втрачається при перекладі. Дубляж же вбиває все без сліду.

7 Comments

  1. – особливо смішно, що цитата наведена російською 😉

    що доводить, що все ти зрозумів (хоч читаєш не німецькою…)

    а все тому, що в природі все не так однозначно, і коли оформлюються якісь протиріччя (типу субтитри-дубляж) – це натякає, що в кожному з них є свій прикол, це просто два моменти чогось більшого.

    я можу навести стільки прикладів чудових дубляжей, і прекрасних перекладів… адже переклад, знаєш, це не сухе дотримання оригіналу, і автор ще не бог (зачасту автор навіть сам не знає про що пише, у нього просто виходить добре; він тільки медіум, що передає щось інше…).

    переклад завжди друга похідна, АЛЕ оригінал – це теж похідна! (тільки перша). похідна від чогось більшого, що він намагається передати. тому це завжди певна гра – і оригінал, і переклад. оригінал в певному розумінні теж переклад якоїсь іншої події, яку автор в міру свого таланту намагається передати. тому вони з перекладом в одному човні, і не треба їх так вже особливо відрізняти, і відмовляти перекладачу у певному люфті, вільності передачі, яку мав автор оригіналу, поміть.

    плюс субтитри навантажують очі і є втручанням у візуальний ряд, – і ще питання чого автор не хотів би більше (щоб втручались в його відео, чи в аудіо! (нагадаю співвідношення відео-аудіо-інформації в житті людини 70%-30%, а отже вага відео вдвічі більше))

    тільки не думай, я не прибічник дубляжу – я просто намагаюсь показати, що є аргументи і за, не тільки проти. я поза цим протистоянням, я розумію, що є свої плюси і в субтитрах, і в дубляжі; це все певна гра (як і сам оригінал); вся різниця полягає тільки в майстерності виконання, органічності кінцевого рез-ту; переклад або передає ту приховану подію, яку намагався передати оригінал (і тоді він хороший), або – ні (і тоді він поганий). і знову ж таки, талановитий перекладач може навіть не знати, що там він передає, просто у нього це безсвідомо виходить…

  2. Цитата була наведена російською, бо я читаю Ніцше в рос. перекладі і то був просто копі-паст. Та і не хотілось ще далі спотворювати думку перекладом з перекладу 😉

    Я розумію, я теж бачив гарні дубляжі. Ствосовно аніме – це, наприклад, російський дубляж “Gunslinger Girl” та “Last Exile”, який робила одна й та сама студія. Причому в другому здається дубляж вийшов кращий за оригінал, особливо це стосується персонажу Діо. Але я вів мову про те, що “російський” Діо хоч і робить ті ж самі вчинки виглядає завсім інакше, аніж “японський”. І нехай оригінал – це теж похідна (я навіть більше скажу – при сприйнятті людиною туди накладається що одна похідна), але все ж вона в будь-якому випадку набагато ближча до основної ідеї, аніж друга. Що залишається від ідеї, коли: “сприйняття = дубляж` = оригінал“ = ідея“`” ?

    Щодо навантаження на очі і втручання у мене крутиться в голові одна ідея, але я ще не знаю як її сформулювати.

  3. Цитата була наведена російською, бо я читаю Ніцше в рос. перекладі і то був просто копі-паст…

    я не про те – іронія в тому, що ти читаєш не-німецькою (а наводиш приклад з ніцше щодо “неможливостей” перекладу, тобто самим цим ніби закреслюєш його; адже ти виходиш з того, що пасаж тобі зрозумілий, а отже перекреслюєш його значення (бо розуміння у тебе виникає саме з перекладу, хтозна що там в оригіналі; ти ніби автоматично лишаєш за дужками той факт, що ніцше писав німецькою, а перекладати його досить важко, і в тебе мала би бути певна невпевненість щодо “правильності” перекладу; а її нема.)

    …але все ж вона в будь-якому випадку набагато ближча до основної ідеї, аніж друга…

    а як на мене, в самій природі “основної їдеї” лежить “вторинність”, релятивізм – ідея існує тільки як певний “переклад”, самої по собі її нема. тільки коли її “перебрехують” – тільки тоді її і помічають; тому я особливо не розрізняю між оригіналом і перекладом; все є перекладом; в природі речей, щоб їх суб’єктивно сприймали; тому все “похідне”, і особливої різниці між “першою” і “другою” похідною не існує (різниця, звісно, є, але вона не так вже принципова).

  4. В мене є невпевненість щодо перекладу. У розмові з друзями коли мова йде про Ніцше я неодноразово наголошував, що німецьку варто було б вивчити лише для того, щоб можна було прочитати в оригіналі, але для мене все ж це було велике марнотратство часу. Я це лишив за дужками тому що це саме собою розуміється.

    Ну що ж… То твоє світобачення – у мене просто погляди інші 😉

  5. P.S. Така вже річ філософія, що навіть однакових вихідних данних (напр. я теж за суб’єктивне світосприйняття) можна дійти різних висновків.

  6. я зараз став прихильником синхрону – знаєш, коли перекладають поверх оригінального звуку; чутно і оригінальних акторів, і переклад на твою мову іде голосовий (а не візуальний, як в титрах). якби при цьому ще написи перекладали теж написами, взагалі було б ідеально.

    а наші переклади (ті, що по тіві) – досягли в синхроні певних успіхів! візьми csi по нтн – чудово чутно англ., чудово чутно українську, просто ідеальний рівень звуку підібраний, всі інтонації точно передаються. серйозно, синхрон – це найкращий варіант (дуже інтелігентне рішення).

  7. Можливо. Я просто чув лише пару речей з синхроном (NGE і ще щось) і мені не сподобалось.

Залишити відповідь

Required fields are marked *.