graywolf's lair

Inhuman being's diary…

Вчорашнє…

| 3 Comments

Побував таки вчора на перегляді х/ф “Сакуран” в укр-яп центрі при КПІ. Тренування на печерську у нас відмінили і тому рішення про перегляд було прийняте одразу. Правда довелось їхати з формою в рюкзаку та шінаєм за плечима, що було трохи не зручно і оцейво… трохи ніяково перед японцями. Ну а щодо фільму… Власне, мети його перегляду як елементу японської культури я досяг – цікаво було, але фільм сам по собі, ІМХО, не дуже. Занадто вже дівчачий як на мене 🙂 Але красивий і яскравий.

А ще мене щось потягнуло на старі добрі квести. На минулому тижні скачав “The Longest Journey“, на цьому тижні за три дні пройшов. Сподобалось неймовірно – я давно сумував за такими атмосферними речами. І сюжет цікавий, хоч і кінцівка передбачувана. Жаль, правда, що графіка не дуже – все таки гра 2000-го року. Ну і ще я чітерив трохи – одразу скачав проходження і якщо довго над чимось маявся, то піддивлявся. Все-таки мені найцікавішим був сюжет, а не геймплей. Квести – взагалі суперська річ, але їм не вистачає нелінійності 🙁 От би зробити якийсь конгломерат японських нелінійних за сюжетом візуальних новел (як-от Tsukihime) та звичайних квестів, то вийшла була б просто бомбова суміш.

3 Comments

  1. "кінцівка передбачувана"

    Дивно, багато хто каже навпаки. Мабуть, ти далекоглядний.

    • Ммм… Я можливо не так виразився, але ІМХО буває штамповий фінал (набридливий традиційний), а є логічний: не традиційний, але до якого тебе автори сценарію все підводять. Цей варіант навіть як на мене найкращий, аніж просто якийсь карколомний фінт сценарію під кінець, де все перевертається з ніг на голову. У The Longest Journey він саме логічний.

Залишити відповідь

Required fields are marked *.