graywolf's lair

Inhuman being's diary…

J-Metal

| 9 Comments

Коли слухаєш японський power metal, то здається, що це музика з іншої планети… Настільки воно інше. Його навіть не сприймаєш спершу, але потім втягуєшся 🙂

Для прикладу кліп гурту Versailles.

Єдине чого я не розумію – це цих підарських нарядів :-/ Нє, те, що це елемент стилю visual kei я вже прочитав, але все ж… Я коли дивився фотки япоських j-rock гуртів, то спочатку думав, що вони виключно дівчачі. А потім виявилось, що то все мужики 😀

9 Comments

  1. та ти що, підарські наряди – це єдине що тут є! (за браком всякої музичної оригінальності)

    на жаль, на відміну від візуальної культури, де японці несуть якусь свою внутрішню самобутність, у музиці вони здебільшого такий сакс, що аж руки опускаються. просто попса в своїй чистій формі (тобто бездумне запозичення задля комерційного ефекту, причому навіть і не талановите)…

    але, як і скрізь, є і у них парочку речей нормальних…

  2. Те, що їх мятал в більшості своїй не дуже – я помітив, але я б не сказав, що він сильно запозичений. Я спеціально в якості прикладу вибрав екземпляр, що грає пауер, бо я на ньому найліпше знаюсь і можу сказати, що тут вони ні на кого абсолютно не схожі. Тобто оригінальність якраз є, але… вона занадто хаотична і складна для сприйняття.

  3. та що ти, бог з тобою… яка ж тут складність для сприйняття? як люди діатонічну гаму насилують? та такого добра скрізь повно, на то воно і попса… ну є там легенька мелодія, рівно стільки, щоб продалось, не більше… імпровізаційна цінність 0 (а може і від”ємна). нуль коротше. (попса, як і більшість в цьому стилі) тому і “віжуал” (з аудіо не склалося)…

  4. а мятал в більшості своїй не дуже сам по собі, не тільки у них 😉 (різновид попси у відрізному аранжуванні, щоб вуха запудрити)…

  5. Це твоя суб’єктивна думка. Я багато чого переслухав від класики до авангарду, але все ж в більшості слухаю саме мятал, бо подобається найбільше. А попсою можна назвати все у кого взагалі є слухачі 😉

  6. всі думки суб”єктивні… я теж колись слухав метал в дитинстві… воно ж на дітей і розраховано (чоловічої статі). такий собі попсовий шьонен. дітям важко відрізнити попсу чоловічої статі, вони все сприймають за чисту монету.

    -> Я багато чого переслухав
    +: слухати і чути – дві великі різниці

    -> бо подобається найбільше
    +: людям і аліна гросу подобається

    -> попсою можна назвати все у кого взагалі є слухачі
    +: я не називаю попсою “популярну” музику взагалі – я називаю попсою музику, яка з самого початку задумується, щоби бути популярною (тобто апріорі розрахована на масове споживання), щось типу реклами. а це теж дві великі різниці… хороша музика може бути досить популярною (та і попса інколи перетворюється на щось хороше, але то талант мати треба (музичну оригінальність); а у цих чувачків зверху його нуль (як і у більшості металерів (хоча, кажу ж, талановиті люди скрізь зустрічаються))))…

  7. Ну, не бачу чому заперечити в твоїй логіці 🙂 Вся музика зрештою на когось розрахована. Той же самий Моцарт писав свої опери під конкретні верстви слухачів.

  8. розрахована-то вона розрахована, але в музиці є ще дещо, окрім цієї розрахованності на слухачів; а от в попсі – нема. нічого окрім чіткого розрахунку.

    по великому рахунку це не має навіть відношення до грошей (більше послухають – більше куплять); просто є музика яку пишуть задля показухи (show off), просто щоб “показатись” комусь; тобто задля понтів. а є музика яку пишуть з інших причин…

    елемент шоу і показухи, ясно, присутній і в справжній музиці; просто в попсі окрім нього нема нічого іншого

    (і Моцарт – це, до речі, попса, тільки він попадає в ту категорію талановитої попси, про яку я казав вище (тобто це така “трансцендентна” попса, попса, яка виходить за власні межі, тобто вже в принципі і не-попса…)).

  9. Не заперечую 🙂

Залишити відповідь

Required fields are marked *.