Від опери до перекладу :)
Щось потягнуло мене під вечір послухати неметалюжних оперних співачок. Слухав оце я Хейлі Вестенра (більш схоже на Сару Брайтман чи “неметалеві” сайд-проекти Тар’ї Турунен) та Чечілія Бартолі (100% опера) і захоплюючись голосом розумів, що ним одним я ситий не буду. Особливо це проявлялось на Чечілії, оскільки там музичне аранжування було, здається, більше для понту. Слухав, і згадалось мені як ходив на “Ріголетто” Верді, і як не раз в деяких муз. фрагментах мені покою не давали думки типу: “а отут би гітарками акцент поставити”. Нічого з собою поробити не міг – настільки вже звик до мішанини класичних інструментів з електрогітарами, що звичайні оперні оркестрові партії видаються прісними 
Музика видається “розрідженою”, а оцю “розрідженість” дуже в тему заповнили б типове звучання важкої музики. Вони б не руйнували, а навпаки органічно доповнювали б одне одного утворюючи щось нове. Це ж навіть якось символічно: класика символізує щось величне, а метал – навпаки. Ну типу як ангели і демони 
Кароч послухав-послухав і для порівняння включив трек “The Divine Conspiracy” з однойменного альбому гурту Epica. Ну просто бальзам на вуха. Нескладні (навіть примітивні) гітарні рифи як скелет витвору + гарна мелодія класичних інструментів та синтезатора як потужні м’язи та шкіра. Потім пробило подивтись кліпи Епіки – заліз на Ютюб. Проглянув ранню творчість і… не довго думаючи сів за переклад пісні “Feint” з їх першого альбому “The Phantom Agony”. Поповнилась моя колекція перекадів зі збереженням мелодії ^_^ Під катом текст оригіналу, переклад (трохи кострубатий як завжди, але все ж) та кліп з Ютюба
|
|
Comments
Так там фактично рима є лише в перших рядках. Суть моїх перекладів – не рима, а при тій самій мелодиці, тобто щоб пісню можна було співати іншою мовою при тих само нотах, зберегти якомога більше символізму оригіналу. В одних речах це вдаєтсья краще, в інших гірше…
ти не розумієш:
The very brightest candle of all has been extinguished
Smothered by those who could not bear to face reality
в цих рядках нема рими, а в перекладі – є. це помилка. ви так фіксовані на римі, що навіть такого не помічаєте. рима – це художній засіб. його не варто вигадувати.
а щоб можна було співати – достатньо передати ритм (наголоси плюс склади). і навіть це не обов”язково… головне в перекладі тональної поезії (рок-н-рола напр.) – щоб на відповідних нотах зберігався відповідний символізм. це само по собі важко, а люди за рими беруться!
рими передавати необов”язково в наш час – люди чують пісню, вони ж не глухі… ти ж не пишеш ноти-акорди поруч зі складами, правда ж? а це більш важлива складова поезії, аніж рима… от смислу-символізму люди не розуміють, бо не володіють мовою оригіналу – його треба відповідним чином передати. а рими-ноти вони чують, не глухі ж. 
>> а щоб можна було співати – достатньо передати ритм (наголоси плюс склади).
Я саме це і намагаюсь завжди зробити в перекладах. Якщо там виходить рима – це скоріше за все буває підсвідомо, або просто випадковість
згасили-сили? рими нема в оригіналі, це дуже не виправдано. і звідки ви всі взяли цю манеру перекладати з римами? (навіть де їх немає…) рими взагалі – погано, це до поезії практично і відношення немає. це для дітей. щоб краще запам”ятовувалося. а взагалі рима – це ознака попси. рима – це погано. рима – це зло. (в перекладі, звісно). це ознака того, що головне – символика – перебрехано.