Як я вже колись згадував, пробило мене останнім часом на квести… 🙂 Тоді я пройшов “The Longest Journey”. Цього разу вирішив витратити ще часу і пройти “Dreamfall: The Longest Journey” – продовження. Ця гра зроблена в дещо іншому стилі, з іншим геймплеєм, не квестовим. Одразу скажу – геймплей не дуже (краще б взагалі зробили повністю інтерактивне кіно, бо бігати трохи набридло 🙂 ), але мова не про нього. Про що мова – так це про сюжет… Няяяяяяяяя! Дуже і дуже. Красиво, цікаво, непередбачувано і неймовірно атмосферно. По-перше, перед Дрімфолом треба обов’язково пройти звичайну “Подорож”, бо інакше не відчути ностальгічної насолоди пробігаючись по Ньюпортській Венеції чи по знайомим вуличкам Меркурії, не радіти так зустрічі з Вороном та Драконицею… В огляді лінк на який я дав вище згадується, схоже, оригінальна озвучка. Я її не чув, але і російський переклад і дубляж вище всяких похвал. По-перше, схоже, що переклад робила одна людина і 100% озвучували ті самі актори, що і “Подорож”. І це чудово, бо жарти та причитання Ворона смакували б геть по іншому, якби їх озвучувала інша людина. Лише в одному-двох епізодах вони трошки спаскудили атмосферу, але то дрібниці. Гра 2006-го року, тому графіка тут відповідно набагато краща. Не ідеальна, звісно – ляпів вистачає, але дуже і дуже. Музичний супровід – просто чарівний і завжди в тему (вже шукаю ОСТи). Ну і це саме… Кінцівка Дрімфолу відкрита – буде продовження… Цікаво лише коли.