Archive for May, 2008
Back to training :)
Цього разу сабж стосується не мого повернення з Кримських гір, а відновлення регулярних тренувань з кендо. Нарешті хаос дурка на роботі і поза нею затихла і життя поступово входить в більш звичний ритм. Команда на роботі доукомплектувалася, задач, що потрібні “на вчора” поки що не дають, більш-менш призвичаївся добиратись до нового офісу та і до самого нього теж вже звик. А завдяки походу відбувся такий собі reboot мозку, після чого все остаточно стало на свої місця…
От вчора і потопав мну на тренування після півторамісячної перерви. Мдя… Я знав, що я втратив форму, але не думав, що настільки. Благо, хоч тренування було не дуже навантажуючим – спочатку купа базових вправ з новачками (хоча навіть на них я лажав 
осболиво на улюбленому саші-мен – було страшенно прикро) і лише практично в самому кінці джігейко. От там-то мене налупцювали добряче. Першим мну попав на Льоху. Ну, хвилини на півтори-дві максимум мене спочатку може і вистачило (пропускав як завжди багато, але хоч попадав і сам зрідка), а потім сили раптово скінчились і я вже більше стояв і дуже зрідка атакував… Потім Жека. З ним бій завжди повільніший – він порівняно нечасто атакує першим, а в основному контратакує – думав відпочити, але не тут то було: коли після обміну ударами стикався в цубадзеріай, а потім пробував щось з хікі-вадза, то з швидко втомлювались руки. Після цього бою думав зараз переведу дихання та перепочину, бо нас було п’ятеро і мну здалося, що моя черга відпочивати була… Але виявилось, що ніфгіа. Ще й наступний бій виявився проти Романа. Це вже було просто знущання: втома плюс втрачені навички помножені на прірву в досвіді між нами і тут я взагалі представляв жалюгідне видовище – камае розвалювалось на кожному кроці, руки не піднімались… Після цього ще бій з Русланом, але його я взагалі не пам’ятаю – я там вже був на автопілоті. Та незважаючи на чи навіть скоріше завдяки цьому всьому додому повертався в дуже припіднятому настрої (хлюпав дощ, але я залюбки йшов без парасольки прямо під ним) з величезним бажанням пошвидше набрати колишню форму і рухатись далі по Шляху Меча. Зараз от сиджу з крепатурою в шиї, руках, плечах та ногах з охрипшим від кіаю горлом і чекаю завтрішнє тренування 
Повернення :)
Сьогодні майже опівдні прибув до Києва після тижневої подорожі по Криму. Чекайте найближчим часом фото та друкований звіт, а також маршрут на Google Maps (слава новітнім технологічним засобам під назваою GPS!).
Ну а поки коротко: маршрут ми повністю так і не пройшли, бо у нас трапилася прикрість – Феррозер вивихнув лапу та розтягнув зв’язки (але це виявилося потім – на горі ми думали, що він її зламав). Та й до того всього похід виявився занадто напруженим для тих, хто йшов перший раз, тому у 4-х з 7-ми учасників походу на передостанній день там був вже досить “упаднический” настрій і вони мріяли про пляж та пиво. Основна прикрість для мене особисто – залишилася невідкопаною на Ялтинській яйлі пляшка коньяку, яку для нашої тургрупи залишила тургрупа моєї співробітниці, що була там за два тижні до нас. Тому скоріш за все на кінець літа-початок осені плануватиметься коротка 2-3 денна коньяко-рятувальна операція
P.S. Зараз там в горах ще в западинах лежить сніг, тому можна трохи поваляти дурня. Наприклад ось так 
:
WordPress: додаємо RSS у FeedBurner
Захотілося мені нещодавно додати свою RSS-ку з блогу у Feedburner для статистики. Здавалося б: немає нічого простіше, адже для цього у Вордпреса є навіть спеціальний плагін. Та насправді не все йде по маслу, якщо ви використовуєте фільтрацію по тегам чи категоріям (tag/category filtering), а плагін редіректить будь-який feed (повний він чи фільтрований) на повний feed у Фідбьорнері. Ясно було, що потрібно якось їх розмежувати, наприклад, за допомогою файлу .htaccess. Покопавшись трохи в інеті знайшов-таки симпатичне рішення:
RewriteCond %{THE_REQUEST} ^[A-Z]{3,9}\ /(feed|wp-atom|wp-feed|wp-rss|wp-rdf)(.+)\ HTTP/ [NC,OR]
RewriteCond %{QUERY_STRING} ^feed [NC]
RewriteCond %{HTTP_USER_AGENT} !^(FeedBurner|FeedValidator) [NC]
RewriteRule .* http://feeds.feedburner.com/адреса_фіду_на_feedburner [R=307,L]
P.S. До речі, зверніть увагу на рядок з фільтрацією по User-Agent. Його не варто видаляти – пересвідчився на власному досвіді – я першим ділом його “прооптимізував”. Але без нього Feedburner при опитуванні фіду з вашого сайту редіректиться сам на себе, а не читає оригінал і виходить, звісно, дурня.
Інтернето-музичне
Кльові останнім часом тенденції намічаються у світі музики. Ледь не щотижня приходить інфа про те, що купа гуртів дозволяють безкоштовно слухати свою творчість по інтернету. Закачувати mp3 досі заборонено, але зі швидким розвиком інтрнет-каналів… “who cares?” Зрештою класно було б, щоб музику взагалі не треба було качати на комп – кажеш що хочеш послухати, а воно знаходить і програє прямо з інету і коли таки настануть часим вже якихось там 4G мереж (або принаймні дешевих 3G) mp3-плеєри в поточному вигляді просто вимруть. Так, наразі вже є або скоро будуть доступними останні альбоми Nine Inch Nails, Radiohead (хоча ці випустили таким чином один альбом на пробу, але потім сказали, що наступний вже буде суто комерційним), Portishead, Metallica… Будемо сподіватись, що тенденція продовжиться 
Це один момент. Інший момент – те, що раніше розкрутка гурту була справою майже виключно купи грошей продюсерів. Зараз все дещо легше, хоча, звісно, до рівня “зірок” з телеекрану не дотягнути, але це питання того, що цінніше: обгортка чи цукерка. Якщо цукерка смачна, то її шлях до тих, кому її смак буде до вподоби, значно спростився. Саме зараз, в епоху бурхливого розвитку другого вебу і соц мереж. Раніше, ще 3-4 роки тому, гурти могли викладати свою творчість на власних чи спеціалізованих сайтах… Але потенційні слухачі в першу чергу мали знати адреси цих сайтів та й інет був значно менш доступним. Що ми маємо зараз? А зараз ми маємо як мінімум MySpace та Last.fm, куди можна завантажувати ті ж само треки. Завдяки першому сервісу я часто цікавився останніми новинками відомих мені гуртів, а завдяки другому – знаходив купу нових цікавих команд. Наприклад, про Draconian, гурт який у мене якщо не в п’ятірці, то в десятці найулюбленіших, я дізнався саме звідти. Але повертаючись до Майспейсу та розкрутки… Мене на цей допис надихнула одна цікава новина з Дарксайд.ру: “Nuclear Blast Records и MySpace объявляют конкурс на заключение контракта с лейблом!”. “Алло, мы ищем таланты!”? Ось так воно має бути: лейбли шукати гурти, а не навпаки 
Hibernate + External HDD + неуважність = великі неприємності
Ще на минулому тижні сталася в мене невеличка як мені тоді здалося халепа… Збирався, значить, я на роботу, а ноут я зазвичай не виключаю, а hibernate’чу, бо мені лінька чекати поки він завантажиться… Ну от вимкнув я його, витягнув USB-шнурки від двох своїх зовнішніх HDD, поклав ноута в рюкзак і почалапав на роботу. Там часу діставати його не було, тож він так і пролежав у мене в сумці цілий день. Коли ж приперся знову додому, то спочатку знову підключив HDD і потім включив ноута ще не знаючи, що я тільки-но підписав смертельний вирок купі файлів. А справа в чому… Коли комп хібернейтиться, то він робить паузу в роботі і скидає поточний вміст оперативної пам’яті на жорсткий диск. Коли ж “прокидається”, то відновлює стан ОП та починає роботу з того місця, на якому спинився. І от тут-то і закралася фігня. Зазвичай я стараюсь робити для зовнішніх вінтів “Безопасное извлечение” перед тим як хібернейтити, але нерідко, коли дуже поспішаю, забуваю. Потім, коли вмикаю його на роботі, він одразу матюкається, що не може щось там своє службове записати на неіснуючий вже диск і заспокоюєтсья. Ну так от, коли я повернувся, то звсунув USB-роз’єми від вінтів навхрест (взагалі я втикав їх завжди куди прийдеться не дивлячись який вінт в який USB-порт я підключаю) і вийло так, що вінди вирішили, що все так і треба і спробували віддати команди вінтам на запис, але оскільки структура файлів та каталогів там відрізняється, то це зіпсувало інформацію у таблиці файлів NTFS. В результаті чого дисковий розділ на одному з HDD геть перестав розпізнаватись, а на другому HDD з першого розділу зникла вся інформація. Для другого я запусти віндовий scandisk (хоч і чуяло моє серце, що роблю я дурницю), для друого це не допомагало, бо його ФС взагалі не роспізнавалась як NTFS, тому довелось терміново в неті шукати софт для відновлення. Поки укав софт, scandisk типу як відновив один з розділів (на ньому, до речі зберігались фотки). Поверхово оглянувши результати його роботи я заспокоївся, бо ніби все повернулось, хоч і внутрішній голос підказував, що кількість папок з фотографіями значно зменшилась. Я забив на той внутрішній голос, бо проблема з повністю мертвим розділом здавалась більш нагальною. Не вдаючись в детеалі скажу, що інфу завдяки R-Studio вдалося відновити. Але повернемося до диску з фотками… Я ж думав, що все ОК і вже встигнув скинути туди купу нових фоток зроблених за вихідні, аж тут мені знадобились минулорічні фотки зі Львова. Кинувся шукати – на вінту нема, в минулорічних бекапах на DVD теж нема і тут до мене доходить, що scandisk мені зробив ведмежу послугу. Запсускаю R-Studio знову… Виявилось, що він мені не відновив як мінімум половину з фоток, що були. Р-Студіо відновило папки, але дані в багатьох з них вже були пошматовані 
В одих папках пошкоджені були 2-3 файли, в інших – десятки Так що мораль цієї басні: будьте обережними із зовнішними вінтами в ноутах…
Інтернет початку XXI сторіччя. Медіаконтент-хостинг
Я не знаю як можна узагальнено назвати служби, про які піде мова далі, а тому довелось фактично придумати термін з голови, тому за його адекватність не відповідаю. Об’єднує ці служби можливість публікації різноманітного медіа (правда, не лише) контенту: відео, аудіо, документів, тощо. Звісно, далеко не всім поджібні сервіси будуть до смаку, адже завантаження тих само аудіо, відео та фото можливе в кожній поважній універсальній соціальній мережі типу Facebook чи ВКонтакте. Але я все ж являюсь прихильником спеціалізованих сайтів.
Read the rest of this entry »