Цього разу сабж стосується не мого повернення з Кримських гір, а відновлення регулярних тренувань з кендо. Нарешті хаос дурка на роботі і поза нею затихла і життя поступово входить в більш звичний ритм. Команда на роботі доукомплектувалася, задач, що потрібні “на вчора” поки що не дають, більш-менш призвичаївся добиратись до нового офісу та і до самого нього теж вже звик. А завдяки походу відбувся такий собі reboot мозку, після чого все остаточно стало на свої місця…

От вчора і потопав мну на тренування після півторамісячної перерви. Мдя… Я знав, що я втратив форму, але не думав, що настільки. Благо, хоч тренування було не дуже навантажуючим – спочатку купа базових вправ з новачками (хоча навіть на них я лажав 😳 осболиво на улюбленому саші-мен – було страшенно прикро) і лише практично в самому кінці джігейко. От там-то мене налупцювали добряче. Першим мну попав на Льоху. Ну, хвилини на півтори-дві максимум мене спочатку може і вистачило (пропускав як завжди багато, але хоч попадав і сам зрідка), а потім сили раптово скінчились і я вже більше стояв і дуже зрідка атакував… Потім Жека. З ним бій завжди повільніший – він порівняно нечасто атакує першим, а в основному контратакує – думав відпочити, але не тут то було: коли після обміну ударами стикався в цубадзеріай, а потім пробував щось з хікі-вадза, то з швидко втомлювались руки. Після цього бою думав зараз переведу дихання та перепочину, бо нас було п’ятеро і мну здалося, що моя черга відпочивати була… Але виявилось, що ніфгіа. Ще й наступний бій виявився проти Романа. Це вже було просто знущання: втома плюс втрачені навички помножені на прірву в досвіді між нами і тут я взагалі представляв жалюгідне видовище – камае розвалювалось на кожному кроці, руки не піднімались… Після цього ще бій з Русланом, але його я взагалі не пам’ятаю – я там вже був на автопілоті. Та незважаючи на чи навіть скоріше завдяки цьому всьому додому повертався в дуже припіднятому настрої (хлюпав дощ, але я залюбки йшов без парасольки прямо під ним) з величезним бажанням пошвидше набрати колишню форму і рухатись далі по Шляху Меча. Зараз от сиджу з крепатурою в шиї, руках, плечах та ногах з охрипшим від кіаю горлом і чекаю завтрішнє тренування 😎