Archive for June, 2008
Уфф…
Нарешті закінчилась ця дурна робоча неділя з її 10-11 годинними робочими днями та відсутністю вільного часу навіть пообідати. Тепер чекатимемо на рев’ю продукту від топ-менеджменту… А я тим часом планую завтра вранці на два дні дути на Трипільське Коло. Здається, я на цьому тижні заслужив гарний відпочинок 
Похід в Крим (травень 2008). День четвертий. Фотозвіт.
Продовжую хизуватись похідними фотками 
Четвертий день був по своєму цікавий – мені цей день потім щодня пригадували. Справа в тому, що проглянувши карту я спочатку невірно оцінив відстань, що ми мали пройти та й не врахував місцевість, але встиг налаштувати всіх на легкий день та днівку оскільки планував на цей день порівняно невеликий перехід, який ми мали пройти годин до трьох-чотирьох… Але під вечір попереднього дня поглянувши на цей самий шматок на іншій карті я зрозумів, що жорстоко помилявся, а сам день відкрив сувору правду: в лісі по якому ми мали йти стежок майже не було, вони не відповідали карті і постійно губилися… В результаті до тих таки чотирьох годин ми лише блукали по лісу, пройшовши порівняно невелику відстань. І далі ще до сьомої вечора йшли вже по асфальтованій дорозі. Про спуск до долини річки Качі, на якій ми мали розбити табір, мови не було, а на ночівлю ми стали недалеко від її джерела (хоч за це були винагороджені чудовими пейзажами мініатюрних водопадиків). В лісі я не нафоткав жодного кадру – і не було що фоткати і стомлені були. Зате під вечір вийшли на гарну галявинку з видом на Ялтинську Яйлу.
У вигляді слайдшоу можна подивитись тут.
В підтримку велосипедистів
Хоч я і не люблю робити щось по типу “перепость у себе в ЖЖ” та і не дуже помітна їх дієвість, але все ж цього разу з ідейних переконань запосчу. Ось тут деталі акції “Час наїхати на владу” – спроби привернути увагу КМДА до того, що учасниками дорожнього руху є не лише автомобілісти, а й велосипедисти. Справа в тому, що у мене вистачає друзів-велосипедистів, та і сам я планую якщо не влітку, то восени, коли ціни впадуть, стати власником сталевого двоколесного коня.
P.S. Це лише мені після перегляду захотілось побачити як той недолюдок, який в кінці ляпнув “машину жалко” подихатиме в страшенних муках? 
Похід в Крим (травень 2008). Дні другий та третій. Фотозвіт.
Другий день у нас, в принципі видавався халявним, оскільки перепадів висот впродовж цілого дня не планувалося – ми мали облазити печери на плато, а потім спутистись трохи з нього на його північному заході на ночівлю. Оскільки за перший день ми зекономили добрячих дві години, то вирішили полазити по печерах від душі. Чесно кажучи, я не великий фанат лазяння в усі не попадя дірки в скелях та ще й мої легені не дуже полюбляють сире повітря, тому для мене це насправді був найнудніший день за весь похід і я зазвичай просто йшов за групою… Із-за того, що ми не продумали план відвідин печер та не знали їх місцерозташування, налазились ми дуууже багато, а розумом осягнути цей “маршрут” неможливо… Але облазили, мабуть, всі печери, що там були, окрім платних (Мамонтової та Мраморної). На стоянку потрапили вже близько сьомої вечора. Із-за контрукції джерела там виявилось достатньо води навіть щоб трохи попрасувати деякі речі.
Фото другого дня у вигляді слайдшоу.
На третій день ми від річки піднялися знову на плато та незадовго після обіді взяли найвищу гору масиву Чатир-Даг: Еклізі-Бурун. Там знайшли послання в бутилці з-під вина, залишену кимось з попередніх туристів. Текст було сфоткано, деталі – на фотографіях 
Після того ми спускались з плато вних до долини річки Альми. З самої гори спустились більш-менш нормально, хоча по сипучому гравію спускатись було страшнувато… Благо, що хоч дощу не було і він був сухий. А от потім по лісі налазились… Це капець якийсь. Коли йшли в гущавині лісу бачили замлю пориту дикими кабанами. Враховуючи скільки їх там накопано – це дивно як ми їх не зустріли… До Альми з горем пополам дібрались вже досить пізно. Там прикольна переправа по дереву була… Потім ще деякий час витратили на пошук місця для стоянки, але все-таки хоч і впритик, але встигли розбити намети та розвести вогнище ще до сутніок. Бахнувши вже близько 11-ї вечора коньячку ми з Джоллі ще до 12-ї ночі тихенько (а може і не дуже 
) наспівували пісні Крематорію (“Маленькую девочку”, “Мусорный ветер”, “Клубнику со льдом” і ще багато всякого), пригадали Blind Guardian (само собою, “The Bards Song” та з горем пополам “And Then There Was Silence”) і ще щось, але вже не пам’ятаю що. Коротше кажучи, день видався класний.
Фото третього дня у вигляді слайдшоу
Похід в Крим (травень 2008). День перший. Фотозвіт.
Нарешті добрався до фоток в Криму… Так що до вашої уваги фотозвіт першого дня походу.
Прибули ми в Симферополь близько десь опів на 12-ту дня і збирались попередньо пройшовшись по магазинах, щоб купити ще деякі харчі їхати до Ангарського перевалу на тролейбусі. Але вже на пероні нас перестрів таксист, який запропонував діставити нас туди за вельми помірну ціну (не сезон все-таки). І хоча я був категорично проти, бо це було дуже неспортивно і не по-туристичному мусив здатись під натиском інших (в оболивості тих, хто йшов в похід перший раз). За це вже на роботі отримав “нагоняй” від Машки, що наші люді туристи на таксі не їздять. Але що зроблено то зроблено. Завдяки цьому ми зекономили багато часу і вже близько першої години дня були на Ангарському перевалі. Звідти пофоткавшись трохи вирушили в сторону плато. Спочатку в планах було заночувати десь на витоці р. Ангари, тому почали шукати в лісі цей виток. Там трохи поблукали: пропустили потрібну стежку та занадто на захід взяли. Вийшли на потрібне місце в районі трьох годин – там і зробили привал на обід. Враховуючи, що ми години на дві вже обганяли графік, а в лісі нас вже почали донімати комарі вирішено було набрати води в 5-літрові бутлі, які ми прихопили з собою та лізти на плато. Води на ньому не було де знайти і навіть тої води не вистачило – потім ввечері ще довелось ще потім посилати гінців без рюкзаків назад вниз по воду. Десь за годину-півтори видерлись на саме плато – ох і важко ж було з незвички підніматись – і там недалеко від спуску знайшли готове місце під стоянку. Там і заночували…
Маршрут на Гуглмапсі приатачу пізніше, бо я забув прихопити GPS-приймач, коли їхав додому, а тому наразі не можу злити на комп “треки” походу.
Можна подивитись це все у вигляді слайд-шоу.