Archive for April, 2009
Веловихідні. Продовження…
Зализавши трохи поранення та перепочивши після суботньої веловилазки недільним вечером мну поїхав з Джоллі та Фером за квитками до Криму де в середині травня у нас заплановано тижневий туристичний похід Бахчисарай – Ялта. Квитки були успішно взяті, а під час посиденьок після покупки ми вирішили в понеділок вибратися знову на великах. Мда… Суботні покатушки були лише тінню того, що мені довелося витримати в понеділок. Знову переїзд через дурний південний міст, зустріч з Джоллі на Видубичах, та з Сашком в парку неподалік, обід бутербродами в безлюдному мальовничому місці на Трухановому, парк Дружби Народів, Десна, Троєщина і моторошна дорога додому (величезна дяка Сашку, що довів мене майже до метро Позняки – я з Троєщини і до того місця майже невідступно висів у нього на колесі 
бо їхати по тих дорогах – це звіздєц). Загалом намотав за показами велокомпа 59,8 км. Передні гальма підтягнули – тепер велик принаймні веде себе прогнозовано Найкращі враження від вчорашніх покатушок – це від місцини на північ від парку Дружби Народів – там просто велосипедний рай (принаймні для тих, у кого велосипеди cross-country) – можна класно польотрати на рівчаках та вибоїнах і пейзажі там гарні: поля, дерева, вода… Ех… Якщо плани не зміняться – на наступних вихідних треба буде ще кудись вибратись.
P.S. А ще я з цього тижня на роботі вже типу як тім-лід… Цікаво буде. Більше відповідальності і новий досвід.
Невдалий, але гарний велопохід
Щойно повернувся з невдалого велопоходу. Невдалого, бо планували ми при гарному збігові обставин покататись два дні, виїхавши з ночівлею в Пархомівку володарського району київської області. Чи точніше ми збирались з Вітьком, моїм другом і колишнім однокласником, спочатку з’їздити в Пирогово, бо за 6.5 років, які ми вже пробули в Києві ми там жодного разу ще не були, а потім вдень поїхати електричкою до Білої Церкви, де і мала бути відправна точка власне походу. Насправді нас мало бути принаймні троє, але, всі інші знайомі, кому пропонували поїздку з тих чи інших причин не змогли. Як неважко здогадатись, частину планів, які були пов’язані з виїздом за Київ було анульовано. Роз’їхатись по домах було вирішено із-за мого браку практики і хвізичних кондицій – мну, на жаль, ще не готовий до довгих вилазок. Але про все потроху… Примітка: люди, які багато часу проводять у велосипедному сідлі можуть подальший опис цуценячого щастя і скавчання від невдач від невеликої веловилазки не читати, бо це, як я вже писав якось раніше, мої перші нормальні спроби осідлати велосипед, поки що зі змінним успіхом – я і досі роблю достобіса помилок, але і прогрес теж помітний 
Цікава статистика і контакт без слів
Кинутий сьогодні в корпоративну конфу лінк на цю картинку мене сьогодні дуже потішив. Цікаво, правда, як рахувались числа.
Ну і раз вже пішла така тема з картинками, то ще одна, яка у Френдфіді сьогодні проскочила:
Мрії (xkcd)
Колись давно я згадував один гарний малюнок з відомого гікам вебкоміксу xkcd і навіть думав його перекласти, але все ліньки було. А сьогодні вирішив таки зробити переклад, адже він ідеально підходив у якості ілюстрації моєї позиції в одному обговоренні стосовно блогів. За допомогу в перекладі величезна подяка Мінус-одному – його варіант мені сподобався більше, аніж власний. Ну а сам комікс під катом. Обережно, матюки, але з пісні слів не викинеш, от.
Оригінал: http://xkcd.com/137/
Бліц аніме-рев’ю. Частина 1
Щойно подивився на блозі розділ з аніме і зрозумів, що востаннє я сюди щось змістовне писав вже рівно рік тому… Щоправда, наприкінці минулого року я збирався написати один великий огляд з усім потроху, але так як рік виявився вельми багатим на переглянуті анімаційні стрічки, справа затягнулася і за браком часу я описав лише в кращому випадку третину того, що проглянув. Крім того, оскільки з моменту перегляду пройшло досить багато часу, то може десь щось випадково прибрехав. Але так чи інакше сьогодні мну вирішив викласти хоча б ту частину, яка вже написана. Отож, прошу…
До речі, так як це планувалось як підсумок року 2008-го (тільки не того, що було випущене, а того, що я дивився в тому році 
), то зроблю пару зауважень. Мій особистий номер один в 2008-му – це звісно “Ookami to Koushinryou” (Spice and Wolf), але йому я вже присвятив свого часу навіть не один допис, тому цього разу промовчу. Аналогічна ситуація з Madlax: я оди теж писав принаймні двічі. Так що ці дві найулюбленіші речі пропущу і піду далі.
Read the rest of this entry »
Friendfeed vs Twitter
'Feeding my friend' © Lisa Brewster
На написання цього посту мене надихнула стаття Майкла Аррінгтона на TechCrunch: “FriendFeed Is In Danger Of Becoming The Coolest App No One Uses” (“Френдфіду загрожує участь стати найкращим сервісом, який ніхто не використовує”). Але перед тим хочу зробити невеликий ліричний відступ на тему типів блоггінгу. Не-гікам можна не читати.
Власне кажучи, зараз фактично існує три типи блогів: традиційні (тобто ті, в які пишуться порівняно великі змістовні статті), тамбллоги (tumblelog, тобто блоги зі значною кількістю медіаданих: фотографій, картинок, аудіо, відео, тощо; зазвичай метою ведення таких є бажання зберегти собі на згадку чи поділитись з іншими цими медіаданими) і нарешті мікроблоги (сервіс, на якому люди “відповідають на одне єдине питання: “що ти зараз робиш?” (c) Twitter). Для кожного з цих типів блоггінгу є свої спеціалізовані платформи. Наприклад, Livejournal чи Blogger для традиційного, Tumblr – для тамблогінгу, Twitter чи Plurk – для мікроблоггінгу. Щоправда, standalone-платформи на кшталт WordPress можна використовувати по-різному. І все з тим гаразд, якби не одне але: дуже часто якусь одну з подібних систем використовують в сферах, до яких вона слабо пристосована. Той-таки Livejournal часто використовується для всіх згаданих трьох видів навіть в межах одного блогу, а Твіттер у свою чергу – в якості, прямо скажемо, збоченого тамбллогу. Звісно, для того, хто пише зручніше вести все в одному місці і це цілком здорова логіка. Проблема лише в тому, що читати подібну мішанину, на жаль, не всім зручно 
І хоч це у нас роблять одиниці, але припустимо, що культура блоггінгу так би мовити покращилася і кожен сервіс використовується за своїм прямим призначенням… читачу знову непереливки: замість одного блогу треба стежити за трьома. І от тут-то на допомогу приходить FriendFeed, який і є основним об’єктом цього допису. Що воно таке я свого часу вже писав, тому повторюватись не буду. На тому ліричний відступ закінчується і ми переходимо до суті.
Los Colorados
Сьогодні десь так по обіді Твітер (точніше зафоловлена мною його частина ) розгудівся відносно тернопільского гурту “Los Colorados”. Я довго опирався бажанню поцікавитись що воно таке, але коли кількість коментарів перейшла певну межу, моя допитливість перемогла і я погуглив по назві. Те, що я знайшов виявилося вельми цікавим і, що найголовніше, дуже веселим панк-роком. Вони самі, правда, називають себе роком алкогольним і щось в тому таки є та не в тім суть. Настрій прослуховування піднімає неймовірно. Так що ділюся своїм гарним настроєм, а точніше однією з його причин, і з вами: ось тут викладені їх пісні.
В доробку хлопців є як жартівливі кавери на відомі гурти, як наприклад, “Рілля в ілюмінаторі” чи “Корова здохла з телям”, так і власні кумедні пісеньки типу “Помідори” (їх першого хіта) чи “Тьотя Люба”, яка заставила мене згадати славні студентські роки, коли доводилось посеред ночі дертися балконами у гуртожиток 
Приємного прослуховування ^_^
Про картини
'Коли щастя приходить в сутінки'
© Каламєєць Надія.
По дорозі на роботу сьогодні вирішив таки відвідати міні-виставку фотокопій картин Надюхи, однієї з моїх так би мовити сестер по зброї (шінаю). Впродовж тижня все не було часу, а сьогодні останній день експозиції і тому хоч здоровий глузд казав взяти лікарняний і відлежатись, трудоголізм та обіцянка відвідати виставку перемогли і мну шмаркаючи зібрав речі та почесав до метро.
Виставка, на щастя, була мені якраз по дорозі: вона проходить на 15-му поверху (ліфт не шукав – піднімався пішки, це звіздєц) педагогічного університету ім. Драгоманова (вул. Тургенівська 8/14). В самій експозиції близько 15 картин, деякі з них я вже бачив в електронному вигляді (є на Deviantart), але це геть не те, нема чогось незримого, що відчувається навіть у фотокопії, але відсутнє чи не помітне на моніторі. В якому стилі вони намальовані – можете судити з картинки справа. Як сьогодні виявилося, мені особисто така манера виконання дуже до вподоби. Треба буде фотокопії двох картин, які мені найбільше сподобались попросити Самій художниці бажаю натхнення, нових гарних та цікавих робіт і справжнього визнання.