Friendfeed vs Twitter

Feeding my friend © Lisa Brewster
'Feeding my friend' © Lisa Brewster

На написання цього посту мене надихнула стаття Майкла Аррінгтона на TechCrunch: “FriendFeed Is In Danger Of Becoming The Coolest App No One Uses” (“Френдфіду загрожує участь стати найкращим сервісом, який ніхто не використовує”). Але перед тим хочу зробити невеликий ліричний відступ на тему типів блоггінгу. Не-гікам можна не читати.

Власне кажучи, зараз фактично існує три типи блогів: традиційні (тобто ті, в які пишуться порівняно великі змістовні статті), тамбллоги (tumblelog, тобто блоги зі значною кількістю медіаданих: фотографій, картинок, аудіо, відео, тощо; зазвичай метою ведення таких є бажання зберегти собі на згадку чи поділитись з іншими цими медіаданими) і нарешті мікроблоги (сервіс, на якому люди “відповідають на одне єдине питання: “що ти зараз робиш?” (c) Twitter). Для кожного з цих типів блоггінгу є свої спеціалізовані платформи. Наприклад, Livejournal чи Blogger для традиційного, Tumblr – для тамблогінгу, Twitter чи Plurk – для мікроблоггінгу. Щоправда, standalone-платформи на кшталт WordPress можна використовувати по-різному. І все з тим гаразд, якби не одне але: дуже часто якусь одну з подібних систем використовують в сферах, до яких вона слабо пристосована. Той-таки Livejournal часто використовується для всіх згаданих трьох видів навіть в межах одного блогу, а Твіттер у свою чергу – в якості, прямо скажемо, збоченого тамбллогу. Звісно, для того, хто пише зручніше вести все в одному місці і це цілком здорова логіка. Проблема лише в тому, що читати подібну мішанину, на жаль, не всім зручно 🙁 І хоч це у нас роблять одиниці, але припустимо, що культура блоггінгу так би мовити покращилася і кожен сервіс використовується за своїм прямим призначенням… читачу знову непереливки: замість одного блогу треба стежити за трьома. І от тут-то на допомогу приходить FriendFeed, який і є основним об’єктом цього допису. Що воно таке я свого часу вже писав, тому повторюватись не буду. На тому ліричний відступ закінчується і ми переходимо до суті.

© jmilles at flickr
© jmilles at flickr

*ФрендФід* з того часу він не стояв на місці, а розвивався і таким чином заліз в нішу і багато в чому перевершив навіть своїх непрямих конкурентів. Признаюся чесно, я цього раніше не помічав, але насправді *Твітер* – один з них. І те, що розробники *ФрендФіду* цілять саме туди показує [його нова бета-версія](http://beta.friendfeed.com/), дизайн стрічки оновлень якої став ну дуже схожим на той таки Твітер (моя стрічка в якості прикладу: [поточний варіант](http://friendfeed.com/graywolf) та нова [бета-версія](http://beta.friendfeed.com/graywolf)). Не скажу, що ця зміна мені особисто подобається, але я зрештою розумію причини такого вчинку і так чи інакше призвичаююсь.

У FF щось подібне дуже-дуже зрідка буває ;)
У FF щось подібне дуже-дуже зрідка буває 😉

Але ситуація зараз виходить досить цікава, адже у ФФ можна природним і зручним чином робити те, для чого з Тві виходять якісь незрозумілі збочення. Наприклад, один з начастіших випадків використання Тві – для просування статей на власних блогах. Для цього пишуть короткий опис і дають міні-лінку. “WTF?” – питають люди, які користуються Френдфідом. Адже там можна додати RSS з власного блогу і лінки на нові записи потраплятимуть в стрічку майже аналогічним чином, але абсолютно автоматично. Та сама штука у випадку, коли Твітер використовується як своєрідний аналог тамбллогу: знову ж таки як комент + лінка на цікаву річ. І тут у ФФ навіть виходить подвійний удар: по-перше, ви можете підключити ФФ до інших сервісів, таких як Flickr чи Google Reader і все, що ви додаєте у “фави” в першому чи “шарите” в другому автоматично додається у вашу стрічку оновлень. А це як мінімум економія часу. По-друге, у ФФ є букмарклети (це такі javascript-ові фігнюшки, які можна перетягти у вигляді кнопки в панель браузера і які виконують якісь корисні речі) й таким чином коли ви залазите на якийсь цікавий сайт, клацаєте на букмарклет, з’являється віконце в якому ви можете додати коментар до сайту і навіть вибрати до 3-х картинок в якості ілюстрацій, клацнути на кнопку “Post” – і вуаля: лінк на сайт з коментарями та ілюстраціями з’являється у FF-стрічці. Ідемо далі. В Твітері є таке поняття як Retweet. Це коли ви дублюєте чийсь твіт передуючи його літерами RT. Срань. В ФФ натомість ви можете позначити чийсь запис як “Liked” і він автоматично з’явиться у вашій власній стрічці новин. Або як варіант ви можете скористатись пунктом “Reshare” для чужого запису, яка робить його копію у ваш потік. І це ще не все! Одна з найбільш дратуючих мене речей в Твітері – це “хиткий контекст”. Що я маю на увазі? Наприклад, у вас “зафоловлений” А, у якого в свою чергу є “зафоловлений” Б, але ви Б не “фоловили”. Б щось пише, але ви цього не бачите та потім А щось відповідає Б і ви бачите лише відповідь не знаючи про що йдеться. Це так дратує! Особливо коли людей так 5 приймають участь в обговоренні, а ви слідкуєте лише за 1-2 з них. На противагу цьому коментарі на допис у ФФ гарненько зібрані докупи і ви завжди можете прийняти участь в обговоренні не випадаючи з контексту. І знову ж на тему коментарів: у Твітера із-за відсутності поділу на дописи і коментарі стрічка твітів часто перебуває в хаосі: тобто коментарі на якийсь твіт пересікаються в ній з іншим твітами ніяк не пов’язаними з темою обговорення. Фактично це виходить якась велика помийка замість контекстно-згрупованих записів у ФрендФіді.

amigos © Guilherme boechat
'amigos' © Guilherme boechat

І це не кажучи про відсутність дурного обмеження на 140 символів в звичайних ФФ-дописах, можливість додавати до них картинки, підключену прив’язку до IM. О, так! Багато хто з Твітерян останньої хвилі навіть не знає, що колись у Твітера була фіча роботи через IM-системи на кшталт GTalk і це було дуже-дуже-дуже зручно. Оці всі Твірли, Твітерфокси та інша нечисть, ІМХО, навіть поряд не валялася по зручності із банальною роботою через GTalk. Її довелося відключити наприкінці травня минулого року із-за того, що сервер не справлявся із великою кількістю запитів і тоді дехто навіть прогнозував, що Твітер втратить своїх прихильників і здасть позиції тодішнім конкурентам типу Pownce (проект згорнуто) чи Jaiku (зараз це лише іграшка у Гугла, яка не розвивається). Як бачимо, запасу міцності у нього вистачило і він досі перший, а прямі конкуренти (до речі, теж потужніші за нього на той момент або в могилі, або в анабіозі). Про останні вдосконалення FF говорити поки не буду, бо я ще сам не встиг оцінити їх крутість та необхідність. До речі, аби бути об’єктивним, маю зазначити, що єдина технічна фіча, якої нема у FF порівняно з Twitter – це роботи з SMS і це, можливо, для США навіть є солідним мінусом, та на наших теренах ця фіча все одно не підтримується.

Але все-таки є у Твітера одна величезна перевага: шалена масовість і розкрученість, а у людей природне почуття стадності (без образ, просто не знаю яке інше слово підібрати). Тобто, цілком зрозуміло, що сенсу користуватись чимось, коли там нема нікого з ваших знайомих, чи то цікавих людей, немає абсолютно – виходить замкнене коло. І якщо поглянути правді в очі, то ФрендФід зараз і справді “найкращий сервісом, яким ніхто не користується”. І це дуже прикро.

Sergii Gulenok

Sergii Gulenok

View Comments