А я люблю
Стрічати з мавками світанок,
Гойдатися з русалками на вербі
І з очеретом гомоніти у журбі.
Тут вітер замітає слід
І в добру путь ведуть Сонце і Зоря,
Коли почуєш пісню з поля – то є я!
Тінь Сонця – Дорога в ліс

Останні пару тижнів завдяки своїм друзям мав змогу таки трохи пофоткати, а то в мене вже починалася ломка із-за відсутності нормального цифрового фотика 🙂 Так що найближчим часом потроху викладатиму те, що наклацав за цей час. Першим в списку буде еко-культурний фестиваль “Трипільське коло 2009: Земля”, який пройшов на цих вихідних поблизу Ржищева. Одразу маленька ремарка: фотографії я далі впродовж тижня буду викладати на Флікр, тож кому цікаво – заглядайте періодично у відповідний фотосет: “Трипільське коло 2009: Земля” (або він же у вигляді слайдшоу).

Тиждень перед фестивалем промайнув дуже швидко і п’ятниця, коли вже як би треба було “пакувати валізи” настала миттєво. Ми з друзями не любителі їхати рано, тому на зупинку звідки відправлялись турові автобуси прибули вже десь так годині о десятій і очікували побачити довжелезні черги як минулого року. Але цього разу організація доставки на захід виявилася набагато більш продуманою і черг практично не виникало. За годинки так півтори ми доїхали і дотопали до місця призначення. Прибувши до наметового містечка ми швиденько розбили намети. А то! Мну лель встиг накинути тент, як тут же розпочалася шалена злива навіть зі шматочками граду. Після зливи, коли всі повиповзали зі своїх сховищ ми познайомились з гуртом “Телері”: виявилося, що наш друг Сашко на цьому фесті у них виступав віолончелістом. Він цілий день відмовлявся виступати на головній сцені, мотивуючи це тим, що не знав або погано знав мелодії їх пісень, але як могли бачити ті, хто були присутні на фестивалі, його таки вдалось переконати 🙂 Незадовго по тому “Телері” виступили на “літературній сцені” поряд з наметовим містечком, прикувавши увагу його жителів, а дехто навіть припустився в танцювати.

Після виступу всі порозходились хто куди, а ми з Джоллі та Лєною пішли в ліс заготовляти хмиз для вечірнього багаття та приготування їжі. Щоправда, потім виявилося, що готові гарні порубані дрова можна було вільно дістати з іншої сторони наметового містечка. За декілька ходок натягали їх собі так, щоб вистачило б, мабуть, до вечора неділі 🙂

Після того ми все-таки вирішили пройтись територією фестивалю та на всяк випадок підкріпитись. Цього року розташування об’єктів притерпіло дуже незначні зміни, тому ми одразу чудово орієнтувалися на території фесту навіть без мапи. Єдина велика зміна – це те, що перенесли ринок з лівої стежки на центр та фактично інтегрували з “колом майстрів”. А так все залишилося майже незмінним. “Зона їжі” цього року порадувала на диво адекватними цінами (на противагу минулорічним – тоді був просто капець: мій вельми скромний “обід” минулого року обійшовся гривень так у 70-80).

Тим часом на сцені гурти проводили запізнілий саундчек. Справа в тому, що на основній сцені під час зливи під яку ми ледь не попали здуло накриття і залило всю апаратуру, тому виступ затримався не менш ніж на дві години, що особисто для нас було плюсом, адже ми до його початку якраз встигли облазити всю територію фесту. Пройшовши за сцену ми дісталися до толоки. Відвідувачі позували і просто валялись та дуріли в скиртах сіна, а бажаючі власними ногами мішали глину з сіном та вимазували стіни “трипільської хати”. Мну взагалі-то сподівався, що там цього року з’явиться вже дві хати, але, на жаль, в цьому році лише добудовували минулорічну. Поруч з трипільською хатою міська дітлашня радо розглядала курчат та каченят, які бігали за невеликою огорожею, а трохи далі в печі пеклися витвори трипільського гончарства.

На тому наш огляд завершився і ми потопали до сцени в очікуванні початку офіційної програми. Люди якраз починали там потроху збиратись. Як і минулого року відривали фест АтмАсфера та балет (не пам’ятаю назви) з просто феєичним дійством (тут я пошкодував, що у мене не було камери). Ну і далі пішло-поїхало. Дуже виступ порадував “Рун”, під який люди, що були під сценою почали водити хороводи, а знавців ірландських танців витанцьовувати відповідні танки. Шкода, правда, що ми пропустили майстер-клас із цих танців, які відбувалися вдень – так би теж там джигу потанцювали б 🙂 Після їх виступу мну розжився ще одним альбомом – тепер в мене їх вже два на CD 🙂 “Йорій Клоц”, що виступав після “Рун”, відігнав нас від сцени подалі – це була явно не наша музика. Так само як не вразили і “Пропала грамота” – я багато про них чув, але не думав, що це буде така рідкісна фігня. Як це взагалі можна слухати? 😕 Далі виступали “наші” “Телері”. Досить непогано, але із-за браку часу зіграли лише три пісні 🙁 За ними – білоруси “Рокаш”. І хоч ми пропустили першу половину їх виступу – це було просто фантастично. Така драйвова музика, плюс я чомусь обожнюю білоруську мову. А заклику басиста “потанчить” взагалі не можна було встояти, тому весь їх виступ замість того, щоб наклацати хоча б пару знімків, пробігав у хороводах 🙂 Наступний гурт ми провалялись на травичці, а на “Тінях сонця”, само собою підібралися майже під саму сцену, аби разом з гуртом погорлати “Кривий танець”, “Козаки” та “Дорогу в ліс” і послухати нових, раніше не чутих нами, пісень. Приємно здивувала наявність на сцені Соні, їхньої скрипальки, я колись у них на сайті читав, що вона ніби-то пішла з гурту.

Після “Тіні сонця” ми пішли до наметового містечка підкріпитись, але так як розведення вогнища та приготування чаю зайняло досить багато часу – ми пропустили практично весь виступ АтмАсфери 🙁 Коли ми озброєні карематами та спальниками підійшли до сцени, вони вже грали останню пісню. Під неї ми постелелись на соломі… о! це була взагалі фантастична ідея. Видно взявши до уваги, що минулого року багато людей ночували під сценою дивлячись кінопоказ фестивалю “Відкрита ніч”, цього разу органцізатори вирішили додати комфорту і за лавами постелили соломи для того, щоб приємніше було лежати. Це було просто супер! На соломі під відкритим небом і зорями в теплому спальнику… Правда, цього разу кінопоказу ми не дочекались – сон зморив нас раніше. Мну прокинувся, коли його оголосили і помітив, що край неба вже світився – було, думаю, між четвертою та п’ятою годиною ночі, тому я просто перевернувся на інший бік і засопів далі. Вранці, кажуть, там під сценою трапився страшний випадок. Машина наїхала на сплячу у високій траві дівчину. Якщо я правильно зрозумів, то передавила якусь з кінцівок, а сама дівчина, благо, залишилася жива. Взагалі ідея пускати машини на територію фесту переповненого людьми – дуже-дуже погана. Мало того, що це очевидно небезпечно – трава там і справді місцями дуже висока і не помітити когось лежачого дуже просто, так ще й це ж типу “екологічний” фестиваль і все таке. Якого дідька там робить транспорт?

UPDATE: Дівчині, як виявилося, переїхали таз. Так як це зробив п’яний “мажор”, справу намагаються зам’яти. Деталі на Сумно?Ком.

Наступний день ми вже особливо ніде не лазили, у мене на фотоапараті сіли акумулятори, з вечірніх виступів гуртів мене цікавили лише “Dark Patrick”, виступом якого довелося пожертвувати, та і всі друзі вже намилились по хатам, тому десь так по обіді ми зібрали намети і речі та облишили територію фесту. З добиранням додому теж були свої пригоди, але про це мені вже ліньки писати 🙂