Отож від сьогодні мій ноут повністю обмобілізовано: тобто при необхідності в будь-якому місці з покриттям HSDPA або хоча б GSM у нього буде інет. Поки що це ніби-то і лише забавка, але так як вона обійшлася у вельми скромну суму, то чому б і ні? Тим паче, що можливості все ж гарні відкриваються: по-перше, тепер зможу повноцінно працювати принаймні по дорозі додому в Білу Церкву, по-друге, тепер у гарну погоду не обов’язково це робити вдома – можна піти в місто та посидіти десь в парку на лавці, чи на травичці спершись спиною об якесь деревце, що просто прекрасно.
Епопея з моїм омобілюванням почалася досить таки давно, здається наприкінці минулого року, коли завдяки Феру мну став власником чудового 3G-пакету U’Family 5 від Utel з інетом по 5 коп./МБ (навіть в GSM-роумінгу) всього за ~26 з копійками гривень в місяць абонплати. Але телефон у мене був звичайний і тому я весь час сидів виключно у білайнівському роумінгу. Після вимушеної покупки нового ноутбуку мну помітив, що у нього потенційно є вбудована можливість роботи з HSDPA модемами (навіть слот для сім-карти під акумулятором був), але такими фічами комплектуються лише збірки ноутів для США та Нової Зеландії. Я зацікавився можливістю встановлення такого обладнання у нас, та в сервісному центрі “Улісс” мені сказали, що зробити вони теоретично таке можуть, але модеми, що приходять від Dell залочені під AT&T і у них був випадок, коли модем не запрацював з нашими картками і тому вони мені порадили просто взяти модем у форматі Express-Card і забути про які б то не було проблеми. На тому мій запал тимчасово пропав, адже ціна, яку просив за модеми Utel кусаєтьcя вельми боляче: від найпростішого USB-модему 749 до Wi-Fi роутеру за 1699 грн. Але ж є така чудова річ як eBay! Час від часу я заходив туди цікавлячись поточними цінами на модем Huawei E800. Аналогічний девайс можна було придбати у Utel за 899 грн., що, погодьтесь, дещо забагато як для модему. І ось трапилося диво: десь на третій чи то четвертий захід я знайшов лот, де продавався новенький розлочений E800. Ціна на той час становила трохи більше 20$ і торги закінчувалась за 10 хвилин. І біддер був лише один. Накинувши в останні секунди розіграшу пару баксів я на диво з легкістю виграв лот. Загальна вартість разом з доставкою була в районі 45$, але в перерахунку на гривні навіть по курсу 8 (в той час як на момент покупки він був у районі 7.6-7.7), це було у 2.5 рази дешевше, аніж брати у того таки Utel. І от сьогодні, через кілька тижнів очікування, нарешті девайсик опинився у мене. Але це все приказка. Казка буде далі 😉
На моє велике здивування бандерольку з модемом пошта кинула прямо в поштову скриньку 😀 А що: упаковка радше нагадувала коробку з-під DVD (ну може на 2-3 мм товща) аніж якийсь електронний товар. Посміявшись з сусідом трохи з дещо дивного нашій людині імені відправника Hu LongHui, мну відкрив коробку і поставив девайс у відповідний слот свого ноутбука Dell Latitude E6500 (модель ноута важлива для цієї оповіді). Windows радо помітила новий пристрій попросила дрова. Я поглянув на коробку, але помітив, що ними там і не пахло. “Ну і грець з ними”, – подумав я, – “інет же поруч!” Але це виявилось не так-то просто. Перші дрова, які я знайшов були на новозеландському сайті Vodafone 😕 І хоч я їх теж на всяк випадок скачав, але ставити не став. Потім я таки ледь знайшов їх на офіційному сайті Huawei (руки повідривав би за таке юзабіліті). Скачав. Перший архів виявився лише прошивкою, але наступний вже мав ISO-образ диску з дровами та необхідним софтом. Після встановлення модем розпізнався системою, але софт, що йшов у комплекті ніяк не хотів його бачити. Перезавантаження системи не допомогли. В бій знову пішов Гугл. Тут я довідався, що виявляється диску з дровами немає в комплекті, бо дрова і софт є на самій картці(!!!), яка має розпізнаватись також як CD-диск. Подумки вже почав прикидати ціну чи варто буде відсилати модем назад і просити обмін. Витягнув картку зі свого ноута і пішов смикати Растіка, що трохи прихворів і так доречно був вдома, щоб спробувати на його ноуті Lenovo. На моє полегшення все запрацювало: картка розпізналась як диск, софт і дрова встановилися, Mobile Partner розпізнав пристрій і мну успішно з’єднався з мережею. Ура! Отже картка робоча, але були якісь приколи саме з Dell‘ом. Гугл вивів на форум Vodafone, де подібна проблема визнавалась (правда з моделлю Huawei E870) і рекомендувалось оновити її прошивку. Я знову взяв картку і на Растіковій машині спробував оновити до прошивки, що я скачав з оф. сайту виробника раніше, але тут виявилося, що це і є моя версія firmware, а нічого новішого на сайті Huawei нема. Новіша прошивка знайшлась лише на сайті Vodafone, але були підозри, що після неї мій розлочений модем знову стане досить таки залоченим, що мене не влаштовувало. І ось нарешті на ще одному новозеландському форумі я побачив посилання на сайт грецього оператора “Wind” (з музикою “Каті Перової” (с) у фоні 🙂 ), де таки була новіша версія firmware для E800. Я подумав, що навряд там версія з якимось локом, адже інакше вона б не запрацювала у новозеландців. На свій страх таки перепрошив і, о диво(!), мій ноут побачив картку як диск, зміг нормально поставити софт і дрова, а Mobile Partner успішно законектився до мережі Utel. Отакі от у мене сьогодні були пригоди…
Щойно вирішив також заміряти швидкість роботи мережі. Статистика ось:
Суто суб’єктивні враження: кількасекундна затримка на DNS-ресолвінгу та конекті до сайту, але потім вантажить усе миттєво (звісно, якщо посилань на інші сайти небагато 🙂 ). Коротше кажучи, цілком юзабельно.
For my english-speaking visitors: the ultimate guide to make your Huawei E800 card working on Dell, Fujitsu-Siemens and some other notebooks 🙂 Download the new firmware for Huawei E800/E800A from this site and follow the installation instructions there to upload it onto your card. The notebook used to upload should be the one correctly working with this card (e.g. not Dell notebook or so). After that everything should work just fine.