Archive for August, 2009
Пишем GUI з wxWidgets. Підготовка
Отож, як і обіцяв, вирішив почати потроху описувати свій досвід освоєння цього GUI-фреймворку. По-перше пара слів про сам wxWidgets. Це вже досить старий і тому стабільний і потужний фреймворк для розробки графічних інтерфейсів. Він кросплатформенний (є версії для Windows, Linux, MacOS та кількох інших, навіть для OS/2) і доступний у варіантах для декількох мов програмування (наприклад, C++, Python, Perl, C#, тощо). Як заявляють розробники прямо на головній сторінці сайту, основною особливістю їх фреймворку є те, що він повністю базується на “рідних” для того чи іншого середовища контролах, а не емулює їх, як робить більшість інших кросплатформенних GUI-бібліотек. За рахунок цього бінарний код виходить дуже компактним, а графіка виглядає природно для відповідної системи. Отака цікава штука. Трохи забігаючи наперед скажу, що, wxWidgets, звісно, не такі приємні в розробці як Qt (там взагалі просто сідаєш і пишеш – настільки логічно все побудовано, а кращої документації я ще не бачив ні до чого), але водночас після декількох днів роботи з ним він мені починає подобатись все більше і більше.
Ось така цікава штука цей wxWidgets. А тепер перейдемо власне до підготовчих кроків, які доведеться зробити перед тим як розпочати перший проект. Наразі я опишу процес для Win32, але згодом хочу спробувати і відповідно занотувати цю саму процедуру для Linux.
Read the rest of this entry »
“Тяжела и неказиста жизнь простого программиста” (с)
Цікава штука: з часу звільнення у мну відкрилося справжнє друге дихання в професійному плані. Ідеї для реалізації та варіанти куди прикласти свої знання та енергію просто б’ють ключем і мене просто банально на все не вистачає. Хоч я офіційно і не працюю, але в той же час зараз програмування та інші ІТ-шні речі займають значно більше “штатних” 8 годин часу і приносять масу задоволення. З іншого боку, більшість цих задумок неприбуткові (принаймні на перших порах – так точно), тому довелося податись у фріланс, але оскільки я попав в цю галузь досить раптово, без підготовки відповідного плацдарму, то без репутації тут поки що тут досить складно вибивати проекти, хоч з кожним новим набагато легше (а особливо приємно, коли твої колишні замовники в першу чергу звертаються вже до тебе і на GAF’і, наприклад, з’являються ось такі “персональні” проекти 
). Тому щоб залишалося достатньо часу на заробляння грошей довелося трохи втамувати свій запал і вибрати з усього різноманіття лише пару проектів і зосередитись на них.
Read the rest of this entry »
C.C. from “Code Geass” by Bellatrix Aiden
Зазвичай у мну по редагуванню фоток (та і по зйомкам теж) руки наче з дупи стирчать, але вчора вирішив перебрати ще трохи фоток з Танабати і тут по-перше кадр вийшов вдалий, по-друге якесь натхнення прийшло погратись з налаштуваннями, але я чи не вперше задоволений результатом пост-обробки фотографії (принаймні портретної – 100% вперше), тому вирішив похизуватись трохи 
Хоча, звісно, чарівну від природи модель практично нереально зробити непривабливою на фотці навіть для абсолютно криворукого фотографа типу мене Тому до того всього мій шалений респект Беллатрікс як косплеєру та моделі.
Мандрівний замок від Хаяо Міядзакі на ТБ
Стараннями панянок Світанкової та Бережної на світ з’явився переклад чарівної казки від справжнього маестро анімації Хаяо Міядзакі знятому за мотивами однойменного твору англійської письменниці Діани Джонс: “Мандрівний замок Гаула”. Навіть якщо ви не любитель аніме, спробуйте подивитись його в суботу 29 серпня, дайте йому шанс: об 11-05 по “1+1″. Якщо говорити про мене, то я, власне, і став любителем аніме після перегляду “Сен та Чіхіро в полоні у духів” (більш відомомого на Заході як “Віднесені привидами”) – іншого твору цього ж аніматора. А “Мандрівний замок” хоч і не належить до моїх улюблених творів Міядзакі, але повірте: він все одно на голову вищий за більшість анімаційних творів, які ви бачили в своєму житті 
Справжня казка, чиста і добра. І просто відмінний малюнок, який вартий показу на великому екрані, ІМХО.
UPD: якщо вам цікаво скачати сабж, то можна дістати відео в дуже гарній якості (1280×720, HDTV-реліз від THORA) з озвучкою від 1+1 з торренту, який можна взяти тут: Howl’s Moving Castle на UAnime. В цьому ж контейнері є оригінальна звукова доріжка (для фанатів), а також англійські та українські субтитри. За появу цього релізу у Інтернет-просторі шалена поядка RomP‘у!
P.S. До речі, я тут подумав, що варто буде ще купити оригінальну книжку. Прочитати, а потім подарувати своїй маленькій двоюрідній сестричці
latitude2brightkite
Останнім писком моди в сучасному інтернеті є всякі фішечки пов’язані з GeoLocation, тобто вашим місцерозташуванням на Земній кулі. Щоправда оскільки більшість сервісів пов’язаних з цією фічею базувались на Google Maps ми стояли дещо осторонь технологічного прогресу, бо не мали нормальної мапи українських міст. Але так не могло тривати вічно і ось декілька тижнів тому в Гугл Мапс з’явилась нормальна мапа України з деталями обласних центрів (не ідеальна, звісно, але яка є). Але повернемося до гео-сервісів. Одним з найцікавіших, на мій погляд, був Brightkite. Брайткайт – це такий собі Твіттер, але по-першу, з можливістю постити картинки, а по-друге – з прив’язкою до вашого розташування. Особливість його в тому, що ви можете фільтрувати повідомлення по радіусу відносно вашого положення, що в країнах де це розвинуто вельми прикольно. Але мені в Брайткайті не подобалась одна річ: треба було постійно оновлювати своє розташування вручну набираючи свою адресу, або (коли підтрики адрес в мапах не було) копіпастячи з Google Maps широту та довготу, що взагалі нівелювало задоволення від користування сервісом. Для сучасних телефонів з GPS типу iPhone та Andriod’ів вже є нативні додатки, які дозволяють постити місцерозташування в Брайткайт автоматично. Але у мене є лише старенький телефон з Windows Mobile 5 for Smartphones на борту. Щоправда одразу після релізу я на нього поставив Google Latitude – це такий собі виключно мобільний (принаймні для України) і значно примітивніший аналог Brightkite, але прикол його в тому, що навіть за відсутності GPS він визначав місце по сотам GSM-мережі, що хоч і дає похибку десь в 1-3 км залежно від соти, але все ж вельми непогано. Коротше кажучи, навідала мене думка склеїти їх якось і ось результат:
latitude2brightkite – це сервіс, на якому можна підконектитись до ваших аккаунтів на Brightkite (через OAuth, що цілком безпечно, бо не вимагає від вас зберігати паролі на сайті) та Google Latitude (тут треба буде вручну скопіпастити ваш Латітьюдівський ідентифікатор, бо, на жаль, поки що в мене не вийшло автоматизувати його отримання). Ну і далі сервіс використовуючи ці дані періодично отримує гео-інформацію з Латітьюд і постить її у Брайткайт. От і все. Там є ще пара дрібних багів, але я їх на цьому тижні пофікшу.
До речі, з OAuth я промучився добряче. Мануали які я знайшов – всі з купою води і ніфіга не зрозуміло, тому довелося дізнаватись подробиці того як працює ця кухня просто взявши робочий приклад для Google App Engine і дивлячись що і як там зроблено. Так що я може навіть переборю лінощі і трохи згодом напишу свій стислий мануал.
Гарні новини від Brainbench продовжуютсья
На днях Brainbench прислали мені листа повідомляючи, що через місяць в мене закінчується підписка на їх тести. Минулого року я вже писав, що вони пропонували річну підписку для деяких країн з 85% знижкою, тобто всього за 30$ на рік (річна підписка коштує майже 200$). І от я думав, що це типу була на рік замануха, а на наступний вже доведеться платити повну ціну, що, звісно, мене геть не влаштовувало, але заради цікавості подивився на інвойс і був приємно вражений, що на наступний рік ціна залишилась незмінною. Отаке. Так що в через місяць треба буде не забути сплатити, бо штука все ж прикольна для оцінки власних знань.
Global East Open Air 2009
Ех, і все-таки я потрапив туди на вихідних і аніскілечки не жалкую. Нещодавно якраз прокинувся, бо вранці лише ліг відсипатись після безсонної ночі. Вцілому фест пройшов вельми гарно, хоч і не без косяків у організації (із-за чого фактично другий день вийшов догори дригом). За ці вихідні мну встиг відкрити для себе Crematory та Graveworm, цього разу насолодитися повним виступом Kreator, зірвати голос на Epica, добити його остаточно на Ensiferum, почути легенду хеві Motorhead, побачити і послухати голос Тар’ї Турунен, і закохатись в басистку Sonic Syndicate. Звук вцілому був середній: на деяких гуртах вельми гарний, а на деяких просто жахливий. Порадувала на диво адекватна охорона (вперше на Київських концертах). Але про все по порядку…
Read the rest of this entry »