Archive for February, 2010
Свобода (xkcd)
P.S. Хоч комікс трохи не про це, але написане в третій частині коміксу – дуже влучне насправді. Мну в певному сенсі відчув це коли відпочивав у Лисячій бухті, коли за три дні проникся духом свободи настільки, що якби захотів міг вільно стягнути плавки на “цивільному” пляжі біля найближчого до бухти санаторію, який ми проходили по дорозі з ринку. Це відчуття: “от захочу – і зроблю, і пофіг на них всих” насправді одне з найприємніших станів душі, які я колись відчував.
Пристрасні переконання (“Природні лиха”)
The Dresden Dolls
Моє знайомство із сабжевим гуртом відбувалося як мінімум в три етапи: спочатку хтось розшарив відик на їх пісню “Girl Anachronism” у FriendFeed’і, мну подивився, подумав: “Крейзі (в гарному сенсі). Причому що музика, що сам кліп” і… забив. Потім під час святкування Нового Року мені Роджер включив цей само трек (аудіоверсію). Я одразу згадав, що це щось знайоме, ми погуглили і знайшли кліп. Подивились знову. “Клас!” подумалося мені (іншим мабуть теж) і… знову забив. А на минулому тижні мені щось чи хтось нагадав про них і мну вирішив пошукати чи є вони на Spotify. Виявилося, що таки є, причому у нормальній кількості, і мну вже ознайомився з їх творчістю більш прискіпливо.
Цей американський гурт складається з двох осіб: вельми ексцентричної клавішниці та вокалістки Аманди Палмер та барабанщика/перкусіоніста Брайана Вігліона. Сценічний образ у них відповідний назві – косять під ляльок. Багато віршів – “parental advisory”. Хтось називає їх альтернативною попсою, хтось – альтернативним роком, а самі вони себе вважають панк-кабаре (назву видумала Аманда, бо за її словами боялася, що критики в назву їх музики вплетуть слово “готика” 
). Ну ось нижче відики з їх найбільш відомих пісень для того, аби оцінити музичку 
До речі, мені подобаються їх відики по-перше багатою мімікою персонажів (це вовча примха 
), а по-друге дибровістю – у кліпі показується те, про що співається (і чхати вони хотіли на традиційні правила створення кліпів де котлети окремо, а мухи окремо).
Read the rest of this entry »
Сніжні вихідні
Минулий тиждень на роботі промайнув як в тумані – робота клеїлася слабо і все здавалося просто випадало з рук, тому час запропонованої Фером ще під час святкуваня Нового Року пропозиції поїхати покататись на Драгобрат настав неабияк вчасно. Три дні високо в горах, в снігу та на свіжому повітрі проминули як один, але дали такий довгоочікуваний відпочинок, що повернувшись вчора на роботу мну взявся за свої задачі із величезним натхненням. Покатався цього разу вельми весело. Це я, до речі, був всього другий раз на лижах, причому перший був два роки тому. Так що перший день промайнув здебільшого по вуха в снігу На другий мну під час одного з вже небагатьох падінь примудрився зламати одну з лижних палок і потім аби не витрачати час катався вже без них. Це виявилось навіть веселіше і зручніше 
Також на другий день запам’яталася вечірня сауна з охолодженням у снігу (що було на порядку круче, аніж в басейні) та смачний трав’яний чай. Дещо лякала дорога назад, бо мну боявся, що не знайде достатньо попутників, аби доїхати до Франика за адекватну ціну. Але поки я збирався мої друзі знайшли мені машину і компанію з якою я потім і приїхав до Києва. Чуваки, до речі, кумедні: ми приїхали до Івано-Франківська десь о 4-й дня, у них потяг був о 6-й, у мене – о 8-й. Раз часу було дофіга вирішили перекусити (кафешка, до речі, непогана, здається “Кубік” називалається) і перекусили так, що хлопці запізнились на свій потяг і зрештою ми їхали моїм 8-годинним Отаке.