Моє знайомство із сабжевим гуртом відбувалося як мінімум в три етапи: спочатку хтось розшарив відик на їх пісню “Girl Anachronism” у FriendFeed’і, мну подивився, подумав: “Крейзі” (в гарному сенсі). Причому що музика, що сам кліп, і… забив. Потім під час святкування Нового Року мені Роджер включив цей само трек (аудіоверсію). Я одразу згадав, що це щось знайоме, ми погуглили і знайшли кліп. Подивились знову. “Клас!” подумалося мені (іншим мабуть теж) і… знову забив. А на минулому тижні мені щось чи хтось нагадав про них і мну вирішив пошукати чи є вони на Spotify. Виявилося, що таки є, причому у нормальній кількості, і мну вже ознайомився з їх творчістю більш прискіпливо.
Цей американський гурт складається з двох осіб: вельми ексцентричної клавішниці та вокалістки Аманди Палмер та барабанщика/перкусіоніста Брайана Вігліона. Сценічний образ у них відповідний назві – косять під ляльок. Багато віршів – “parental advisory”. Хтось називає їх альтернативною попсою, хтось – альтернативним роком, а самі вони себе вважають панк-кабаре (назву видумала Аманда, бо за її словами боялася, що критики в назву їх музики вплетуть слово “готика”). Ну ось нижче відики з їх найбільш відомих пісень для того, аби оцінити музичку 😉 До речі, мені подобаються їх відики по-перше багатою мімікою персонажів (це вовча примха 🙂 ), а по-друге дибровістю – у кліпі показується те, про що співається (і чхати вони хотіли на традиційні правила створення кліпів де котлети окремо, а мухи окремо).