![[EXPLORED] Blonde in black latex in a box.](http://farm8.staticflickr.com/7029/6692580047_9a3775aa56_s.jpg)
Archive for April, 2010
“Парк Київська Русь”
Тепер розповім трохи про другий пункт моїх суботніх пригод (хоча в хронологічному порядку він був перший). У подорожі до села Копачів Обухівського району, коло якого власне і розташовано “Парк Київська Русь”, і півдня лазання по ньому компанію мені склали RST зі своєю одногрупницею, які, на щастя, були більш пристосованими до вилазки в суботу порівняно зі мною, бо я поспіхом вискакуючи з дому геть забув і парасольку, і пончо (плащ-палатку), тому вони мене двічі рятували від зливи: один раз ще на Видубичах, звідки курсують автобуси до парку та один раз вже на місці, за що їм величезна подяка.
Тепер трохи про сам парк. Навідатись туди я збирався ще наприкінці літа минулого року, але тоді з фінансами не склалося… Так що надолужував в цьому році. Маю сказати, що сама його ідея шикарна. На мапі нижче ви можете побачити що зрештою має вияти з того парку, коли будівництво завершиться. Це, щоправда, довгобуд – воно розписане на 10 років і зараз фактично готове лише передмістя з ристалищем. Але задумка вельми грандіозна – сподіваюсь у них все вийде.
Ми приїхали туди дещо ранувато, тому до години дня, коли мала початись основна програма вдосталь навештались територією парку. Людей на мій подив було досить мало. Причому якщо вранці ще зрозуміло чому, то помірна кількість людей навіть на початку основної програми мене здивувала. І якщо основній дорозі було порівняно людно, то крок в сторону – за палатки ремісникиків – і вуаля, практично нікого. Знову ж здивування було двояким – коли менше людей лазити там приємніше, а з іншого, відвідуваність фестивалю є лакмусовим папірцем необхідності його розбудови, а скоріш за все ще й одним із джерел фінансування будівництва. Не хотілося б, щоб така ініціатива була загублена.
Довга ніч короткого метражу 2010
Як і обіцяв, розкажу що воно за звір. Отож – 23 по 25 квітня в київському кінотеатрі “Україна” проходив – і я так зрозумів вже не вперше – фестиваль французьких короткометражок “Довга ніч короткого метражу”. Дійство як помітно з назви тривало всю ніч: з опів на першу ночі по опів на на восьму ранку. Весь сеанс був поділений на 4 програми по 5-6 у кожній. Фільми були різні і на будь який смак: і комедії і філософські, нудні і веселі, зрозумілі і не дуже, життєствердні та криваві… Я попав туди на другий день проведення, тобто 24-го числа, причому виходивши до того цілий день на свіжому повітрі на відкритті парку “Київська Русь”, забігши додому лише перекусити та відпочити на півтори годинки. Враховуючи стан в якому я туди поїхав вважаю себе героєм, бо жодного разу не заснув (хоч і не без допомоги кави), незважаючи на те, що там була пара речей, які просто просились щоб під них спали.
На сам фестиваль мну приїхав навіть трохи спізнившись (на квитку було вказано, що початок сеансу о 23:50), щоб потім ще 40 хвилин чекати власне початку сеансу. У приміщенні кінотеатру на другому поверсі стояла задуха – купа людей чекала, коли ж нарешті пускатимуть в зал, та ласувала круасанами (я так зрозумів безкоштовними, враховуючи, що вони були розставлені по залу без нагляду). Щоб хоч трохи врятуватись від сонливості довелось вистояти в черзі за кавою, але після 10 хвилин в цій духоті з одночасним гвалтуванням моїх вух надмірно гучною та одноманітною клубною музикою, довелося тікати на двір дихати свіжим повітрям. Коли нарешті пустили в зал мну побачив, що у мене вельми навіть непогане місце (я просто думав, що воно буде більш віддалене від центру), а от з сусідами мені не дуже повезло – справа сиділи якісь занадто балакливі студенти, яким навіть я пару разів за сеанс хотів сказати, що вони все-таки не в гуртожитку, а в кінотеатрі, і слухати їх ідіотські коментарі не всім приємно, але як тільки я повертався в їх бік вони замовкали. Зліва ж коло мене сиділа компанія 4-5 французів, які інколи мене своєю поведінкою ставили в ступор: так чувак, що сидів поруч зі мною десь опівночі стягнув з ніг кросівки та виставив ноги на бильця крісла перед ним, на якому сидів його товариш 
Благо, шкарпетки у нього були чисті, тому ніякого дискомфорту я не відчував, а просто тихо афігєвал (і навіть дещо заздрив 
) від того, наскільки деякі норми поведінки прийняті у нас не притаманні європейцям. Ну, принаймні сучасним. От. Але все таки про кіно (якщо я знаходив, то вставляв відео з трейлерами або фрагментами, щоправда там практично все без сабів, але навіть так думаю варто поглянути).
Read the rest of this entry »
It’s been a hard day’s morning…
Нарешті я можу лягти дрихнути (чим негайно і скористаюсь) після рівно 24 годин на ногах. Вчора цілий день був в на 3-му відкритті парку “Київська Русь”, а потім цілу ніч дивився хранцузькі короткометражки. Вражень і звідти і звідти море, але писати зараз несила. Цю замітку залишаю як обіцянку собі ж скоро описати і те і інше, а то лінуюсь багато останнім часом. От…
Дощова фотопрогулянка навмання
Якась у мене вже погана традиція стала, що наступний день після дня, що приносить масу позитиву, завжди виявляється вельми похмурим. Вчора на роботі ввечері повеселились досхочу, а сьогодні практично на рівному місці день з самого ранку був не дуже, хоч нічого такого і не відбулось. Вранці з другом були заклопотані закупкою харчів на завтрашню вилазку, тому не особливо переймався поганим настроєм, але потім, коли все було зроблено мну вирішив прогулятись Києвом (я завбачливо вибрав той рюкзак, що був з фотоапаратом 
). Загалом таку погоду як сьогодні я не дуже полюбляю – мені більше до душі сонце і теплий вітер, але сьогоднішня погода з неприємним холодним дощиком та рвучким вітром і мій настрій дивним чином пасували одне одному, тому крокуючи містом я навіть відчував себе в своїй тарілці. Фоткав я безцільно і шопопало, але саме “клац-клац-клац” спуску затвору чомусь піднімало мені настрій.
Вовк з саду ангельських пісень…
Сад ангельських пісень.
Вітер носить пір’я золоте.
І до ночі шлях у сад пісень
Вітер знову пір’ям замете.
Соромно сказати, але ще якихось півроку тому мну знав про “Піккардійську терцію” лише назву. За ці півроку багато чого змінилось – і я не лише почув їх вперше, а й став палким прихильником їх творчості. Тому коли два тижні тому мну навідався до Білої Церкви у справах і побачивши все місто обклеєне плакатами з рекламою їх виступу, не міг пропустити таку чудову можливість. Коли я в той же день з острахом поцікавився наявністю квитків, був водночас і приємно і неприємно здивований тим, що квитків було повно, причому по більш ніж божеській ціні в 80-180 грн. (хоча для мого рідного це мабуть все-таки багатенько було). За пару днів потому я і сам дістав квиток. І потім ще півтора тижні з нетерпінням чекав п’ятниці.
Загадкова, загадкова, загадкова,
Без любові ти хотіла так любові,
Нині маєш і змовкаєш на півслові, загадкова,
Загадкова, загадкова, загадкова.
Щоб потрапити на концерт вчасно, довелось із запасом виходити з роботи і я прийшов до Палацу культури у якому мав відбутися концерт буквально за 10 хвилин до офіційного початку. Людей перед входом та у фойє виявилось на диво багато, тож мну перестав боятися, що зал буде напівпорожній. У тому-таки фойє ще й грали всякі класичні партії якісь музики: флейта, дві скрипки, віолончель, гітара та контрабас. Прикольненько так грали – я пару творів прослухав і пішов до зали. Концертна зала викликала дивні відчуття – за декілька останніх разів, що я був в ПК “Росава”, я звик дивитися на зал зі сцени Але це було так давно, що зараз ці спогади здавались спогадами з іншого життя… Та це все приказка, казка ж далі.
Read the rest of this entry »
Google App Engine + Django
Яким би поганим не здався мені на перший погляд Datastore у Google App Engine, але тим не менш для багатьох проектів і його буде цілком достатньо (тим паче, що у roadmap його розвитку майорить довгоочікуваний повнотекстовий пошук). Тому для платформи одного з нових міні-проектів, які нещодавно спали мені на думку мну вибрав саме Google App Engine. Водночас мну дуже вже звик до фреймворку Django і мається на увазі не лише його ORM, тому вирішив підключити його останню версію (в комплекті з GAE йде 0.96, яка вже ну дууууже застаріла). Але не за допомогою костилів (цього чи ось цього) як минулого разу, а просто напряму і викинувши все зайве (тобто фактично все, що було зав’язано на ORM). І не дивлячись на те, що в Інеті було повно мануалів по підключенню Django помучитись в неочікуваних місцях трохи довелося.
Read the rest of this entry »
Щасливий атеїст (“Природні лиха”)
Ще один переклад “Лих природи”. Тут, правда, я не зміг гарно перекласти сенс. Все-таки прямі переклади слів “unsettling” та “empowering” це трохи не те, про що малося на увазі (на мою думку, звісно).
