graywolf's lair

Inhuman being's diary…

Довга ніч короткого метражу 2010

| 0 comments

Довга ніч короткого метру - 2010Як і обіцяв, розкажу що воно за звір. Отож – 23 по 25 квітня в київському кінотеатрі “Україна” проходив – і я так зрозумів вже не вперше – фестиваль французьких короткометражок “Довга ніч короткого метражу”. Дійство як помітно з назви тривало всю ніч: з опів на першу ночі по опів на на восьму ранку. Весь сеанс був поділений на 4 програми по 5-6 у кожній. Фільми були різні і на будь який смак: і комедії і філософські, нудні і веселі, зрозумілі і не дуже, життєствердні та криваві… Я попав туди на другий день проведення, тобто 24-го числа, причому виходивши до того цілий день на свіжому повітрі на відкритті парку “Київська Русь”, забігши додому лише перекусити та відпочити на півтори годинки. Враховуючи стан в якому я туди поїхав вважаю себе героєм, бо жодного разу не заснув (хоч і не без допомоги кави), незважаючи на те, що там була пара речей, які просто просились щоб під них спали.

На сам фестиваль мну приїхав навіть трохи спізнившись (на квитку було вказано, що початок сеансу о 23:50), щоб потім ще 40 хвилин чекати власне початку сеансу. У приміщенні кінотеатру на другому поверсі стояла задуха – купа людей чекала, коли ж нарешті пускатимуть в зал, та ласувала круасанами (я так зрозумів безкоштовними, враховуючи, що вони були розставлені по залу без нагляду). Щоб хоч трохи врятуватись від сонливості довелось вистояти в черзі за кавою, але після 10 хвилин в цій духоті з одночасним гвалтуванням моїх вух надмірно гучною та одноманітною клубною музикою, довелося тікати на двір дихати свіжим повітрям. Коли нарешті пустили в зал мну побачив, що у мене вельми навіть непогане місце (я просто думав, що воно буде більш віддалене від центру), а от з сусідами мені не дуже повезло – справа сиділи якісь занадто балакливі студенти, яким навіть я пару разів за сеанс хотів сказати, що вони все-таки не в гуртожитку, а в кінотеатрі, і слухати їх ідіотські коментарі не всім приємно, але як тільки я повертався в їх бік вони замовкали. Зліва ж коло мене сиділа компанія 4-5 французів, які інколи мене своєю поведінкою ставили в ступор: так чувак, що сидів поруч зі мною десь опівночі стягнув з ніг кросівки та виставив ноги на бильця крісла перед ним, на якому сидів його товариш :mrgreen: Благо, шкарпетки у нього були чисті, тому ніякого дискомфорту я не відчував, а просто тихо афігєвал (і навіть дещо заздрив 😀 ) від того, наскільки деякі норми поведінки прийняті у нас не притаманні європейцям. Ну, принаймні сучасним. От. Але все таки про кіно (якщо я знаходив, то вставляв відео з трейлерами або фрагментами, щоправда там практично все без сабів, але навіть так думаю варто поглянути).

Перша програма

Відкривалося дійство україно-французьким фільмом “Дніпровський крокодил” (2010), дія якого відбуваєтсья в Києві біля річкового порту. Француженка, що приїхала по справах вирішила знайти будинок в якому вона зростала, але його зруйнували і на його місці побудували торгівельний комплекс “Крокодил”, який рекламує купа молодих людей і відповідних костюмах. І хоч серед них всі з вищою освітою, але із-за кризи вони не могли знайти роботу за спеціальністю. Але сам фільм не сподобався. Якось… не знаю… награно і беззубо вже все було. Та і ідея мною зрозуміла не була. Тому 3/5 з натяжкою.

“Ліжко біля вікна” (2008). Гарний фільм про трьох старих чоловіків прикутих до ліжка. Кожного дня один з них розповідає що відбувається на вулиці за вікном, але кожен хоче побачити все на власні очі. Він мені в певному сенсі дуже нагадав “Велику рибу” Бертона, але, звісно ж, геть з іншими акцентами. Особиста оцікна 5/5.

“Тоні вухань” (2007). Історія про хлопця Тоні, у якого в наслідок сімейної мутації надмірно великі вуха та загострений слух. Йому майже 30 і він досі шукає свою половинку, та всі жінки, яких він зустрічає, не турбуються про зовнішній вигляд лише на словах. Батьки знаходять йому подружку з Канади з такою само ознакою і з якою вони довгий час спілкуються лише по телефону…

Не любитель подібного, але ти не менш подано гарно. Оцінка 4/5. Трейлер фільму:

“Бункер” (2008). Бункер – це ім’я головного героя, негра у якого біла мати (не знаю як це, але принаймні він її так називає). Його постійно дістають расисти, медсестра його матері відчуває до нього ніжні почуття, але він не зважає на все це уваги – його цікавить лише його мати, що нездужає.

Чесно кажучи, не зовсім зрозумів про що власне фільм і яка у нього ідея. Знято теж нічим не особливо. Не сподобалось 3/5.

“Копія Коралі” (2008). Вірджінія працює в копіювальному центрі, яким володіє пан Конформ (гра слів у назві центру: Conform Copy – виходить щось типу Копію затверджено). Він осів у місті 30 років тому чекаючи на жінку з якою познайомився в потязі і домовився зустрітись в кафешці, яку згодом викупив, а потім переробив у копі-центр. Вірджінія вирішує допомогти Конформу вирватись із пастки минулого, зробивши копії єдиної фотографії незнайомої жінки та розклеївши містом.

Викликало суперечливі відчуття. Не те, щоб він геть поганий, але не зачепив абсолютно, хоч цыкаві задумки там є. Той же, Конформ розповідає свою історію віршами і навіть трохи наспівуючи. Оцінка: 4/5. Ось трейлер:

“Повія та курча” (2008). Дівчину проти її волі висаджують посеред довгої дороги. Із-за її короткої спідниці всі зустрічні вважають її повією, що її дуже дратує. Але один з перехожих сам виглядає досить дивно, бо їде на велосипеді у костюмі курчати – так над ним п’яним познущалися друзі, забравши одяг. От вони удвох і повертаються додому на велосипеді.

Легка і незважаючи на назву геть не вульгарна комедія. 5/5. Уривок з фільму:

Друга програма

“Гарно зіграно” (2008). Єдиний фільм, який я пропустив повністю (я якраз в цей час купував каву) і не знаю про що він взагалі. Судячи по опису ніби щось непогане мало бути.

“Це неділя” (2008). Ібрагіма, 13-річного школяра, виганяють зі школи із-за низької успішності, але боячись накликати гнів батька він не зізнається йому, та каже, що отримав диплом. Батько забирає справку зі школи, але він не вміє читати, тому повіривши сину влаштовує йому справжнє свято – купує дорогий костюм і веде хвастатись друзям успіхами свого сина.

Батьки і діти… Нуднуватий і сюжет, і зйомки. 3/5.

“Сок” (2008). Мультфільм про власника фабрики по виробництву бомб, який замінив своїх працівників на роботів. Але один радикальний працівник не був згодний з таким станом справ.

Дивна і незрозуміла фігня. 2/5 в базарний день.

“До” (2008). Мати здає доньку вчитись грі на фортепіано одній відомій викладачці не знаючи наскільки маніакальна у тої любов до музики і яка не цурається рукоприкладства як покарання за неправильно зіграні ноти. Але донька знаходить свій шлях втечі з цієї клітки.

Не до кінця зрозуміле, але тим не менш досить цікаве кіно. Під час перегляду згадалась пісня гурту Los Colorados “Ненавиджу піаніно” 🙂 Фільм оцінив би в 4/5.

“Обрас” (2004). В кінозалі взагалі не зрозумів що це таке було. Якась урбаністична анімація. 1/5 – краще поспав би.

“Зупинка за вимогою” (2007). Чоловік і жінка, знайомі три години завалюються до неї в квартиру з цілком зрозумілими намірами, та виявляється, що вона не була до кінця відверта з ним: насправді вона давно одружена і чоловік якраз дуже невчасно прийшов з роботи. Вона встигає виставити коханця за двері, віддавши його речі, але вони… не його, а її. Невдаха має повернутись додому вбраний у жіночий одяг…

Комедія кльова своїми діалогами та деякими пікантними ситуаціями. Там типу влітають вони в квартиру, катаються по стіні, він бачить картину якогось чоловіка. Здивованим поглядом дивиться на неї. Вона: “Це мій брат!”, катяться далі, він бачить наступну картину, він здивовано: “Ти одружилась на своєму братові?!?” 😀 Ну і так далі. Весела штука. Після попередніх фільмів заставила мене прокинутись. 5/5.

“Французька печеня” (2008). Анімаційний фільм про скнару, який прийшов у кафешку забувши гаманця.

Звичайний мультик, нічого особливого, 3/5. Подивитись весь можна ось:

Друга програма

“Вбивати важко навіть в понеділок” (2000). Історія невдавшогося серійного маньяка 🙂 Чувак хотів прославитись – стати першим французьким серійним вбивцею жінок. Вибрав жертву, вивчив її повадки, купив зброю. І ось нарешті день вбивства… Та з самого початку все не заладилось і кінець фактично перетворився на криваву комедію. Головний герой такий невдаха, що його навіть трохи шкода.

Сподобалось, але не так щоб аж-аж-аж: 4/5. Трейлер можна подивитись тут.

“Таксі Вала” (2007). Надміру добрий таксист кілька годин возить жінку, яка їде додому. Її домашня адреса вказана на листку, але вона не вміє читати. На листку кілька адрес: будинку за першою адресою вже навіть не існує, по кільком іншим вона не впізнає місця, де вона жила. Пригадує лише, що з вікна було видно колію.

Така нудятина, дивуюсь, що не заснув… Якщо там була якась ідея, то вона пройшла повз мене, тому 2/5. Уривок:

“Зіграй” (2005). Кажуть, що фільм знятий за мотивами реальних подій. Під час першої світової війни одному з підрозділів англійців дають наказ штурмувати німецькі укріплення (хто пам’ята історію, то там війна була в основному перестрілками між окопами, бо ломитись на укріплення – це самогубство). Командиру підрозділу, капітану Невіллу треба мотивувати своїх вояків на атаку. Він це робить проводячи паралель з футбольним матчем – і воїни кидаються в атаку.

Здавалося б нічого особливого, але фільм чомусь дуже сподобався: 5/5. Взагалі персонаж Невілла вийшов кльовий і харизматичний як на мене – таким як і має бути лідер, який власним прикладом може повести людей за собою. незважаючи на те, що перші 5 хвилин фільму я проспав – здається там начальник Невілла нуним монологом філософствував відносно того як мотивувати вояків йти на вірну смерть, а прокинувся я коли Невілл сказав, що знає що їм сказати: “Сьогодні гарний день”. Далі продовження вже було в окопах серед його людей. “Сьогодні гарний день, чи не так? Такий день став би окрасою фіналу кубку по футболу. Пам’ятаєте останній матч нашої команди?” Трейлер:


Play the Game (Trailer)

St?phane | MySpace Video

“Манон на асфальті” (2007). Дівчину збиває машина. Вона повільно помирає на асфальті, бачить стурбованих навколо людей, розуміє, що їй не вижити. Вона згадує своїх друзів, думає що вона хотіла б їм подарувати зі своїх речей, які їй вже не потрібні, думає про те, що вона не встигла зробити…

Під час перегляду сподобалось, але не так щоб дуже. Але зараз ось згадую епізоди та мурашки по шкірі пробігають. Все таки гарна річ: 5/5. Нижче фільм повністю, з російським перекладом:

“Секрет Саломона” (2007). Комедійна ілбстрація відомого анекдоту: “- докторе, мене всі ігнорують. – наступний!” 🙂 З якоїсь пори Саломона раптом перестають помічати оточуючі люди. не одразу, а потроху (хто дивився аніме “Shakugan no Shana” – той зрозуміє про що я). Виявляєтсья, що це у них сімейне – його батько таким чинов вижив у Другій світовій війні. Під час розстрілу німці його поросто не помічали. Батько сказав, що це із-за того, що він боїться себе і це пройде, коли прийде час, а зараз ця невидимість відкриває купу можливостей.

Після слів про купу можливостей Саломон цілком очевидно одразу ж опинився в жіночому душі :mrgreen: (капєц, в чомусь мужики таки однакові – невидимість одразу ж асоціюється з душем, я коли вчора кільком знайомим розповідав про фільм, так вони одразу ж спитали чи пішов він? 😀 ). Фінальна сцена фільму взагалі викликала овації залу, це було справді епічно. Кльова комедія, 5/5. Трейлер:

Четверта програма

“Скотч” (2002). Ще одна комедія, цього разу дещо вульгарненька як сучасні американські молодіжні комедії, але теж непогана. Два сусіди щоднія вибираються на ранкову пробіжку – один розповідає, що жінка постійно жалієтсья на нього, бо він “дерев’яний” в ліжку. Другий намагаєтсья йому щось радити, але ледь не кожу фразу закінчує хвастливими зявами про те як у нього все чудово. Тут починається злива і вони прибігають додому дещо раніше, а там…

Враховуючи, що середній вік відвідувачів залу на рівні 22-23 років, то сміх не вщухав практично весь фільм. Французам поруч зі мною здаєтсья він сподобався найбільше, бо під кінець вони аплодували як скажені. Не шедевр, але комедія теж гарна: 5/5 з невеликю натяжкою. Трейлер:

“Свята неділя” (2007). Брєдовий мультик про огра-людожера, який виявився не таким уже і поганим дядьком 1/5.

La Saint-Festin from AnneLaure & L?o on Vimeo.

“Улоз” (1989). Брєдовий фільм про хлопчиків, якиїх не взяли в кіно на різдво, 1/5.

“Над веселкою” (1997). Атмосферний, але знову ж брєдовий фільм про закоханого канібала, 2/5.

“Людина – єдиний птах, що сам носить свою клітку” (2008). Шикарний атмосферний та ідейний мультик. Світ людей, які замість голів носять клітку з повітряною кулькою. Всі живуть однаково, газети вкахують їм куди йти (шикарний епізод з цим). Комусь набридає і вони збивають замок на клітці та злітають своїм шариком, але їх збивають хижі птахи, що літають над містом. Але один з них знаходить як обійти цю перепону…

Кльова як мінімум атмосфера. Але до того всього тут ще є кілька штрихів, які мені дуже сподобались: 5/5. Трейлер (раджу подивитись):

Man is the only bird that carries his own cage from lcp-united on Vimeo.

“Бог із машини” (1993). Фільм про будні фотографа в будці, який специфічно виконує свою робюоту дозволяючи собі певні вільнощі. Чесно скажу, половину фільму я проспав, тому судити можу лише по його початку (нуднувато, хоча таке собі відчуття постапокаліптичного світу досить прикольне) і кінцю (останні клієнти: хлопець з дівчиною – кумедний фрагмент). 4/5 з натяжкою.

Все! 🙂 Здається я вже казав, але я аніскілечки не пошкодував, що сходив туди. Причому те, що я практично не спав там (навіть враховуючи попередній напружений день) означає, що фільми здебільшого справді були вартими уваги. Якщо буде можливість сходити в іношму місті (думіаю подібні сенси мають бути не лише в Києві), то це варто зробити. Я наступного року піду обов’язково.

Залишити відповідь

Required fields are marked *.