І ще трохи похвастаюсь раз уже руки і до блогу дійшли… 🙂 Я ж тут час від часу коли є можливість на вихідних ходжу на заняття по верховій їзді, задоволений як слон. Промчатись галопом верхи на живій істоті, зі своїм характером та поведінкою – це щось фантастичне. На останньому тренуванні пару тижнів тому мій інструктор навіть пофоткав мну, так що ось пруфпіки. Конячку, до речі, звуть Корнет. Він дуже компанійський, не любить їздити сам або спередуи колонни, тому у нас з ним спочатку виникали непорозуміння – він мене не слухався, але коли по дорозі з’явились його чотириногі дружбани, то став слухнянішим. Хоч і не завжди: на першому пробігу галопом при моїй спробі скинути швидкість – він мабуть помітивши мою тимчасову слабкість зробив все навпаки, став ще більше розганятись, але мну втримався та насолоджувався скаженою (принаймні як для мене на той момент) швидкістю з якою він мене ніс.