Трипільське коло 2012: Парад стихій

Трипільське коло 2012: Парад стихій

На цих довгих чотириденних вихідних відбувся вже п’ятий і останній фестиваль у першому циклі “Трипільське коло”. Цього разу він був присвячений всім стихіям одночасно. Як завжди чудово проведений час в колі друзів. Погода цього року радувала сонцем. Навіть занадто – я б волів короткочасних дощиків, щоб хоч пил прибивали – інколи курява стояла на заздрість туману. Тому доводилось постійно рятуватись щоденними кількагодинними походами на Дніпро, аби хоч трохи охолонути, завдяки чому за всі чотири дня присутності ми з друзями не встигли побувати в усіх куточках, які хотілося б (типу стрільби з луку чи розваг влаштованих SkyPark’ом). Бої на мішках цього року не такі цікаві як позаминулого, коли під тобою рівчак з багном. Що цікаво, дні у нас проходили за схожим сценарієм: прокинутись о 9-й від задухи в наметі -> поснідати -> ранкова кава -> майстер-класи з кельтських танців -> обід -> Дніпро -> погорланити пісні біля намету -> велика сцена -> вечеря -> велика сцена -> фаєр-шоу -> короткий, але міцний сон. Але це було неймовірно весело.

Фоткав я цього разу не так багато. Не те щоб я став таким вже лінтюхом… Просто ввечері та вранці фотик заважає танцювати та активно розважатись, а полишити його зазвичай ні на кого. Вдень же сонце так смалить, що відбиває будь-які мистецькі потяги. Тим не менш по приїзду фоток я обробив багацько, цілих 50. Більше 10-ка з них, правда, це гурт Телері де грають мої друзі 🙂 Тому кому цікаві лише фотки без моїх балачок – велкам до альбому “Trypilske Kolo 2012: The Parade of Elements” на Флікрі, або він же у вигляді слайд-шоу.

Сам фест “Трипільське коло” останніми роками дещо скандальний із-за гризні оргів, але як відвідувачу мені на це пофіг – головне гарно провести час. Щороку так чи інакше трапляються всякого роду недоліки і цей рік не виключення, але здається не більше звичайного (хоча судячи з чуток майстри та продавці геть іншої думки, оскільки деякі сумнівні нововведення більше всього вдарили по них).

The girl and the crowd

День 1

Час, коли я мав їхати на фест постійно переносився, але зрештою я таки вирішив їхати з друзями по обіді. На автобус думав, що ледь встигну: коли я прийшов він був вже забитий і мені якимось чином вибили місце на гальорці 🙂 Але навіть після того як я вже сів він стояв ще годину. Дісталися порівняно швидко і перед виступом моїх друзів “Телері” ще було купа часу аби поставити намети. Вже вечір першого дня був багатообіцяючим: виступи “Телері”, танці від “Unicorn”, казки Сашка Лірника, музика від гуртів “ДеРуни” та “Тарута” на закуску… Коли під сценою розчехлили інструменти виявилось, що у JR на акордеоні запали басові клавіші. В терміновому порядку (до виступу 10 хвилин!) довелося нашвидкуруч розбирати його ножем і виймати їх повністю, щоб аби хоч не гуділи. Встигли 🙂 Відіграли як на мене дуже гарно… До речі їх склад знову збільшився – цього разу додалася скрипка та електро-гітара. Прямо ВІА, а не гурт 🙂 Нова програма в цілому сподобалася, але треба буде ще раз гарненько розслухати. Зі звичної були не старіючі “Солом’яний дух”, “Бункер край села” та “Смерть вирощує квіти”. Після виступу мну позичив викрутку у техніків каналу BeTV, які транслювали вечірню програму ТК в онлайні, щоб розкрутити по-людськи акордеон і вставити вийняті напередодні клавіші. Технікам величезна подяка – вони знайшли потрібну і віддали без зайвих питань. Ставити ці кнопки назад – це пекельне заняття на яке пішло мабуть з півгодини.

Teleri band

Ах, геть забув! Перед ремонтом акордеону ми ще із задоволенням подивились ірландські танці у виконанні харків’ян зі школи “Unicorn”, які всі наступні дні вели відповідні майстер-класи, але про це потім. А от Сашка Лірника ми пропустили, оскільки розпачливе виття мого голодного шлунку забивало звук сцени (принаймні для мене – довелося його заспокоювати тоннами їжі. Вечірня музична програма на малій сцені складалася з двох гуртів: “deРуни” (гурт утворений шляхом злиття кельтського “Run” й українського “Звучі дочі”, і які відповідно грають суміш української та кельтської музики) і “Тарута” (веселий та запальний етно-фьюжн). Від обох отримав масу задоволення. До речі, цікава штука, якою зазвичай можна насолодитися лише на лайв-концертах – це те, що музики часто вплітають в свої пісні програші популярних мелодій. Особливо тут відзначились deРуни. Під час однієї з пісень вокалістки починають наспівувати мелодію словами “ня-ня-ня-ня-ня-ня”. Всі анімешники тут же спалились 🙂 Але то ще не все – вже за кілька секунд Джоллі трусить мене за плече: “Та це ж Nyan Cat!” Наостанок ми подивились показові виступи фаєрщиків і відправилися спати та набиратись сил для ранкових ірландських танців.

Fire show

День 2

Пройшовши швиденько по території фесту об 11-й знову підібралися під малу сцену, адже денну програму танцювальних майстер-класів відкривали ірландські. Традиція танців з представницями ведучих цих майстер-класів була подовжена 🙂 Хоч насправді ця традиція спочатку була просто випадковістю, коли на кількох підряд (перед зимнім балом Кантабіле в 2011 і ще колись) мені випало танцювати з “викладачкою”. Друзі пожартували на цей рахунок, а для мну починаючи з минулорічного “Трипільського кола” це вже була абсолютно свідома мета 😀 Справа в тому, що по-справжньому мну насолоджується танцем лише в парі з тими, хто вміє і тому “танцмейстерші” тут є очевидними кандидатами. Плюс достойна пара вимушує викладатись і старатись, щоб не впасти обличчям в багно. От… Курява під сценою в перший день стояла не така скажена як в наступні, бо там ще було щільно присипано сіном (правда із-за цього і вельми слизько). Після ірландських танців була невелика перерва до шотландських від киян з Лугнасаду, щоб трохи віддихатись. Шотландський танок встигли з горем пополам вивчити лише один, причому нам з руденькою партнеркою не пощастило стояти 4-ми в 4-ці і 20 з 30 хвилин ми відверто нудьгували, поки перші три пари розучували перший прохід. Грррр… Мну за цей час встиг зрозуміти, що не бути мені вчителем – це ж скільки терпіння треба мати! В колективних танцях головне “малюнок”, який багато хто ніяк не міг запам’ятати хто куди має йти і сильно дратувало та затягувало процес навчання.

Unicorn Dance School

Вдень як завжди обід, Дніпро, співи в наметовому містечку під акомпанемент Джоллі на акордеоні та Лесі на гітарі і все таке…

Вечірня програма на великій сцені розпочалася із суттєвою затримкою в пару годин. З неприємного було ще те, що виступ білорусів “Osimira”, які нам полюбилися ще з першого фесту перенесли аж на самий кінець. Першими ж виступали поляки Carrantuohill. Знову ж таки це була мішанина кельтської та (цього разу) польської музики. Вельми так живенько і цікаво. Десь під середину виступу ми надибали куточок під сценою, де зібрались просвітлені в танцях вранці і приєдналися до них. UPDATED: Виглядало то все якось так:

Illaria нам не пішла і ми вирішили повечеряти під притишені звуки, що доносилися зі сцени. Залишки колишніх “Гайдамаків”, а тепер “Kozak System” справили неоднозначне враження. Загалом було так собі, але старі пісні, які вони виконали під кінець пішли “На ура!” А кавер на “Ace of Spades” Motorhead у виконанні Ярмоли у Львові на “Старому місті” в 2009, коли я почув це вперше, мені сподобався значно більше. “AtmAsfera” – добре. Звук на їх виступі був не ідеальним, але принаймні і не повна каша як минулого року. В цілому прослухав із задоволенням.

Osimira band

Після цього було суперське шоу відкриття фестивалю – феєричне дійство під час якого ми побачили та почули барабанщиків “Ars Nova”, співачку Ніну Матвієнко, бандуриста Романа Гриньківа, театр тіней “Данко”, танцювальний колектив “3G” artgroup, театри вогню “Проти ночі” та “Strobos” та інші. Все це було об’єднано у одну величезну виставу до якої як завжди ідейно долучили відвідувачів (і тут не без проколів, правда 🙂 ). Думаю особливо приємно було дивитись тим, хто бачив відкриття минулих років, оскільки я чітко вгадував деякі епізоди з них, але цього разу вони були об’єднані у одну спільну сюжетну лінію. Виглядало чудово – словами не описати. І під кінцеь запуск сотень китайських ліхтариків у небо та феєрверк. Це було як фінальний акорд і тому дуже шкода було “Osimira”, які ще мали виступати після цього всього. А було вже, між іншим, опів на третю ночі. Півгодинний саундчек під час якого під сценою залишилось буквально за 2-3 десятки людей… Але почулися перші звуки музики білорусів і вже під кінець другої пісні площа під сценою була заповнена. Менше ніж на попередньому шоу, але теж досить щільненько. Сябрів-білорусів на ТК завжди люблять. І от тут трапляється прикрість: прямо посеред пісні всі ліхтарі гаснуть, музика зникає – здох генератор. Але до честі Осіміри вони не розгубилися, а живо загравали з публікою. Злабали маленький акустичний експромт, заспівали разом з нами “Червону руту” 🙂 Та генератори так і не відремонтували, тому підсвічуючи кишеньковими ліхтарями допомагали їм збирати речі зі сцени та нести в автобус.

Поверталися до наметового містечка коли на сході вже небо рожевіло від перших променів сонця…

День 3

До вечірньої програми день пройшов майже так само як і попередній, але вже без Лугнасаду…

Girls near the main stage

Велика сцена знову почала роботу знову із затримкою з виступу “Фолькнерів”, яких переставили місцем з “Веремієм”. У останніх виявляється напередодні поцупили бас-гітару й речі і тому їх виступ взагалі був під загрозою, але хтось із колег позичив. “Фолькнери” для мну персонально були дещо мимо каси, а “Веремій” виглядав як клон “Тіні сонця”, хоча і з потенціалом. За кілька років можливо буде щось цікаве і з них. Лауру та Крістіну Марті ми слухали з “Території їжі”, а коли почали підбиратись під сцену на “ДримбуДаДзигу” виявилось що там знову здох генератор (і не один) 😯 Очікувати продовження виступу вирішили коло наметів, адже у нас вдень визріла ідея-фікс: зіграти нашим інструкторам з ірландських танців знамениту “Molly Malone”. Джолі з Блеком підбирали ноти, Валя писала тексти (до того моменту пісню чули лише Блек та Валя 😀 ), горланили разом.

Tribal dancers

Генератори на сцені тим часом відремонтували. “ДримбаДаДзига” одразу дала жару – виступ дуже сподобався, тому на “Йорій Клоц” ми відпочивали. Хоч і не любитель “Тартаку”, але їх виступ теж сподобався – було драйвово. Навіть пару пісень погорланив трохи. Сашко Положинський все ж чудовий і не стандартний фронтмен. Ну а позитивний день завершили “Mad Heads”. Їх виступ був просто фантастичний – мну все-таки зірвав трохи голос не кажучи, що настрибався досхочу 😀 На наступний день ми по дорозі на Дніпро горланили їх “Я на морі” та “Надія є” і нам підспівували люди навколо 😎

І знову ж повернення до наметового містечка з ранковою зорею…

День 4

Спека неймовірна – Дніпро покликало з самого ранку, але навіть воно надовго не рятувало. До речі, ми з Джолі таки перепливли на острівець, що навпроти пляжу. Бачили там двох мавок O_o Але вони нас чомусь перелякались і втекли 😀

Після пляжу день пролетів швидко: збори наметів, останній майстер-клас, прощання, автобус до Києва. А “Molly Malone” ми таки виконали 😉

Molly Malone for our irish dance teachers

На шляху назад бачили аварію в яку потрапив автобус, що поїхав перед нашим… Lucky us. Але і без мене про неї писали вже багато.

Ну і на останок ще кілька фото (на Флікрі більше).

Волохаті баби (с)

Ukrainian ethno music band

Elena

Whistler from Teleri band

Fyokla and Alex

Unicorn Dance School

Fyokla

Teleri band. Cellist

Teleri band. Leader

Teleri band

Nadya

Unicorn Dance School

Teleri band

DeRuny band

DeRuny band

Literature stage

Ukrainian martial arts

Coffe shop

Souvenirs

Mother and child

Trolley

Polish band

AtmAsfera band

Golems :)

Golems' attack :)

Sergii Gulenok

Sergii Gulenok

View Comments