Нотатки та публікації
Інтернет початку XXI сторіччя. Lifestreaming або соціальні агрегатори
Те, про що піде мова сьогодні, являється однією з найсмачніших інтернет-новинок, які принесли останні роки. Хоча, звісно, ці сервіси не з’явилися б не будь всих попередніх, які я вже згадував в рамках цього циклу статей: мікро- та звичайних блогів, соціальних мереж, соціальних новин, контент-хостерів, тощо. Зате вони ставлять зручність користування цим всим на інший рівень і відкривають деякі нові можливості. Ідея соціальних агрегаторів проста: вони збирають інформацію про вашу активність в мережі та подають її одним змішаним потоком. З’явилася вона порівняно недавно, коли у вжиток увійшло поняття “мережевої втоми” (“network fatigue”), одним з елементів якої вважається необхідність реєструватись на та відвідувати купу сайтів для того, щоб відстежувати, що роблять або чим цікавляться ваші “друзі” (в лапках, бо мається на увазі в мережевому сенсі) на різних сайтах та мережах. Тобто поясню на прикладі: ваш друг публікує фотки за допомогою Google Picasa, розшарює новини через Google Reader, пише щось в персональний блог, користується мікроблоггінгом і т.д., і т.п. Для того, щоб бути в курсі останніх змін вам треба або періодично заходити на всі ці сайти аби перевірити чи не з’явилось що новеньке (те ще збочення, погодьтесь), або підписатись на відповідну RSS (благо, всі сучасні сайти дозволяють це зробити). Фактично більшість соціальних агрегаторів типу Plaxo Pulse, Iminta та інших лише це і роблять — просто збирають інформацію докупи. Хоч і не завжди все через RSS — часто через API відповідних сервісів, які надають більше можливостей, завдяки чому ці сервіси все ж більш гнучкі й потужні, аніж просто купа RSS. Та все одно це занадто примітивно і… несоціально 
Якось по-дурному виходить: служба агрегації соціальних сайтів сама не є такою. Тому я цього разу відійду від попередньої практики опису декількох конкуруючих ресурсів і зупинюсь на тому, який вважаю безсумнівним лідером в цій сфері, який залишив інших далеко позаду. Мова піде про FriendFeed — стартап, який був розроблений не ким-небудь, а колишніми співробітниками компанії Google, що займали там далеко не останні позиції.
Read the rest of this entry »
Мобілізуємо блог
Ні, не в армію ми його будемо мобілізувати, а всього-на-всього зробимо придатним для відображення на маленьких екранах мобільних телефонів за допомогою одного цікавого стартапу під назвою MoFuse. Про потужність і надійність сервісу говорить той факт, що його використовують такі не останні в Інтернеті сайти як ReadWriteWeb, ReadBurner, Mashable та багато інших. Завдяки ньому можна зробити гарну мобільну версію вашого блогу всього за кілька хвилин, що я зараз і постараюсь більш-менш детально описати. Тож запускайте секундомір і починемо.
Реєстрація
Звісно, без неї нікуди. Зробити це можна прямо з головної сторінки сайту. І я б не згадав про неї, якби не одне але: звертайте увагу на коректне заповнення поля Login (ним виступає e-mail адреса)! Справа в тому, що MoFuse не перевіряє її і тому там випадково можна ввести неправильну інформацію, що я вже і встиг зробити вранці, а потім ввечері довго не міг зайти — довелося порпатися в кеші Опери та шукати щось таке, що могло б наштовхнути на правильну адресу. Благо, таки знайшов — виявилось, що я пропустив літеру “L” при написанні домену gmail.com Так що будьте уважними.
Інтернет початку XXI сторіччя. Сервіси закладок та новин
Складно знайти в світі такого затятого інтернетчика, який не користувався б закладками. Але звичайні закладки в браузері - це вже сторіччя минуле. В сучасному ж Інтернеті популярні так звані сервіси “соціальних закладок”. Суть їх полягає в тому, що, по-перше, вони зберігаються не на машині користувача, а десь в Інтернеті, що доволяє синхронізувати їх між браузерами, а це, погодьтесь, дуже зручно. По-друге, ці сервіси викують певну статистичну функцію, підраховуючи кількість посилань на одну й ту саму адресу таким чином визначаючи їх популярність та ведучи їх рейтинг. Завдяки цьому одні користувачі сервісу можуть дізнаватись про посилання, які додали зробили інші. Існуючі наразі служби соціальних закладок можна поділити на дві умовні групи: орієнтовані на збереження посилань чи на поширення. Служби другого типу останнім часом називають вже соціальними новинами. Тобто новинами, рейтинг яких залежить від кількості людей, що за них проголосували.
І все-таки спочатку ми проговоримо про власне служби закладок. Типовими представниками яких є Delicious та Opera Link.
Eluveitie
Сьогодні Джоллі в Last.fm зверув мою увагу на гурт під назвою Eluveitie. Врубив у через ласт.фм’івське радіопрослуховування і… здається, це любов з перших нот. Взагалі їх музику описати дуже просто: уявіть собі Dark Tranquillity, які рапотово свій готенбурзький melodic death перемішали з гарим кельтських фолком. Чесно кажучи, якби я не знав, що це інший гурт, то сказав би що це 100% якись сайд-проект DT - настільки воно схоже, але зі стародавіми інструментами і в результаті виходить просто бомба. Рекомендую.
P.S. Ті, хто мають last.fm’івського клієнта можуть клацнути на наступний лінк, щоб прослухати їх пісеньку Your Gaulish War 
Code WTF
Вчора потрібно було пофіксити багу в продукті і поки придивлявся місце для фіксу натрапив на таке:
Ні, код абсолютно робочий, але ж…
По-моєму, краще, нє?
P.S. До речі, мабуть заведу собі в блозі відповідний розділ з wtf’ами
Похід в Крим (травень 2008). День четвертий. Фотозвіт.
Продовжую хизуватись похідними фотками Четвертий день був по своєму цікавий - мені цей день потім щодня пригадували. Справа в тому, що проглянувши карту я спочатку невірно оцінив відстань, що ми мали пройти та й не врахував місцевість, але встиг налаштувати всіх на легкий день та днівку оскільки планував на цей день порівняно невеликий перехід, який ми мали пройти годин до трьох-чотирьох… Але під вечір попереднього дня поглянувши на цей самий шматок на іншій карті я зрозумів, що жорстоко помилявся, а сам день відкрив сувору правду: в лісі по якому ми мали йти стежок майже не було, вони не відповідали карті і постійно губилися… В результаті до тих таки чотирьох годин ми лише блукали по лісу, пройшовши порівняно невелику відстань. І далі ще до сьомої вечора йшли вже по асфальтованій дорозі. Про спуск до долини річки Качі, на якій ми мали розбити табір, мови не було, а на ночівлю ми стали недалеко від її джерела (хоч за це були винагороджені чудовими пейзажами мініатюрних водопадиків). В лісі я не нафоткав жодного кадру - і не було що фоткати і стомлені були. Зате під вечір вийшли на гарну галявинку з видом на Ялтинську Яйлу.
У вигляді слайдшоу можна подивитись тут.
Похід в Крим (травень 2008). Дні другий та третій. Фотозвіт.
Другий день у нас, в принципі видавався халявним, оскільки перепадів висот впродовж цілого дня не планувалося - ми мали облазити печери на плато, а потім спутистись трохи з нього на його північному заході на ночівлю. Оскільки за перший день ми зекономили добрячих дві години, то вирішили полазити по печерах від душі. Чесно кажучи, я не великий фанат лазяння в усі не попадя дірки в скелях та ще й мої легені не дуже полюбляють сире повітря, тому для мене це насправді був найнудніший день за весь похід і я зазвичай просто йшов за групою… Із-за того, що ми не продумали план відвідин печер та не знали їх місцерозташування, налазились ми дуууже багато, а розумом осягнути цей “маршрут” неможливо… Але облазили, мабуть, всі печери, що там були, окрім платних (Мамонтової та Мраморної). На стоянку потрапили вже близько сьомої вечора. Із-за контрукції джерела там виявилось достатньо води навіть щоб трохи попрасувати деякі речі.
Фото другого дня у вигляді слайдшоу.
На третій день ми від річки піднялися знову на плато та незадовго після обіді взяли найвищу гору масиву Чатир-Даг: Еклізі-Бурун. Там знайшли послання в бутилці з-під вина, залишену кимось з попередніх туристів. Текст було сфоткано, деталі - на фотографіях Після того ми спускались з плато вних до долини річки Альми. З самої гори спустились більш-менш нормально, хоча по сипучому гравію спускатись було страшнувато… Благо, що хоч дощу не було і він був сухий. А от потім по лісі налазились… Це капець якийсь. Коли йшли в гущавині лісу бачили замлю пориту дикими кабанами. Враховуючи скільки їх там накопано - це дивно як ми їх не зустріли… До Альми з горем пополам дібрались вже досить пізно. Там прикольна переправа по дереву була… Потім ще деякий час витратили на пошук місця для стоянки, але все-таки хоч і впритик, але встигли розбити намети та розвести вогнище ще до сутніок. Бахнувши вже близько 11-ї вечора коньячку ми з Джоллі ще до 12-ї ночі тихенько (а може і не дуже 
) наспівували пісні Крематорію (”Маленькую девочку”, “Мусорный ветер”, “Клубнику со льдом” і ще багато всякого), пригадали Blind Guardian (само собою, “The Bards Song” та з горем пополам “And Then There Was Silence”) і ще щось, але вже не пам’ятаю що. Коротше кажучи, день видався класний.
Фото третього дня у вигляді слайдшоу
Похід в Крим (травень 2008). День перший. Фотозвіт.
Нарешті добрався до фоток в Криму… Так що до вашої уваги фотозвіт першого дня походу.
Прибули ми в Симферополь близько десь опів на 12-ту дня і збирались попередньо пройшовшись по магазинах, щоб купити ще деякі харчі їхати до Ангарського перевалу на тролейбусі. Але вже на пероні нас перестрів таксист, який запропонував діставити нас туди за вельми помірну ціну (не сезон все-таки). І хоча я був категорично проти, бо це було дуже неспортивно і не по-туристичному мусив здатись під натиском інших (в оболивості тих, хто йшов в похід перший раз). За це вже на роботі отримав “нагоняй” від Машки, що наші люді туристи на таксі не їздять. Але що зроблено то зроблено. Завдяки цьому ми зекономили багато часу і вже близько першої години дня були на Ангарському перевалі. Звідти пофоткавшись трохи вирушили в сторону плато. Спочатку в планах було заночувати десь на витоці р. Ангари, тому почали шукати в лісі цей виток. Там трохи поблукали: пропустили потрібну стежку та занадто на захід взяли. Вийшли на потрібне місце в районі трьох годин - там і зробили привал на обід. Враховуючи, що ми години на дві вже обганяли графік, а в лісі нас вже почали донімати комарі вирішено було набрати води в 5-літрові бутлі, які ми прихопили з собою та лізти на плато. Води на ньому не було де знайти і навіть тої води не вистачило - потім ввечері ще довелось ще потім посилати гінців без рюкзаків назад вниз по воду. Десь за годину-півтори видерлись на саме плато - ох і важко ж було з незвички підніматись - і там недалеко від спуску знайшли готове місце під стоянку. Там і заночували…
Маршрут на Гуглмапсі приатачу пізніше, бо я забув прихопити GPS-приймач, коли їхав додому, а тому наразі не можу злити на комп “треки” походу.
Можна подивитись це все у вигляді слайд-шоу.
Wordpress: додаємо RSS у FeedBurner
Захотілося мені нещодавно додати свою RSS-ку з блогу у Feedburner для статистики. Здавалося б: немає нічого простіше, адже для цього у Вордпреса є навіть спеціальний плагін. Та насправді не все йде по маслу, якщо ви використовуєте фільтрацію по тегам чи категоріям (tag/category filtering), а плагін редіректить будь-який feed (повний він чи фільтрований) на повний feed у Фідбьорнері. Ясно було, що потрібно якось їх розмежувати, наприклад, за допомогою файлу .htaccess. Покопавшись трохи в інеті знайшов-таки симпатичне рішення:
P.S. До речі, зверніть увагу на рядок з фільтрацією по User-Agent. Його не варто видаляти - пересвідчився на власному досвіді - я першим ділом його “прооптимізував”. Але без нього Feedburner при опитуванні фіду з вашого сайту редіректиться сам на себе, а не читає оригінал і виходить, звісно, дурня.
Інтернето-музичне
Кльові останнім часом тенденції намічаються у світі музики. Ледь не щотижня приходить інфа про те, що купа гуртів дозволяють безкоштовно слухати свою творчість по інтернету. Закачувати mp3 досі заборонено, але зі швидким розвиком інтрнет-каналів… “who cares?” Зрештою класно було б, щоб музику взагалі не треба було качати на комп - кажеш що хочеш послухати, а воно знаходить і програє прямо з інету і коли таки настануть часим вже якихось там 4G мереж (або принаймні дешевих 3G) mp3-плеєри в поточному вигляді просто вимруть. Так, наразі вже є або скоро будуть доступними останні альбоми Nine Inch Nails, Radiohead (хоча ці випустили таким чином один альбом на пробу, але потім сказали, що наступний вже буде суто комерційним), Portishead, Metallica… Будемо сподіватись, що тенденція продовжиться
Це один момент. Інший момент - те, що раніше розкрутка гурту була справою майже виключно купи грошей продюсерів. Зараз все дещо легше, хоча, звісно, до рівня “зірок” з телеекрану не дотягнути, але це питання того, що цінніше: обгортка чи цукерка. Якщо цукерка смачна, то її шлях до тих, кому її смак буде до вподоби, значно спростився. Саме зараз, в епоху бурхливого розвитку другого вебу і соц мереж. Раніше, ще 3-4 роки тому, гурти могли викладати свою творчість на власних чи спеціалізованих сайтах… Але потенційні слухачі в першу чергу мали знати адреси цих сайтів та й інет був значно менш доступним. Що ми маємо зараз? А зараз ми маємо як мінімум MySpace та Last.fm, куди можна завантажувати ті ж само треки. Завдяки першому сервісу я часто цікавився останніми новинками відомих мені гуртів, а завдяки другому - знаходив купу нових цікавих команд. Наприклад, про Draconian, гурт який у мене якщо не в п’ятірці, то в десятці найулюбленіших, я дізнався саме звідти. Але повертаючись до Майспейсу та розкрутки… Мене на цей допис надихнула одна цікава новина з Дарксайд.ру: “Nuclear Blast Records и MySpace объявляют конкурс на заключение контракта с лейблом!”. “Алло, мы ищем таланты!”? Ось так воно має бути: лейбли шукати гурти, а не навпаки