Мережі та ІТ
Інтернет початку XXI сторіччя. Lifestreaming або соціальні агрегатори
Те, про що піде мова сьогодні, являється однією з найсмачніших інтернет-новинок, які принесли останні роки. Хоча, звісно, ці сервіси не з’явилися б не будь всих попередніх, які я вже згадував в рамках цього циклу статей: мікро- та звичайних блогів, соціальних мереж, соціальних новин, контент-хостерів, тощо. Зате вони ставлять зручність користування цим всим на інший рівень і відкривають деякі нові можливості. Ідея соціальних агрегаторів проста: вони збирають інформацію про вашу активність в мережі та подають її одним змішаним потоком. З’явилася вона порівняно недавно, коли у вжиток увійшло поняття “мережевої втоми” (“network fatigue”), одним з елементів якої вважається необхідність реєструватись на та відвідувати купу сайтів для того, щоб відстежувати, що роблять або чим цікавляться ваші “друзі” (в лапках, бо мається на увазі в мережевому сенсі) на різних сайтах та мережах. Тобто поясню на прикладі: ваш друг публікує фотки за допомогою Google Picasa, розшарює новини через Google Reader, пише щось в персональний блог, користується мікроблоггінгом і т.д., і т.п. Для того, щоб бути в курсі останніх змін вам треба або періодично заходити на всі ці сайти аби перевірити чи не з’явилось що новеньке (те ще збочення, погодьтесь), або підписатись на відповідну RSS (благо, всі сучасні сайти дозволяють це зробити). Фактично більшість соціальних агрегаторів типу Plaxo Pulse, Iminta та інших лише це і роблять — просто збирають інформацію докупи. Хоч і не завжди все через RSS — часто через API відповідних сервісів, які надають більше можливостей, завдяки чому ці сервіси все ж більш гнучкі й потужні, аніж просто купа RSS. Та все одно це занадто примітивно і… несоціально 
Якось по-дурному виходить: служба агрегації соціальних сайтів сама не є такою. Тому я цього разу відійду від попередньої практики опису декількох конкуруючих ресурсів і зупинюсь на тому, який вважаю безсумнівним лідером в цій сфері, який залишив інших далеко позаду. Мова піде про FriendFeed — стартап, який був розроблений не ким-небудь, а колишніми співробітниками компанії Google, що займали там далеко не останні позиції.
Read the rest of this entry »
Мобілізуємо блог
Ні, не в армію ми його будемо мобілізувати, а всього-на-всього зробимо придатним для відображення на маленьких екранах мобільних телефонів за допомогою одного цікавого стартапу під назвою MoFuse. Про потужність і надійність сервісу говорить той факт, що його використовують такі не останні в Інтернеті сайти як ReadWriteWeb, ReadBurner, Mashable та багато інших. Завдяки ньому можна зробити гарну мобільну версію вашого блогу всього за кілька хвилин, що я зараз і постараюсь більш-менш детально описати. Тож запускайте секундомір і починемо.
Реєстрація
Звісно, без неї нікуди. Зробити це можна прямо з головної сторінки сайту. І я б не згадав про неї, якби не одне але: звертайте увагу на коректне заповнення поля Login (ним виступає e-mail адреса)! Справа в тому, що MoFuse не перевіряє її і тому там випадково можна ввести неправильну інформацію, що я вже і встиг зробити вранці, а потім ввечері довго не міг зайти — довелося порпатися в кеші Опери та шукати щось таке, що могло б наштовхнути на правильну адресу. Благо, таки знайшов — виявилось, що я пропустив літеру “L” при написанні домену gmail.com Так що будьте уважними.
Інтернет початку XXI сторіччя. Сервіси закладок та новин
Складно знайти в світі такого затятого інтернетчика, який не користувався б закладками. Але звичайні закладки в браузері - це вже сторіччя минуле. В сучасному ж Інтернеті популярні так звані сервіси “соціальних закладок”. Суть їх полягає в тому, що, по-перше, вони зберігаються не на машині користувача, а десь в Інтернеті, що доволяє синхронізувати їх між браузерами, а це, погодьтесь, дуже зручно. По-друге, ці сервіси викують певну статистичну функцію, підраховуючи кількість посилань на одну й ту саму адресу таким чином визначаючи їх популярність та ведучи їх рейтинг. Завдяки цьому одні користувачі сервісу можуть дізнаватись про посилання, які додали зробили інші. Існуючі наразі служби соціальних закладок можна поділити на дві умовні групи: орієнтовані на збереження посилань чи на поширення. Служби другого типу останнім часом називають вже соціальними новинами. Тобто новинами, рейтинг яких залежить від кількості людей, що за них проголосували.
І все-таки спочатку ми проговоримо про власне служби закладок. Типовими представниками яких є Delicious та Opera Link.
Code WTF
Вчора потрібно було пофіксити багу в продукті і поки придивлявся місце для фіксу натрапив на таке:
Ні, код абсолютно робочий, але ж…
По-моєму, краще, нє?
P.S. До речі, мабуть заведу собі в блозі відповідний розділ з wtf’ами
Wordpress: додаємо RSS у FeedBurner
Захотілося мені нещодавно додати свою RSS-ку з блогу у Feedburner для статистики. Здавалося б: немає нічого простіше, адже для цього у Вордпреса є навіть спеціальний плагін. Та насправді не все йде по маслу, якщо ви використовуєте фільтрацію по тегам чи категоріям (tag/category filtering), а плагін редіректить будь-який feed (повний він чи фільтрований) на повний feed у Фідбьорнері. Ясно було, що потрібно якось їх розмежувати, наприклад, за допомогою файлу .htaccess. Покопавшись трохи в інеті знайшов-таки симпатичне рішення:
P.S. До речі, зверніть увагу на рядок з фільтрацією по User-Agent. Його не варто видаляти - пересвідчився на власному досвіді - я першим ділом його “прооптимізував”. Але без нього Feedburner при опитуванні фіду з вашого сайту редіректиться сам на себе, а не читає оригінал і виходить, звісно, дурня.
Інтернето-музичне
Кльові останнім часом тенденції намічаються у світі музики. Ледь не щотижня приходить інфа про те, що купа гуртів дозволяють безкоштовно слухати свою творчість по інтернету. Закачувати mp3 досі заборонено, але зі швидким розвиком інтрнет-каналів… “who cares?” Зрештою класно було б, щоб музику взагалі не треба було качати на комп - кажеш що хочеш послухати, а воно знаходить і програє прямо з інету і коли таки настануть часим вже якихось там 4G мереж (або принаймні дешевих 3G) mp3-плеєри в поточному вигляді просто вимруть. Так, наразі вже є або скоро будуть доступними останні альбоми Nine Inch Nails, Radiohead (хоча ці випустили таким чином один альбом на пробу, але потім сказали, що наступний вже буде суто комерційним), Portishead, Metallica… Будемо сподіватись, що тенденція продовжиться
Це один момент. Інший момент - те, що раніше розкрутка гурту була справою майже виключно купи грошей продюсерів. Зараз все дещо легше, хоча, звісно, до рівня “зірок” з телеекрану не дотягнути, але це питання того, що цінніше: обгортка чи цукерка. Якщо цукерка смачна, то її шлях до тих, кому її смак буде до вподоби, значно спростився. Саме зараз, в епоху бурхливого розвитку другого вебу і соц мереж. Раніше, ще 3-4 роки тому, гурти могли викладати свою творчість на власних чи спеціалізованих сайтах… Але потенційні слухачі в першу чергу мали знати адреси цих сайтів та й інет був значно менш доступним. Що ми маємо зараз? А зараз ми маємо як мінімум MySpace та Last.fm, куди можна завантажувати ті ж само треки. Завдяки першому сервісу я часто цікавився останніми новинками відомих мені гуртів, а завдяки другому - знаходив купу нових цікавих команд. Наприклад, про Draconian, гурт який у мене якщо не в п’ятірці, то в десятці найулюбленіших, я дізнався саме звідти. Але повертаючись до Майспейсу та розкрутки… Мене на цей допис надихнула одна цікава новина з Дарксайд.ру: “Nuclear Blast Records и MySpace объявляют конкурс на заключение контракта с лейблом!”. “Алло, мы ищем таланты!”? Ось так воно має бути: лейбли шукати гурти, а не навпаки 
Hibernate + External HDD + неуважність = великі неприємності
Ще на минулому тижні сталася в мене невеличка як мені тоді здалося халепа… Збирався, значить, я на роботу, а ноут я зазвичай не виключаю, а hibernate’чу, бо мені лінька чекати поки він завантажиться… Ну от вимкнув я його, витягнув USB-шнурки від двох своїх зовнішніх HDD, поклав ноута в рюкзак і почалапав на роботу. Там часу діставати його не було, тож він так і пролежав у мене в сумці цілий день. Коли ж приперся знову додому, то спочатку знову підключив HDD і потім включив ноута ще не знаючи, що я тільки-но підписав смертельний вирок купі файлів. А справа в чому… Коли комп хібернейтиться, то він робить паузу в роботі і скидає поточний вміст оперативної пам’яті на жорсткий диск. Коли ж “прокидається”, то відновлює стан ОП та починає роботу з того місця, на якому спинився. І от тут-то і закралася фігня. Зазвичай я стараюсь робити для зовнішніх вінтів “Безопасное извлечение” перед тим як хібернейтити, але нерідко, коли дуже поспішаю, забуваю. Потім, коли вмикаю його на роботі, він одразу матюкається, що не може щось там своє службове записати на неіснуючий вже диск і заспокоюєтсья. Ну так от, коли я повернувся, то звсунув USB-роз’єми від вінтів навхрест (взагалі я втикав їх завжди куди прийдеться не дивлячись який вінт в який USB-порт я підключаю) і вийло так, що вінди вирішили, що все так і треба і спробували віддати команди вінтам на запис, але оскільки структура файлів та каталогів там відрізняється, то це зіпсувало інформацію у таблиці файлів NTFS. В результаті чого дисковий розділ на одному з HDD геть перестав розпізнаватись, а на другому HDD з першого розділу зникла вся інформація. Для другого я запусти віндовий scandisk (хоч і чуяло моє серце, що роблю я дурницю), для друого це не допомагало, бо його ФС взагалі не роспізнавалась як NTFS, тому довелось терміново в неті шукати софт для відновлення. Поки укав софт, scandisk типу як відновив один з розділів (на ньому, до речі зберігались фотки). Поверхово оглянувши результати його роботи я заспокоївся, бо ніби все повернулось, хоч і внутрішній голос підказував, що кількість папок з фотографіями значно зменшилась. Я забив на той внутрішній голос, бо проблема з повністю мертвим розділом здавалась більш нагальною. Не вдаючись в детеалі скажу, що інфу завдяки R-Studio вдалося відновити. Але повернемося до диску з фотками… Я ж думав, що все ОК і вже встигнув скинути туди купу нових фоток зроблених за вихідні, аж тут мені знадобились минулорічні фотки зі Львова. Кинувся шукати - на вінту нема, в минулорічних бекапах на DVD теж нема і тут до мене доходить, що scandisk мені зробив ведмежу послугу. Запсускаю R-Studio знову… Виявилось, що він мені не відновив як мінімум половину з фоток, що були. Р-Студіо відновило папки, але дані в багатьох з них вже були пошматовані 
В одих папках пошкоджені були 2-3 файли, в інших - десятки Так що мораль цієї басні: будьте обережними із зовнішними вінтами в ноутах…
Інтернет початку XXI сторіччя. Медіаконтент-хостинг
Я не знаю як можна узагальнено назвати служби, про які піде мова далі, а тому довелось фактично придумати термін з голови, тому за його адекватність не відповідаю. Об’єднує ці служби можливість публікації різноманітного медіа (правда, не лише) контенту: відео, аудіо, документів, тощо. Звісно, далеко не всім поджібні сервіси будуть до смаку, адже завантаження тих само аудіо, відео та фото можливе в кожній поважній універсальній соціальній мережі типу Facebook чи ВКонтакте. Але я все ж являюсь прихильником спеціалізованих сайтів.
Read the rest of this entry »
Твіттер визволяє людину з в’язниці
В моєму дописі про платформи для мікроблоггінгу я вже згадував лідера цього сервісу: Twitter. І в той час як на теренах колишнього СРСР мікроблоггінг [поки що] не прижився, на Заході він став вже стає настільки поширеним, що переростає в таку само проблему витрати часу як і Facebook. Але пов’язані з Твіттером і деякі цікаві новини, про про одну з яких я і хочу розповісти. Одна з його основних фіч, яка вирізняє його з-поміж конкурентів, - можливість роботи по мобільному телефону за допомогою SMS-повідомлень (чим і пояснюється обмеження на 140 символів в повідомленні): як отримання “твітів” від людей за стрічкою яких ви слідкуєте (”following” в термінології твіттера, а ті хто слідкують за вами - відповідно ваші “followers”, типу “послідовники” - пафосно, ага ) так і постинг власних.
Так от, 10 квітня цього року випускник факультету журналістики університету Берклі, Джеймс Карл Бак (James Karl Buck) був безцеремонно заарештований у Єгипті за фотографування демонстрації. Але він встиг за допомогою мобільного відправити повідомлення “Arrested” (”Заарештований”), яке прочитали 38 його follower’ів і які одразу сповістили його ВУЗ, посольство США та значну кількість різноманітних ЗМІ. Наступного дня з’явилось наступне повідомлення від Бака “Alive and ok. Still in jail” (”Живий та цілий. Все ще у в’язниці.”), а вже через деякий час його звільнили… Дивно, правда, що правоохоронці мобілу в нього не забрали, але все ж… Отаке буває. Web 2.0 спішить на допомогу.
Оригінал новини на TechCrunch.
Інтернет початку XXI сторіччя. Мікроблоггінг
Мікроблоггінг є, мабуть, найбільш сучасним віянням і одним з останніх сервісів, які наразі відносять до характерних рис другого вебу. Суть його страшенно проста. Подумайте і скажіть: наскільки часто ви змінюєте статус у своєму мессенджері чи соціальній мережі? Як часто вам доводиться кидати друзям в аську чи ще куди лінки на якісь цікавинки та приколи? У вас інколи виникає бажання написати до блогу повідомлення в один-два рядки — просто висловити якийсь крик душі? Так які там відповіді? “Так!”, “Так!”, “Так!”? Ну тоді мікроблоггінг — це річ, яка просто створена для вас.
Правда якщо ідея видасться вам дурною — то нічого страшного. Моя перша думка про подібні служби була: “Дурня якась”. Поки Мінус-один не прислав запрошення на Твіттер. Я подивився на нього [запрошення] і пішов реєструватися. Спочатку це було дико і дуже незвчино, а думка, що я страждаю фігнею не покидала мій мозок. Та буквально за день-два я втягнувся і зараз із задоволенням використовую.
Хоч ідея ця порівняно нова, але вже існує кілька конкуруючих сервісів, які пропонують послуги мікроблоггінга. про них ми і поговоримо…