Сирці я трохи підравив, повикидавши згадки назви драйверу та більшу частину несуттєвого до баги коду і додавши своє визначення SecurityCookie (це, до речі, теж підказка ).

P.S. Підказка: “за що боролись, на те й напоролись”

Отож, як писалось вище, основна робота ФрендФіду збирати докупи вашу активність в Мережі. Там є певний набір сервісів, що підтримуються на рівні API, а все інше можна при бажанні додати як підписку типу “Блог” (насправді це не обов’язкоко має бути блог - це скоріше звичайний RSS-агрегатор), вказавши відповідну RSS-стрічку. Таким чином ви реєструєте свою активність з різних сайтів у ФФ, а інші користувачі, кому цікава ваша персона, в свою чергу можуть підписатися на стрічку з нею. Величезна кількість підтримуваних сервісів (див. скріншот) вже зараз вирізняє його з-поміж конкурентів, але не лише цим він цікавий.

По-перше, там є можливість коментувати цю активність (буває такі розгортаються суперечки, що блоги відпочивають ) та додавати в “Улюблене”. І коментарі там — це не просто данина моді, а дуже зручна річ, коли вам хочеться прокоментувати активність на якомусь сервісі, де ви не зареєстровані. Для мейнстрімових речей є можливість “зворотного зв’язку”. Наприклад, коментарі до дописів в Twitter’і можна відправляти теж як твіти-відповіді (звісно, для цього вже треба бути зареєстрованим на відповідному сайті, але принаймні заходити на нього не треба та й виглядає обговорення зручніше). Щодо додавання у Favourites, то тут теж прикольно зроблено: з транзитивністю операції. Тобто, наприклад, користувач A читає користувача B, а B в свою чергу — C, але A нічого не знає про C, та коли користувач B додає в “Улюблене” щось зі стрічки C, то це попадає і в загальний потік користувача A, що останньому дуже і дуже зручно, бо в “Улюблене” зазвичай додають дійсно цікаві і варті уваги речі.

По-друге, можна відслідковувати активність людей не зареєстрованих на FriendFeed’і. Для цього є механізм “уявних друзів” (imaginary friend), коли ви додаєте чиюсь активність до ФФ по аналогії зі своєю власною, але використовуючи його логін чи то ідентифікатор при додаванні контенту, проте ця активність не відмічається як “ваша”.

По-третє, зручний пошук. Здавалося б така дрібниця, але деякі агрегатори і цього не мають. До речі, я часто використовую FF для пошуку по прошарених дописах в Google Reader, бо останній зберігає shared та starred записи лише впродовж одного місяця, а FF, схоже що вічно.

По-четверте, є тут така штука як “кімнати” (це одне останніх же нововведень), тобто своєрідні тематичні стрічки, в певному сенсі аналоги спільнот.

По-п’яте, стрічка вашої активності може наповнюватись не лише автоматично із соціальних мереж, або RSS. Можна і просто залишити повідомлення, посилання на зовнішній ресурс чи картинки вручну — потрібно лише перетягти на панель відповідну “кнопку”.

Ну і ще багато всього. Його розробники подумали про багато приємних дрібниць. Припустимо, якщо ви довго не мали доступу до Інтернету, а “друзів” у вас багато, то у FF є спеціальний режим перегляду “найцікавіше за день/тиждень/місяць”, коли не потрібно буде перечитувати по декілька сторінок інформації, далеко не вся з якої може бути вам цікава, а так можна вже одразу відфільтрувати. Звісно, як і у кожного поважного стартапу у нього є API, завдяки чому було розроблено масу додатків. В тому числі з того чим я активно користуюсь: AIR-клієнт Alert Thingy (з підтримкою публікації не лише у FriendFeed, а також в Twitter та Flickr) та плагін-віджет для Wordpress.

Мну особисто завдячує ФрендФіду як одному з джерел цікавої інформації за рахунок його системи обміну цікавинками, а з іншого - економією часу на відвідуванні інших сайтів (фактично останнім часом ранковий перегляд новин звівся до перегляду FF-стрічки, пари форумів та інколи Google Reader; останній рідко, бо досить багато часу витрачається). До речі, цікаво що активно викорситовувати я його став лише через кілька місяців після реєстрації. Тоді навіть знаючи про нього багато з того, що написано вище я не розумів навіщо його потрібно. А зараз це один з основних сайтів на які я заходжу. Отаке.

Реєстрація

Звісно, без неї нікуди. Зробити це можна прямо з головної сторінки сайту. І я б не згадав про неї, якби не одне але: звертайте увагу на коректне заповнення поля Login (ним виступає e-mail адреса)! Справа в тому, що MoFuse не перевіряє її і тому там випадково можна ввести неправильну інформацію, що я вже і встиг зробити вранці, а потім ввечері довго не міг зайти — довелося порпатися в кеші Опери та шукати щось таке, що могло б наштовхнути на правильну адресу. Благо, таки знайшов — виявилось, що я пропустив літеру “L” при написанні домену gmail.com Так що будьте уважними.

Запускаємо мобільний сайт

Увійшовши до MoFuse в панелі керування вибираємо “Launch a mobile site”. Там вам необхідно буде заповнити декілька полів типу назви сайту, вибрати його майбутню адресу (у вигляді <ваша назва>.mofuse.mobi), а також вказати RSS-джерело для наповнення сайту. Їх може бути декілька, при створенні вказується основне, а можна взагалі пропустити цей пункт поставивши відповідну галочку — це якщо ви збираєтесь зробити статичний сайт, або плануєте додати джерела пізніше. Але так як ми домовились мобілізовувати блог, то RSS нам прописати просто необхідно. Власники standalone-блогів, думаю, знають адреси своїх RSS-стрічок. Користувачі LiveJournal мають прописати туди щось типу: “http://<нікнейм>.livejournal.com/data/rss“, а користувачі Blogger відповідно: “http://<нікнейм>.blogspot.com/feeds/posts/default“.

Професійним блоггерам варто звернути увагу на галочку “You’ve read and agree to our Revenue Sharing Policy”. Мова тут йде про те, що у сайту є фіча монетизації мобільного сайту шляхом додавання туди реклами Google AdSence або AdMob, але прибуток від реклами ділитиметься між вами та MoFuse 50/50.

Ну і все. Натискаєте “Launch Your Mobile Site” і вуа-ля: ви маєте свій блог в мобільному Інтернеті, доступним за адресою, яку вказали в полі “Site ID (URL)”. Якщо ви перейдете по тій лінці в звичайному браузері, то побачите емулятор вікна звичайного мобільного телефону, або Apple iPhone, в якому можна оцінити як виглядатиме ваш сайт на мобільному телефоні.

Прикрашання та контент

Але залишати сайт в такому вигляді нецікаво, адже MoFuse має ще багато цікавих можливостей гнучкого налаштування. Наприклад, власники свого доменного імені можуть зробити мобільний сайт його піддоменом (є неформальна практика робити мобільний домен у вигляді m.<назва основгого сайту>, тобто щось типу m.graywolf.org.ua). Також можна налаштувати кольорову гаму сайту та завантажити власний логотип.

Далі можна додати якийсь текст на стартовій сторінці сайту, додати нові джерела для RSS, статичні сторінки, зовнішні посилання та віджет для коментарів, але з цим ви вже можете поекспериментувати самостійно

Щодо професійних речей, то як я вже згадував раніше, в MoFuse є вбудована можливість монетизації мобільних сайтів. Плюс до того є простенька статистика відвідувань принаймні із referer’ами (вказанням місць, звідки прийшли на ваш сайт).

Інтеграція та просування

Але і це ще не все. Погодьтесь, потенційним користувачам не зручно пам’ятати адреси вашого і мобільного блогу, і повноформатного. Для того, щоб уникнути цього можна скористатись пунктом “Automatic redirect”. Там знаходиться шматок PHP-коду, який потрібно вставити в код вашого сайту і який здійснюватиме перенаправлення на мобільну версію, якщо ви заходитимете з мобільного телефону. На жаль цією фічею зможуть скористатись лише власники standalone-блогів. Наприклад, користувачі Wordpress можуть вставити цей код на початку файлу теми, що відповідає за заголовок. Тим же хто користується блогхостингами типу Blogger та LiveJournal можна скористатись пунктами “Mobi Badge” та “QR Code”. В першому ви можете вибрати симпатичну картинку з посиланням на ваш мобільний блог та вставити її код потім в профілі чи ще де. Другий генерує картинку з QR-кодом для швидкого зчитування лінки в мобільним телефоном (якщо ви досі не знаєте, що таке QR-коди, то гарний лікбез є тут).

Післямова

Ну от і все. Просто, правда ж? Насправді зараз здається, що нікому зараз мобільні сайти не потрібні, але, ІМХО, варто призвичаїтись до світових тенденцій якомога раніше. В багатьох передових країнах мобільний Інтернет майже не поступається по популярності, а в деяких (наприклад, в Японії) навіть перевищує “стаціонарний”. Та й на Заході з появою iPhone‘ів та в очікуванні виходу пристроїв з Google Android на борту, йде справжній бум мобільного Інтернету і, впевнений, що не так вже багато часу займе поки ці хвилі дійдуть і до нас.

Складно знайти в світі такого затятого інтернетчика, який не користувався б закладками. Але звичайні закладки в браузері - це вже сторіччя минуле. В сучасному ж Інтернеті популярні так звані сервіси “соціальних закладок”. Суть їх полягає в тому, що, по-перше, вони зберігаються не на машині користувача, а десь в Інтернеті, що доволяє синхронізувати їх між браузерами, а це, погодьтесь, дуже зручно. По-друге, ці сервіси викують певну статистичну функцію, підраховуючи кількість посилань на одну й ту саму адресу таким чином визначаючи їх популярність та ведучи їх рейтинг. Завдяки цьому одні користувачі сервісу можуть дізнаватись про посилання, які додали зробили інші. Існуючі наразі служби соціальних закладок можна поділити на дві умовні групи: орієнтовані на збереження посилань чи на поширення. Служби другого типу останнім часом називають вже соціальними новинами. Тобто новинами, рейтинг яких залежить від кількості людей, що за них проголосували.

І все-таки спочатку ми проговоримо про власне служби закладок. Типовими представниками яких є Delicious та Opera Link.

Соціальні закладки

Opera Link. Цей сервіс - елемент порталу My Opera і відповідно доступний лише користувачам веб-браузера Opera починаючи з версії 9.5 і призначений суто для віддаленого збереження посилань, що дозволяє синхронізувати закладки між різними екземплярами браузера встановленими, наприклад, на домашньому та робочому комп’ютері. Хоча соціальним його назвати складно, адже створені вами закладки, на жаль (а може і на щастя) доступні лише вам.

Google Bookmarks. Практично в усьому це аналог Лінку, але з підтримкою бразуерів Firefox та Internet Explorer за допомогою Google Toolbar. І хоча я особисто цією службою не користувався, але знаю деяких людей, які це роблять. Ніби задоволені :) 

Delicious (колись відомий як del.icio.us). От це вже цікавіше. Як і Гугл Букмаркс, Делішес повністю інтегрується із закладками в браузерах Firefox та Internet Explorer за допомогою відповідних плагінів (наприклад, для Вогнелиса його можна знайти тут). Але на відміну від двох попередніх закладки відкриті (тобто їх можуть продивитись інші), плюс він дозволяє ставити на закладки мітки (теги), що набагато гнучкіше традиційного ієрархічного підходу до сортування та підраховує кількість посилань на одну й ту саму адресу від різних користувачів. Найбільш популярні посилання з’являються на головній сторінці.

Ну, здається, і все. Точніше інші сервіси такого типу (наприклад, російський БобрДобр), але просто вони набагато менш відомі.

Соціальні новини

З другою групою цікавіше, бо це зараз чи не останній писк і там панує затята конкурентна боротьба. Головною її відмінністю є те, що посилання публікуються не стільки для себе, скільки для того, щоб надати цікаву інформацію іншим. Тобто як це все працює: будь-який користувач має право додати лінку на якийсь сайт чи конкретну новину, забезпечивши її коротким описом. Це посилання попадає в загальну стрічку новин і якщо воно зацікавило когось з активних користувачів, то він може перейти на сайт з повною новиною, прокоментувати її та проголосувати за неї. Новини з найбільшою кількістю голосів (насправді там все дещо складніше, але…) потрапляють відповідно в топ новин (тобто найцікавіші для значної кількості активних користувачів). Звісно, не все так безхмарно. Зараз сайти соціальних новини масово критикують з двох основних причин: по-перше, неможливість проконтролювати їх достовірність (якась цікава, але недостовірна інформація може легко вийти в топ завдяки людському фактору), а по-друге, теоретична можливість накрутки голосів із-за чого розробникам цих сайтів постійно доводиться вдосконалювати механізми відбору топових новин. Ну а тепер згадаємо і самих представників:

Digg. З цього стартапу, мабуть, і почався бум сайтів соціальних новин. Дігг - це взірець всього описаного вище: як переваг так і недоліків. Його назва навіть увіковічена в новому терміні під назвою “digg-ефект” - це короткочасне, але дуже значне підвищення відвідуваність сайту на який посилається новина, щопопала в топ новин на Digg. Дуже часто цей ефект - справжнє випробування для хостингу, бо кількість відвідувачів може збільшитись не на один порядок.

Note: як мене вже виправили, насправді вперше це поняття з’явилось як slashdot-ефект і характеризувало інший сайт новин - Slashdot, про який я в цьому дописі не згадую. Він в певному сенсі аналогічний описуваним, але не має вираженої соціальної складової, оскільки лінки на новини, які попадають в топ відбирає спеціальний склад редакторів слешдоту, а не самі користувачі.

Yahoo! Buzz. Лаври Digg багатьом не давали спокою, в тому числі і компанії Yahoo!, яка вирішила не відставати і випустити свій аналог. Тим паче, що в них було чим звабити користувачів: новини, які попадають в топ Базза потрапляють і в новини на основній сторінці порталу Yahoo!. А це не багато, не мало найпопулярніший в Інтернеті сайт.

StumbleUpon. Ще один Digg-клон, але з цікавою родзинкою, яка полягає в можливості помічати не лише лінки, а й окремі картинки, або відео з сайтів типу YouTube.

Серед інших відомих варто згадати Reddit, Mixx, Furl та ще декілька, але я ними ще не користувався, тому сказати щось гарне чи погане не можу…

Якщо говорити про щось більш приземлене до наших реалій, тобто сайти з україно- та російськомовними новинами, то про перші можна прочитати тут, а серед других єдиний відомий мені, але очевидний лідер - news2.ru. Щоправда основна їх біда - це мала відвідуваність. Особливо це стосується україномовних аналогів, де важко знайти “популярні” новини з більш ніж 5 голосами в той час як для буржуйських рахунок йде на сотні, а для російських хоча б на десятки.

Ну от ніби і все. Гарних вам новин ;) 

Ні, код абсолютно робочий, але ж…

По-моєму, краще, нє?

P.S. До речі, мабуть заведу собі в блозі відповідний розділ з wtf’ами

P.S. До речі, зверніть увагу на рядок з фільтрацією по User-Agent. Його не варто видаляти - пересвідчився на власному досвіді - я першим ділом його “прооптимізував”. Але без нього Feedburner при опитуванні фіду з вашого сайту редіректиться сам на себе, а не читає оригінал і виходить, звісно, дурня.

Це один момент. Інший момент - те, що раніше розкрутка гурту була справою майже виключно купи грошей продюсерів. Зараз все дещо легше, хоча, звісно, до рівня “зірок” з телеекрану не дотягнути, але це питання того, що цінніше: обгортка чи цукерка. Якщо цукерка смачна, то її шлях до тих, кому її смак буде до вподоби, значно спростився. Саме зараз, в епоху бурхливого розвитку другого вебу і соц мереж. Раніше, ще 3-4 роки тому, гурти могли викладати свою творчість на власних чи спеціалізованих сайтах… Але потенційні слухачі в першу чергу мали знати адреси цих сайтів та й інет був значно менш доступним. Що ми маємо зараз? А зараз ми маємо як мінімум MySpace та Last.fm, куди можна завантажувати ті ж само треки. Завдяки першому сервісу я часто цікавився останніми новинками відомих мені гуртів, а завдяки другому - знаходив купу нових цікавих команд. Наприклад, про Draconian, гурт який у мене якщо не в п’ятірці, то в десятці найулюбленіших, я дізнався саме звідти. Але повертаючись до Майспейсу та розкрутки… Мене на цей допис надихнула одна цікава новина з Дарксайд.ру: “Nuclear Blast Records и MySpace объявляют конкурс на заключение контракта с лейблом!”. “Алло, мы ищем таланты!”? Ось так воно має бути: лейбли шукати гурти, а не навпаки

Відео хостинг

Почну, мабуть, з найбільш затребуваного та відомого широкому загалу користувачів типу контенту - відео.

YouTube. Складно знайти інтернетичика, який не знає що таке “Ютюб”. Впевнений, для багатьох він навіть став певним синонімом відео в інтернеті. На “Ютюбі” можна викладати відео у форматах .WMV, .AVI, .MOV та .MPG. Після завантаження воно автоматично коніертуєтсья сервером у формат FLV (FLash Video). Плюсом цього формату є те, що для програвання вам потрібен лише встановлений флеш-плеєр, а також те, що сконвертоване у FLV відео має невеликий розмір (зручно для людей з необмеженим, але вузьким каналом, а також для тих, хто досі платить за трафік). Хостинг також накладає обмеження на розмір завантажуваних файлів: об’єм не більше за 1 ГБ, довжина не більше 10 хвилин. З мінусів можна назвати вельми посередню якість результуючих відеофайлів (хоча останнім часом Google, який є власником YouTube, ввів у користування нову фічу, яка дозволяє переглядати відео в кращій якості, якщо така наявна). Успіх Ютюбу надихнув багатьох людей на створення його клонів. Типовим прикладлм є, наприклад, російскьий RuTube. Крім того, YouTube нещодавно став не просто хостингом, а цілою відеохостинговою платформою, тобто ви можете створбвати свої власні аналогічні сайти використовуючи потужність YouTube.

megavideo.com. Найбільший прямий конкурент “труби”, але в той же час, на жаль, не дуже популярний. Чим саме він кращий можна дізнатись з цього відео, а для тих, кому ліньки дивитись, чи не знає англійського я зупинюсь на найцікавших моментах: більш якісне відео, відсутність обмеження на довжину ролику (хоча є оббмеження на розмір: 500 MB для безкоштовного та 5 GB для платного рахунку), доступність до завантаження оригіналу відео (лише для платних аккаунтів ), локалізація інтерфесу багатьма мовами та можливість докачки при аплоаді відео (за допомогою спеціального софту).
З очевидних мінусів - менша поширеність (менше шансів знайти щсоь цікаве) та досить нав’язлива реклама: справа в тому, що вона поміщається прямо у вікно програвача і в ньому ж по центру знаходиться кнопка “Play”. Так от якщо нажати на цій кнопці у вікні відео, то відкривається реклама. Тому потрібно користуватись лише кнопкою “Play” в лівому нижньому кутку панелі програвача.

veoh.com. Якщо ж навіть якість megavideo вас не влаштовує, то варто звернути погляд на сервіс veoh. Він пропонує потокове відео не лише у форматі FLV, а також у DivX, Quick Time та WMV, але для цього вже одним флеш-плеєром не обійтися і потрібно буде дозавантажувати інші програвачі. Ну і, звісно, трафік воно жере теж непогано, але якщо у вас є можливість дивтись відео звідси, то рекомендую veoh набільше з усього. На відміну від Труби він заточений більше на професійне відео - різноманітного виду шоу: серіали, аніме, телепередачі, тощо… із-за чого його називають навіть службою Інтернет-телебачення. Але, звісно, ніхто не забороняє вам викладати там і любительське відео. Більше того, власникам HDTV-камер взагалі несолідно було б викладати своє відео на чомусь гіршому, аніж veoh.
Ну і нарешті ще один цікавий момент: “Вео” б’є “Ютюб” не лише по якості Відео, але і по сумарному часу, який проводять користувачі на сайті: в березні сумарно було прглянуто 46 мільйноів годин відео, що в два рази більше аналогічного показника у найвідвідуванішого сайту.

video.google.com. Після придбання Гуглом Ютюба цей сайт фактично перетворився більше в пошуковик відео, аніж хостинг (хоча можливість завантажувати файли там досі присутня), але тим не менш я вирішив згадати його тут - пошук в будь-якому випадку може знадобитись, оскільки він шкає по багатьох сайтах, в тому числі і не згаданих тут.

Аудіо хостинг

muxtape.com. Я дізнався про цей сервіс лише нещодавно. Він до чортиків зручний. У нього до непристойного простий дизайн: ваша сторінка представляє собою просто список пісень (наприклад, моя), клацнувши на котру можна прослухати її, а основна сторіка має три основних посилання: завантажити пісню, редагувати списиок пісень (по дефолту воно береться з тегів, але його можна виправити) та налаштування. Але найголовніше - слухати можна без реєстрації. З мінусів - кількість завантажуваних композицій обмежена 12-ма і крім того завантажувати можна лише mp3 розміром не більше 10 MB.

imeem.com. Занести цей сайт до списку музичних хостингів було з мого боку дещо неправильно, але вперше я познайомився з ним саме в музичному сенсі, коли качав один трек, який ніде не міг знайти. По-перше, цей сервіс все ж варто було згадати, коли я писав про соціальні мережі, але тоді я про нього ще не знав. По-друге, це не лише аудіо, а і відео- та фотохостинг. Найвизначніша його риса - це у ньому все крутиться навколо плейлистів. Тобто не окремих файлів, а їх наборів. Це може бути і альбом якогось гурту, і просто список улюблених пісень (це якщо говорити про його аудіоскладову, але плейлисти можна скаладати і до інших видів контенту, що підтримуютсья сервісом). Основний мінус - це те, що незареєстрованим користувачам для прослуховування доступні лише 30-секундні семпли, для того, щоб прослухати поністю - треба вже реєструватись. Щоправда для деякиз речей, зазвичай концертних записів, повна версія доступна без реєстрації. Обмеження на завантаження не дивився.

Фотохостинг

flickr.com. Мова про Флікр як соцмережу вже йшла в одному з моїх попрередніх дописів, але не згадати ще раз цей сервіс (один з моїх найулюбленіших) я не можу. До речі, нещодавно Флікр до всього того став ще й хостером відео.

Щодо інших, то, на жаль, тут я поки лише їх перерахувати найвідоміші з невеличкими коментарями, оскільки перевірити всі в мене наразі бракує часу.
photobucket.com та webshots.com разом з Флікром утворюють трійку найпопулярніших фотосервісів. Причому якщо Фотобакет мені чомусь не дуже подобається (по-перше, дизайном, а по-друге, там навіть не стільки фото-хостинг, скільки хостинг картинок), то Вебшотс справив вельми приємні враження (і обмеження на завантаження: 1000 фоток одразу і +100 фото кожен місяць після реєстрації).

Ну і, звісно, не можна не згадати про Google Picasa. Щодо зручності користування, то Пікаса тут поза конкуренцією. Качаєте собі однойменний клієнт-менеджер картинок, розбиваєте все у себе на компу на альбоми, тощо, а потім пофотоково чи цілими альбомами ллєте на Пікасу у вебі. В результаті без зайвих рухів отримуєте фотоальбом в мережі. ще один плюс - я не чув про які б то не було обмеження на розміри та кількість картинок, а це вельми суттєва перевага порівняно з тим же Флікром, наприклад.

Хостинг PDF-документів

Тут не хочеться повторюватись, адже все вже описано до мене: і навіщо воно треба (впевнений, це найперше питання для багатьох), і які сайти пропонують подібний сервіс. Так що раджу прочитати відповідний допис Мінус-одного про “Issuu, Scribd і Share”.

Оригінал новини на TechCrunch.