Музика
Eluveitie
Сьогодні Джоллі в Last.fm зверув мою увагу на гурт під назвою Eluveitie. Врубив у через ласт.фм’івське радіопрослуховування і… здається, це любов з перших нот. Взагалі їх музику описати дуже просто: уявіть собі Dark Tranquillity, які рапотово свій готенбурзький melodic death перемішали з гарим кельтських фолком. Чесно кажучи, якби я не знав, що це інший гурт, то сказав би що це 100% якись сайд-проект DT - настільки воно схоже, але зі стародавіми інструментами і в результаті виходить просто бомба. Рекомендую.
P.S. Ті, хто мають last.fm’івського клієнта можуть клацнути на наступний лінк, щоб прослухати їх пісеньку Your Gaulish War 
Інтернето-музичне
Кльові останнім часом тенденції намічаються у світі музики. Ледь не щотижня приходить інфа про те, що купа гуртів дозволяють безкоштовно слухати свою творчість по інтернету. Закачувати mp3 досі заборонено, але зі швидким розвиком інтрнет-каналів… “who cares?” Зрештою класно було б, щоб музику взагалі не треба було качати на комп - кажеш що хочеш послухати, а воно знаходить і програє прямо з інету і коли таки настануть часим вже якихось там 4G мереж (або принаймні дешевих 3G) mp3-плеєри в поточному вигляді просто вимруть. Так, наразі вже є або скоро будуть доступними останні альбоми Nine Inch Nails, Radiohead (хоча ці випустили таким чином один альбом на пробу, але потім сказали, що наступний вже буде суто комерційним), Portishead, Metallica… Будемо сподіватись, що тенденція продовжиться 
Це один момент. Інший момент - те, що раніше розкрутка гурту була справою майже виключно купи грошей продюсерів. Зараз все дещо легше, хоча, звісно, до рівня “зірок” з телеекрану не дотягнути, але це питання того, що цінніше: обгортка чи цукерка. Якщо цукерка смачна, то її шлях до тих, кому її смак буде до вподоби, значно спростився. Саме зараз, в епоху бурхливого розвитку другого вебу і соц мереж. Раніше, ще 3-4 роки тому, гурти могли викладати свою творчість на власних чи спеціалізованих сайтах… Але потенційні слухачі в першу чергу мали знати адреси цих сайтів та й інет був значно менш доступним. Що ми маємо зараз? А зараз ми маємо як мінімум MySpace та Last.fm, куди можна завантажувати ті ж само треки. Завдяки першому сервісу я часто цікавився останніми новинками відомих мені гуртів, а завдяки другому - знаходив купу нових цікавих команд. Наприклад, про Draconian, гурт який у мене якщо не в п’ятірці, то в десятці найулюбленіших, я дізнався саме звідти. Але повертаючись до Майспейсу та розкрутки… Мене на цей допис надихнула одна цікава новина з Дарксайд.ру: “Nuclear Blast Records и MySpace объявляют конкурс на заключение контракта с лейблом!”. “Алло, мы ищем таланты!”? Ось так воно має бути: лейбли шукати гурти, а не навпаки
Dark Tranquillity
Трохи затягнув я з рецензією на концерт… Цього разу вона буде аніскілечки не об’єктивною, оскільки моральний стан в якому я перся на той концерт відрізнявся від звичайного. Я завжди чекаю подібних виступів з нентерпінням, ледь не рахуючи секунди (адже DT - один з найулюбленіших моїх гуртів), але цього разу, я ледь не проґавив його взагалі. Дякувати, що мені в день виступу поздвонили друзі і спитали о котрій ми збираємося. Я спочатку не зрозумів якого дідька я взагалі мав десь збиратись, але потім таки згадав. На виступ йшов теж геть без натхенення - сам по дорозі дивувався своїй абсолютній апатії. Причому сам не знаю чого так. Може із-за останнього тижня на роботі. Знаєте народну мудрість, що три переїзди прирівнюються до однієї пожежі? Ну от як на мене, то навіть одного вистачить: тижневий хаос на роботі якимось чином вплинув і на позаробоче життя: багато чого хотілось зробити, але в результаті ні на що не вистачало часу. Але по вернемося до наших баранів…
Read the rest of this entry »
Кейко Мацуї
А наступного після подорожі дня мну потопав на концерт відомої японської джазової музикантки. Жодного разу не пошкодував. Вживу, до речі, воно звучить набагато краще, аніж в записі. Перша половина концерту гралася просто: пані Мацуї то за фортепіано, то за синтезатором з декількома музикантами, що грали відповідно на бас-гітарі, гітарі, саксофоні, перкусії та за ударною установкою. Було шалено приємно чути вже знайомі мелодії от в такому виконанні. До речі, хоч я саксофон (як і всі інші металеві духові інструменти) ненавиджу - мабуть це і є основна причина, чому джаз досі не мій улюблений музичний жанр - тут я відносився до нього спокіно. В парі місць навіть подобалось. Але все ж коли грала електруха мну пробирало від задоволення - наскільки ріднний вже цей звук… Після десь 20-хвилинного антракту почалася друга частина - симфонічним оркестром. Отут у мене вже мурашки по шкірі не спадали майже годину. Особливо коли Кейко виконувала такі рідні “Чорнобривці”, але з легким джазовим відтінком та акомпанементом симфонічного оркестру. Виконання мотивувала тим, що готуючись до виступу майже тиждень провела в Києві - ходила до супермаркету навіть (принаймні так вона сказала ) і проникалася духом нашої країни. Англійська в неї, правда, зі страшенним японським акцентом та ще й вона то постійно вплітала у мову японські слова (англо-японський суржик - то страшне ), то заговорившись взагалі тараторила японською 
Кумедно було… Будемо чекати наступного візиту. Здається, їй у нас подобається 
Wacken Road Show. Післямова.
Вчора відбувся концерт, про який я вже писав трохи раніше. Сьогодні “Буду краток” (с) бо ще багато роботи, а я зараз сиджу на робочому місці.
Так от… Йшов я туди, власне кажучи, на Samael (правда чув раніше лише два їх перші альбоми), Tristania (знову ж таки в надії на старі речі) та Overkill (скачав буквально за пару тижнів до WRS і встиг прослухати лише 4-5 альбомів), але було цікаво послухати Enslaved також. Але про все по порядку…
На концерт я свідомо йшов з великим запізненням (приперся вже за четверту годину, а увійшов до зали взагалі майже в п’ять) спеціально, щоб не гвалтувати свої вуха першими двома командами, але тим не менш все одно застав другу - “Devilish Impressions“. І, чесно кажучи, команда справила на диво приємне враження. Хоч я подібний блек і не люблю, але хлопці (і дівчинка на клавішах ) дійсно непогано грали. Можна було б і весь сет відслухати спокійно.
Далі на сцену вийшли Enslaved. Одразу зауважу, що лаштували апаратуру гурти (окрім Оверкілу) досить швидко - на все про все 30 хвилин плюс-мінус п’ять. Енслейвд, в принципі, зіграли очікувано непогано, але все ж в записі вони мені подобаються більше.
Samael. Після Оверкілу однозначно боги вчорашнього вечора. Не знаю як там їх творчість в записі, але вживу це було супер - потужно, мелодійно, драйвово. Навіть на відміну від попередніх груп було трохи шоу: барабанщик-клавішник, який то за клавішами постійно підстрибував, то дуже натхненно грав ударній установці. Правда із-за цього всього основна ударна партія була фанерою. Але то пофіг. Вокаліст теж приодівся в якісь червно-чорні шмотки, чим мені постійно нагадував головного героя Готики 2 у формі магів вогню Коротше кажучи, Самаель рулили.
Tristania. Один жах та розчарування. По перше музика вживу була не дуже, але це не найстрашніше - коли їх нова вокалістка відкрила рота хотілось щільно забити свої вуха ватою. Це був жах. Плюс її поведінка на сцені мені нагадала стриптизерш з новорічного корпоративу на роботі. Така вульгарщина… Фе. Одна з цитат на Фростері її дуже точно характеризує: “извивающееся шалаво, не умеющая петь ВАПЩЕ“. Та і грали свої останні речі здебільшого. І я дуже-дуже радий, що Evenfall вони все ж не зіграли, бо спаскудити одну з найкращих своїх пісень цимим воплями… Та ну нафік…
Overkill. Оверкілл - папіки. Після снодійного у вигляді Трістанії, на якій люд розлігся в кріслах і дрімав собі, вони на першій же пісні попідривали людей на ноги. На Оверкілл здалося, ніби потрапив на 20 років назад: прикид (кучерявий вокаліст - один в один ніби з фоток хард-рок та хеві-метал гуртів того часу) і характерна поведінка на сцені. Раніше я подібне бачив лише на старих записах та фотках. А тут ось вам: вживу. Ну і грали теж класно: карколомно швидкі та потужні рифи… Але як Попелюшці довелося після третьої пісні руки в ноги та топати на зупинку, аби встигнути дохати до метро… Отаке.
Тож загалом виступом задоволений. До звуку претензій нема (правда цього разу ми стояли в парі метрів від пульту ), а от до часу та затримок є. Йопт, коли Global Promotion нарешті навчиться закінчувати концерти об 11 веочра?!? 
Але все одно організація набагато краща ніж миулих разів була. Це не може не радувати.
UPD: кажуть, що в затримці про яку в абзаці вище вини GP немає, так що мої вибачення…
“Чарівна гітара”
Ходили вчора з колиншіми однокласниками на виступ італійського гітариста Аніелло Дезідеріо в Національну Філармонію. Крутий дядько… Дуже класно грав. Місцями згадувались інструменталки Блекмора, місцями я починав розумів звідки ноги в у прогрессів-року часто-густо ростуть , але найбліше все одно було ні на що не схожих і не чутих раніше мною речей. Треба буде ще на якогось гітариста піти…
Правда гітара - то на любителя, бо часто темп дуже повільний і тихо грається. Вчора під кінець виступу, наприклад, на весь зал почулося голосне хропіння якогось дідуся Правда, його швидко розбудили…
Wacken Road Show
Таки обзавівся квитком на сабж (афіша) в фан-зону (дяка Валдісу, бо часу самому пробігтись по театральним касам у мене хронічно не вистачало). Правда, я від жодного з гуртів не фанатію так щоб брати настільки дорогі квитки, але просто в ФЗ набагато приємніше спостерігати виступ - геть іншого рівня задоволення, коли гурти гарно працюють з залом. Тому при можливості брати в фан-зону - це вже така собі традиція. А тепер питання на засипку: хтось має сет-листи останніх виступів Samael, Tristania та Overkill (гуглити самому зараз ліньки і лізти на Фростер та перечитувати відповідну тему - там зазвичай викладають останні сети - теж). А треба ж буде хоч трохи підготуватись до виступу Бо з того ж Самаеля я хоч трохи знаю лише “After the Sepulture”, а з Трістанії - “Evenfall” Причому останніх я востаннє слухав вже, мабуть, півтора-два роки тому.
UPD: а на Фростер таки інколи корисно заходити. Пішов туди в розділ “Афіша”, щоб знайти лінк на афішу Wacken Road Show і і надибав оце: Dark Tranquillity (24 квітня)(!!!) От на цих хлопців я не те що побіжу, а полечу
* graywolf наспівує “Monochromatic Stains”
Арррррр! Піратський метал :)
12 мертв’яків на скриню мерця
Йо-хо-хо, і пляшка рому!!!
Чесно кажучи ніколи не чув про шотландських піратів, а лише про горців , але перший гурт, творчість якого називають піратським металом, походить саме з гірської Шотландії. Мова йде про Alestorm (ex-Battleheart) та їх перший альбом - “Captain Morgan’s Revenge”. Стилістично це майже звичайний собі пауер-метал з елементами фолку та епічності, який віддалено нагадує мені когось, хоч і не можу згадати що саме, але тим не менш вони дуже і дуже оригінальні. Якщо слухаючи Блайндів невільно починаєш уявляти себе посеред якось середньовічної баталії, Корпіклаані - в вікінгській пивнушці, то Алесторм, хоч і в значно меншій мірі, та навіває думки про дуелі на шпагах дядьків в “трєуголках”. Може не стільки навіть піратів, але ті буремні часи морських звитяг. Музично і технічно вони, правда, далекі від ідеалу та дещо одноманітні як взагалі так і всередині пісень. Точніше там є красиві рішення, але вони скоріше нагадують острівки майстерності в морі посередності. І все одно - атмосфера їх пісень однозначно рулить.
Ознайомитись з їх творчістю можна на їх МайСпейс сторінці: http://www.myspace.com/alestorm
…або пошукати в торрентах, але тсс-с-с…
Від опери до перекладу :)
Щось потягнуло мене під вечір послухати неметалюжних оперних співачок. Слухав оце я Хейлі Вестенра (більш схоже на Сару Брайтман чи “неметалеві” сайд-проекти Тар’ї Турунен) та Чечілія Бартолі (100% опера) і захоплюючись голосом розумів, що ним одним я ситий не буду. Особливо це проявлялось на Чечілії, оскільки там музичне аранжування було, здається, більше для понту. Слухав, і згадалось мені як ходив на “Ріголетто” Верді, і як не раз в деяких муз. фрагментах мені покою не давали думки типу: “а отут би гітарками акцент поставити”. Нічого з собою поробити не міг - настільки вже звик до мішанини класичних інструментів з електрогітарами, що звичайні оперні оркестрові партії видаються прісними 
Музика видається “розрідженою”, а оцю “розрідженість” дуже в тему заповнили б типове звучання важкої музики. Вони б не руйнували, а навпаки органічно доповнювали б одне одного утворюючи щось нове. Це ж навіть якось символічно: класика символізує щось величне, а метал - навпаки. Ну типу як ангели і демони Кароч послухав-послухав і для порівняння включив трек “The Divine Conspiracy” з однойменного альбому гурту Epica. Ну просто бальзам на вуха. Нескладні (навіть примітивні) гітарні рифи як скелет витвору + гарна мелодія класичних інструментів та синтезатора як потужні м’язи та шкіра. Потім пробило подивтись кліпи Епіки - заліз на Ютюб. Проглянув ранню творчість і… не довго думаючи сів за переклад пісні “Feint” з їх першого альбому “The Phantom Agony”. Поповнилась моя колекція перекадів зі збереженням мелодії ^_^ Під катом текст оригіналу, переклад (трохи кострубатий як завжди, але все ж) та кліп з Ютюба
Read the rest of this entry »
Therion - це Mega!
Був вчора на виступі Therion - одного з найулюбленіших гуртів… Раніше, коли казали про шоу в Києві, то згадували і ставили в приклад Die Apokalyptischen Reiter (концерт в клубі “Бінго” на початку цього року). Ну що ж… Думаю мало знайдеться людей, які заперечуватимуть, що пальма першості після вчорашнього дня належатиме “Звіру”. Ні, вони не витягали нікого з залу на сцену (групи подібного рівня такого не роблять), але сама поведінка на сцені - просто супер. Один двобій на барабанних паличках між солістами (Снові Шо та Томас Вікстрьом) чого вартий, чи коли той же Снові оголошує типу це останній тур Катаріни з Теріон бла-бла-бла, а потім зі словами “Show us your panties” картинно намагається припідняти їй спідницю. Сподобалась Лорі Льюіс (вокалістка гурту Aesma Daeva) - і симпатична, і з класним вокалом, і на сцені вели себе з Катаріною класно. З недоліків же можу назвати лише звук… Як не прикро, але звучав Теріон порівняно з минулим концертом гірше. Принаймні у фан-зоні. Перегрузи на високих нотах у вокалісток, невелика гітарна каша на перших піснях (але це може тому, що ми пізно зайшли в залу і місця у нас були майже біля колонки)… Порівнюючи з минулим концертом також далася в знаки значно менша симфонічність - хору не було Чоловічі вокальні партії теж відрізнялись від партій Метса Левена (колишній туровий вокаліст), але нові вокалісти їх не спаскудили - просто звучало воно по-іншому, а тому незвчино. Але драйву було однозначно більше А ще мені сценічний образ Снові чомусь нагадав Рюка з Death Note 
Сет виступу:
Mitternacht Lowe [Gothic Cabbalah]
Schwarzalbenheim [Secret of the Runes]
Blood Of Kingu [Sirius B]
The Falling Stone [Gothic Cabbalah]
An Arrow From The Sun [Lemuria]
Deggial [Deggial]
The Wine Of Aluqah [Vovin]
The Perrenial Sophia [Gothic Cabbalah]
Son Of The Sun [Sirius B]
The Khysti Evangelist [Sirius B]
Son of the Staves of Time [Gothic Cabbalah]
Tuna 1613 [Gothic Cabbalah]
Drum Solo
Muspelheim [Secret of the Runes]
The Rise Of Sodom and Gomorrah [Vovin]
Ginnungagap [Secret of the Runes]
Lemuria [Lemuria]
Cults Of The Shadow [Theli]
To Mega Therion [Theli]
Nightside of Eden [Theli]
Grand Finale (instrumental) [Theli]
Thor (Manowar cover) [Crowning of Atlantis]
На жаль, брехня була, що відіграють весь Телі - найбільше було все ж з Каббали Але на концерті вона була набагато смачніша, аніж в записі
UPD: Слухаю “Каббалу” і йолки-палки, воно мені тепер подобається!!! Сиджу на роботі за компом і пересилюючи в біль в шиї помахую головою - не можу стриматись.
P.S. До речі, ще прикол не дуже пов’язаний з концертом. Так вийшло, що мну весь вчорашній день був зайнятий і навіть не встиг поїсти перед концертом, тому прийшов туди страшенно голодний. Висловлюю подяку Джоллі та Феру за те, що купили і пронесли мені всередину хавку Якщо хто бачив, як перед концертом людина біля автомату з кавою запихалась батоном, ковбасою та сиром - так то був я
P.P.S. Пардон, я там хімічив з Вордпресом і випадково видалив попередній пост з коментами