Блог
Робоче і не тільки…
Нарешті скоро кінець цього дурного двотижневого робочого тижня. Двотижневого, бо останні вихідні я провів на роботі намагаючись встигнути доробити одну високопріорітетну задачу до закінчення scrum-спрінта (у нас використовується модифікована Scrum-методологія). І, що найприкріше, не встиг-таки 
Минулий тиждень взагалі дурний був: в другій його половині були і десятигодинні робочі дні, і сон по п’ять годин, і розвалюючася голова після повернення ввечері додому. Бррр… Називається, вийшов на минулому тижні з відпустки. 
Але це з мінусів… З плюсів - те що загалом перепрацьовуючи впродовж тижня я вже назбирав майже два зайвих вихідних посеред тижня - тепер можна вільно виділити день на те щоб віднести в сервісний центр ноута (поставити ще гіг пам’яті, почистити від пилу та замінити аккумулятор, бо 10-15 хвилин від “батарейки” то навіть не смішно), заскочити в банк поповнити депозит, поїхати в обчислювальний центр Університету та заплатити нарешті Анрі за домен, купити квитки на Within Temptation або Pink Floyd (досі вагаюся: синиця в руці чи журавель в небі 
) ну і нарешті вибратись на тренування, бо інколи ввечері заходжу на “контакт” та читаю нотатки-коментарі тренувань Хірокі-сенсея з критикою чи похвалами і заздрю тим, кого вони стосуються, бо мене в тому списку нема вже третій тиждень… 
Але повернемося до плюсів. Крім зайвого вихідного, стільки практики в дизайні архітектури та дізнався про деякі нові прикольні плюсові хаки (про один з них може навіть сьогодна напишу). За минулий та останній перед відпусткою тижні з точки зору отриманого досвіду можна сміливо прирівняти цілому місяцю, якщо не більше, роботи яка зазвичай була раніше (звісно, не в останню чергу завдяки тому, що я зараз по дорозі на роботу активно читаю профлітературу). На цьому ж тижні багато нудної рутинної роботи: фікс багів, деякі мінорні фічі та найогидніше: редизайн GUI 
І одне завдання знову таки не встигнемо доробити. А шкода… Бо реквестор - така приємна україномовна дівчинка 
У нас це рідкість (україномовність тобто). А ще цей та наступний тиждень в мене невелика тімлідська практика: наш у відпусці і ми з нашим QE зараз ділимо його обов’язки (я - технічні, а QE - адміністративні). Теж не завадить…
Обидва тижні в топі прослуховувань Draconian. Як не як, а скоро буду “ментеляти” стриженим хаєром та наспівувати улюблені пісеньки 
:
Show me heaven, show me guilt… embrace the pain
We must suffer to realize, we must despair again and again
No longer our knees we shall bend, no longer fold our frozen hands
We long for the darkness, our flames still burn for mother night…
Behold us now, as we cry, soon to die… to rise again
Чотири з половиною години до кінця мого робочого дня і затягнувшогося тижня… Yoshi!
Поверненувся з Мукачеве
Декілька годин тому повернувся з літнього кендошного табору в Мукачеве. Гарно віпочив і трохи потренувався. Шкода, що нас так мало було - з киян лише четверо, а я ще й приїхав на два дні пізніше (із-за чого пропустив вилазку в гори ). Зате були у винному погребі і мну припер з собою літр кльового вина (каберне, 8 років витримки). Були в гарному парку в селі Карпати. До речі, це єдиний день коли я за весь цей час юзав фотик, тому фоток цього разу дуже мало.
А повернувшись в Київ мене чекала ще одна приємна несподіванка - повідомлення з пошти. Справа в тому, що я ще півроку тому замовляв на eBay фігурку головної героїні “Вовчиці та прянощів”, але з певних причин відправити її мені змогли лише нещодавно. Так що тепер моє робоче місце прикрасить і надихатиме ось така Хоро :
Уфф…
Нарешті закінчилась ця дурна робоча неділя з її 10-11 годинними робочими днями та відсутністю вільного часу навіть пообідати. Тепер чекатимемо на рев’ю продукту від топ-менеджменту… А я тим часом планую завтра вранці на два дні дути на Трипільське Коло. Здається, я на цьому тижні заслужив гарний відпочинок
В підтримку велосипедистів
Хоч я і не люблю робити щось по типу “перепость у себе в ЖЖ” та і не дуже помітна їх дієвість, але все ж цього разу з ідейних переконань запосчу. Ось тут деталі акції “Час наїхати на владу” - спроби привернути увагу КМДА до того, що учасниками дорожнього руху є не лише автомобілісти, а й велосипедисти. Справа в тому, що у мене вистачає друзів-велосипедистів, та і сам я планую якщо не влітку, то восени, коли ціни впадуть, стати власником сталевого двоколесного коня.
P.S. Це лише мені після перегляду захотілось побачити як той недолюдок, який в кінці ляпнув “машину жалко” подихатиме в страшенних муках? 
Back to training :)
Цього разу сабж стосується не мого повернення з Кримських гір, а відновлення регулярних тренувань з кендо. Нарешті хаос дурка на роботі і поза нею затихла і життя поступово входить в більш звичний ритм. Команда на роботі доукомплектувалася, задач, що потрібні “на вчора” поки що не дають, більш-менш призвичаївся добиратись до нового офісу та і до самого нього теж вже звик. А завдяки походу відбувся такий собі reboot мозку, після чого все остаточно стало на свої місця…
От вчора і потопав мну на тренування після півторамісячної перерви. Мдя… Я знав, що я втратив форму, але не думав, що настільки. Благо, хоч тренування було не дуже навантажуючим - спочатку купа базових вправ з новачками (хоча навіть на них я лажав 
осболиво на улюбленому саші-мен - було страшенно прикро) і лише практично в самому кінці джігейко. От там-то мене налупцювали добряче. Першим мну попав на Льоху. Ну, хвилини на півтори-дві максимум мене спочатку може і вистачило (пропускав як завжди багато, але хоч попадав і сам зрідка), а потім сили раптово скінчились і я вже більше стояв і дуже зрідка атакував… Потім Жека. З ним бій завжди повільніший - він порівняно нечасто атакує першим, а в основному контратакує - думав відпочити, але не тут то було: коли після обміну ударами стикався в цубадзеріай, а потім пробував щось з хікі-вадза, то з швидко втомлювались руки. Після цього бою думав зараз переведу дихання та перепочину, бо нас було п’ятеро і мну здалося, що моя черга відпочивати була… Але виявилось, що ніфгіа. Ще й наступний бій виявився проти Романа. Це вже було просто знущання: втома плюс втрачені навички помножені на прірву в досвіді між нами і тут я взагалі представляв жалюгідне видовище - камае розвалювалось на кожному кроці, руки не піднімались… Після цього ще бій з Русланом, але його я взагалі не пам’ятаю - я там вже був на автопілоті. Та незважаючи на чи навіть скоріше завдяки цьому всьому додому повертався в дуже припіднятому настрої (хлюпав дощ, але я залюбки йшов без парасольки прямо під ним) з величезним бажанням пошвидше набрати колишню форму і рухатись далі по Шляху Меча. Зараз от сиджу з крепатурою в шиї, руках, плечах та ногах з охрипшим від кіаю горлом і чекаю завтрішнє тренування
Повернення :)
Сьогодні майже опівдні прибув до Києва після тижневої подорожі по Криму. Чекайте найближчим часом фото та друкований звіт, а також маршрут на Google Maps (слава новітнім технологічним засобам під назваою GPS!).
Ну а поки коротко: маршрут ми повністю так і не пройшли, бо у нас трапилася прикрість - Феррозер вивихнув лапу та розтягнув зв’язки (але це виявилося потім - на горі ми думали, що він її зламав). Та й до того всього похід виявився занадто напруженим для тих, хто йшов перший раз, тому у 4-х з 7-ми учасників походу на передостанній день там був вже досить “упаднический” настрій і вони мріяли про пляж та пиво. Основна прикрість для мене особисто - залишилася невідкопаною на Ялтинській яйлі пляшка коньяку, яку для нашої тургрупи залишила тургрупа моєї співробітниці, що була там за два тижні до нас. Тому скоріш за все на кінець літа-початок осені плануватиметься коротка 2-3 денна коньяко-рятувальна операція
P.S. Зараз там в горах ще в западинах лежить сніг, тому можна трохи поваляти дурня. Наприклад ось так 
:
“напилася я п’яна…” (c) :)
Бо сьогодні святкували на роботі мій минулий ДР, минулий ДР нашого QE Макса та минулий ДР ще одного хлопця з іншого відділу. Весело було… Взагалі у нас цей тиждень на роботі дуже весело: переїзд, локальна мережа (про інтернет навіть не кажу) не працює, відповідно і система контролю версій - теж (а без неї фактично нема роботи - хоча я сьогодні єдиний, мабуть, з усього відділу розробки ПЗ, кому довелось хоч і менше годинки але все ж попрацювати ), ну і відповідно ніхто не працює: сьогодні ми в новому офісі і в “футбола” (образно: просто м’ячика поиналим) пограли, і я ще всякою фігнею страждали - це поки що основний плюс переїзду в цей “зажопінск”, як у нас прозвали місцину в якій ми наразі працюємо із-за складності добирання туди громадським транспортом А ще мені і нашому QE сьогодні подарували коврика для миші з цицьками (розмір малуватий, але пружні такі - ня… завтра нафоткаю і це і взагалі наше нове місцерозташування, якщо фотика не забуду на роботу взяти) плюс мені ще цифрову фоторамку для фото (мріяв про таке ще з минулого року, коли побачив це якось в магазині, але фіг би сам взяв собі такий девайс). Так що із завтрішнього дня буду тепер хизуватись своїми кадрами…
P.S. Думаю і завтра роботи не буде - у нас після сьогодні залишилось ще майже півтора ящика Старопрамена
Редизайн
Сьогодні практично цілий день займався редизайном блогу. Намучився з цим CSS’ом по саме не можу поки добився прийнятного вигляду… і то ще роботи вистачатиме - коментарі причесати, а то там зараз справжній хаос твориться, і купу всяких дрібниць до ладу довести (поки навіть не впевнений, що ніякі плагіни не відпали). Тож поки що все має ось такий вигляд: graywolf.org.ua. Впродовж тижня потроху доб’ю дизайн та звершу реструктуризацію, а на сьогодні харе… Тим паче мене uTorrent порадував щойно завантаженоб 3-ю серією Code Geass (класна таки у нього фіча автозавантаження торрентів з RSS’ок - ніяких рухів зі сторони користувача, а відео саме зливається на вінт).
Фото з ботанічного саду
Збирався вибратись в ботанічний сад вже давно і сьогодні майже спонтанно туди поїхав. Давно я вже не балувався зі своїм фотиком - всю осінь він пробув в гарантійному ремонті, а зимні пейзажі у мене не дуже виходять, тому більшу частину часу лежав без діла. Спеціально нікого не запрошував в компанію - інколи у мене буває таке собі перенасичення спілкуванням, чи що, і мені хочеться полазити самому - привести думки до ладу. Коротше кажучи, ось декілька оброблених результатів мого фотополювання:
Можна також подивитись це все у вигляді слайдшоу.
А ще я сьогодні буду займатись редизайном та реструктуризацією свого основного блогу - знайшов прикольну темку для Вордпресу, але її треба ще причесати та ововчити Плюс думаю прислухатись до деяких порад про-блоггерів по структурі (хоч мну і далеко не pro, але все ж хочеться виглядати солідно ). Тому graywolf.org.ua деякий час доступним не буде…
P.S. Ще згадалось. Фоткаю собі ж сьогодні тюльпани вже в кінці алеї, що веде від входу, нікого не чіпаю, тут краєм ока бачу, що на мене летить якась дівчина… В півметрі від мене спиняється і випалює щось типу “можно-вас-поцеловать-в-щьочку-я-друзьям-в-карти-проіграла”, я в процесі переварення змісту скоромовки встигаю лише промимрити “пжлста”, отримую чмок в неголену щоку, а дівчинка втікає до друзів. Навіть обличчя не встиг запам’ятати. Але що найцікавіше: сьогодні вранці у ванні роздумував дивлячись на бритву: “тааа… вчора голився, зі сторони майже не видно, а морду мацати мені сьогодні ніхто не буде”. Отаке. Примхи долі, блін.
Інтернет-параноїкам присвячується :)
Сьогодні надибав на старе xkcd’шне. Треба буде його яксоь перекласти, але поки що оригінал:
(c) xkcd