Аніме
Code Geass R2. Фінал
Поки що не берусь писати повну реценцзію, бо зараз лише одні емоції. Кінцівка, правда, не така бомбова емоційно як 22-23 серії першого сезону, але цілком логічна і трагічна (читай: правильна для по-справжньому сильних речей). Думав зіллють її традиційно - а ні! Все довели до логічного кінця з красивою жирною крапкою. І скорботою… Уклін дизайнерам характеру головного героя - мабуть я перший раз бачу настільки вдалий чоловічий персонаж.
P.S. Єдине, що Сузаку все-таки мав здохнути, бо таких я не переварюю як клас і на його місці в останніх хвилинах мала б бути C.C. А так щось забагато честі для такого ідейного хробака 
Madlax. Вирок.
Сьогодні о третій годині ночі додивився Мадлакс до кінця - за вечір одним махом продивився 11 серій. Нічого не міг з собою зробити - воно мене причарувало. Крім того, я не можу змовчати про аніме після завершення перегялду якого я ще з півгодини не міг заснути, бо знов і знов переживав фрагменти з нього, а у вухах бриніли сумні мелодії пані Каджіури. І зрештою єдине - що мене заспокоїло і я таки заснув - це коли я подумки почав наспівувати “Wolf’s Whistling Song” - пісеньку-ендінг до “Spice and Wolf” 
Вони як два протилежних полюси нейтралізували один одного і це згасило дивне відчуття всередині, яке виникає в мене після перегляду деяких анімех.
Read the rest of this entry »
Madlax
Вчора у мене весь день був навчально-анімешний… Тобто то сидів розумні книжки читав, то дивився та перекладав аніме. Доробив нарешті 10-ту серію Бамбукового Клинка і треба буде розділ завантажень оновити. А також почав дивитись “Madlax”… У мене щось вимальовується погана звичка писати рев’ю до завершення серіалу, але чогось хочеться
Read the rest of this entry »
Анімешне…
Додивився на днях “Морська наречена” (”Seto no Hanayome”). Вцілому фігня. Чергова соплива еччі-комедія (ще й еччі там таке собі і його досить мало). Більше всього дратуав малюнок (з чібі та іншими нестандартними промальовками там конкретно перебрали) та деякі “приколи”, які повторювались практично в кожній серії та ще й по кілька разів. З плюсів - декілька пародій справді посміхнули та і плюс там є трохи прикольного повного абсурду та алогічностей (навіть сама зав’язка сюжету: русалки-якудза, як вам? ). Але вцілому ж повна фігня. І при тому ця вона ще й якогось біса має досить високі рейтинги та масу позитивних відгуків 
Не розумію… А все-таки музику з ендінгу я скачав та поставив в якості будильника 
Це давня традиція: ставити подібні речі на будильник, яка ведеться ще з часів “DearS”
До речі, місцями там дуже непогана аранжування і навіть простеньке, але гарне гітарне соло є.
Але взагалі-то я цей пост взявся писати з іншої причини. Знайшов на днях в торренті колекцію картинок пов’язаних зі “Spice and Wolf” (перші 5 чаптерів манги, ранобе, доджінші, різні скани, фанарт, тощо). І там надибав на оце:
Так от: ХЕЛП! Перша картинка - це будинок Гільдії Торговців зі “Спецій”, а от реальна будівля - що це? Хочеться дізнатись що воно таке та де знаходиться? 
Wolf and Spice
Додивився сьогодні сабж. Кінцівка з явним натяком на продовження… Що, в принципі, і не дивно бо оповідання по яким, власне, і будується оповідь ще досі виходять. І як аніме так і манга є лише їх адаптаціями. Мангу, до речі, теж скачав, хоч її і повільно дуже перекладають - всього 5 чаптерів першого тому є Плюс до того ж я чув, що і сам оригінал повільно виходить - аніме вже обігнало її. Одна надія тепер на перекладачів, які займуться перекладом оповідань з оригіналу. А по самому аніме, то з часу, коли я про нього писав фактично нічого не змінилося. Так, частина сюжету, яку зобразили в аніме, дійсно закінчилася хепі-ендом… Еле виглядає він дуже нормально. Зрештою, це все-таки казка. З мінусів поки лише певне розчарування в Лоуренсі - занадто вже він невдаха. Не розумію як він взагалі без Хоро жив ОСТи до серіалу вже скачав. Загалом примітивненький, але непоганий та настроєвий фолк, окрім опернінгу та ендінгу. Перший - гарна, а другий - смішна попса Тепер ОСТи до “Прянощів” - моє основне фонове музло, коли я читаю щось вдома. А під катом - оупенінг (відик з Мегавідео) та нещодавно наритий майже переклад його текстів (тобто всієї пісні, а не лише “TV size” частини).
Read the rest of this entry »
Tracking new anime series
Виникла ідея розробити таку собі автоматизовану системку на базі того, що зараз робить Finve на anime.univ.kiev.ua. Зараз - це просто файли на ФТП та RSS’ка що сповіщає про їх оновлення. Веб-систематизація його буде мати наступний вигляд:
Користувачі, або адміністратори можуть додавати пропозиції щодо закачки аніме, що зараз виходить (назва, короткий опис, тощо; і можливо не в самій першій версії, але точно буде можливість додавати аніме по ідентифікатору з anidb, а сайт сам імпортує всі поля). Інші користувачі можуть оцінити бажаність появи того чи іншого серіалу на ФТП. Серіали з високим і рейтингом будуть з’являтись на ФТП (ну, звісно, не лише вони - тут за бажанням адміністратора ). Крім того, оскільки користувачу напевно цікаві будуть не всі серіали - можна буде зробити персоналізовані RSS, в яких будуть приходити лише обрані користувачем оновлення ФТП та каталогу. Можна поставити можливість нотифікації адміна на певний термін, що варто якись серіал прибирати з ФТП, бо він вже повний і лежить там більше певного терміну. Можна збирати статистику по зайнятому місцю, часу збереження фалів, тощо для комфортного моніторингу. Можна якось прикрутити також систему швидких замовлень вже старого аніме (те, що зараз іде через incoming) з можливістю нотифікації того, хто замовляв, що його бажання здійснено
Навіщо це все? Найцікавіше питання З технічної точки зору для мене - це можливість спробувати на зуб web-фреймворк django в реальній розробці. Справа в тому, що я не можу робити щось більш-менш серйозне якщо цим ніхто, навіть я, не буде користуватись. А дійсно вивчити щось можна лише на досить складному проекті. Для Фінве - сподіваюсь зробити щось таке, що полегшить йому роботу (тут я по можливості виконаю всі бажання). Ну і, сподіваюсь, це буде корисно і для користувачів, оскільки вони зможуть швидко отримувати повну інформацію про аніме вихід якого вони відстежують та впливати на те аніме, яке вони качають. Але мну цікаво чи має сенс таке робити..? ^_^ ‘
Коментарі під катом…
Read the rest of this entry »
Про спеції, вовків та нездорове бажання купити іграшку
Обіцявся зробити рев’ю ще на минулому тижні, але часу не було… Тому роблю зараз.
От здавалося б, ну що пов’язує спеції та вовків? Ну, взагалі-то дійсно нічого, за виключенням випадку, коли за примхою доводиться вовку стати торговцем. Точніше навіть його помічником на півставки… Ця дещо незвична для вовка діяльність і лягла в основу аніме “Вовк та прянощі” (“Wolf and Spice”/”Ookami to Koushinryou”), яке я вже зараз, подивившись лише його половину (тобто 6 серій із запланованих 12), сміливо можу назвати одним з найулюбленіших. Але про все трохи детальніше…
Відео: Історія аніме
Випадково заліз на один блог та підглянув оцю річ:
Прикольно зроблено… А при перегляді починаєш себе ловити на думці, що намагаєшся по декільком 2-5 секундним фрагментам вгадати, що за аніме попали в нарізку
Крук
Ледь не забув, але крім усього іншого я ще додивився на вихідних аніме “Karas” (”карас” - “крук” японською… тобто птах, а не риба ). Схоже це було модою в 2007-му робити практично всі екшн-аніме з боями в 3D. І Karas, мабуть, можна в цьому сенсі назвати взірцем, адже до графи придертись дуже і дуже складно. Де треба - звичайна двовимірна, але всі файтинги в шикарному та детальнованому 3-вимірному просторі. Трохи забіжу наперед, але сюжет мені, чесно кажучи, не дуже сподобався. Трохи ммм… пріснуватий, чи що? Хоча коли це у файтингів були гарні сюжети? Мій розум, наприклад, навіть був певною мірою на стороні Еко, але мені чомусь дуже сподобались Юріне, “духи міст”, - такі таємничі, цілеспрямовані і… кавайні Тому не зміг нічого з собою вдіяти і довелося вболівати за “круків” А, ну так ось…
Сюжет. Є міста, у кожного міста є своя воля, яка матеріалізується в Юріне після “підписання” угоди з наступним “круком”, таким собі інквізитором. Круки вартують щоб паралельні світи людей і йокаі - демонів (духів) - не сильно впливали одне на одного. Я так зрозумів, що колись світи були одним і люжди жили в постійному жаху, але після розділу вони поступово почали забувати свої страхи і забули, що означає жити не в постіному жаху. Еко, “крука” з часів періоду Едо, почала дуже сильно дратувати ця людська зухвалість та зарозумілість і він вирішує влаштувати людям в “своєму” місті такий собі міні Апокаліпсис. Для цього він знаходить серед демонів собі помічників, що поділяють його цілі, та робить їх якимись там напівзалізяками, що вони можуть жити в матеріальному світі, - вони називаються мікура. І, до речі, цим мікура ще й треба пити людську кров для існування - ну прямо як вампірам Оскільки подібні вчинки не були в планах самого міста, то воно почало робити нових “карасів” Але Еко як більш досвідчений і потужний вбивав їх одного за одним. І так аж до того як наступним “круком” стає Отоха - головний герой цієї ОВА. Його тіло в лікарні в комі, а душа собі спокійно під керівництвом Юріне починає виносити помічників Еко… Хоча серед мікур у нього виявляється є один союзник - Нюе, який свого часу розчарувався в цілях Еко, поклявся не перевтілюватись в механічну форму, і який хоче врятувати свого брата, який все ще служить Еко. Ну от типу така зав’язка…
Персонажі. Мммм… О’єктивно хвалити особливо нема чого. Хоча як для подібних речей тут є принаймні паростки розвику персонажів. Лише для Нюе та Отохи, правда. Але при тому, що ОВА досить довга - 6 серій по 30 хвилин кожна, то могли зробити все набагато більше і краще. Є таємничі кавайні Юріне На тому переваги, здається, закінчуються.
Графіка, як я вже казав, дуже і дуже класно зроблена - це краще побачити. Музику я не помічав, тому чогось гарного чи поганого як і зазвичай сказати про неї не можу.
Вирок: 6/10. Слабкуватий сюжет, посередньо пророблені персонажі, але класна графіка та двобої.
Хранитель священного духу
Хоч сабж і звучить пафосно, але нічого спільного з християнством чи то іншими релігіями не має Сабж - це таке чудове аніме “Seirei no Moribito” (”Guardian of the Sacred Spirit”), яке я нещодавно переглянув… Дуже добре, частенько при перегляді мені ввижався привид творінь Міядзакі , і ненавантажуюче. Оповідь повільна, але як на мене геть не нудна (хоч не всі так вважають ). При тому, що тут півфільму битовуха, зроблена вона дуже гарно, в тему, і відповідає чи скоріше навіть робить атмосферу всього твору. Бойових сцен там дуже і дуже мало, а ті що є - дуже короткі, але динамічні та цікаві. Були в ньому моменти, які мені зазвичай не подобаються, але тут я відносився до них вельми спокійно - мабуть цьому сприяв досить оригінальний сюжет (мну, принаймні, нічого схожого раніш не бачив).
Історія відбувається в світі, що складається з двох так би мовити паралельних світів: Наюг (Nayug) - матеріального світу иа Сагу (Sagu), в якомусь сенсі напівдуховному (важко пояснити, оскільки він якби і теж матеріальний, але…). Ці світи певним чином взаємопов’язані. Так, наприклад, водяний дух, що живе в світі Сагу однаково необхідний як власне Сагу так і жителям Наюгу, оскільки саме він посилає дощі. Дух води живе лише 100 років і кожні 100 років має перероджуватись. Для цього людина у світі Наюг має виносити в собі яйце духу. Цього разу яйце (воно якраз нематеріальне ) попадає в Чагума - другого принца Нової Імперії Його (New Yogo Empire). Але Імперія хоч і “нова”, але вже забула про певні факти з історії свого заснування і тепер вважають 12-річного принца одержимим Водним Демоном не розуміючи, що в добробуті “демона” полягає їх добробут. Не знаючи як вилікувати принца, батько-імператор віддає наказ вбити сина, щоб відвести загрозу імперії. В той же час з далеких країв прибуває тілоохоронець списоносець Балса. З певних причин вона свого часу заприсяглася зберегти вісім життів на місце восьми смертей, причиною котрих вона випадково стала. Імператриця, мати принца, наймає Балсу, щоб та врятувала її сина. До цього часу Балса вже зберегла життя семи людям, тож погоджується захистити Чагума - свого восьмого “клієнта”. Балса та Чагум тікають з палацу, а потім і з міста. В цьому їм допомагають гарні друзі Балси, що живуть в місті та за його межами: Танда (продавець ліків), бабця Торогаі (шаман, та сенсей Танди), Тоя та Сая (дітлахи). На їх пошуки вирушають вісім елітних вояків імператора, а згодом і Шьюга - один з імперських зоряний пророків та вчитель Чагума. Отакий здавалося б нехитрий сюжет. Як я вже казав, екшен там є лише в перших та останніх серіях… А так - звичайний сімейний побут.
Персонажі різноманітні і… всі позитивні. Так, так, так - вам не почулося. Причому як зі сторони захисників принца, так і зі сторони тих, хто його переслідує, і навіть імператор (я можу не поділяти його вчинків, але і сказати, що вони геть безпідставні - теж не можу; відношення у мене до нього приблизно таке саме як до імператора з китайського х/ф “Герой“). І при всьому при тому вони всі дуже різні. Я навіть найулюбленішого назвати не можу - всі гарні: і основні, і другорядні. Чагум - просто шикарний головний герой. Маленький, але геть не нюня - сміливий і дуже шляхетний (ну чому було в “Клейморі” не зробити того ідіота Ракі таким самим?). Балса - чудовий приклад для матері як треба виховувати хлопця з дитинства Танда - щось у нас точно з ним є спільне - але не скажу що Шаман Торогаі - виглядає наче її малювали в Джіблі, і моторна як бабця з “I My Me, Strawberry Egg” Шьюга - чимось дуже схожий на Танду завжди прагне нових знань і навіть намагається де може тихенько іти проти наказів імператора заради Чагума…
Музика… гарна. Чимось нагадує творіння Ко Оотані в “Альянсі попільнокрилих”. На вихідних скачаю всі ОСТи. Оупенінг робив гурт L’Arc~En~Ciel, який мну якраз тижні три тому скачав. Був привід ближче ознайомитись з їх творчістю…
Графіка теж гарна. Правда, пара персонажів постійно мені ввижались ніби спертими з інших аніме: обличчя Балси чимось нагадувало Саю з “Blood: The Last Vampire“, Торогаі - бабусь з творінь Джіблі (”Spirited Away” та “Howl’s Moving Castle“). Задники зроблені в 3D, але з закосом під 2D. Персонажі традиційно псевдомальовані. Загалом непогано, але в деяких епізодах накладання трохи ріже око.
Отож, остаточний підсумок: 9/10. Якщо ви любите гарні казки, то дуже рекомендую… 
P.S. А ще ось непогана рев’юха, але по-англійськи: http://scrumptious.animeblogger.net/2007/10/24/final-thoughts-on-seirei-no-moribito/
До речі, з цієї рев’юхи дізнався, що Хранитель - це екранізація першого з цілої серії романів “Moribito” від Уехаші Нахоко. Так що будемо сподіватись на продовження ^_^