P.S. Єдине, що Сузаку все-таки мав здохнути, бо таких я не переварюю як клас і на його місці в останніх хвилинах мала б бути C.C. А так щось забагато честі для такого ідейного хробака

Отож, почнемо з сюжету. Так, він не є якимось одкровенням чи ще чимось - зрештою це хоч і драматичний, але екшн, він дуже повільний (це якщо об’єктивно судити, бо для мене особисто все пролетіло миттю), також мені дещо не сподобалась риторика в кінці між головною героінею та головним злодієм (так, тут є просто самий-злий-дядько), бо хоч я в певному сенсі і підтримував позицію Маргарет, але я страшенно не люблю використання слова “гріх” Десь першу третину серіалу нас поступово знайомлять з головними персонажами та готують зав’язку сюжету: Газ-Соніка (Gazth-Sonika) країна, в якій вже 12 років з невідомих причин триває кровопролитна громадянська війна. Точніше там є одне місто - демілітаризована зона, але все інше охоплено війною. Туди прибуває найманий агент, якому доручають різноманітні, здебільшого направлені проти уряду завдання. Це 17-річна дівчинка, яка граючись перестрілює навали солдатів і лишається неушкодженою (ті, хто бачили Noir побачать багато чого схожого з Кірікою), але ця дівчинка втратила пам’ять 12 років тому. Тим часом в далекій і дуже мирній країні Нафрес (Nafrece) живе інша дівчинка, яка теж втратила пам’ять ті ж 12 років тому Вона постійно витає десь у хмарах, інколи бачить те, чого не бачать інші, а ще в неї є книжка, написана на якоюсь невідомою мовою. В книжці є плями крові, а одна сторінка була вирвана. Ця страшенно дорога дівчинці, бо вона відчуває, що вона якось пов’язана з батьком, який загинув був у Газ-Соніці, коли там почалась війна. Крім них є ще вже дорослий керівник однієї великої компанії, який теж… так! втратив пам’ять 12 років тому Отака “мексиканська” зав’язка Відчуваю, що багато вже скривилось. Ну і дарма Бо я, наприклад, люблю містику і не страждаю упередженим ставленням до деяких кліше, а тому отримав масу задоволення при перегляді. Не скажу, що там все так вже заплутано, бо мну вгадав як пов’язані дві дівчинки вже після кількох перших серій. Точніше навіть не так: я не стільки вгадував, скільки думав як би мені хотілося б щоб було. І дуже радів, коли автори сценарію одну за одною реалізовували мої думки, бо якби я писав сценарій, то багато чого там так і було б. Хоч, звісно і не все: були багато речей, які мене страшенно дратували типу постійного двобою Мадлакс з Лімельдою. А особливо порадувала розв’язка: закінчується все своєрідним хепі-ендом, але все ж досить сумненьким.

Персонажі теж дуже навіть нічого. Не ідеал, але і відверто злитих немає. Ну, хіба що окрім головного злодюжки Багато з них якби і позитивні, але в перерахунку на суспільну мораль досить суперечливі. Найкращий з них - Каросса До, людина яка є правою рукою головного злодія. Ну і сама Мадлакс (хоча кажучи відверто по стилю мальовки та її напівфансервісній поведінці видно, що на це дуже розраховували; але нічого не можу вдіяти: приціл дизайнерів був вірним), Ванесса Рене та Нал (знову ж таки, пам’ятаєте Клое з Нуару - ну от маєте її аналог, але в якості цілком позитивного персонажа) - теж цілком пристойні. Зірок з неба не хапають, але і посередністю їх не назвеш.

По малюнку нічого особливого не скажу. Думаю десь середній рівень, який був в 2004-му році. Але бої за участю Мадлакс хоч і абсолютно нереальні, зате страшенно красиві. Її постійна опонентка, Лімельда, в одній з серій назвала їх двобій танцем. От так його і треба сприймати - як танець. Не більше і не менше

Музика та звук… Ну, тут все висловити можна всього двома словами: Юкі Каджіура. Для прикладу раджу послухати один з найкращих, як на мене, треків ОСТу:
До речі, так вже вийшло, що я скачав цей серіал з torrents.net.ua з російським дубляжем від NAG. І маю сказати, що це вже третій дубляж, який мені сподобався (мені також подобається російський дубляж “Gunslinger Girl” та “Last Exile”). Жіночий голос, такий повільний, тихий та сумний, страшенно пасував самому твору.

Після перших 5 серій я поставив цій анімесі на MyAnimeList об’єктивні на то час 7 балів. Після закінчення перегляду я виправав оцінку на 10, хоча об’єктивно вона набрала б десь 8. Найвищої оцінки у мене заслуговють зазвичай не об’єктивно гарні речі, а ті, що зачепили особисто мене і я під час перегляду жив життям персонажів. Тобто ті речі, які певним чином входять в резонанс чи то з моїм світосприйняттям, чи то просто з моїм ставном під час перегляду.

Тепер аж до початку виходу другого сезону Code Geass (а це буде вже в цьому місяці ) присягаюсь не дивтись драматичних аніме, бо мізки не витримають. Оно в мене якраз є недопереглянуті “Excel Saga” та “Azumanga Daioh” Якраз те, що треб аби розвантажити мізки та підготувати їх до наступного удару (сподіваюсь другий сезон Код Гісу мене не розчарує)…

P.S. А Мадлакс все-таки кращий витвір за Нуар. Більш глибокий, цілісний та завершений.

P.P.S. Ввечері з дому нароблю ще класних скріншотів та додам до статті

Як можна судити з вищесказаного - воно мені дуже сподобалося. Принаймні поки що Мадлакс - це аніме з тих, які беруть не детальною проробкою персонажів, якимось оригінальним сюжетом чи ще чимось, що ціний більшість анімешників. Мене Мадлакс підкупив іншим, тим, що я ціню не менше ніж персонажів та сюжет: атмосферою. Раніше жодного разу у мене після закінчення серії, коли я відкладаю ноут в сторону та йду на кухню приготувати собі чаю, у мене не було відчуття, що я бачив жахи наяву. Світ Мадлаксу страшенно депресивний, майже як в Технолайзі, але там те, що світу капець підкреслюється всим чим можна: від кольорів до розгортання сюжетної лінії. Тут же світ красивий та яскравий: і мальвничі джунглі, і село в горах, і столичне місто, практично все. Маргарет, одна з головних героїнь, спокійно ходить собі в школу… І тільки Мадлакс (інша головна героїня) отримує чергове завдання та розстрілює всіх наліво та направо. Але цей світ страшенно душить: країна, в якій 12 років з невідомих причин йде громадянська війна, польовий командир, що замовляє власне вбивство, стародавня цивілізація, таємнича книжка з письменами, світова інформаційна мафія (полум’яний привіт, “Soldats” з Noir ) і знову ж щось в минулому, що пов’язує головних героїнь твору. У режисерів взагалі мулька така є: вам показують персонажа, ви проникаєтесь до нього симпатією, а він чи то здихає, чи то йому промивають мізки. Плюс до того є купа приємних дрібничок, наявність яких надає йому особливу чарівність: скільки я задоволення отримав, коли служниця Еленор зламала руку (цього не показали, але по звукам, ІМХО, зрозуміло) однокласнику Маргарет (там було за що) і остання не кричала щось типу: “не треба!” і подібного, чим грішать практично всі позитивні песонажі, а мене просто страшенно нудить від не в міру “правильних” та “добрих”. Практично всі двобої як в Нуарі: Мадлакс ніби в сорочці народилась - кулі її обходять стороною, а вона стріляє з пістолета як зі снайперки Отож, тим, кому сподобався Нуар однозначно рекомендовано до перегляду. Воно хоч і вторинне, але тим не менш дуже цікаве як на мене. І взагалі, навіть якщо ви не проникнетесь його атмосферою, то можна подивтись хоча б заради музики Каджіури та красиво анімованих бойових сцен.

До речі, місцями там дуже непогана аранжування і навіть простеньке, але гарне гітарне соло є.

Але взагалі-то я цей пост взявся писати з іншої причини. Знайшов на днях в торренті колекцію картинок пов’язаних зі “Spice and Wolf” (перші 5 чаптерів манги, ранобе, доджінші, різні скани, фанарт, тощо). І там надибав на оце:

Так от: ХЕЛП! Перша картинка - це будинок Гільдії Торговців зі “Спецій”, а от реальна будівля - що це? Хочеться дізнатись що воно таке та де знаходиться?

Мну як особа, що просто фанатіє від подорожей, в захваті від тексту навіть. Дуже чіпляє. Хоч і попса, здавалося б…

Користувачі, або адміністратори можуть додавати пропозиції щодо закачки аніме, що зараз виходить (назва, короткий опис, тощо; і можливо не в самій першій версії, але точно буде можливість додавати аніме по ідентифікатору з anidb, а сайт сам імпортує всі поля). Інші користувачі можуть оцінити бажаність появи того чи іншого серіалу на ФТП. Серіали з високим і рейтингом будуть з’являтись на ФТП (ну, звісно, не лише вони - тут за бажанням адміністратора ). Крім того, оскільки користувачу напевно цікаві будуть не всі серіали - можна буде зробити персоналізовані RSS, в яких будуть приходити лише обрані користувачем оновлення ФТП та каталогу. Можна поставити можливість нотифікації адміна на певний термін, що варто якись серіал прибирати з ФТП, бо він вже повний і лежить там більше певного терміну. Можна збирати статистику по зайнятому місцю, часу збереження фалів, тощо для комфортного моніторингу. Можна якось прикрутити також систему швидких замовлень вже старого аніме (те, що зараз іде через incoming) з можливістю нотифікації того, хто замовляв, що його бажання здійснено

Навіщо це все? Найцікавіше питання З технічної точки зору для мене - це можливість спробувати на зуб web-фреймворк django в реальній розробці. Справа в тому, що я не можу робити щось більш-менш серйозне якщо цим ніхто, навіть я, не буде користуватись. А дійсно вивчити щось можна лише на досить складному проекті. Для Фінве - сподіваюсь зробити щось таке, що полегшить йому роботу (тут я по можливості виконаю всі бажання). Ну і, сподіваюсь, це буде корисно і для користувачів, оскільки вони зможуть швидко отримувати повну інформацію про аніме вихід якого вони відстежують та впливати на те аніме, яке вони качають. Але мну цікаво чи має сенс таке робити..? ^_^ ‘

Коментарі під катом…

Коментарі з FriendFeed’у

а чого ж, цікава ідея (тільки треба обговорити все ретельніше)
- minus-one

а головне питання: сформулюй однією фразою головну корисність? доступність аніме з одного фтп? - minus-one
перерозподіл аніме всередину IX-UA?
- minus-one

в чому головна привабливість сервісу? (окрім зручного інтерфейсу, це вже реалізація (саме цікаве))
- minus-one

Ну, зараз воно і так як би доступне з одного ФТП. Сенс одною фразою… Ммм… Щось типу інтерактивність та зручність роботи з anime.univ.kiev.ua. Якщо детальніше, то: а) заливати на ФТП речі, які дійсно бажані + буде якись опис та відгуки до того, що вже є, а отже можна прямо на місці дізнатись щось про серіали які там лежатимуть б) можливість зручного (автоматичного) та оперативного повідомлення про вихід нових серій в) детальна інформація про файл (кодеки, бітрейти, тощо - інфу можна буде тягати з anidb ) ну і т.д. Взагалі у мене маса ідей, але не знаю наскльки вони потрібні. Одна з них, наприклад, автоматично перегенерувати торренти під реліз та викладати на якомусь відкритому трекері (наприклад, у Олостана: http://look.org.ua/torrent/ ), щоб розвантажити канал універу…
- graywolf

Взагалі дійсно - обговорювати є багато чого, треба якусь Вікі заюзати… Десь я бачив якийсь вікі-хостинг, яку на TechCrunch використовують.
- graywolf

тобто ти як би говориш: “нічого нового, просто інтерфес для anime.univ.kiev.ua”? (а у мене є концепція, що стартап повинний завжди привносити щось нове на грунтовному рівні, тоді він буде успішний) щодо торентів, до речі, дуже цікаво. (і той, не думай, я тебе ні в якому разі не розохочую! - все дуже цікаво і так; я просто обговорюю ^__^, намацую суть)
- minus-one

т. зору кінцевого користувача: я користуюсь anime.univ.kiev.ua, щоб уникнути подвійної витрати закордонного трафіка на торентах. це корисно на даному етапі, але не думаю, що за цим майбутнє…
- minus-one

до речі, а як тобі ідея з веб-трансляцією(!)? потокове відео тобто (і прив”язана до нього повнорозмірна скачка у навантаження)? (можна ж пофантазувати…)
- minus-one

поки що лише інтерфейс. поки що, на жаль, революційних ідей немає, але я над ними думаю… просто більшість нового аніме зараз насправді з’являється на torrents.net.ua, але якщо просто релізити там, то це все незручно: поки оформиш реліз як треба (навіть з реліз-візардом вистачає ручної роботи), поки торрента заллєш… А якщо “вести” якись серіал, то взагалі страшне… перестворювати торрент, міняти заголовок, тощо. Коли слідкуєш за чимось, то поостійно треба залазити на сайт і дивитись (чи можна звідти видрати RSS конкретногої теми - не пам’ятаю, але точно можна отримувати нотифікації по e-mail, але туди тоді будуть сипатись всі коменти до тієї теми). НЕЗРУЧНО!!! ^___^ Стати повноцінгною заміною фалопомийок files.animezis.org.ua та torrents.net.ua не стати із-за того, що місця мало та, плюс до того Фінве сильно навантажить, причому поділитись відповідальністю він навряд зможе, бо за цей розділ на ФТП універу, наскільки я розумію, він відповідає персонально… Зате можна зробити такий собі елітний (тобто для обраних речей) та зручний сервіс поточного аніме.
- graywolf

запости все це собі на блог http://docs.google.com/View?do… (з коментарями) - там поговоримо
- minus-one

От здавалося б, ну що пов’язує спеції та вовків? Ну, взагалі-то дійсно нічого, за виключенням випадку, коли за примхою доводиться вовку стати торговцем. Точніше навіть його помічником на півставки… Ця дещо незвична для вовка діяльність і лягла в основу аніме “Вовк та прянощі” (“Wolf and Spice”/”Ookami to Koushinryou”), яке я вже зараз, подивившись лише його половину (тобто 6 серій із запланованих 12), сміливо можу назвати одним з найулюбленіших. Але про все трохи детальніше…

Сюжет. Суто суб’єктивно він оригінальний і, хоча події зазвичай розгортаються в повільному, або середньому, темпі дуже і дуже захоплюючий. Можна зі мною не погоджуватись. Взагалі, дуже нечасто трапляється справді цікавий серіал, в якому значну частину займає побут (на згадку приходить лише “Хранитель священного духу”, про який я нещодавно вже писав), але “Вовк та Прянощі” стовідсотково один з таких.

Їздить, значить, по світу мандрівний 25-річний торговець Лоуренс Крафт. Працює собі по професії: купляє в одному місті щось дешевеньке, їде кудись подалі та продає подорожче. Торговий машрут вже як то кажуть обкатаний і в містах через які пролягає маршрут лоуренс має багато знайомств… От, наприклад, в одному з сіл по дорозі працює його учениця торгового ремесла Клое. Та не лише цим визначне це село. Давно-давно, кілька століть тому, жителі села домовились з вовком-божеством, яке жило в тій місцині, аби останнє оберігало та множило врожай. Час спливав, люди потроху навчились обходитись і без його допомоги. Але вовку не так просто розірвати договір та забути свої обіцянки як людям. Правда, останні хоч не вірили вже в його існування, але чтили принаймні традиції і тому кожного разу під кінець жнив влаштовували свято за стародавнім обрядом. Дух божества жив у зібраному врожаї, але за цим врожаєм пильно спостерігали і тому він не міг покинути його. Правда було одне виключення… Дух міг перейти в інший сніп пшениці неподалік, якщо останній сніп, який зрізали в жнива, був менший. Чому саме так — не відомо, бо деталі давнішньої домовленості з людьми не розповідають. На щастя божества Лоуренс якраз віз з собою величенький сніп та проїжджав поряд в той час, коли Клое зрізала останні колоски як елемент обряду. Збіг обставин, але ось так випадково мандрівний торговець став визволителем вовчиці-божества, яке звати Хоро Мудра (Horo the Wise). Хоч насправді в ній нічого божественного немає. Принаймні всемогутності — так точно. Просто “звичайна” кількасотрічна вовчиця, яка може обертатись в подобу 15-річного вередливого дівчиська з кавайними вухами та хвостом. Хоро вже добренько набридло місце, де довелось жити кілька сот років, а батьківщина її далеко на півночі… Тому вона домовляється з Лоуренсом, що той допоможе їй дістатись додому, а вона натомість допомагатиме йому у справах, адже відчуває, коли люди брешуть. Так починається їх мандрівка… І все було б добре, якби не церква, яка плекає свої плани щодо збагачення та далеко не по-доброму відноситься до подібних “божеств”.

Важко сказати як будуть розгортатись події в другій половині і чи не зіллють кінцівку (там явно очікується хепі-енд, але навіть його можна зробити по-різному) та перша половина вже настільки гарна, що я, здається, пробачу вже що завгодно в кінці

Персонажі. Якщо спробувати судити об’єктивно, то спостерігається величезна пріріва в розвитку головних та другорядних персонажів. Тобто по Хоро немає ніяких питань — кожної серії дізнаємось щось цікаве про неї, по Лоуренсу хоч і в дещо меншій мірі, але теж. По іншим же все дуже і дуже оглядово і їм майже не приділяється уваги — цим аніме дуже схоже на “Подорож Кіно”. Та зрештою серіал ще не скінчився, тож побачимо що з того буде…

Але цей огляд не мав би сенсу, якби я не висловив своє задоволення від головних персонажів. По-перше, Лоуренс… Як не крути, але коли бачиш багато спільних рис з якимось героєм, то дуже складно не перейнятись симпатією до нього. Звісно, де в чому він трохи ідеалізований, але то ж така дрібничка… А найбільше враження все одно залишає Хоро. Це просто чудо балансу протилежностей в ідеальних пропорціях. Чудо безпосередності та відвертості, або навпаки хитрощів та вередливості. Чудо проявів жіночості та пацанства там де треба… Як я вже казав на минулому тижні Хоро однозначно складе компанію Аркуейд та Лаві в списку найулюбленіших персонажів.

Малюнок. Як то кажуть, простенько, але зі смаком. З технічної точки зору задники промальовані дуже детально (явно комп), персонажі ж значно бідніше та примітивніше (ті ж самі обличчя дуже простенько намальовані), але в той же час гарно: одна традиційно-анімешна хитра посмішка Хоро з ощиреними іклами чого варта…

Музика. Тут спочатку треба зробити ліричний відступ: я з великою пересторогою відношусь до творів про вовків. Тобто з одного боку я події переживаю дуже особисто, але… лише за умови, коли твір увійде в певний резонанс зі мною-вовком. Так, як це зробив “Вовчий дощ” і, на жаль, не зробила “Вовча бригада” (хоч об’єктвивно це справді класне аніме). Тому до “вовка зі спеціями” я ставився з підозрою і довго відкладав початок його перегляду. Потім таки зважився, включив першу серію і… буквально з першого прослуховування закохався в оупенінг, а разом з тим і геть забув про свою недовіру. Він як магія налаштував мене на казковий лад і надалі я насолоджувався кожною секундою перегляду. І розумію, що попса, але ж така гарна… Фонова музика вражає не настільки, але теж дуже приємна. ОСТи качатиму обов’язково.

Остаточний вирок 10/10. Навіть не знаючи фіналу. Звісно, людина, яка не обожнює вовків так як я, може і побачила б більше недоліків, але значних сам особисто тут не бачу. Гарний оригінальний сюжет (взагалі тема торгівлі та економіки, а не сталевої рубки в середньовічному світі — це вельми ново), персонаж Хоро та чудова музика… Час на перегляд не буде витраченим марно в будь-якому випадку…

А до чого тут нездорове бажання в сабжі, спитаєте ви? Елементарно! У групі присвяченій головній героїні “Прянощів” на myanimelist.net побачив картинку — статуетку Хоро. Зображення — вище всяких похвал. Сама поза та вираз обличчя на статуетці дуже влучно передають характер вовчиці. У мене при погляді на ту картинку одразу настрій поліпшується. Ця статуетка на eBay коштує майже 75 баксів, плюс в 25 обійдеться доставка, тобто всього майже сотня, але, чорт забирай, як я це хочу! Тож, здається, я вже знаю на чому мну буде тестити eBay та PayPal В березні або квітні замовлю. Так, я з’їхав з глузду ^_^

Прикольно зроблено… А при перегляді починаєш себе ловити на думці, що намагаєшся по декільком 2-5 секундним фрагментам вгадати, що за аніме попали в нарізку

Сюжет. Є міста, у кожного міста є своя воля, яка матеріалізується в Юріне після “підписання” угоди з наступним “круком”, таким собі інквізитором. Круки вартують щоб паралельні світи людей і йокаі - демонів (духів) - не сильно впливали одне на одного. Я так зрозумів, що колись світи були одним і люжди жили в постійному жаху, але після розділу вони поступово почали забувати свої страхи і забули, що означає жити не в постіному жаху. Еко, “крука” з часів періоду Едо, почала дуже сильно дратувати ця людська зухвалість та зарозумілість і він вирішує влаштувати людям в “своєму” місті такий собі міні Апокаліпсис. Для цього він знаходить серед демонів собі помічників, що поділяють його цілі, та робить їх якимись там напівзалізяками, що вони можуть жити в матеріальному світі, - вони називаються мікура. І, до речі, цим мікура ще й треба пити людську кров для існування - ну прямо як вампірам Оскільки подібні вчинки не були в планах самого міста, то воно почало робити нових “карасів” Але Еко як більш досвідчений і потужний вбивав їх одного за одним. І так аж до того як наступним “круком” стає Отоха - головний герой цієї ОВА. Його тіло в лікарні в комі, а душа собі спокійно під керівництвом Юріне починає виносити помічників Еко… Хоча серед мікур у нього виявляється є один союзник - Нюе, який свого часу розчарувався в цілях Еко, поклявся не перевтілюватись в механічну форму, і який хоче врятувати свого брата, який все ще служить Еко. Ну от типу така зав’язка…

Персонажі. Мммм… О’єктивно хвалити особливо нема чого. Хоча як для подібних речей тут є принаймні паростки розвику персонажів. Лише для Нюе та Отохи, правда. Але при тому, що ОВА досить довга - 6 серій по 30 хвилин кожна, то могли зробити все набагато більше і краще. Є таємничі кавайні Юріне На тому переваги, здається, закінчуються.

Графіка, як я вже казав, дуже і дуже класно зроблена - це краще побачити. Музику я не помічав, тому чогось гарного чи поганого як і зазвичай сказати про неї не можу.

Вирок: 6/10. Слабкуватий сюжет, посередньо пророблені персонажі, але класна графіка та двобої.

Історія відбувається в світі, що складається з двох так би мовити паралельних світів: Наюг (Nayug) - матеріального світу иа Сагу (Sagu), в якомусь сенсі напівдуховному (важко пояснити, оскільки він якби і теж матеріальний, але…). Ці світи певним чином взаємопов’язані. Так, наприклад, водяний дух, що живе в світі Сагу однаково необхідний як власне Сагу так і жителям Наюгу, оскільки саме він посилає дощі. Дух води живе лише 100 років і кожні 100 років має перероджуватись. Для цього людина у світі Наюг має виносити в собі яйце духу. Цього разу яйце (воно якраз нематеріальне ) попадає в Чагума - другого принца Нової Імперії Його (New Yogo Empire). Але Імперія хоч і “нова”, але вже забула про певні факти з історії свого заснування і тепер вважають 12-річного принца одержимим Водним Демоном не розуміючи, що в добробуті “демона” полягає їх добробут. Не знаючи як вилікувати принца, батько-імператор віддає наказ вбити сина, щоб відвести загрозу імперії. В той же час з далеких країв прибуває тілоохоронець списоносець Балса. З певних причин вона свого часу заприсяглася зберегти вісім життів на місце восьми смертей, причиною котрих вона випадково стала. Імператриця, мати принца, наймає Балсу, щоб та врятувала її сина. До цього часу Балса вже зберегла життя семи людям, тож погоджується захистити Чагума - свого восьмого “клієнта”. Балса та Чагум тікають з палацу, а потім і з міста. В цьому їм допомагають гарні друзі Балси, що живуть в місті та за його межами: Танда (продавець ліків), бабця Торогаі (шаман, та сенсей Танди), Тоя та Сая (дітлахи). На їх пошуки вирушають вісім елітних вояків імператора, а згодом і Шьюга - один з імперських зоряний пророків та вчитель Чагума. Отакий здавалося б нехитрий сюжет. Як я вже казав, екшен там є лише в перших та останніх серіях… А так - звичайний сімейний побут.

Персонажі різноманітні і… всі позитивні. Так, так, так - вам не почулося. Причому як зі сторони захисників принца, так і зі сторони тих, хто його переслідує, і навіть імператор (я можу не поділяти його вчинків, але і сказати, що вони геть безпідставні - теж не можу; відношення у мене до нього приблизно таке саме як до імператора з китайського х/ф “Герой“). І при всьому при тому вони всі дуже різні. Я навіть найулюбленішого назвати не можу - всі гарні: і основні, і другорядні. Чагум - просто шикарний головний герой. Маленький, але геть не нюня - сміливий і дуже шляхетний (ну чому було в “Клейморі” не зробити того ідіота Ракі таким самим?). Балса - чудовий приклад для матері як треба виховувати хлопця з дитинства Танда - щось у нас точно з ним є спільне - але не скажу що Шаман Торогаі - виглядає наче її малювали в Джіблі, і моторна як бабця з “I My Me, Strawberry Egg” Шьюга - чимось дуже схожий на Танду завжди прагне нових знань і навіть намагається де може тихенько іти проти наказів імператора заради Чагума…

Музика… гарна. Чимось нагадує творіння Ко Оотані в “Альянсі попільнокрилих”. На вихідних скачаю всі ОСТи. Оупенінг робив гурт L’Arc~En~Ciel, який мну якраз тижні три тому скачав. Був привід ближче ознайомитись з їх творчістю…

Графіка теж гарна. Правда, пара персонажів постійно мені ввижались ніби спертими з інших аніме: обличчя Балси чимось нагадувало Саю з “Blood: The Last Vampire“, Торогаі - бабусь з творінь Джіблі (”Spirited Away” та “Howl’s Moving Castle“). Задники зроблені в 3D, але з закосом під 2D. Персонажі традиційно псевдомальовані. Загалом непогано, але в деяких епізодах накладання трохи ріже око.

Отож, остаточний підсумок: 9/10. Якщо ви любите гарні казки, то дуже рекомендую…

P.S. А ще ось непогана рев’юха, але по-англійськи: http://scrumptious.animeblogger.net/2007/10/24/final-thoughts-on-seirei-no-moribito/
До речі, з цієї рев’юхи дізнався, що Хранитель - це екранізація першого з цілої серії романів “Moribito” від Уехаші Нахоко. Так що будемо сподіватись на продовження ^_^