Мережі та ІТ
Spotify: нарешті музична революція?
Все-таки відчуваєш себе хоч і маленьким таким, але пророком, коли твоє розуміння розвитку технологій знаходить підтвердження в реальному житті. Вже давно я і, звісно, не лише, казали, що нам скоро не знадобляться здоровенні за об’ємом HDD для того, аби зберігати інформацію, адже з ростом швидкості та доступності мережі Інтернет в цьому не буде аніякої потреби: все можна буде просто слухати в потоковому режимі не завантажуючи (в сенсі збереження) собі на машину і все поступово до того йшло. Але залишалася все одно “невеличка” проблема: правовий аспект. І ось, нарешті, знайшлися люди, які знайшли можливості подолати цей останній бар’єр простим і логічним чином: зробивши музику безкоштовною для слухачів, але змусивши їх за це розплачуватись рекламою. Взагалі тут, думаю, варто зробити один ліричний відступ. Мінус-один якось дуже гарно розписав морально-правові аспекти розповсюдження фансабів до аніме, але я візьму дещо ширше, хоча скористаюсь його аналогіями… Всі ми в тій чи іншій мірі дивимось, чи дивились ТБ або слухали радіо. Звісно, я маю на увазі звичайне, а не Інтернет. При цьому ви ніколи не платили за проглянутий конкретний фільм, чи прослухану музику. Питання прав на перегляд чогось вас ніяк не зачіпало. Ви платили лише фіксовану абонентську плату за користування каналами зв’язку (антена, кабельне, радіоточка, тощо), які не мають ніякого відношення до того, що по ним транслюється. Хоч насправді ви платили за проглянуті фільми та прослухане радіо переглядом реклами, тобто всякими там “тьотями асями”. І всі були задоволені. Телевізійні компанії виступали посередниками між вами як споживачем та кіноіндустрією як виробником. Але як радіо, так і телебачення - канали односторонні, тобто ви практично не можете впливати на те, що там транслюється. Зараз ми маємо Інтернет і, що найцікавіше, це не що інше ніж якісно новий виток колишніх ЗМІ. З тою різницею, що цей канал двонаправлений, завдяки чому досягається інтерактивність: ви можете слухати та дивитись не те, чим вас годують, а виключно те, що самі оберете. Інтернет-провайдери займають місце кабельних мереж як засобу доставки даних. Справа тепер лише у появі інтернет-аналогів 1+1 чи Інтеру (звісно у осучасненому вигляді), які візьмуть на себе посередництво між вами та кіностудіями та музичними лейблами. Зрозумійте: це революція, новий технологічний стрибок, який відбувається прямо на наших очах! Повертаючись до нашого барану, Spotify… Те, наскільки вдалим буде цей проект покаже наскільки зараз готове суспільство (принаймні в розвинутих країнах - нам поки що випало на долю лише спостерігати) перейти на цей якісно новий рівень доставки інформації. А що таке цей самий Spotify?
Read the rest of this entry »
Друзі туриста-ITшника
Спочатку я хотів лише описати один цікавий туристам і мандрівникам стартап, але потім подумав і вирішив взяти ширше та зробити огляд сайтів та засобів, що стануть в нагоді подібним мені любителям ходити в походи з рюкзаком за плечима, або просто мандрувати містами. Отож як якщо вам цікаво як сучасні інформаційні технології можуть допомогти мандрівникам і туристам, ласкаво прошу.
Read the rest of this entry »
Code WTF #3
Сьогодні ще цікавого надибав:
І ніби ж не індуси…
P.S. Хоча, звісно, всяке буває… Я і у себе в коді, що часто перероблювався, якось перли знаходив (коли один дрібний фрагмент змінюєш, а попередній шматок коду, що його дублює забуваєш видалити).
Сайтоклепальництво…
Повернувся до одного закинутого два місяці тому веб-проекту. В деяких місцях ледь згадав що воно робить… Треба проглянути код та де треба переписати, або хоча б коментарі пододавати. І це ще плюс, що я не так багато по ньому зробив, бо витратив багато часу аби перегнати його з django версії 0.96 до 1.0.2, а так би і більше треба було б переписувати. Тож позавчора причесав, щоб все запрацювало з новою версією фреймворку, а вчора ввечері вже грався з django.core.serializers на серверній стороні (хоча від них доведеться відмовитись, мабуть, бо забагато зайвої інфи генерують про структуру бази) та jQuery (це мну потрібно для підтримки Ajax в пошуку/додаванні). Останнє - це просто казка. Розбирати XML по DOM-моделі навіть на мові високого рівня типу JavaScript - завдання для людей з міцними нервами (я вже не кажу про випадки на роботі, коли це доводиться робити на C++ з MSXML - то взагалі рак мізків 
). Але на jQuery - це реально халява. Особливо селектори по атрибутам вузла (node) та перебір each()… Я просто в захваті.
А ще треба буде знайти час, аби помацати Facebook Connect та Google Friend Connect. Ідея кльова - буде здорово реалізувати на сайті. TechCrunch, наприклад, з Фейсбук коннектом виглядає пафосно.
Driver code WTF
Вчора наш драйверщик шукаючи одну багу в коді драйвера знайшов іншу, непримітну, залишену колишнім розробником цього драйвера. Знайдіть її і ви. Це гарна вправа на знання деяких хитрих програмістських методик.
Сирці я трохи підравив, повикидавши згадки назви драйверу та більшу частину несуттєвого до баги коду і додавши своє визначення SecurityCookie (це, до речі, теж підказка 
).
P.S. Підказка: “за що боролись, на те й напоролись”
Інтернет початку XXI сторіччя. Lifestreaming або соціальні агрегатори
Те, про що піде мова сьогодні, являється однією з найсмачніших інтернет-новинок, які принесли останні роки. Хоча, звісно, ці сервіси не з’явилися б не будь всих попередніх, які я вже згадував в рамках цього циклу статей: мікро- та звичайних блогів, соціальних мереж, соціальних новин, контент-хостерів, тощо. Зате вони ставлять зручність користування цим всим на інший рівень і відкривають деякі нові можливості. Ідея соціальних агрегаторів проста: вони збирають інформацію про вашу активність в мережі та подають її одним змішаним потоком. З’явилася вона порівняно недавно, коли у вжиток увійшло поняття “мережевої втоми” (“network fatigue”), одним з елементів якої вважається необхідність реєструватись на та відвідувати купу сайтів для того, щоб відстежувати, що роблять або чим цікавляться ваші “друзі” (в лапках, бо мається на увазі в мережевому сенсі) на різних сайтах та мережах. Тобто поясню на прикладі: ваш друг публікує фотки за допомогою Google Picasa, розшарює новини через Google Reader, пише щось в персональний блог, користується мікроблоггінгом і т.д., і т.п. Для того, щоб бути в курсі останніх змін вам треба або періодично заходити на всі ці сайти аби перевірити чи не з’явилось що новеньке (те ще збочення, погодьтесь), або підписатись на відповідну RSS (благо, всі сучасні сайти дозволяють це зробити). Фактично більшість соціальних агрегаторів типу Plaxo Pulse, Iminta та інших лише це і роблять — просто збирають інформацію докупи. Хоч і не завжди все через RSS — часто через API відповідних сервісів, які надають більше можливостей, завдяки чому ці сервіси все ж більш гнучкі й потужні, аніж просто купа RSS. Та все одно це занадто примітивно і… несоціально 
Якось по-дурному виходить: служба агрегації соціальних сайтів сама не є такою. Тому я цього разу відійду від попередньої практики опису декількох конкуруючих ресурсів і зупинюсь на тому, який вважаю безсумнівним лідером в цій сфері, який залишив інших далеко позаду. Мова піде про FriendFeed — стартап, який був розроблений не ким-небудь, а колишніми співробітниками компанії Google, що займали там далеко не останні позиції.
Read the rest of this entry »
Мобілізуємо блог
Ні, не в армію ми його будемо мобілізувати, а всього-на-всього зробимо придатним для відображення на маленьких екранах мобільних телефонів за допомогою одного цікавого стартапу під назвою MoFuse. Про потужність і надійність сервісу говорить той факт, що його використовують такі не останні в Інтернеті сайти як ReadWriteWeb, ReadBurner, Mashable та багато інших. Завдяки ньому можна зробити гарну мобільну версію вашого блогу всього за кілька хвилин, що я зараз і постараюсь більш-менш детально описати. Тож запускайте секундомір і починемо.
Реєстрація
Звісно, без неї нікуди. Зробити це можна прямо з головної сторінки сайту. І я б не згадав про неї, якби не одне але: звертайте увагу на коректне заповнення поля Login (ним виступає e-mail адреса)! Справа в тому, що MoFuse не перевіряє її і тому там випадково можна ввести неправильну інформацію, що я вже і встиг зробити вранці, а потім ввечері довго не міг зайти — довелося порпатися в кеші Опери та шукати щось таке, що могло б наштовхнути на правильну адресу. Благо, таки знайшов — виявилось, що я пропустив літеру “L” при написанні домену gmail.com Так що будьте уважними.
Інтернет початку XXI сторіччя. Сервіси закладок та новин
Складно знайти в світі такого затятого інтернетчика, який не користувався б закладками. Але звичайні закладки в браузері - це вже сторіччя минуле. В сучасному ж Інтернеті популярні так звані сервіси “соціальних закладок”. Суть їх полягає в тому, що, по-перше, вони зберігаються не на машині користувача, а десь в Інтернеті, що доволяє синхронізувати їх між браузерами, а це, погодьтесь, дуже зручно. По-друге, ці сервіси викують певну статистичну функцію, підраховуючи кількість посилань на одну й ту саму адресу таким чином визначаючи їх популярність та ведучи їх рейтинг. Завдяки цьому одні користувачі сервісу можуть дізнаватись про посилання, які додали зробили інші. Існуючі наразі служби соціальних закладок можна поділити на дві умовні групи: орієнтовані на збереження посилань чи на поширення. Служби другого типу останнім часом називають вже соціальними новинами. Тобто новинами, рейтинг яких залежить від кількості людей, що за них проголосували.
І все-таки спочатку ми проговоримо про власне служби закладок. Типовими представниками яких є Delicious та Opera Link.
Code WTF
Вчора потрібно було пофіксити багу в продукті і поки придивлявся місце для фіксу натрапив на таке:
Ні, код абсолютно робочий, але ж…
По-моєму, краще, нє?
P.S. До речі, мабуть заведу собі в блозі відповідний розділ з wtf’ами
Wordpress: додаємо RSS у FeedBurner
Захотілося мені нещодавно додати свою RSS-ку з блогу у Feedburner для статистики. Здавалося б: немає нічого простіше, адже для цього у Вордпреса є навіть спеціальний плагін. Та насправді не все йде по маслу, якщо ви використовуєте фільтрацію по тегам чи категоріям (tag/category filtering), а плагін редіректить будь-який feed (повний він чи фільтрований) на повний feed у Фідбьорнері. Ясно було, що потрібно якось їх розмежувати, наприклад, за допомогою файлу .htaccess. Покопавшись трохи в інеті знайшов-таки симпатичне рішення:
P.S. До речі, зверніть увагу на рядок з фільтрацією по User-Agent. Його не варто видаляти - пересвідчився на власному досвіді - я першим ділом його “прооптимізував”. Але без нього Feedburner при опитуванні фіду з вашого сайту редіректиться сам на себе, а не читає оригінал і виходить, звісно, дурня.