Фото
Дівчатам з найкращими побажаннями
Бажаю бути завжди гарними, щоб навіть накрасивіші квіти не йшли ні в яке порівняння з вашою красою, щоб життя було сповнене радості та тепла і ніякі негаразди та сніг навколо не могли їх згасити. Зі святом! І, до речі, все ще діє старий лінк на цю невеличку флікрову привітальну листівку.
А щодо фото… Це я майже випадково потрапив до оранжереї ботанічного у суботу, а там зараз якраз цвітуть азалії, камелії та орхідеї, і трохи відвів свою фотодушу. До речі, відкрита вона буде до 24-го квітня, вхід всього 10 грн., так що небайдужим до квітів або принаймні їх фотографій раджу відвідати 
Ось ще трохи цієї квітучої краси:
P.S. І так, я теж приймаю вітання (звісно, геть не з 8-м березня 
) і будь-ласка, ну будь-ласочка щиро побажайте мені, щоб він мені і лише мені прослугував принаймні стільки ж років, скільки колишній тижнів 
Horo the Wise cosplay
Ще на початку жовтня занесло мене якось на “Другий Всеукраїнський фестиваль японської анімації”, я там нафоткав всякого і навіть збирався викласти якусь подобу фотозвіту, але більшість фоток були не дуже вдалими та плюс лінощі і мну забив на кілька місяців. А це хотів в Лайтрумі спробувати одну фішку, то треба були фотки для експериментів. От під руку і попались ці фото з фесту.
Так що вашій увазі шикарний косплей Богині Хоро Мудрої і просто дуже красива дівчина. На жаль, повноростові фотки, що фоткались у залі, не піддаються обробці. Ну, в сенсі, що спробувати витягти з них хоч якусь естетичну цінність як фотографії важкувато із-за високого ISO на якому воно знімалося. Але повірте на слово костюмчик дуже гарний. Ну а те, що дівчинка гарненька – то і так очевидно по фото вище 
The nature is…
Сьогодні на Флікрі надибав просто фантастичний фотосет зі знімками природи: пейзажі, звірі, тощо… Самі фото кльові, плюс шикарна післяобробка – яскраві насичені кольори, просто казка якась. Я ледь спинився додаючи якщо не кожну, то через одну-дві фотографії собі у фейворітси на Флікрі. Чорт, аж не віриться, що цей фотограф теж любитель. А ось лінк на весь його фотострім: Imapix’s Flickr photostream.
Лише кілька прикладів:
C.C. from “Code Geass” by Bellatrix Aiden
Зазвичай у мну по редагуванню фоток (та і по зйомкам теж) руки наче з дупи стирчать, але вчора вирішив перебрати ще трохи фоток з Танабати і тут по-перше кадр вийшов вдалий, по-друге якесь натхнення прийшло погратись з налаштуваннями, але я чи не вперше задоволений результатом пост-обробки фотографії (принаймні портретної – 100% вперше), тому вирішив похизуватись трохи
Хоча, звісно, чарівну від природи модель практично нереально зробити непривабливою на фотці навіть для абсолютно криворукого фотографа типу мене Тому до того всього мій шалений респект Беллатрікс як косплеєру та моделі.
Трипільське коло 2009: Земля. Фотозвіт
А я люблю
Стрічати з мавками світанок,
Гойдатися з русалками на вербі
І з очеретом гомоніти у журбі.
Тут вітер замітає слід
І в добру путь ведуть Сонце і Зоря,
Коли почуєш пісню з поля – то є я!
Тінь Сонця – Дорога в ліс
Останні пару тижнів завдяки своїм друзям мав змогу таки трохи пофоткати, а то в мене вже починалася ломка із-за відсутності нормального цифрового фотика Так що найближчим часом потроху викладатиму те, що наклацав за цей час. Першим в списку буде еко-культурний фестиваль “Трипільське коло 2009: Земля”, який пройшов на цих вихідних поблизу Ржищева. Одразу маленька ремарка: фотографії я далі впродовж тижня буду викладати на Флікр, тож кому цікаво – заглядайте періодично у відповідний фотосет: “Трипільське коло 2009: Земля” (або він же у вигляді слайдшоу).
Тиждень перед фестивалем промайнув дуже швидко і п’ятниця, коли вже як би треба було “пакувати валізи” настала миттєво. Ми з друзями не любителі їхати рано, тому на зупинку звідки відправлялись турові автобуси прибули вже десь так годині о десятій і очікували побачити довжелезні черги як минулого року. Але цього разу організація доставки на захід виявилася набагато більш продуманою і черг практично не виникало. За годинки так півтори ми доїхали і дотопали до місця призначення. Прибувши до наметового містечка ми швиденько розбили намети. А то! Мну лель встиг накинути тент, як тут же розпочалася шалена злива навіть зі шматочками граду. Після зливи, коли всі повиповзали зі своїх сховищ ми познайомились з гуртом “Телері”: виявилося, що наш друг Сашко на цьому фесті у них виступав віолончелістом. Він цілий день відмовлявся виступати на головній сцені, мотивуючи це тим, що не знав або погано знав мелодії їх пісень, але як могли бачити ті, хто були присутні на фестивалі, його таки вдалось переконати Незадовго по тому “Телері” виступили на “літературній сцені” поряд з наметовим містечком, прикувавши увагу його жителів, а дехто навіть припустився в танцювати.
Read the rest of this entry »
Platinum image conception studio
Сьогодні забрав проявлену плівку з кадрами з Gothic Anime Party, але виявилось, що там фактично і друкувати нема чого – все занадто темно (хіба що пару фоток більш-менш заради цікавості надрукую). Я хотів взяти на зйомки в приміщенні ISO400, але в кіоску в переході метро де я поспіхом купляв плівку її не було та ще й схоже що ISO200, яку я взяв, була китайською підробкою. Коротше, fail. Сьогодні зате у Фотофонді по дорозі на роботу взяв нормальну кольорову двухсотку та монохромку (якщо виходитиме перейду на нормальну ч/б).
Отаке. Тому оскільки не можу порадувати власними кадрами – скину лінк на роботи однієї бразильської студії дизайну, яка робить непоганий як на мене арт. Називається вона “Platinum image conception studio”, вийшов я на неї випадково, бо якось надибав у vi.sualize.us картинку, що справа. Потім зацікавився авторством і знайшов в їх творчому доробку ще багато смачностей:
Їх там ще багато у їх рекламному портфоліо. Так що рекомендую.
Покатушно-вихідневе…
Хоча основна тематика допису трохи інша, я зроблю спочатку невеликий відступ і захоплю ще події, які відбулися в четвер. Справа в тому, що ми витягали нашого друга, у якого був у п’ятницю день народження на пиво в “Докер”, що на Богатирській. Причому витягали з пригодами, бо по-перше, хотіли зробити сюрприз, а по-друге, хотіли уникнути компанії його дівчини і просто випити пива в нашій старій добрій чоловічій компанії, тому до самого останнього моменту сам іменинник думав, що їде допомагати Карасю привезти новий диван От. А посиділи гарно… Офіціантка ще й на вухо Ігорю сказала, що це у неї вперше на очах стільки пива замовили та випили – типу раніше максимум набирали 21 келих, а ми умудрились майже вдвічі перевиконати рекорд – 36 темних(!) Ньюкаслів (по шість на брата) фактично без якої б то не було закуски (по одній її порції з самого-самого початку – то не рахується). До речі, пиво кльове: п’ється гарно і на ранок майже не сушило, а голова практично не боліла… Та в той же час стан принаймні у мене практично цілий день якийсь такий дивний був, ніби ще досі трохи п’яний. Коротше кажучи, ми ще й колективно вирішили, що йти після такого на роботу – моветон і дружно “захворіли”… Так от до чого то я? Вихідні у мене фактично почалися ще у п’ятницю, але стан був такий, що взятись щось робити – нереально…
А на суботу у нас з Вітьком були заплановані велосипедні покатушки. Спочатку хотіли поїхати у парк Дружби Народів, але потім передумали і поїхали у Вишгород. Особливу пікантність нашій вилазці надає те, це фактично мій перший в житті веловиїзд. Тобто: я на велосипеді їжджу дуже погано і за сьогодні проїхав принаймні вдвічі більше, аніж за все своє попереднє життя 
Але, чорт забирай, мені сподобалось. Тут ще велика подяка Вітьку, по-перше, за те що витягнув мене в цю поїздку, а по-друге, що всю її терпів мене Бо так як я ще не те щоб їжджу, а скоріше просто тримаю рівновагу, я принципово уникав виїзду на дорогу і тому ми за цей день дуже багато їздили збоку від дороги і по багнюці (то ще нічого) і по мерзлій рихлій землі (а це тупо задниця), і по снігу з льодом (складно, зате найбільш весело, коли це подалі від машин та людей). Плюс так як у мене взагалі не страшенно погано виходить заїжджати на бордюр, то аби уникнути неприємностей коли нам потрібно було перейти дорогу мну це робив пішки – на всяк випадок… 
Ну, це все передмова, а власне подорож розписано нижче. Але для тих, кому ліньки читати і може задовольниться маршрутом на Google Maps та фотками, то може відкрити опис подорожі на Every Trail.
Read the rest of this entry »
Конкурс аніме караоке в україно-японському центрі
Був вчора на сабжевому заході. Пішов в основному з двох причин: потестити фотика та побачити знайомих (хоч я ні з ним не домовлявся, але був впевнений, що хоч когось та зустріну ). Стосовно першої причини враження суперечливі. З одного боку все виявилось не насільки казково як я уявляв, бо із-за мого спізнення на це дійство мусив фоткати з гальорки і звідти 50мм об’єктиву було явно малувато. Хоча з іншого боку навіть якби був один із зумів, які я придивився – там можна було б відкрити діафрагму максимум на f/4, в той час як тут я фоткав здебільшого на f/2 і при цьому все одно витримки часто не вистачало (я клацав без спалаху) і фотки виходили розмитими. Так що по ходу справи зрозумів, що зум буду брати обов’язково з VR. З іншого боку, після того як мну скинув фото на комп був приємно здивований отриманим результатом, оскільки мені дуже сподобалась передача кольорів. Я рік тому фоткав в цьому ж приміщенні на Фуджик і кольори були дуже бліді, а тут в порівнянні просто приємно глянути, плюс за рахунок того, що шумів менше, зображення все-таки чіткіші. Зате знайомих побачив навіть більше ніж очікував Шаннара та Деметріола з UAnime, Андрія, Надю та Настю з КФК (останні дві вже фактично екс-КФК 
) і навіть колишню співробітницю “Пчёлку” (але здалеку – навіть привітатись не вийшло).
Тепер же стосовно самого конкурсу. Якщо коротко, то: ЖАХ! Ні, я хоч і звик більше до усяких там меццо-сопрано, все ж розумію, що караоке на те і караоке – його співають люди з сумнівним музичним слухом, але ж блін… не з його абсолютною відсутністю у більш ніж половини конкурсанток (я не є частиною київської аніме-тусовки, не знаю жодну з учасниць і тому моя думка абсолютно безпристрасна; пробачте, що когось ображаю, але я волію казати те, що думаю) 
Чомусь ті ж самі японці, що були в жюрі, коли виконували позаконкурсні виступи також не маючи гарного слуху звучали на порядок краще аніж практично всі дівчата, що боролись за винагороди. Ага, їм легше співати пісні рідною мовою, але хто як не українці найспівучіша нація? Найбільш музичне виконання серед наших на мій суб’єктивний погляд було лише оупенінгу до NGE та друге виконання “God Knows” з Харухі. Ще кілька були принаймні слухабельні. Серед них і дуо (не пам’ятаю що саме), що виступало першим, і, до речі, виграло конкурс. Тобто спочатку я подумав: “wtf?”, але почувши декілька наступних “пісень” зрозумів, що виступили вони не так вже і погано. Отаке. Мммм… Що ще запам’яталось? Мабуть, костюмчик Тоторо. Хоч і квадратнуватий, але все-таки прикольний.
Після закінчення власне конкурсу в холі бібліотеки дівчата з косплей-клубу “Fighting Dreamers” (може і не лише з нього, але я в клубах не дуже розбираюсь, тому виправте мене якщо що) виконали японський танок з віялами. Це було мабуть найприкольніше, що я побачив за той вечір, але краще було б знімати його на відео – ось де знадобився б мій Фудж, але я його не взяв з собою
На прохання Шаннара я виклав все, що наклацав за вчора, і його можна скачати звідси. Але за якість не бийте 
Нова фото-рушниця
Нарешті здійснилася одна з моїх мрій: я став щасливим власником Nikon D80. Об’єктив брав не кітовий, бо хочу взяти згодом нормальний гіперзум для пейзажних фото та живої природи, а так як він порівняно дорогий, тому відклав його на далеке майбутнє, а зараз обзавівся портретником Nikkor AF 50mm 1/1.8D. Дешево і сердито, та і саме те, що треба для домашньо-студійних фото, якими я планую зайнятись в зимову пору (на жаль, зимні пейзажі в мене виходять хєрові ). Після покупки пів робочого дня грався з новою цяцькою… Деякі з результатів тут і нижче:
Поки що навіть не знаю в чому до нього придертися. Може це просто порівняно зі старим Фуджиком він здається чимось фантастичним, але все ж… Дуже швидкий (фокусування, серійна зйомка – я в захваті), справжній оптичний видошукач, зручні та інтуїтивні налаштування (хоча може це завдяки тому, що я свого часу грався трохи з D40 мого друга), відмінно слухається ручних налаштувань витримки/діафрагми (бо з тим-таки фуджем спрогнозувати яка буде глибина різкості часто було неможливо), гарна матриця: адекватна передача кольорів плюс на ISO 100 я шумів навіть не бачу… І ще багато чого. Коротше кажучи, я задоволений немов слоненя, хоч і вийшло це щастя досить дорого: все разом трішечки більше, аніж 800$. Але це принаймні остання з моїх запланованих дорогих покупок
P.S. І якщо з вже з такого апарату якимось дивом виходитимуть погані фото – це значитиме лише одне: у фотографа криві руки лапи. Вже грішити ні на що буде
Photo passion (BW)
Зацікавлений ще рік тому зусиллями ereb_randir’а нарешті вирішив спробувати погратися зі світловим пером. Результати поки що мені не дуже подобаються – досвіду все-таки бракує – але мені сподобалось гратися зі світлом, так що чекайте згодом продовження експериментів…