До походу

Без чого не обходиться жодна мандрівка - так це без маршруту і щоб заочно прикинути де доведеться лазити потрібна мапа. Звісно, нормальну друковану мапу якомога новішого видавництва вам нічого не замінить і її доведеться брати обов’язково, але до всього того рекомендую звернути увагу на “Радянські військові топографічні мапи України, Білорусії та Росії”. На цьому сайті можна знайти не лише електронні копії мап у форматі JPEG різних масштабів (від 1:1 000 000 і аж до 1:50 000), а і файли прив’язки цих сканів до ГІС-координат (якщо не кожному, то принаймні багатьом зображенням .jpg відповідає файл прив’язки з тою самою назвою, але розширенням .map). Останні стануть у великій нагоді, якщо ви є щасливим власником мобільного GPS-приймача, оскільки тоді ви зможете власноруч завчасно повідмічати якісь важливі пункти на мапі і потім перенести інформацію про них у свій приймач. Звісно, точність координат бажатиме кращого, але навіть розбіжності в сотню-дві метрів достатньо, аби не вважати себе абсолютно загубленим у незнайомій місцині. А для цього нам знадобиться софт. Я особливо не перебирав його і зупинився на першій же програмі, яка повністю задовольнила мої потреби: OziExplorer. На жаль, вона не безкоштовна і повна версія коштує цілих 95$, а тріальна не має кількох важливих фіч, типу вбудованої роботи з GPS-приймачем, і тому мало придатна для використання. Тому рекомендую звернути увагу на сайт “Вибір та використання персональних навігаторів GPS”, який присвячений виробам компанії Garmin. Там ви зможете знайти інструкції по створенню власних карт за допомогою GPSMapEdit, та використанню OziExplorer. А що найцікавіше, до останньої на цьому сайті в розділі “Завантаження” можна знайти русифікацію і не тільки

До речі, щоб не покладатись на одні лише точки поставлені на електронній мапі, раджу також прикупити перед походом мапу або атлас з координатною сіткою. Повірте, зайвим не буде, особливо коли ви мандруєте вперше по абсолютно незнайомих місцях без провідників

Ну от і все. Ви вже інформаційно озброєні для походу. Хоча ще ні… Перед виходом правильно налаштуйте годинник на вашому фотоапараті, щоб він правильно записував час зйомки у заголовках файлів фотографій. Це важливо!

Після походу

Стомлені і знесилені після тривалої подорожі на своїх двох, але з масою вражень ви повертаєтесь додому. Перше, що хочеться зробити - це… відпочити, звісно Але друге за цим - поділитись враженнями з ріднею, друзями та знайомими. Злити фото з цифровика на комп’ютер, розкласти карту на столі та включити слайд-шоу і під пиво чи сік наперебій розповідати про свої пригоди… Краще цього, звісно нема нічого. Але з усіма бажаючими почути про вашу подорож пива не вип’єш… плюс до всього, коли ви викладаєте фото на якийсь з сучасних фотохостингів типу Флікру чи Пікаси хотілося б, щоб місце, де було знято це фото, було позначене на мапі. Вручну знаходити і проставляти кожну точку складно і це швидко набридає. Звісно, цю ситуацію допоможуть виправити GPS-модулі до сучасних цифрових фотоапаратів, але вони з’явилися лише нещодавно, та і коштують недешево… А насправді їх наявність не така вже і обов’язкова. Достатньо мати трек вашого маршруту з будь-якого GPS-приймача в одному з поширених форматів та правильний час зйомки у EXIF-даних фото (ось для чого потрібний правильний час). Далі розумний і безкоштовний софт типу GeoSetter зробить все за нас. Ви лише вибираєте необхідні картинки і відповідний їм трек-файл і вуа-ля! Маєте координатні дані у всіх фото Завантажуєте їх на Пікасу, наприклад, і там справа від нього зможете побачити місце, де воно було зняте.

Але це ще не все… Ідея поділитися вашим маршрутом та фотографіями знятими під час мандрівки лягли в основу стартапу EveryTrail, про який я і хотів написати з самого початку. EveryTrail - це глобальна web 2.0 платформа, за допомогою якої користувачі можуть створювати контент з геотагами, завдяки чому мільйони людей мають можливість ділитися своїми подорожами як із сім’єю та друзями, так і з іншими людьми та планувати нові поїздки. Завантаживши дані з GPS та фото, користувач в результаті отримує візуальну та інтерактивну розповідь про свою мандрівку (в якості прикладу ось наша весняна подорож Кримськими горами). EveryTrail працює за тією само схемою, що і GeoSetter співставляючи дані з фото з треком, і автоматично розміщує фото на інтерактивній мапі (бекендом для цього використовується Google Maps). Єдине, що при завантаженні доведеться погратися трохи з часовим зміщенням. Справа в тому, що дані на GPS зазвичай записуються з GMT часом (тобто за Грінвічем), а дані на фото - як налаштуєте. І тому потрібно буде вручну задавати це зміщення відносно GMT. Ще одним плюсом є те, що не обов’язково завантажувати зображення прямо на EveryTrail, оскільки цей сервіс може прив’язуватись до фотографій, що розміщені на фотохостингу Flickr. Звісно, цей сервіс можна використовувати не лише для далеких походів з рюкзаком за плечима. Тут є купа різних цікавих турів: містом чи його околицями, вело- та автотури, походи вихідного дня, геокешінг, тури по видовищним місцям, тощо. Щасливі власники iPhone взагалі можуть одразу скористатись додатком до цієї платформи: EveryTrail for iPhone.

Практикум

А щоб все це не було просто розмовами без конкретики вирішив полазити Києвом, озброївшись GPS та фотиком для наглядної ілюстрації Для того, щоб спланувати маршрут, першим ділом йдемо на maps.vlasenko.net, знаходимо і качаємо jpg-файл з картинкою та відповідний йому map-файл з ГІС-даними (мал. 1).

Далі відкриваємо map-файл у OziExplorer (вважаємо, що ви тим чи іншим чином дістали повноцінну версію) через “Файл > Загрузить из файла > Загрузить файл карты”. Там вже можна поставити необхідні шляхові точки (waypoints), а потім об’єднати їх у маршрут. Деталі користування програмою можна на сайті v-dorogu.narod.ru. Створивши маршрут, можна загнати його на GPS-примач. Для роботи з ним призначений ряд кнопок у панелі інструментів, які виконують функції обміну даними між програмою та прйимачем (мал. 2). Але перед цим потрібно зробити певні налаштування: зайдіть у “Файл > Настройки” і там на вкладці “GPS” оберіть вашу марку GPS-приймача (мал. 3), а на вкладці “COM” - пропишіть послідовний порт до якого він підключений. До речі, якщо у вас ноутбук без COM-порту, то разом з покупкою GPS-приймача скоріш за все доведеться взяти і USB-to-Serial перехідник, бо вони зазвичай комплектуються data-кабелем лише зі звичайним вузьким COM виходом. Щоб завантажити точки та маршрути на девайс потрібно скористатись пунктами “Отправить путевые точки в GPS-приемник” та “Отправить маршруты в GPS-приемник” відповідно. Тепер можна відправлятись в дорогу…

Налазившись та нафоткавшись досхочу, повертаємось додому, зливаємо фотки на ПК, та під’єднуємо до нього GPS-приймач. Цього разу нас найбільше цікавлять треки (це координати, які приймач періодично записує в пам’ять, таким чином запам’ятовуючи шлях, що ви пройшли). В OziExplorer знову відкриваємо відповідну мапу і тиснемо “Получить треки из GPS-приемника” (мал. 4). Далі через “Файл > Сохранить в файл > Сохранить треки в файл” зберігаємо завантажений трек. Запускаємо GeoSetter. Там зліва відкриваємо директорію з нашими картинками, а потім у меню вибираємо “Images > Synchronize with GPS data files”, ставимо галочку навпроти “Synchronize with Data File” і вказуємо шлях до щойно збереженого файлу з треками. Тиснемо “Ok” і спостерігаємо за чудом техніки, як місця де було знято ваші фото автоматично покажуться на мапі Google Maps справа (мал. 5). Тепер не забудьте зберегти дані і можете завантажувати ваші фотографії на фото-сервіс з підтримкою геотагів (Флікр чи Пікаса, наприклад) - вони підхоплять геотаги автоматично.

Але що як ми хочемо зробити детальний звіт на EveryTrail? Нема нічого простіше! Реєструємось на сервісі і в меню обираємо “Create trip”. Далі у вас на вибір декілька варіантів: завантажити файл треку (той, що ми зберегли за допомогою OziExplorer та використали в GeoSetter, підійде), якщо у вас GPS-приймач від Garmin, то можна також завантажити файл треків автоматично прямо з пристрою (дуже зручна штука, але для цього треба скачати плагін Garmin Communicator, який хоч номінально має працювати лише з FF та IE, але чудово дружить і з Google Chrome), можете використати якийсь попередньо завантажений файл треків, або взагалі намалювати свій маршрут вручну. Обираєте якийсь зі способів і таким чином заносите пройдений маршрут у EveryTrail. Для завантаження треків розробники трохи познущалися, бо він зазвичай не однорідний, а складається з маси клаптиків і вам навпроти кожного потрібно буде тоді поставити галочку (чогось на кшталт “Select all” немає ). На наступному етапі EveryTrail запропонує нам описати свою мандрівку: задати назву, час, тип, короткий опис, тощо… Думаю, розберетесь. Далі можете на тому завершити створення мандрівки - маршрут вже буде гарненько зображено на Google Maps, але у нас ще є фото, тому ми переходимо до наступного етапу - додавання фотографій. Тут знову ж таки пропонується вибір: завантажити фото з комп’ютера, чи прив’язати до існуючих фото, що є на фотохостингу Flickr. Обидва варіанти чудово працюють, щоправда при завантаженні з комп’ютера є обмеження: не більше 4 фото за раз і кожне має бути не більшим за 4МБ. Нагадаю, що навіть у випадку, коли ваші фото не містять геотагів, EveryTrail за аналогічним GeoSetter’у механізмом розмістить їх на мапі у відповідності до даних вашого маршруту.

От і все. В результаті отримуємо ілюстровану мандрівку, для якої можна отримати віджет для розміщення у блозі. Ось такий:

Walking on Podol, Kyyiv (Dec 2008)

Widget powered by EveryTrail: GPS Geotagging

До в’їзду в Канів ми доїхали досить швидко і весело. Ну, тобто їхали, мабуть, години півтори (годину з Києва до Миронівки та ще півгодини з Миронівки до пункту призначення), але за балачками та жартами час пролетів непомітно. На в’їзді в місто біля відповідного вказівника зупинились та вирішили пофоткатись і… детальніше прочитати роздруковку інструкції. А там же виявилося, що Канів мав бути останнім містом в турі. Оскільки чомусь було нестримне бажання зробити все “як написано” ми власне кажучи не в’їхавши на територію Канева розвертаємось (!!!) і їдемо в Моринці.

Точніше це голосно сказано. Знайшли на мапі Мориніці недалеко від Миронівки, але щоб зрізати та зекономити час вирішилои їхати не через Миронівку, а по сільським дорогам “навпрошки”. Це було помилкою, бо двічі ми намагались зрізати і двічі з’їжджали з порівняно нормальної дороги в таку глухомань, що було лячно за долю нашлого бойового коня - Ланоса. Добре, що хоч дощів не було, бо на одному з тупиків - на закинутих руїнах ферми - довелось би його штовхати, аби виїхати з можливого болота. Зрештою вирішили їхати по вже наїждженій дорозі… Повернулись в Миронівку, проїхали біля залізничного вокзалу, пофоткались з танком… Після хвилин їзди-блукання по місту виїхали таки на потрібну трасу і доїхали до Моринців. В описі туру було сказано, що буде висіти здоровий вказівник до музею Шевченка, але ми його там хоч убий не бачили. Тому вирішили спитати у місцевих. Яке ж було наше здивування, коли вони відповідали, що нема у них нічого такого Поїхали знову на трасу і подорозі побачили сіновал. Так як водій вже стомився, та і ми теж були не проти розім’яти хто ноги, а хто лапи - вирішили полазити трохи та повалятись на сіні. Нагулявшись побачили, що мимо машини проходить якась бабця - вирішили спитати ще й у неї на що почули: “А, так це вам треба Великі Моринці!” Давай дивитись знову мапу і дійсно - на південь від Корсуня-Шевченківського і дійсно були ще одні Моринці, куди ми миттєво і погнали (правда, заїхавши в Корсуні перекусити в придорожну кафешку з млином, адже було вже десь години дві дня - кишки грали марша і просили їжі).

Потрібні нам Моринці зустріли нас мрякою, але все ж радість те, що перша ціль досягнута зігрівала. Музей знайшли, до нього дійсно вів дорожний вказівник. Нафоткали багато тих відреставрованих хаток. Гарно там, дуже гарно… Щоправда влітку, коли на деревах листочки є, напевно було б ще красивіше. З Моринців поїхали в село Шевченкове, щоправда коли вже приїхали туди, то прочитали, що там є лише літературний музей, а оскільки час вже піджимав, то так і не завітавши до музею, розвернулись і поїхали в Будище. По дорозі, правда, ледь не вбилися: на швидкості не вписались в поворот і зробили на вузькій доріжці майже поліцейський розворот. Нам ще дуже пощастило, що траса була безлюдна, а то якби нам їхав хтось назустріч… Та зрештою доїхали лише з легким переляком, який прийшов і то не під час “маневру”, а через декілька секунд після того як ми спинились. Але все ж про Будище… В цьому селі знаходився маєток пана Енгельгарда, у якого Шевченко працював “козачком”. Там же знаходиться і 800-річний дуб, в дуплі якого Шевченко ховав свої малюнки. Дуб ще жививй, хоч і підпираєтсья металевими балками, а розломи замазані будівельним розчином.

Нафоткавшись вдосталь поїхали назад до Канева Надворі вже сутеніло, а поки ми доїхали до міста, то взагалі було вже поночі. Знову ж аби розім’яти лапи після довгого переїзду вийшли в музеї слави. Там така гарна алейка вночі з ялинками та підсвічна ліхтариками… Оскільки музей на мапі не було позначено, то довелось знову цікавились у місцевих як дістатися, а заодного і де є заправки, бо бак авто вже був майже порожнім. По дорозі до Тарасової гори побачили не могли не вийти біля заповіднику скульптур (здаєтсья так він називався). На самій горі нікого не було (зустріли лише одного охоронця), що і не дивно - дев’ята година вечора вже була. Зате там тихо та спокійно без людей… Шкода лише, що я чув багато розповідей про те, що вид на Дніпро там класний відкривається, але вночі там така темрява - хоч око виколи.

Повернулись до Києва вже близько години вночі… Сергію, нашому водію, за те, що витримав таку скажену поїздку (намотав більше 600 км за день) величееезна подяка

Ну і нарешті декілька фото:

Generated by Flickr Album Maker