Щоденник
Дівчатам з найкращими побажаннями
Бажаю бути завжди гарними, щоб навіть накрасивіші квіти не йшли ні в яке порівняння з вашою красою, щоб життя було сповнене радості та тепла і ніякі негаразди та сніг навколо не могли їх згасити. Зі святом! І, до речі, все ще діє старий лінк на цю невеличку флікрову привітальну листівку.
А щодо фото… Це я майже випадково потрапив до оранжереї ботанічного у суботу, а там зараз якраз цвітуть азалії, камелії та орхідеї, і трохи відвів свою фотодушу. До речі, відкрита вона буде до 24-го квітня, вхід всього 10 грн., так що небайдужим до квітів або принаймні їх фотографій раджу відвідати 
Ось ще трохи цієї квітучої краси:
P.S. І так, я теж приймаю вітання (звісно, геть не з 8-м березня 
) і будь-ласка, ну будь-ласочка щиро побажайте мені, щоб він мені і лише мені прослугував принаймні стільки ж років, скільки колишній тижнів 
Сніжні вихідні
Минулий тиждень на роботі промайнув як в тумані – робота клеїлася слабо і все здавалося просто випадало з рук, тому час запропонованої Фером ще під час святкуваня Нового Року пропозиції поїхати покататись на Драгобрат настав неабияк вчасно. Три дні високо в горах, в снігу та на свіжому повітрі проминули як один, але дали такий довгоочікуваний відпочинок, що повернувшись вчора на роботу мну взявся за свої задачі із величезним натхненням. Покатався цього разу вельми весело. Це я, до речі, був всього другий раз на лижах, причому перший був два роки тому. Так що перший день промайнув здебільшого по вуха в снігу На другий мну під час одного з вже небагатьох падінь примудрився зламати одну з лижних палок і потім аби не витрачати час катався вже без них. Це виявилось навіть веселіше і зручніше 
Також на другий день запам’яталася вечірня сауна з охолодженням у снігу (що було на порядку круче, аніж в басейні) та смачний трав’яний чай. Дещо лякала дорога назад, бо мну боявся, що не знайде достатньо попутників, аби доїхати до Франика за адекватну ціну. Але поки я збирався мої друзі знайшли мені машину і компанію з якою я потім і приїхав до Києва. Чуваки, до речі, кумедні: ми приїхали до Івано-Франківська десь о 4-й дня, у них потяг був о 6-й, у мене – о 8-й. Раз часу було дофіга вирішили перекусити (кафешка, до речі, непогана, здається “Кубік” називалається) і перекусили так, що хлопці запізнились на свій потяг і зрештою ми їхали моїм 8-годинним Отаке.
Скажений ковзанкодень
На минулому тижні відвідини податкової поламали мені багато планів, але тим не менш одну заплановану річ я встиг зробити і тепер нарешті маю власні ковзани – Botas Rental (ця модель призначена для прокату, що і видно з назви). Хотів взагалі-то Botas Crypton 161, але не було мого розміру, хоча це може і на краще, бо мені дуже-дуже подобаєтсья шнуровка верхньої частини ковзанів на Ренталі – там гачки замість дірок, дуже зручно шнурувати, плюс сидять на нозі майже як влиті (майже, бо вони поки твердуваті і мну намуляв вже мозоля на лівій нозі).
Так от… Оскільки вже ковзани купились, то треба було їх випробувати. Ще до власне покупки мною була запланована суботня організована вилазка на Льодовий на “з ранку і поки ноги триматимуть…” Але більшість друзів не змогли або поморозились (гррр!) і в результаті позавчора з самого ранку (тобто 11-ї, коли відкривається Льодовий) були лише ми з Веселим Роджером, а Фер з Катею підтягнулися вже під вечір. Та маю сказати, що це було просто фантастично. Шість годин на ковзанці, ну нехай з них ми там відпочивали в сумі години півтори, тобто в результаті близько 4.5 годин чистого ковзання ^__^ Чесно скажу: ноги нижче колін ввечері відчував ледь-ледь. На ковзанці спочатку як водиться помотали кола, відточили їзду з руками за спиною (не допомагаючи собі балансувати) і за деякий час облюбували вільне місце на повороті, де пару годин тренували розвороти. Аби мені хтось вранці сказав що я під кінець хоч і на маленькій швидкості і кострубато, але буду робити 360-градусний поворот на одному ковзані навколо осі – не повірив би. Але таки робив! Після таких навантажень на ноги думав, що сьогодні не зможу ходити, але все виявилось не так погано – турбують лише мозолі та коліна, а гомілки на диво працездатні. Та навантаження на ноги – добре і сподіваюсь, що це трохи допоможе і в кендо, бо зараз у мну зі стрибком є певна проблема, а покращення рівноваги знадобиться навесні, коли дістану з балкону сталевого двоколесного коня.
Але апетит приходить під час їжі. Мну тут надибав цікаву штуку: “Canadian school skates”: купа вправ на хокейну техніку катання на ковзанах які вчать в канадських шокейних школах. Так що планую повторити наступної суботи, але на цей раз вже з власною тренувальною програмою
P.S. Із цікавого: зробили собі невеличкий напівобід годині так о першій, повертаємося після нього на каток і якраз біля входу вже на ковзанці бачимо малесеньку дівчинку в рожевій курточці (років 4-5 мабуть). Переглянулись з Роджером і дружно так: “каваіі” Ну справді: настільки милого створіння я здається ще не зустрічав.
Філософські підсумки 2009-го
Новий Рік це не лише дата масової істерії за ялинками і подарунками та привід зібратися з друзями, але і певна дата, коли прийнято підбивати якісь підсумки, що вельми корисно для аналізу та побудови планів на майбутнє. Додам і свою долю до світової інформаційної ентропії 
Якщо оцінювати чисто факти, то це був самий жахливий рік на моїй пам’яті. Ні, чесно. Стільки неприємностей і смутку звалилося на голову (особливо в першій половині 2009-го), скільки не було мабуть і за 5 попередніх років. Рік почався з пограбування квартири, втратою двох фотиків та ноута з купою інформації: перекладів, проектів, тощо… За кілька днів до мого дня народження померла бабуся 
Ще за кілька днів потому відправили у неоплачувану відпуску, через місяць запропонували назад, але як і більшість чуваків з нашої команди сказав: “та ну нафіг…” Щоправда потім трохи переоцінив свої сили, плюс час був не дуже зручний і таким чином в сумі просидів 4 місяці без роботи. Та все ж я не можу сказати, що у підсумку все було лише погано. Завдяки останньому я побачив речі, які раніше не помічав і, що найважливіше, згадав, що у мене ж колись були вельми і вельми амбіційні мрії. Коли сидиш собі працюєш, стабільно отримуєш зарплатню, дупа в теплі, це заспокоює і притупляє політ мрій, або сильно видозмінює їх. Достаток вбиває слабкодухих, псує підсовує фальшиві цінності. Взимку та влітку я отримав гарні уроки життя в цілій купі аспектів. Так, вони коштували дуже дорого, але здається це було того варте. До мене повернулись мої амбіції (не ті, з якими я жив останні роки, а ті з якими я свого часу школярем поступав до ВУЗу), на шляху попереду розвіявся туман (ох, ну і терниста ж буде дорога, треба буде ламати деякі риси мого характеру, але це той виклик, який приємно кинути незалежно від того чи досягнеш результату). Кінець 2009-го пройшов у спробах вибратись із болота в якому опинився. Болота підступного, іллюзії того, що все гразад, але це було не так. Принаймні для мене. Та я сподіваюсь, що за півроку-рік я вже доберуся до його краю, стану на тверду землю, а в кінці 2010-го буду з радістю рапортувати, що вже бігаю по сонячним рівнинам на своїх чотирьох (вовк я чи не вовк, га?) От з такими думками завершуєтсья для мене цей рік. І залишилась ще одна невелика дрібничка, яку треба буде зібратись силами та пофіксити: в одному з аспектів людського життя мну неабиякий слоупок
Ну а всім, хто випадково це все читатиме – гарних свят і не написвайтесь сильно
Про позитивний тиждень
Підходить до свого завершення майже суцільно позитивний тиждень. Найбільше позитиву додає те, що я з середини наступного тижня буду з роботою, а то мну майже почав був сумувати за звичною охвісною рутиною Взагалі цікаво: навесні всі контори якось вертіли носом, а тут ніби і не особливо напружуючись отримав за тиждень два job-offer’а і ще одне запрошення на співбесіду (яке все ж відхилив, бо дзвонили мені вже коли рішення було прийнято).
Крім того, мну із задоволенням прочитав на днях і другу книжку Джонс: “Повітряний замок” і тепер з нетерпінням чекає переклад наступної: “House of Many Ways”, яка вийшла лише минулого року (тобто через 18 років після “Повітряного замку”!). А ще мну дізнався, що у Джонс до того як “Мандрівний замок” став відомим завдяки Міядзакі, бестселером була інша серія книжок: “Chrestomanci”. По опису цікаво, але так як сподіватись на переклад найближчим часом скоріше за все марно, то щоб втамувати свою цікавість доведеться замовляти на Амазоні в оригіналі.
Єдине, що трохи затьмарює позитив тижня – те, що на цьому тижні не придивився собі ніяких нормальних завдань ні на GAF‘і, ні на Elance‘і, тому на вихідних от б’ю байдики і з горя вирішив почати дивитись “Lucky Star” Я багато про нього і його знаменитих персонажів чув до того, але нарешті зібрався духом щоб подивитись. Поки що подобається. Хоч ноги там помітно ростуть із неабиякої популярності Азуманги в той же час “Зірці” вдається бути абсолютно унікальним твором.
Сьогоднішній день підбив підсумок тижня недовгою, але приємною веловилазкою (я за літо, сів на велосипед лише раз і то на самому його початку). Намотали всього 45км, але мну з незвички вони далися порівняно тяжко (хоча і легше ніж наші травневі мандрівки Києвом). Ще треба буде поцікавитись чи на мою майбутню роботу хтось їздить на велосипедах? Бо мені туди добиратись на велику хвилин 40-50. А враховуючи, що маршрутка скоріше за все стоятиме в пробках вранці, то це буде навіть швидше, аніж громадським транспортом.
“Тяжела и неказиста жизнь простого программиста” (с)
Цікава штука: з часу звільнення у мну відкрилося справжнє друге дихання в професійному плані. Ідеї для реалізації та варіанти куди прикласти свої знання та енергію просто б’ють ключем і мене просто банально на все не вистачає. Хоч я офіційно і не працюю, але в той же час зараз програмування та інші ІТ-шні речі займають значно більше “штатних” 8 годин часу і приносять масу задоволення. З іншого боку, більшість цих задумок неприбуткові (принаймні на перших порах – так точно), тому довелося податись у фріланс, але оскільки я попав в цю галузь досить раптово, без підготовки відповідного плацдарму, то без репутації тут поки що тут досить складно вибивати проекти, хоч з кожним новим набагато легше (а особливо приємно, коли твої колишні замовники в першу чергу звертаються вже до тебе і на GAF’і, наприклад, з’являються ось такі “персональні” проекти ). Тому щоб залишалося достатньо часу на заробляння грошей довелося трохи втамувати свій запал і вибрати з усього різноманіття лише пару проектів і зосередитись на них.
Read the rest of this entry »
Гарні новини від Brainbench продовжуютсья
На днях Brainbench прислали мені листа повідомляючи, що через місяць в мене закінчується підписка на їх тести. Минулого року я вже писав, що вони пропонували річну підписку для деяких країн з 85% знижкою, тобто всього за 30$ на рік (річна підписка коштує майже 200$). І от я думав, що це типу була на рік замануха, а на наступний вже доведеться платити повну ціну, що, звісно, мене геть не влаштовувало, але заради цікавості подивився на інвойс і був приємно вражений, що на наступний рік ціна залишилась незмінною. Отаке. Так що в через місяць треба буде не забути сплатити, бо штука все ж прикольна для оцінки власних знань.
Вовча мобілізація або Dell, Huawei E800 та Utel
Отож від сьогодні мій ноут повністю обмобілізовано: тобто при необхідності в будь-якому місці з покриттям HSDPA або хоча б GSM у нього буде інет. Поки що це ніби-то і лише забавка, але так як вона обійшлася у вельми скромну суму, то чому б і ні? Тим паче, що можливості все ж гарні відкриваються: по-перше, тепер зможу повноцінно працювати принаймні по дорозі додому в Білу Церкву, по-друге, тепер у гарну погоду не обов’язково це робити вдома – можна піти в місто та посидіти десь в парку на лавці, чи на травичці спершись спиною об якесь деревце, що просто прекрасно.
Епопея з моїм омобілюванням почалася досить таки давно, здається наприкінці минулого року, коли завдяки Феру мну став власником чудового 3G-пакету U’Family 5 від Utel з інетом по 5 коп./МБ (навіть в GSM-роумінгу) всього за ~26 з копійками гривень в місяць абонплати. Але телефон у мене був звичайний і тому я весь час сидів виключно у білайнівському роумінгу. Після вимушеної покупки нового ноутбуку мну помітив, що у нього потенційно є вбудована можливість роботи з HSDPA модемами (навіть слот для сім-карти під акумулятором був), але такими фічами комплектуються лише збірки ноутів для США та Нової Зеландії. Я зацікавився можливістю встановлення такого обладнання у нас, та в сервісному центрі “Улісс” мені сказали, що зробити вони теоретично таке можуть, але модеми, що приходять від Dell залочені під AT&T і у них був випадок, коли модем не запрацював з нашими картками і тому вони мені порадили просто взяти модем у форматі Express-Card і забути про які б то не було проблеми. На тому мій запал тимчасово пропав, адже ціна, яку просив за модеми Utel кусаєтьcя вельми боляче: від найпростішого USB-модему 749 до Wi-Fi роутеру за 1699 грн. Але ж є така чудова річ як eBay! Час від часу я заходив туди цікавлячись поточними цінами на модем Huawei E800. Аналогічний девайс можна було придбати у Utel за 899 грн., що, погодьтесь, дещо забагато як для модему. І ось трапилося диво: десь на третій чи то четвертий захід я знайшов лот, де продавався новенький розлочений E800. Ціна на той час становила трохи більше 20$ і торги закінчувалась за 10 хвилин. І біддер був лише один. Накинувши в останні секунди розіграшу пару баксів я на диво з легкістю виграв лот. Загальна вартість разом з доставкою була в районі 45$, але в перерахунку на гривні навіть по курсу 8 (в той час як на момент покупки він був у районі 7.6-7.7), це було у 2.5 рази дешевше, аніж брати у того таки Utel. І от сьогодні, через кілька тижнів очікування, нарешті девайсик опинився у мене. Але це все приказка. Казка буде далі
Кендо на Країні мрій
Отож, всім зацікавленим і не дуже хочу повідомити, що Київська федерація кендо буде робити показовий виступ на цьогорічній “Країні мрій” 27-го червня. Судячи з програми фестивалю, відбуватиметься це все в 15-00 по 16-00 на так званій галявині “Ярило” – там де братство козацького бойового звичаю “Спас” влаштовуватиме різноманітні конкурси і виступи. Ласкаво просимо подивитись що воно таке на власні очі До речі, якщо до суботи нічого не зміниться, то серед представників КФК буду і я.
До речі, коли минулого року там Курокі-сенсей робив показовий виступ з іайдо я ще подумав, що прикольно було б, аби на наступній “Країні мрій” і ми там виступили – і ось Так що не проґавте – має бути цікаво.
Кіт у чоботях… :)
Просто не можу не поділитися цим кавайним створінням. Це фото зробив мій друг (каже, що згодом викладе більше з цієї “фотосесії”).