Щоденник

Моє дежавю :)

За 15 хвилин тре йти обговорювати естімейти на наступний проект. Треба постаратись щоб знову не було отакого.

Read the rest of this entry »

---

Нотатки мандруючого вовка

Хотілося б написати трохи про мандрівки. З одного боку за останній час щось їх не так багато було як хотілося б, а з іншого я частіше став вибиратись закордон і хочу цю тенденцію продовжити. І незважаючи на порівняно невеликий досвід хотілося б занотувати кілька власних спостережень (хоча знаю, що для багатьох моїх знайомих це і так очевидні факти ).

Звичайні організовані цивільні виїзди через тур-агенції – зло. Звісно, лише в тому випадку якщо ви збираєтесь ходити за групою, а не просто впадете “на хвіст” заради готелю та транспорту. І навіть в другому випадку час подорожі ви не обираєте. Ви не можете проспати до 12 дня тому що гуляли містом вночі до ранку, бо о 7-й у вас підйом на екскурсію. За весь час, що я лазив десь з гідами практично жоден не запам’ятався так, що аж-аж-аж, плюс більша частина інформації вам не потрібна. Ну яка по великому рахунку різниця була якась будівля побудована в тому чи іншому році. Ті, хто цікавиться самі відрізнять готику від бароко, а ті, хто не цікавиться – забудуть через кілька хвилин як їм про це скажуть. Плюс туристичні групи водять в основному по “туристичних” маршрутах, де завжди натовп та великі ціни і ви бачите лише “вітрину” міста. Якщо ви не дозволите собі зануритись в місто, лазити по його найменших вуличках (де незбурений натовпом туристів дрімає справжній його дух), ви можете прогавити купу справді фантастичних місць. Наприклад таких (я взагалі тоді шукав одну кав’ярню далеченько від туристичного центру, але по тій вулиці було багато вузеньких мінітунелів-відгалужень, один з яких закінчився оцим):

Маленька ремарка: я не спонукаю забити на це взагалі (я можу навести і гарні приклади). Але! Завдяки самостійному дослідженню міста, коли ви самі визначається куди вам піти сьогодні, коли соціалізація в тій чи іншій мірі з місцевим населенням стає необхідністю, ви відкриєте для себе інший світ… і матимете гарний привід попрактикуватися в іноземних мовах Місцеві та інші самотні мандрівники будуть сахатися великого натовпу туристів і вам ніколи не допомогти перелізти італійці через невеликий паркан де вона застрягла, та не допомогти заблукавшій майже опівночі дівчинці знайти потрібну вулицю (приклади з власного досвіду ). Як казав гід по Празі: “Для того, аби полюбити Прагу в ній треба заблукати. Звернути в найпершу вузьку вулицю, відійти подалі, поки не стихне гамір площ, знайти кафешку, де сидять одні чехи, повернутися до знайомих місць лише пізно вночі”. Це правда, і вона стосується не лише Праги, а і будь-якого міста. Коли я мандрував Бельгією, то в місто з вокзалу влітав приблизно так, як вбігаю у річку чи море – з розгону плюхаючись у воду подалі від берега.

Але щоб дозволити собі такі самоорганізовані мандрівки треба докладати певних зусиль. Самим відкривати візи, бронювати готелі, купляти квитки, тощо… Інколи це може вийти навіть дорожче, аніж купити готовий тур, але це інша історія. Щодо віз та інших цікавих нотаток для самостійних подорожей можу порекомендувати почитати записи Світанкової з тегом wanderlust. До речі, в якості суттєвої економії та ще більшого проникнення в культуру країни, куди ви збираєтесь їхати рекомендую ознайомитись з таким явищем як CouchSurfing.

Інша сторона самостійних мандрівок – ви самі відповідаєте за себе і це означає, що на всяк випадок до них треба підійти підготовленим. Випадки можуть бути різні – наприклад мовний бар’єр ніхто не відміняв (в тому ж Льєжі знайти англомовну особу вельми і вельми проблематично в той час як у будь-якому місті Фландрії майже всі знають англійську). Благо, сучасні технології дозволяють Один з моїх найбільших помічників у всіх мандрівках – це HTC Desire. Наявність GPS та Google Maps пару разів мене рятувала. Хоча навіть коли я відходив далеко від центральної частини міста і був впевнений, що заблукав, я ним рідко користувався, а просто йшов по відчуттям, але наявність в кишені електронної мапи, яка може в будь-який момент прийти на допомогу не давала сумнівам зруйнувати настрій і я спокійно і радісно блукав далі. Інша корисна штука – це Foursquare. Цей сервіс я використовував здебільшого для того, аби знайти де б то його перекусити. Причому часто там можна прочитати не лише про саме розташування закладу, а і різноманітні відгуки відвідувачів: які страви там справді гарні, а які не дуже, та куди краще не йти без бронювання столику на вихідних ввечері, бо там все буде забито. Щоправда, для того, аби насолодитися всими цими забавками сучасного світу вам треба буде придбати sim-картку місцевого оператора (інтернет в роумнгу – це зло). Наприклад, у тій-таки Бельгії мій стартовий пакет коштував 20 євро, з яких 10 пішло на оплату 200MB трафіку, якого вільно має вистачити на пару тижнів польового використання (при нагоді все-таки бажано перемикатись на безкоштовний wifi ). Не знаю, правда, як справи у інших країнах. Ну і звісно ж паперові мапи та всілякі “Помічники мандрівника” теж ніхто не відміняв.

Ну і остання річ. Вона звучатиме трохи дивно, але… я зрозумів, що мені відрядження подобаються більше, аніж просто мандрівки. І справа зовсім не те, що ваш переліт та проживання оплачені, або що. Ходячи щодня на роботу закордоном ви певним чином фактично починаєте жити там, стаєте на якусь там долю відсотка місцевим мешканцем, занурюєтесь у потік життя, в той час як в звичайних мандрівках ви зазвичай лише споглядаєте на все зі сторони (хоча якщо ви живете в готелі, а не апартменті – це відчуття трохи руйнується, nuff said). У відрядженні вас починають турбувати інші проблеми: наприклад, піти з роботи пораніше, аби встигнути до закриття супермаркету

Ну от і все поки що. Але зрештою який би спосіб ви не обрали бажаю завжди приємно проводити час!

---

Революція очолювана АйТішниками? Чому б ні?

Перепрошую за “жовтий” заголовок, просто трохи замріявся…

Взагалі кажучи, з одного боку вся калатнеча навколо ПростоПринт (хронологія подій: раз, два, три, чотири) нічим особливим не відрізняється, адже вони не перші хто відчув на собі “покращення життя вже сьогодні”. Різниця лише в тому, що і сам власник сервісу і його оточення розуміють принципи роботи з інтернет-медіа. Тому у них може реально вдатися підняти якусь хвилю, яка і так назріває у світлі останніх “реформ”. А взагалі в політиці потрібна свіжа кров – не хочеться все-таки на наступних виборах псувати бюлетень (за відсутності колишнього останнього пункту).

---

Два виступи Лева Валкіна в Києві. Враження (UPDATED)

По-перше, Грей – птах гордий, поки не пнеш – не полетить, тому дякую Jolly Roger за копняка (тобто що підбив-таки піти) По-друге, для тих хто не в курсі (мій блог-то не тематичний і таких буде багато ) Лев – це дядько з Росії, ім’я якого, наприклад, щасливі власники iPhone/iPad можуть бачити About > Legal (він автор компілятора asn1c, що використовується Apple). Плюс він же засновник журналу “Практика функціонального програмування” та засновник/со-засновник кількох стартапів (з цінами від десятків тисяч до кількох мільйонів USD).

Одразу дві відмазки (дисклеймера). По-перше, це лише мої спогади про те, що розповідалось (а ще я обидва рази спізнився і сидів на гальорці, де не завжди було гарно чути), тому якщо я десь щось недочув чи забув та добрехав – буду дуже вдячний, якщо мене виправлять По-друге, я залишаю за собою право описувати все власними словами й інтерпретувати почуті слова так як я це розумію, але залюбки вислухаю альтернативні погляди (якщо будуть).

Виступ 2-го серпня був присвячений ФП та Erlang. Тут вже дещо понаписували до мене (як мінімум одна стаття та кілька відгуків у Твітері за хештегом #lvwkiev), тому повторюватись не буду і лише якщо вистачить сил доповню своїм стислим підсумком в кінці допису.

Тепер щодо виступу 3-го серпня. Тематика була уже більш високорівнева: бізнес, стартапи, Кремнієва долина, еміграція, продуктові vs аутсорс компанії, тощо. Я трохи спізнився, тому про що була мова в перші 20 хвилин не знаю, але попав я якраз на момент, коли Лев по суті розповідав те саме, про що згадував Пол Грем у своєму есе “Міста та амбіції”, яке пару тижнів тому переклав: долина просто-таки “дихає” стартапами. Там жартують, що коли у прибиральниць вдається перекинутись парою слів, то вони обговорюють виключно їх Також Лев казав, що був свідком того як камбоджійські офіціантки в Пало-Альто, коли видається вільна хвилинка читають та конспектують книжки по хімії для вступу в Стенфорд (це вже трохи протирічить з твердженням Грема) і це абсолютно нормально для цього міста. Як влучно помітили слухачі – у нас може бути схожа ситуація, коли людина з науковим ступенем працює касиром у супермаркеті, але причини у того інші: абітур’єнти Стенфорду йдуть на таку роботу, щоб заробити гроші, аби оплатити навчання (тобто, власне, майбутні знання), в той час як у нас це означає те, що отримані знання не відповідають потребам ринку (або якість знань, або напрям).

Read the rest of this entry »

---

Авторського права псто

Я чудово розумію, що фотограф з мене так собі… Це лише моє хоббі, мені подобається натискати на спуск затвору фотоапарата та робити світлинки на згадку про те чи інше. Тому я викладаю всі свої фото на Флікрі під дуже ліберальною Creative Commons Non-commercial Attribution ліцензією. Це означає, що їх можна використовувати абсолютно безкоштовно у будь-яких некомерційних проектах за умови вказання авторства (оу так! я все-таки марнолюбна свиня ). Я ніколи не ліпив і не збираюсь ліпити на свої фото watermark копірайти. Тоді якого дідька у дизайнерської контори з Великобританії, що робить дизайн для брошур WWF (Пруф 0: “Water Futures”, сторінка 27; а в дома у мене лежить друкована версія, яку мені вислали в подарунок ) не падає з голови корона не те що вказати автора у виданні про яке я скоріш за все навіть ніколи б не дізнався, а навіть зайвий раз перепитати мене чи можуть вони використати моє фото (хоча умови використання і так кажуть, що можна), а поважні українські сайти “Pokupon” та “Whats On” не вважають за потрібне спитати мого дозволу на публікацію фотографій не вказуючи авторства і з комерційними цілями (принаймні у випадку з Pokupon), що прямо порушує умови використання? Чому коли я просто так перекладаю статті на ту чи іншу тематику питаю у авторів спочатку дозвіл на публікацію цих перекладів? І якщо мені забороняють їх публікувати (як у випадку зі статтями з “Cambridge in Color”) – я цього не роблю, хоч міг би вільно перекласти і тихенько викласти так, щоб ніхто ніколи б про це не дізнався.

Пруф 1. “What’s On” за Липень 1-7, 2011, стаття про Трипільське Коло (те саме у друкованій версії). Оригінал: http://www.flickr.com/photos/ashenwolf/3697337334/in/set-72157621077188764

Пруф 2. Pokupon, знижка на квитки на ТК. Щоб побачити треба залогінитись на Покупон, тому на всяк випадок скріншот:

Оригінал: http://www.flickr.com/photos/ashenwolf/2856003802/in/set-72157607283214169

І не те щоб я був проти самого факту використання навіть в комерційному проекті без вказання авторства – я б дозволив. Але ж аби всього лиш дозволу спитали…

---

Чотири квитки на Старе Місто просяться в гарні руки :)

Незадовго до травневих свят мну придбав 4 квитки в першу фан-зону на фестиваль “Старе місто”, що відбудеться у Львові 28 травня. Але “Акелла прмахнулся” (с), бо виявилось, що я в той час буду поза межами України, а JR з Лєною будуть зайняті своїми справами. Так що шукаю когось, хто дуже хоче побачити наживо Poets of the Fall (я особисто їхав би суто заради них), No Smoking Orchestra Кустуріци, IAMX та інших. Я купляв їх по 120 грн., але враховуючи, що мені треба їх позбутись за тиждень – віддам дешевше.

Щодо “Поетів осені” – подумайте гарненько, це має бути того вартие. Почути речі з відео нижче в живому виконанні має бути прекрасно. Я от думаю а чи рвонути мені якось до Фінляднії так щоб попасти на якийсь з їх “домашніх” виступів

І ще кілька під катом…

Read the rest of this entry »

---

Забаганки…

For friends only Аби звузити для декого проблему вибору (сам знаю як це воно) і влучніше попадати в ціль, викладу лінк нижче. Взагалі-то я його виключно для себе веду, щоб коли щось надумається згодом не забути, але думаю воно може скоро стати в нагоді не лише мені

http://mywishlist.ru/wishlist/graywolf

P.S. Сподіваюсь завтра-післязавтра нарешті зберуся з думками та напишу щось про Бельгію, бо вихідні у мене пішли майже повністю на відпочинок і сон…

---

Зі святом весни, чарівні наші! ;)

Бажаю яскравного, різнокольорового, насиченого подіями, запашного та романтичного життя!

---

Бальне

Продовжуючи тему новорічних забавок, якими хочеться встигнути натішитись перед черговим скаженим роком, мну вирішив таки відвідати різдвяний бал “На краю світу” від “Кантабіле”. Квитки на потяг та запрошення вже куплені, а вчора ходив на майстер-клас по танцях (треба ж хоч основні “па” та малюнки повивчати). Якось так незвично… Ніби і багато чого нового, а в той же час все до болю знайоме, неначе дежавю. Останній раз мну ходив на бальні та спортивні танці вже далеких 11 років тому – спогади настільки примарні, що здається наче це було в минулому житті. Напевно саме після 7-річного вишколу до мене прийшло розуміння що ж таке танець і мну всі ці 11 років не любив і не розумів нічних клубів, бо бальні танці – це геть інший рівень: тут принаймні є зміст та естетика. Так що, в принципі, на майстер-класі багато чого виходило на диво швидко, бо деякі речі були ніби закарбовані в пам’ять – постава, базові рухи (хоч я і відчуваю, що став дерев’янішим – кінцівки вже не так легко гнуться ), – а з деякими було трохи складніше – малюнки пари танців все ніяк не хотіли запам’ятовуватися В кінці дня був дуже стомлений (кілька хвилин ірландської джиги з незвички – зло), але не менш щасливий.

P.S. Якийсь підозрілий букетик за останні роки вийшов: фехтування, кінний спорт, танці…

P.P.S. На всяк випадок: Корвін, якщо ти раптом прочитаєш це, не зрозумій мене неправильно Я скажу це так чітко як тільки зможу: ніякої сальси! І навіть фігуристими дівками мене мабуть не заманити

---

Льодовий сезон 2011 відкрито!

В рамках святкування нового року 2-го січня вибрались-таки на лід. Оскільки погода дозволяла, то звісно ж на Льодовий. Блін, наскільки ж там все-таки кращий лід порівняно з критими катками при торгівельно-розважальних центрах. Хоча навіть там о третій годині дня лід став сильно збитий. Людей після обіду набігло теж багато, але до такого ахтунгу як в Більшовику, як було коли ми ходили туди десь місяць тому, Льодовому ще дуже далеко. От… Відкатались майже 5 годин, вчора ноги помітно гуділи, хоча там не можна було з впевненістю сказати то крепатура чи все-таки синці Так-так… Я таки тричі добряче полетів на лід під час викрутасів. Окрім власне катання мну також трохи пофотомисливствував за кумедними дворовими цуценятами та за маленькими хокеїстами, яких тренував дідусь. Росте зміна у київського “Сокола”

Далі трохи фоток (перепрошую за роздільну здатність – я їх на колінці корегую, а фул-сайз буде коли доберусь до Лайтрума):

Read the rest of this entry »

---