graywolf's lair » Щоденник

З новим, 2009-м, роком!

graywolf — Thu, 01 Jan 2009 05:47:20 +0000

Ммм… Я не підбивав ніяких підсумків минулого року, бо я, мабуть, банально занадто ледачий, аби стільки писати… Можна сказати лише, що минулий рік був далеко не бездоганним, бо досить багато запланованих речей з тих чи інших причин не зміг реалізувати, але з іншого боку він був непоганим, адже дав гарне підґрунтя до майбутніх планів (навіть більш амбіційних ніж на цей рік), задумок та їх звершень.

Відгуляли по закладеній в минулому році традиції в тісній компанії друзів (при тому, що двох людей я сьогодні побачив вживу вперше… і мну дуже-дуже радий очному знайомству ). Як завжди з музикою (аккордеон + гітара) та співами різноманітих пісень - він народних і навіть до Рамштайну (благо, дівчата знали Німецьку, а ми там підмугикували трохи - і навіть зняли кумедне відео зіі спвами “Mutter” у виконанні нашого “ВІА”, та фіг я це десь викладу ). А ще ми з Джоллі нарешті-таки змогли виконати Ольсівське “У Карчме”, хоч і кривувато

Помилки минулого року на нас не справили враження і їжі ми буквально за декілька годин наготували провіанту на цілий полк… Хто все те доїдати буде - не знаю. Багато чого стоїть ще навіть непочате (я вже не кажу навіть про останні страви, які дівчата поспіхом доварювали та допікали буквально за декілька хвилин до НР). До речі, oодо їжі - дивина, але зроблені мною суші-роли, приготовані з купою недоліків (не той рис, ще й підгорівший і залитий маринадом, зробленим по неправильному рецепту) з їжі розійшлися одними з перших

Ех, а поки усі стомлені дрихнуть, мну сидить попиває потроху коньячок в очікуванні їх пробудження (сам не можу зрозуміти хочу я спати, чи ні, тому ось пишу поки сон таки не зморить ).

Ну і все-таки… З Новим, 2009-м, роком! Бажаю всім купи дуже амбіційних задумів і бажання та можливості їх здійснити, але, звісно, доклавши відповідних зусиль, бо від легких перемог немає задоволення (або воно O(0) - настільки мале, що ним сожна знехтувати).

Brainbench’інг 2

graywolf — Tue, 16 Dec 2008 23:01:01 +0000

Сьогодні вирішив ще пройти один тест у вільний час. Цього разу Unix Administration (General). Результат: 4.34. І це при тому, що з *ніксами я не працював вже майже три роки, та і останні два роки перед тим - в дуже незначній кількості. Радує все-таки те, що є ще як то кажуть “порох у порохівницях та ягоди в ягодицях” До речі, оце подумав, що варто було б ще собі поставити у віртуалці щось з останніх релізів FreeBSD - і згадаю старі добрі часи, і зроблю собі полігон для наближених до реальності випробувань web-фішечок всяких (Django і т.д.), а у вільний час може навіть трохи ядро поколупати (останнім часом програмування під win32 не часто багато задоволення приносить).

P.S. Але лише коли куплю новий карман для HDD та віддам цей в гарантійку. Щось вони мене невзлюбили Вже два ViPower’івських лежать мертві (у них ще й термін гарантії закінчився - тепер просто брухт), а сьогодні вночі здох мій “останній із могікан” - CoolerMaster 350. Лягав спати - він ще живенько собі торренти роздавав, а вранці прокинувся - на ньому навіть індикатор живлення не горить (тішу себе надією, що це щось з AC-адаптером, а не з начинкою власне карману) і сподіваюся, що хоч вінт і ФС на ньому цілі залишилися…

Brainbench’інг

graywolf — Mon, 15 Dec 2008 20:18:34 +0000

Сьогодні вирішив пройти пару тестів на Брейнбенчі, а то пропадає ж річна підписка… Розчарувався мну в своїх знаннях, бо отримав по C++ всього лише 3.97 з 5. Це хоч і “краще аніж 90% тих, хто проходили цей тест”, але все одно слабо втішає. У нас на роботі серед колишнх і теперішніх співробітників знаю кількох, хто вільно набирають більше 4. Хоча з іншого боку помилки в прогнозованих місцях - там де я ще недочитав (деякі елементи STL), чи то неуважно читав (ексепшени) Страустрапа. Треба потроху латати дірки в знаннях… Заодно пройшов учбовий тест по ANSI C. Там ще гірше: 3.76. Хоча може два тести підряд то було забагато, бо я там дитячі помилки робив (фіча учбових тестів в тому, що там по кожному питанню потім описують правильні і неправильні відповіді і таким чином можна щось підучити).

Візьму тепер щомісячне проходження цих та інших тестів за правило, щоб відслідковувати динаміку змін

Де в біса Метт?

graywolf — Sun, 14 Dec 2008 12:44:04 +0000

Існує в світі принаймні одна людина, способу життя котрої я сильно, але по-доброму заздрю. Це Метт Хардінг, більш відомий в інтернеті як Танцюючий Метт та автор сайту “Where The Hell Is Matt?”. Метт - американець, родом з Коннектікуту, колишній розробник софту в геймдеві (співробітник Activision) та редактор ігрового журналу GameWeek. Але не це викликає мою заздрість, і не це зробило його відомим. В 90-х роках Метт переїхав до Лос Анджелесу, щоб працювати розробником. За декілька років він зрозумів, що життя там його дратувало. Йому подобалась компанія і робота, але не подобалось життя у великому місті, яке полягало в щоденному переміщенні між “бульками”: прокидаєшся в бульці-домі, сідаєш в бульку-машину, щоб доїхати до бульки-роботи і т.д. Подібне життя дратувало також і австралійських аутсорсерів, які в той час працювали на компанію і які зрештою вирішили повернутися додому. Але так як це були корисні співробітники, то компанія відкрила представництво в Австралії. Дізнавшись про це, Метт благав австралійців забрати його з собою і ті погодились. Він переїхав до Австралії у 23 роки і вважає це найкращим рішенням в своєму житті. Живучи в Австралії Метт дізнався про міжнародні подорожі, схильність до яких була у багатьох молодих австралійців. Як він сам це описує: “закінчуючи школу, вони беруть свої заощадження чи позичають гроші у батьків, кажуть: “бувай, тато! бувай, мамо! побачимось, коли мені буде під 25″, і зникають на декілька років.” Багато його друзів робили так і він також вирішив спробувати. Взяв глобус і повідмічав місця, де він мріяв побувати. Так в 2003-му за 6-7 місяців Метт побував у 17 країнах. Також Метт дуже полюбляв свій жартівливий “танок”, який він, наприклад, міг виконувати з нетерплячки перед обідом своїм співробітникам… І ось під час відвідин В’Єтнаму, де він був зі своїм другом (зазвичай він подорожував наодинці), той запропонував йому записати його “дурнуватий танок” на камеру… Це було кумедно і він став робити це в кожному з місць, де бував. Ось так і став Метт одним із найвідоміших мандрівників сучасності. Принаймні серед Інтернет спільноти - так точно. Аби його друзі та рідня могли дізнатись де він знаходиться, ще перед початком першої подорожі він відкрив свій сайт “Де в біса Метт?”. Це був просто звичайний блог та місце, де можна було б ділитися фотками та відео. І на великий подив самого Метта, відео з його танцями по всьому світу стали користуватись неймовірною популярністю в інтернеті (і це ще був 2005 рік, коли про Youtube майже ніхто не знав). До речі, Метт геть не багатій і часто подорожує як і більшість людей: влаштовуючись на роботу на деякий час та збираючи гроші на наступну мандрівку, хоча час від часу його подорожі і спонсуються компаніями, які хотять бачити його на рекламі своїх продуктів. Ось так…

А от завдяки таким відео він став неймовірно відомим (майже 14 мільйонів переглядів, уявляєте?). Останнім часом на його відео часто з’являються інші люди… Вони стрибають, веселяться і танцюють без музики, але в результуючому відео здається, що під неї. Імхо, дуже позитивні відео.

Трієріада…

graywolf — Tue, 09 Dec 2008 23:30:37 +0000

Сьогодні поки провалявся вдома лікуючись від застуди вирішив нарешті приступити до перегляду фільмографії Ларса фон Трієра. Так-так, збирався я це зробити ще більше року тому, але так вже вийшло… Дивитимусь все в хронологічному порядку, том у сьогодні першим “пав” “Element Of Crime” (1984). Ну, що я можу сказати? З одного боку він залишив мене практично байдужим з точки зору сюжету (не сказати, щоб погане чи нецікаве - якраз навпаки, класний авторський сюжет, але не моє), зате атмосфера і зйомки - просто супер. Такий моторошний, тьмяний, безрадісний і сюрреалістичний світ. Я, чесно кажучи, звик подібні речі бачити лише в аніме (Технолайз атмосферою схожий, до речі). Дуже дивно і настільки ж приємно було побачити щось таке в кіно. Тож наступний в черзі “Epidemic” (1987). Аппетит приходить під час їжі

P.S. А ще останні три дні досить швидко і на диво без ступорів іде по вечорах робота над сайтиком (якась дивина: вдень не можу заставити себе щось робити, а от десь так після восьмої вечора - аж гай шумить). Так що якщо все продовжиться в тому ж темпі, то наближений до фінального вигляд проекту з точки зору користувача мої радники по його розробці (Мінус-один, Фінве та Савеленко) при бажанні зможуть помацати в кінці цього-на початку наступного тижня. Хоч і цей варіант буде все одно ще далеким від остаточного…

Власникам Ніконів

graywolf — Fri, 05 Dec 2008 13:26:03 +0000

Я таки вирішив в цьому місяці купити собі Nikon D80. Ціна на тушку судячи по Price.ua впала вже нижче 700$. Та це лише тушка, а об’єктив я хочу одразу взяти більш-менш нормальний (читай: не дуже дешевий), тому в цьому місяці я собі його дозволити не зможу… Може хто зі щасливих власників Ніконівських фоторушниць поділиться зі мною на тиждень-два якимось об’єктивчиком? Будь-яким, я не перебиратиму, бо мені лише для тесту самого фотика треба буде. До речі, так як братиму я його скоріш за все десь за пару тижнів до кінця місяця, то період користування зачепить і Новий Рік.

Домашньо-післявихідневе…

graywolf — Mon, 01 Dec 2008 21:37:04 +0000

На вихідних був вдома в Білій Церкві. З кожним роком буваю там все рідше і рідше… І поки на вихідних їхав по справах в центр та оглядав вулиці з вікна автобусу, то спіймав себе на думці, що не особливо ностальгую за рідним містом. Та і взагалі якось немає цього відчуття рідності. Зараз це відчуття обмежується всього лише двома квартирами. Київ в той же час ніколи рідним не був, а старий вау-ефект від переїзду з малого провінційного містечка в абсолютно нову за відчуттями та велику столицю вже давно згас. Мабуть тому я так люблю подорожувати не лише по горах та лісах, а й містами - просто в пошуках нових вражень, бо до всього, що я бачу щодня швидко призвичаююсь. А повсякденність часом так набридає, що хоч вий - хочеться рванути кудись далеко-далеко… Тільки не зараз, бо не люблю зиму. Точніше не її саму, а те що вона з собою приносить: собачий холод.

А ще нарешті купив нові окуляри на місце тих, що посіяв навесні беручи Еклізі-Бурун (вершина Чатир-Дагу) Попутно дізнався, що зір за останній рік трохи підупав (ще -0,25). Лікар сказала, що це дуже непогано, бо практично на тому ж рівні залишилось, але все одно радості мало

Зате дякуючи Феру, який повідомив про акцію та забезречив флаєром, підписав контракт з Utel на тариф U’family Інет по 5 копійок за мегабайт з мобіли - це кльово. Поставив собі Opera Mini, врубив малюнки… Ляпота. З такими цінами можна ж жити. Залишилось тепер лише навчитись керувати сателітними номерами, які віддав родичам, бо поки в систему розподілу коштів не дуже врубився. А ще треба дочекатись появи у нас нормальних 3G телефонів з Android на борту (WM не хочу, а iPhone - було б прикольно, але забагато переплати за бренд), щоб відчути, що 21-ше сторіччя все-таки вже наступило. Може навіть цікавості заради підучу Java та спробую щось під нього пописати таке сучасно-інтернетівське. Цікаво ж…

День прощання…

graywolf — Fri, 31 Oct 2008 20:06:45 +0000

От він і настав. Сьогодні четверо з моєї команди були офіційно її частиною востаннє. Звісно, лише офіційно, бо серед нас, тих хто залишились, вони і досі будуть невід’ємною складовою. Ну і пара прощальних фот під катом…

Chester's team. Ще повний склад. Втрати: Алекс, Сергій, Вова, Макс, Дзиня (досі не знаю як його звати ). Макс хоч після і підвищення декілька місяців тому офіційно не був в команді, але і територіально, і в душі так би мовити був з нами.

Product Management Dept. Наша команда з продактами та іншими манагерами... Багатьох з них ми скоро не побачимо

WinDev department. Неповний склад Windows Software Development департаменту. На цій фотці, правда, багатьох з нього немає - вони сьогодні пішли трохи раніше...

Мну з двома продактами: Олесею та Ромою. Спілкування з ними - справжній ковток свіжого повітря - українська мова в переважно російськомовній конторі... Та і просто як люди вони дуже позитивні. Жаль, обидва вже фактично не з нами

Snow Leopard

graywolf — Fri, 31 Oct 2008 15:38:37 +0000

Snow Leopard, originally uploaded by MikeJonesPhoto.

Дуже сподобалась фотка на Флікрі. На жаль, не моя, але кльова.
І думаю фуррям, що мене читають теж сподобається

Ще одне “прощавай”

graywolf — Fri, 31 Oct 2008 05:33:27 +0000

— Тату! А нас торкнеться світова фінансова криза?
— Це вона олігархів торкнеться. А нам просто піздєц!

Ось і нашій в конторі відбулося останнє. В середу рівно половину(!) співробітників “обрадували”, що вони у нас більше не працюють… Мене в їх числі, щоправда, немає, але дуже багато приємних мені людей як тих, кого я знав вже давно, так і нещодавно прибулих звільнили Особливо шкода Юру та Макса - з першим я працював з моменту свого приходу в компанію, з другим - трохи менше, але це і земляк-білоцерківчанин, і дуже просто дуже позитивний хлопець… З іншими, кого знав набагато менше, теж дуже шкода прощатись - я дуже швидко звикаю до людей. А в ту ж таки середу мені вранці теж довелося робити свій невеличкий, але дуже складний вибір в формуванні остаточного списку команди, що залишається День був насільки сумний, що навіть привезенний нарешті в середу ввечері велосипед не приніс тої радості, на яку мну розраховував. Сьогодні, схоже, буде останній день роботи більшості співробітників. Тренування, мабуть, знову доведеться пропустити, щоб як слід попрощатись. Якось занадто багато “прощавай” доводиться казати останні два тижні