Бажаю бути завжди гарними, щоб навіть накрасивіші квіти не йшли ні в яке порівняння з вашою красою, щоб життя було сповнене радості та тепла і ніякі негаразди та сніг навколо не могли їх згасити. Зі святом! І, до речі, все ще діє старий лінк на цю невеличку флікрову привітальну листівку.

А щодо фото… Це я майже випадково потрапив до оранжереї ботанічного у суботу, а там зараз якраз цвітуть азалії, камелії та орхідеї, і трохи відвів свою фотодушу. До речі, відкрита вона буде до 24-го квітня, вхід всього 10 грн., так що небайдужим до квітів або принаймні їх фотографій раджу відвідати Ось ще трохи цієї квітучої краси:

P.S. І так, я теж приймаю вітання (звісно, геть не з 8-м березня ) і будь-ласка, ну будь-ласочка щиро побажайте мені, щоб він мені і лише мені прослугував принаймні стільки ж років, скільки колишній тижнів

Минулий тиждень на роботі промайнув як в тумані – робота клеїлася слабо і все здавалося просто випадало з рук, тому час запропонованої Фером ще під час святкуваня Нового Року пропозиції поїхати покататись на Драгобрат настав неабияк вчасно. Три дні високо в горах, в снігу та на свіжому повітрі проминули як один, але дали такий довгоочікуваний відпочинок, що повернувшись вчора на роботу мну взявся за свої задачі із величезним натхненням. Покатався цього разу вельми весело. Це я, до речі, був всього другий раз на лижах, причому перший був два роки тому. Так що перший день промайнув здебільшого по вуха в снігу На другий мну під час одного з вже небагатьох падінь примудрився зламати одну з лижних палок і потім аби не витрачати час катався вже без них. Це виявилось навіть веселіше і зручніше Також на другий день запам’яталася вечірня сауна з охолодженням у снігу (що було на порядку круче, аніж в басейні) та смачний трав’яний чай. Дещо лякала дорога назад, бо мну боявся, що не знайде достатньо попутників, аби доїхати до Франика за адекватну ціну. Але поки я збирався мої друзі знайшли мені машину і компанію з якою я потім і приїхав до Києва. Чуваки, до речі, кумедні: ми приїхали до Івано-Франківська десь о 4-й дня, у них потяг був о 6-й, у мене – о 8-й. Раз часу було дофіга вирішили перекусити (кафешка, до речі, непогана, здається “Кубік” називалається) і перекусили так, що хлопці запізнились на свій потяг і зрештою ми їхали моїм 8-годинним Отаке.

Так от… Оскільки вже ковзани купились, то треба було їх випробувати. Ще до власне покупки мною була запланована суботня організована вилазка на Льодовий на “з ранку і поки ноги триматимуть…” Але більшість друзів не змогли або поморозились (гррр!) і в результаті позавчора з самого ранку (тобто 11-ї, коли відкривається Льодовий) були лише ми з Веселим Роджером, а Фер з Катею підтягнулися вже під вечір. Та маю сказати, що це було просто фантастично. Шість годин на ковзанці, ну нехай з них ми там відпочивали в сумі години півтори, тобто в результаті близько 4.5 годин чистого ковзання ^__^ Чесно скажу: ноги нижче колін ввечері відчував ледь-ледь. На ковзанці спочатку як водиться помотали кола, відточили їзду з руками за спиною (не допомагаючи собі балансувати) і за деякий час облюбували вільне місце на повороті, де пару годин тренували розвороти. Аби мені хтось вранці сказав що я під кінець хоч і на маленькій швидкості і кострубато, але буду робити 360-градусний поворот на одному ковзані навколо осі – не повірив би. Але таки робив! Після таких навантажень на ноги думав, що сьогодні не зможу ходити, але все виявилось не так погано – турбують лише мозолі та коліна, а гомілки на диво працездатні. Та навантаження на ноги – добре і сподіваюсь, що це трохи допоможе і в кендо, бо зараз у мну зі стрибком є певна проблема, а покращення рівноваги знадобиться навесні, коли дістану з балкону сталевого двоколесного коня.

Але апетит приходить під час їжі. Мну тут надибав цікаву штуку: “Canadian school skates”: купа вправ на хокейну техніку катання на ковзанах які вчать в канадських шокейних школах. Так що планую повторити наступної суботи, але на цей раз вже з власною тренувальною програмою

P.S. Із цікавого: зробили собі невеличкий напівобід годині так о першій, повертаємося після нього на каток і якраз біля входу вже на ковзанці бачимо малесеньку дівчинку в рожевій курточці (років 4-5 мабуть). Переглянулись з Роджером і дружно так: “каваіі” Ну справді: настільки милого створіння я здається ще не зустрічав.

Якщо оцінювати чисто факти, то це був самий жахливий рік на моїй пам’яті. Ні, чесно. Стільки неприємностей і смутку звалилося на голову (особливо в першій половині 2009-го), скільки не було мабуть і за 5 попередніх років. Рік почався з пограбування квартири, втратою двох фотиків та ноута з купою інформації: перекладів, проектів, тощо… За кілька днів до мого дня народження померла бабуся Ще за кілька днів потому відправили у неоплачувану відпуску, через місяць запропонували назад, але як і більшість чуваків з нашої команди сказав: “та ну нафіг…” Щоправда потім трохи переоцінив свої сили, плюс час був не дуже зручний і таким чином в сумі просидів 4 місяці без роботи. Та все ж я не можу сказати, що у підсумку все було лише погано. Завдяки останньому я побачив речі, які раніше не помічав і, що найважливіше, згадав, що у мене ж колись були вельми і вельми амбіційні мрії. Коли сидиш собі працюєш, стабільно отримуєш зарплатню, дупа в теплі, це заспокоює і притупляє політ мрій, або сильно видозмінює їх. Достаток вбиває слабкодухих, псує підсовує фальшиві цінності. Взимку та влітку я отримав гарні уроки життя в цілій купі аспектів. Так, вони коштували дуже дорого, але здається це було того варте. До мене повернулись мої амбіції (не ті, з якими я жив останні роки, а ті з якими я свого часу школярем поступав до ВУЗу), на шляху попереду розвіявся туман (ох, ну і терниста ж буде дорога, треба буде ламати деякі риси мого характеру, але це той виклик, який приємно кинути незалежно від того чи досягнеш результату). Кінець 2009-го пройшов у спробах вибратись із болота в якому опинився. Болота підступного, іллюзії того, що все гразад, але це було не так. Принаймні для мене. Та я сподіваюсь, що за півроку-рік я вже доберуся до його краю, стану на тверду землю, а в кінці 2010-го буду з радістю рапортувати, що вже бігаю по сонячним рівнинам на своїх чотирьох (вовк я чи не вовк, га?) От з такими думками завершуєтсья для мене цей рік. І залишилась ще одна невелика дрібничка, яку треба буде зібратись силами та пофіксити: в одному з аспектів людського життя мну неабиякий слоупок

Ну а всім, хто випадково це все читатиме – гарних свят і не написвайтесь сильно

Крім того, мну із задоволенням прочитав на днях і другу книжку Джонс: “Повітряний замок” і тепер з нетерпінням чекає переклад наступної: “House of Many Ways”, яка вийшла лише минулого року (тобто через 18 років після “Повітряного замку”!). А ще мну дізнався, що у Джонс до того як “Мандрівний замок” став відомим завдяки Міядзакі, бестселером була інша серія книжок: “Chrestomanci”. По опису цікаво, але так як сподіватись на переклад найближчим часом скоріше за все марно, то щоб втамувати свою цікавість доведеться замовляти на Амазоні в оригіналі.

Єдине, що трохи затьмарює позитив тижня – те, що на цьому тижні не придивився собі ніяких нормальних завдань ні на GAF‘і, ні на Elance‘і, тому на вихідних от б’ю байдики і з горя вирішив почати дивитись “Lucky Star” Я багато про нього і його знаменитих персонажів чув до того, але нарешті зібрався духом щоб подивитись. Поки що подобається. Хоч ноги там помітно ростуть із неабиякої популярності Азуманги в той же час “Зірці” вдається бути абсолютно унікальним твором.

Сьогоднішній день підбив підсумок тижня недовгою, але приємною веловилазкою (я за літо, сів на велосипед лише раз і то на самому його початку). Намотали всього 45км, але мну з незвички вони далися порівняно тяжко (хоча і легше ніж наші травневі мандрівки Києвом). Ще треба буде поцікавитись чи на мою майбутню роботу хтось їздить на велосипедах? Бо мені туди добиратись на велику хвилин 40-50. А враховуючи, що маршрутка скоріше за все стоятиме в пробках вранці, то це буде навіть швидше, аніж громадським транспортом.

UGH Burner

Давно хотів зайнятись чимось open-source, а тут мене якраз запросив приєднатись RST, який зараз опікується його розробкою. UGH Burner – це portable cd/dvd-райтер (тобто такий, що не потребує інсталяції). Зараз RST причісує та портує код для Visual Studio (з самого початку це був студентський проект і писався в Білдері) – готується до публікації вихідних кодів на CVS Sourceforge’а. Мну тим часом (починаючи з минулого тижня) готує нову, гарну і презентабельну, GUI на wxWidgets, а згодом займеться ще дописуванням кількох фіч. До речі, так як wxWidgets для мене це абсолютно новий світ, а сам фреймворк не такий зручний і логічний як Qt, то я вирішив на прикладі цієї софтинки почати писати в блоґ про розробку з його використанням. Так що чекайте купу технічних дописів

Сайт “Косплей в Україні”

Розпочалося все ще на початку весни як спосіб поглибити свої знання з мови Python та фреймворку Django, а в травні виявилося, що люди вже збирались писати те саме, але не вистачило мужності почати, тому мій проект фактично перекочував під егіду організації uanime (не плутати з uanime fansubs – це різні люди). Поки що за браком часу він ледь не останній в списку пріоритетів, його розробку призупинено ще в червні, а я поки чекаю достатньої кількості фідбеків від потенційних користувачів: фотографів, косплеєрів та просто зацікавлених (це натяк ).

За бортом залишились і багатокористувацький voice-чат для джаббер протоколу, і проект синхронізації даних з Windows Mobile for Smartphones, і ще багато чого цікавого і різнопланового. Ну хоч клонуй себе, бо є стільки бажання всього вивчити, але просто фізично нема часу.

Окрім того раз вже у мене немає можливості відвідувати тренування, то при натхненні та достатній кількості вільного часу готую новий сайт Київської федерації кендо, бо старий, ІМХО, просто жахливий. Він буде набагато кращий не лише за поточний, а і за всі інші сайти федерацій кендо в світі, даю слово

Ах, ну і завтра після перерви майже в два місяці вирішив відправити резюме ще в пару компаній. Хоч як мене Фалкон в свій час не спокушав фрілансом, але навіть при тому, що в цього способу заробітку є купа переваг, я все ж цілком очікувано виявився командним гравцем – занадто вже люблю товариство. Плюс є деякі цікаві мені сфери (наприклад розробка для embedded систем), де просто малореально вчитись самому.

Епопея з моїм омобілюванням почалася досить таки давно, здається наприкінці минулого року, коли завдяки Феру мну став власником чудового 3G-пакету U’Family 5 від Utel з інетом по 5 коп./МБ (навіть в GSM-роумінгу) всього за ~26 з копійками гривень в місяць абонплати. Але телефон у мене був звичайний і тому я весь час сидів виключно у білайнівському роумінгу. Після вимушеної покупки нового ноутбуку мну помітив, що у нього потенційно є вбудована можливість роботи з HSDPA модемами (навіть слот для сім-карти під акумулятором був), але такими фічами комплектуються лише збірки ноутів для США та Нової Зеландії. Я зацікавився можливістю встановлення такого обладнання у нас, та в сервісному центрі “Улісс” мені сказали, що зробити вони теоретично таке можуть, але модеми, що приходять від Dell залочені під AT&T і у них був випадок, коли модем не запрацював з нашими картками і тому вони мені порадили просто взяти модем у форматі Express-Card і забути про які б то не було проблеми. На тому мій запал тимчасово пропав, адже ціна, яку просив за модеми Utel кусаєтьcя вельми боляче: від найпростішого USB-модему 749 до Wi-Fi роутеру за 1699 грн. Але ж є така чудова річ як eBay! Час від часу я заходив туди цікавлячись поточними цінами на модем Huawei E800. Аналогічний девайс можна було придбати у Utel за 899 грн., що, погодьтесь, дещо забагато як для модему. І ось трапилося диво: десь на третій чи то четвертий захід я знайшов лот, де продавався новенький розлочений E800. Ціна на той час становила трохи більше 20$ і торги закінчувалась за 10 хвилин. І біддер був лише один. Накинувши в останні секунди розіграшу пару баксів я на диво з легкістю виграв лот. Загальна вартість разом з доставкою була в районі 45$, але в перерахунку на гривні навіть по курсу 8 (в той час як на момент покупки він був у районі 7.6-7.7), це було у 2.5 рази дешевше, аніж брати у того таки Utel. І от сьогодні, через кілька тижнів очікування, нарешті девайсик опинився у мене. Але це все приказка. Казка буде далі

На моє велике здивування бандерольку з модемом пошта кинула прямо в поштову скриньку А що: упаковка радше нагадувала коробку з-під DVD (ну може на 2-3 мм товща) аніж якийсь електронний товар. Посміявшись з сусідом трохи з дещо дивного нашій людині імені відправника Hu LongHui, мну відкрив коробку і поставив девайс у відповідний слот свого ноутбука Dell Latitude E6500 (модель ноута важлива для цієї оповіді). Windows радо помітила новий пристрій попросила дрова. Я поглянув на коробку, але помітив, що ними там і не пахло. “Ну і грець з ними”, – подумав я, – “інет же поруч!” Але це виявилось не так-то просто. Перші дрова, які я знайшов були на новозеландському сайті Vodafone І хоч я їх теж на всяк випадок скачав, але ставити не став. Потім я таки ледь знайшов їх на офіційному сайті Huawei (руки повідривав би за таке юзабіліті). Скачав. Перший архів виявився лише прошивкою, але наступний вже мав ISO-образ диску з дровами та необхідним софтом. Після встановлення модем розпізнався системою, але софт, що йшов у комплекті ніяк не хотів його бачити. Перезавантаження системи не допомогли. В бій знову пішов Гугл. Тут я довідався, що виявляється диску з дровами немає в комплекті, бо дрова і софт є на самій картці(!!!), яка має розпізнаватись також як CD-диск. Подумки вже почав прикидати ціну чи варто буде відсилати модем назад і просити обмін. Витягнув картку зі свого ноута і пішов смикати Растіка, що трохи прихворів і так доречно був вдома, щоб спробувати на його ноуті Lenovo. На моє полегшення все запрацювало: картка розпізналась як диск, софт і дрова встановилися, Mobile Partner розпізнав пристрій і мну успішно з’єднався з мережею. Ура! Отже картка робоча, але були якісь приколи саме з Dell‘ом. Гугл вивів на форум Vodafone, де подібна проблема визнавалась (правда з моделлю Huawei E870) і рекомендувалось оновити її прошивку. Я знову взяв картку і на Растіковій машині спробував оновити до прошивки, що я скачав з оф. сайту виробника раніше, але тут виявилося, що це і є моя версія firmware, а нічого новішого на сайті Huawei нема. Новіша прошивка знайшлась лише на сайті Vodafone, але були підозри, що після неї мій розлочений модем знову стане досить таки залоченим, що мене не влаштовувало. І ось нарешті на ще одному новозеландському форумі я побачив посилання на сайт грецього оператора “Wind” (з музикою “Каті Перової” (с) у фоні ), де таки була новіша версія firmware для E800. Я подумав, що навряд там версія з якимось локом, адже інакше вона б не запрацювала у новозеландців. На свій страх таки перепрошив і, о диво(!), мій ноут побачив картку як диск, зміг нормально поставити софт і дрова, а Mobile Partner успішно законектився до мережі Utel. Отакі от у мене сьогодні були пригоди…

Щойно вирішив також заміряти швидкість роботи мережі. Статистика ось:

Суто суб’єктивні враження: кількасекундна затримка на DNS-ресолвінгу та конекті до сайту, але потім вантажить усе миттєво (звісно, якщо посилань на інші сайти небагато ). Коротше кажучи, цілком юзабельно.

For my english-speaking visitors: the ultimate guide to make your Huawei E800 card working on Dell, Fujitsu-Siemens and some other notebooks Download the new firmware for Huawei E800/E800A from this site and follow the installation instructions there to upload it onto your card. The notebook used to upload should be the one correctly working with this card (e.g. not Dell notebook or so). After that everything should work just fine.

© andhong09

Отож, всім зацікавленим і не дуже хочу повідомити, що Київська федерація кендо буде робити показовий виступ на цьогорічній “Країні мрій” 27-го червня. Судячи з програми фестивалю, відбуватиметься це все в 15-00 по 16-00 на так званій галявині “Ярило” – там де братство козацького бойового звичаю “Спас” влаштовуватиме різноманітні конкурси і виступи. Ласкаво просимо подивитись що воно таке на власні очі До речі, якщо до суботи нічого не зміниться, то серед представників КФК буду і я.

До речі, коли минулого року там Курокі-сенсей робив показовий виступ з іайдо я ще подумав, що прикольно було б, аби на наступній “Країні мрій” і ми там виступили – і ось Так що не проґавте – має бути цікаво.

DSC_0171, originally uploaded by Vik….

Просто не можу не поділитися цим кавайним створінням. Це фото зробив мій друг (каже, що згодом викладе більше з цієї “фотосесії”).