Отож, окрім “airing” серіалів в особі “Naruto Shippuunden”, “Claymore” та “Darker Than Black”, які наразі доводиться дивитись по одній серії в тиждень було проглянуто ще декілька речей: “5 centimeters per second” (мувік авторства відомого режисера Макото Шінкай), “Mezzo Forte” (двосерійна ОВА, трешевий бойовичок з хентаєм) та після практично піврчіної перерви додивився останні 6 серій “Kamichu!” (16-серій, гарна казка, яка своєю доброю атмосферою нагадує творіння Міядзакі).

Отож, перше, що було проглянуто – це “Byousoku 5 Centimeter”, або “5 см за секунду” по нашому. Мабуть не знайдеться жодного анімешика, який не знає про Макото Шінкая. Хоч щось (а скоріше навіть всі) з його відомих робіт: “She and Her Cat”, “Voices of Distant Star”, або “Beyond the Clouds: The Place Promised in Our Early Days” ви бачили. І якщо “Вона та її кіт” залишилось мною не до кінця зрозумілим (занадто вже артхаус, мабуть, для моїх примітивних мізків), “Голоси далеких зірок” сподобались, але не дуже проникся, то при згадці про “Поза хмарами” в мене досі пробігають по шкірі мурашки… В останніх двох роботах, хоч вони і різні, простежується один загальний стержень і на нього ж нанизана і нова робота. В ній вже немає ніякої фантастики по сюжету, яка присутня в тих двох попередніх – все буденне, але в той же час зберігається їх чарівна і непересічна атмосфера. Не знаю як йому вдається робити так, щоб при перегляді цих звичних для будь-якої людини речей, при спостереженні за їх переживаннями було відчуття, ніби доторкаєшся до чогось дуже і дуже величного. І ще… Як я вже не раз згадував – я, м’яко кажучи, не великий прихильник соплей, але твори Макото Шінкая – то здається єдині речі на яких мої мізки забували, що дивляться драму і весь настрій критикувати кудись пропадав. Розгортається все навколо того, що після закінчення середньої школи Такакі з батьками переїжджає до іншого міста таким чином розстатися з Акарі. Сюжет складається з трьох частин: перша розповідається від імені Такакі і описує день зустрічі через рік після розставання, друга – від дівчини, яка вчиться з Такакі, і третя – це думки головних героїв вголос та візуальні фрагменти з їх життя. В тому числі і вже дорослого. Окремо варто виділити графіку… Вона просто чудова. Деталі, кольори…
Оцінка: 7/10.

Ніби якийсь рок постійно заважав мені додивитись “Камічу!”: то саббери кинуть перекладати, то нема звіки скачати, то університет-воєнка-переїзд… Але нарешті я це зробив ^_^ Що таке “Камічу”? Це окрик, яким підбадьорює себе 13-річна богиня Хітоцубаші Юріє, коли творить чудеса. Так, саме богиня. От уявіть: прокидаєтесь, ви, значить, вранці і розумієте, що ви – бог. Ну, один з… Але незрозуміло бог чого і взагалі ви 13-річна – у вас повно своїх клопотів: як здати іспит та привернути увагу однокласника, а тут ще більше звалилось на голову і вам тепер доводиться благословляти і знімати прокляття, їздити на конференції богів і навіть… спілкуватись з прибульцями. А тут ще найліпша подруга, Мацурі, яка опікується стародавнім храмом намагається залучити вас аби привабити більше відвідувачів до храму, який переживає не кращі свої часи із-за напливу західної цивілізації та поправити матеріальне становище. Отакі вони будні звичайного бога.
Коротше кажучи одна з речей, які я дуже рекомендував би до перегляду. Звісно, якщо у ваша душа ще не вмерла від передозування дорослого цинізму і ви ще можете оцінити красу простих речей та поглянути на світ очима дитини, адже “Камічу” – це справжня казка. Надзвичайно добре аніме в якому нема негативних персонажів. Абсолютно нема.
Оцінка: 9/10.

А пару годин тому я проглянув “Mezzo Forte”. Це ледь не повна протилежність Камічу 🙂 Насилля і порнографія (хоч і мальоване) в усій красі. Команда найманців, що складається зі звільненого детектива, механіка, що створює та продає андроідів на чорному ринку і колишньої вуличної босячки Мікури, для якої “небезпека – це повсякдення, а вбивство – як подих. Лискуча та сексуальна, вона була була народжена зі стволами в обох руках та посмішкою на обличчі” (переклад з опису аніми на anidb.info). В деталі сюжету вдаватись не буду – це не те на що тут варто звертити увагу, адже “Меццо Форте” просто звчайнісінький трешевий бойовик. Мені було якраз в тему аби повернутись із захмарної висоти назад до бруду нашої землі. Хоч і не фанат таких речей, але з усього баченого подібного це явно виконане на відмінно. Та і вибуховий характер Мікури – це щось. До речі, ОВАха має продовження у вигляді вельми посереднього 13-серійника “Mezzo DSA” (вже без хентаю та кривавого драйву ОВАхи), який я продивився ще рік тому.
Оцінка: 6/10.

P.S. А 5 см за секунду – це швидкість, з якою падають додолу пелюстки сакури… ^_^