Передвиборне...

Передвиборне...

Знову ця істерія захопила всю країну. Хоча здається вона нас і не відпускає ніколи. Кажуть, що краща влада як і краща ОС – це та, яку не помічаєш. Наші “керманичі” (с) отже найгірші – нам їх показують більше аніж зірок естради. Здається, ніби в нашій країні політика переростає в мистецтво. Не знаю чому, але цього разу вона мене оминула. Чи то дається взнаки те, що моя тимчасова прописка в гуртожитку вже закінчилась, а вдома приписатись ще не встиг і тому як такий собі бомж не маю права голосувати, чи то просто я нарешті піднявся вище цього всього. Все одно. Ще після минулих виборів мну вже остаточно визначився зі своїм “кандидатом”. Він, на жаль ніколи і ні за яких обставин не виграє. В 2004 я востаннє пішов врозріз зі своїми переконаннями і віддав голос за людину, яку зневажав і зневажаю. В 2006-му я востаннє комусь повірив (до речі, тут в певному сенсі моя совість чиста – та партія не потрапила в парламент). Взагалі, як я вже казав, страшенно не люблю писти про політику, але оцей допис Персиваля надихув і я дав маленьку слабинку. Соррі.

Sergii Gulenok

Sergii Gulenok

View Comments