Додивився записник смерті. Остання третина – дійсно кал. Кінцівка – під стать всій третині, тобто дійсно ніяка. І взагалі… Чому японці всих негативних персонажів просто таки демонізують? Хоча все ж пара епізодів з цієї третини і норм. наприклад, те як повівся з Такадою в кінці – справжній “темний” персонаж. Ніа та Мелло – пустишки. Гидко було дивитись. Інша справа L… Якби не був таким вже ідеалістом, то був би просто суперським персонажем.
Сьогодні взагалі треба було бачити як я дивився DN: сидячи в кріслі і або підібгавши лапи під себе а-ля L, або зачепившись пальцями за стіл (моя звичка), в перервах між серіями бігаючи за чаєм чи кавою та гризучи печиво – ну чим не L? 😀 Треба буде себе якось сфоткати та помістити поруч з цією картинкою 🙂

Вцілому ж сюжет до 25 серії включно дуже і дуже гарний. Хитро закручений, така запекла боротьба умів… Але самі персонажі – так собі. Демонізований Лайт (взагалі-то не люблю, коли героям надають такої риси як манія величі), занадто ідеалізована команда, що шукала Кіру, а про героїв після 26-ї взагалі краще промовчати. З усього серіалу більш-менш сподобались лише два шінегамі та Місу. Її шкода було – таке кавайне і таке дурне 🙂 І шінегамі їй під стать зробили, правда не кавайне.

P.S. Мабуть це лише мені так здається, але в чимось Дез Нот схожий на Код Гіс. Можливо тим, що обидва головні герої намагаються побудувати новий світ. Але в другому герої на порядок більш продумані. Лайт (DN) за весь час зробив лише один нормальний людський вчинок – коли не вписав ім’я своєї сестри – все інше він робив як відлагоджений механізм для досягнення своєї мети, а це по-перше, гидко, а по-друге, нереально. У Лелуша (CG) ж їх було дофігіща (навіть визнав поразку від Юфі). Те ж саме стосується і інших персонажів. Навість епізодичний персонаж Кловіс (CG) більш продуманий, цікавий і неоднозначний, ніж більшість супунтників головних героїв.

P.P.S. Офтоп: таки придбав позавчора квитки на Kreator. Тож завтра йдуууууууу!!! Правда, без фотика 🙁