Інтернет початку XXI сторіччя

Сьогодні видалив за непотрібністю практично всі поштові розсилки з subscribe.ru та maillist.ru. І коли видаляв чомусь прийшла думка: “Чому?”. Відповідь прийшла одразу: “Інтернет дуже сильно змінився”. Практично все в Мережі зараз відрізняється порівняно з тим як воно було наприкінці дев’яностих, коли я вперше побачив що воно таке. Ми користуємось вебом, ми користуємося ним більше і в нього поступово перетікають речі які раніше були парафією інших, здебільшого локальних, служб. Нижче я просто поділюсь речами (там буде солянка з усього: служб, софту, сайтів), якими я наразі користуюся досить часто і які як на мене відображають сучасні тенденції розвитку Павутини. Багато з цих речей були підглянуті та запозичені у Мінус-одного (як в його блозі, так і в чисельних сварках щодо ІТ на форумі УАніме) за що йому дуже велика подяка 🙂 Також мене можна буде звинуватити в диферамбах Гуглу, але я справді цим усим користуюсь і достойних аналогів наразі не бачу.

Останні роки півтора-два я активно користуюсь лише GMail‘ом. Ні, я все ще раз в місяць десь можу відвідати свої старі рахунки в інших системах, але… навіщо? Навіщо тримати купу поштових адрес, де можна обійтись однією (або зареєструвати собі домен та причепити до нього Google Apps, але про це якось іншим разом). Об’єм дискового простору мене більш ніж влаштовує (хоч зараз конкуренти пропонують і більші поштові скриньки), спам-фільтром я задоволений на 98%. Всього раз-два на місяць проходить в основний ящик лист з рекламним змістом плюс декілька разів в спам попадають службові, або ділові листи — але коли їх чекаєш, то не гріх раз-два поглянути в папку зі спамом… Так, на всяк випадок. Ще одна зручна річ — підтримка WAP (знаю, зараз цим мало кого здивуєш, але ще трохи більше року тому це було дивиною, а я вже цим користувався). Тобто заходячи з телефону і знаходячись далеко від ПК можна вільно читати пошту. Але мова навіть не про те. Реєструючи пошту на Гмилі ще роки чотири тому я не думав, що це стане лише однією з цілої пачки сервісів від Гугла, які почали з’являтись один за одним. Про них і буде написано нижче…

Як і щойно написав, я практично відмовився від послуг поштових розсилок (окрім деяких ексклюзивних речей). А чому — думаю багато хто і сам розуміє, що відповідь на це питання одне: RSS. Якщо хто досі не знає (але це справді було б дуже дивно 🙂 ), то РСС – це один з форматів “опису стрічок новин, анонсів статей, змін в блогах” (с) Wikipedia. Тобто підписавшись на РСС з якогось сайту ви майже моментально зможете отримувати інформацію про ті чи інші його оновлення. Але… РСС з’явились досить давно, але я все ніяк не міг до них призвичаїтись. Я не раз пробував підписуватись на РССки з тих чи інших сайтів за допомогою багатьох різних програм-читалок (їх було так багато, що всіх і не згадаєш), але повністю оцінити їх не зміг до тих пір поки не спробував Google Reader (до речі, саме після одного запису в блозі Мінус-одного). Важко обґрунтовано сказати чому саме, але замість того я просто опишу речі, якими я стабільно користуюсь. В GR зручно і просто зроблена каталогізація підписок по папкам, які діють більше аналогічно тегам, оскільки кожна підписка може належати декільком папкам. В Google Reader дуже зручно додавати нові підписки — ви просто виносите невеликий яваскриптовий код на свою панельку і надалі знаходячись на сайті, який вас зацікавив клацаєте на цю кнопку і скрипт сам шукає РСС, яка зв’язана з цією сторінкою, і відкриває її в Рідері. Якщо вас влаштовує те, що там відобразилось (в мене раз трапився глюк з кодуванням і пару разів в РСС було трохи не те, що я очікував), то можете додати його в список своїх підписок клацнувши на “Subscribe…” та віднести її до однієї або декількох папок-тегів. Кожен запис, який надходить до Рідера можна помітити зірочкою (щось типу обраних — я зазвичай відмічаю ним речі, які проглянувши по діагоналі мене зацікавили, але часу вдаватися в дрібниці нема, або речі, які можуть мені знадобитись згодом), а також зробити його публічним. Публічний запис — це запис, який автоматично бачитимуть люди відмічені в середовищі Google як ваші друзі (ними автоматом стають люди, з якими ви спілкуєтесь за допомогою Google Talk, але про цей сервіс буде згадано нижче) в своєму Рідері, або просто люди ззовні на сторінці ваших “опублікованих записів”. Виглядає він приблизно так. Дуже корисна фіча, оскільки таким чином ви зможете бачити цікаві записи з блогів на які ви не підписані, причому вже відфільтровані вашими друзями, тобто шанс прочитати щось нецікаве дещо мінімізований.

Моє дуже негативне відношення до мессенджера ICQ ні для кого не секрет. Тому логічним був пошук інших, альтернативних, варіантів. Після років пошуку основними месенджерами для мене стали Jabber та GTalk, причому обидва працюють по одному протоколу XMPP, який наразі є єдиним затвердженим у RFC протоколом передачі миттєвих повідомлень. З першим мене пов’язують певні історичні обставини: джаббер був одним з перших протоколів з підтримкою багатокористувацьких чатів, чим я і зараз активно користуюсь, а також те, що сервер jabber.kiev.ua належав до локальної мережі мого університету, а тому при спілкуванні не доводилось платити за Інтернет 😀 ГТолк спочатку був у мене просто цікавою забавкою, яку я зрідка включав, щоб поспілкуватись голосом (одне з Гуглівских розширень протоколу XMPP і одна з основних фіч GTalk) з родичами будучи на старій роботі. Але після одного падінь аськи, яке тривало досить довго у нас на роботі частина моєї команди плюнула на це все і поставила на ГТолк… Аська згодом повернулась, але і Гтолк цього разу залишився, оскільки завдяки інтеграції з іншими сервісами Гугл він став досить таки потужним засобом. Перша зручність — він автоматом додає людей з якими ви переписувались за допомогою ГТолк та які теж користуються Гмейлом та ГТолком у ваш контакт-лист. Друга — те, що він викидає біля трею попап віконце, коли приходить нова пошта (це дозволяє мені вельми оперативно реагувати на листи 🙂 ), третє — можливість спілкуватись голосом (Skype може і кращий для цього, але раз вже є так фіча, то чом би й не поюзати?), четверте — передача файлів (правда не знаю як воно там дружить з НАТом, бо зі звичайним джаббером “сірий” ip завжди викликає проблеми), причому файли певних типів (наприклад картинки) показуються прямо у вікні чату. Є також пара смачних фіч у GTalk клієнті, що написаний на Java і відкривається в браузері.

Але то все сервіси, причому сервіси, які зараз прийнято називати веб-додатками. А додаток наразі зазвичай асоціюється з чимось, що можна запустити, хіба ні? Тут нам на допомогу приходить Prism — “це додаток, що дозволяє будь-яку веб-прогу (напр., джімейл) зберегти собі на десктоп (чи деінде) і запускати потім як будь-який інший десктоп-додаток (окремим процесом, в окремому вікні і т.д.)” ((c) мінус-один про Prism). Спочатку я не дуже сприйняв цю технологію, але… наразі маю вже три web-додатки, які запускаються через “Призму”: Google Reader, Google Notebook, GMail + GTalk (другий запущено як сайдбар до першого по оцій інструкції). І скоріш за все найближчим часом ще й буду освоювати Google Docs (ex-Writely). До речі, зараз цей допис набирається саме там ;). Єдина наразі незручність веб-додатків — це те, що для роботи потрібно бути онлайн, що наразі не завжди можливо. Але і тут вирішення проблеми не за горами: чекаємо поки в Prism інтегрують Google Gears — систему локального кешування та синхронізації контенту.

На сьогодні вистачить, але то ще далеко не все – наступного разу думаю написати щось про соціальні мережі, якими я так чи інакше користуюсь 🙂