Про спеції, вовків та нездорове бажання купити іграшку

Обіцявся зробити рев’ю ще на минулому тижні, але часу не було… Тому роблю зараз.

От здавалося б, ну що пов’язує спеції та вовків? Ну, взагалі-то дійсно нічого, за виключенням випадку, коли за примхою доводиться вовку стати торговцем. Точніше навіть його помічником на півставки… Ця дещо незвична для вовка діяльність і лягла в основу аніме “Вовк та прянощі” (“Wolf and Spice”/”Ookami to Koushinryou”), яке я вже зараз, подивившись лише його половину (тобто 6 серій із запланованих 12), сміливо можу назвати одним з найулюбленіших. Але про все трохи детальніше…

Сюжет. Суто суб’єктивно він оригінальний і, хоча події зазвичай розгортаються в повільному, або середньому, темпі дуже і дуже захоплюючий. Можна зі мною не погоджуватись. Взагалі, дуже нечасто трапляється справді цікавий серіал, в якому значну частину займає побут (на згадку приходить лише “Хранитель священного духу”, про який я нещодавно вже писав), але “Вовк та Прянощі” стовідсотково один з таких.

Їздить, значить, по світу мандрівний 25-річний торговець Лоуренс Крафт. Працює собі по професії: купляє в одному місті щось дешевеньке, їде кудись подалі та продає подорожче. Торговий машрут вже як то кажуть обкатаний і в містах через які пролягає маршрут лоуренс має багато знайомств… От, наприклад, в одному з сіл по дорозі працює його учениця торгового ремесла Клое. Та не лише цим визначне це село. Давно-давно, кілька століть тому, жителі села домовились з вовком-божеством, яке жило в тій місцині, аби останнє оберігало та множило врожай. Час спливав, люди потроху навчились обходитись і без його допомоги. Але вовку не так просто розірвати договір та забути свої обіцянки як людям. Правда, останні хоч не вірили вже в його існування, але чтили принаймні традиції і тому кожного разу під кінець жнив влаштовували свято за стародавнім обрядом. Дух божества жив у зібраному врожаї, але за цим врожаєм пильно спостерігали і тому він не міг покинути його. Правда було одне виключення… Дух міг перейти в інший сніп пшениці неподалік, якщо останній сніп, який зрізали в жнива, був менший. Чому саме так — не відомо, бо деталі давнішньої домовленості з людьми не розповідають. На щастя божества Лоуренс якраз віз з собою величенький сніп та проїжджав поряд в той час, коли Клое зрізала останні колоски як елемент обряду. Збіг обставин, але ось так випадково мандрівний торговець став визволителем вовчиці-божества, яке звати Хоро Мудра (Horo the Wise). Хоч насправді в ній нічого божественного немає. Принаймні всемогутності — так точно. Просто “звичайна” кількасотрічна вовчиця, яка може обертатись в подобу 15-річного вередливого дівчиська з кавайними вухами та хвостом. Хоро вже добренько набридло місце, де довелось жити кілька сот років, а батьківщина її далеко на півночі… Тому вона домовляється з Лоуренсом, що той допоможе їй дістатись додому, а вона натомість допомагатиме йому у справах, адже відчуває, коли люди брешуть. Так починається їх мандрівка… І все було б добре, якби не церква, яка плекає свої плани щодо збагачення та далеко не по-доброму відноситься до подібних “божеств”.

Важко сказати як будуть розгортатись події в другій половині і чи не зіллють кінцівку (там явно очікується хепі-енд, але навіть його можна зробити по-різному) та перша половина вже настільки гарна, що я, здається, пробачу вже що завгодно в кінці 🙂

Персонажі. Якщо спробувати судити об’єктивно, то спостерігається величезна пріріва в розвитку головних та другорядних персонажів. Тобто по Хоро немає ніяких питань — кожної серії дізнаємось щось цікаве про неї, по Лоуренсу хоч і в дещо меншій мірі, але теж. По іншим же все дуже і дуже оглядово і їм майже не приділяється уваги — цим аніме дуже схоже на “Подорож Кіно”. Та зрештою серіал ще не скінчився, тож побачимо що з того буде…

Але цей огляд не мав би сенсу, якби я не висловив своє задоволення від головних персонажів. По-перше, Лоуренс… Як не крути, але коли бачиш багато спільних рис з якимось героєм, то дуже складно не перейнятись симпатією до нього. Звісно, де в чому він трохи ідеалізований, але то ж така дрібничка… А найбільше враження все одно залишає Хоро. Це просто чудо балансу протилежностей в ідеальних пропорціях. Чудо безпосередності та відвертості, або навпаки хитрощів та вередливості. Чудо проявів жіночості та пацанства там де треба… Як я вже казав на минулому тижні Хоро однозначно складе компанію Аркуейд та Лаві в списку найулюбленіших персонажів.

Малюнок. Як то кажуть, простенько, але зі смаком. З технічної точки зору задники промальовані дуже детально (явно комп), персонажі ж значно бідніше та примітивніше (ті ж самі обличчя дуже простенько намальовані), але в той же час гарно: одна традиційно-анімешна хитра посмішка Хоро з ощиреними іклами чого варта…

Музика. Тут спочатку треба зробити ліричний відступ: я з великою пересторогою відношусь до творів про вовків. Тобто з одного боку я події переживаю дуже особисто, але… лише за умови, коли твір увійде в певний резонанс зі мною-вовком. Так, як це зробив “Вовчий дощ” і, на жаль, не зробила “Вовча бригада” (хоч об’єктвивно це справді класне аніме). Тому до “вовка зі спеціями” я ставився з підозрою і довго відкладав початок його перегляду. Потім таки зважився, включив першу серію і… буквально з першого прослуховування закохався в оупенінг, а разом з тим і геть забув про свою недовіру. Він як магія налаштував мене на казковий лад і надалі я насолоджувався кожною секундою перегляду. І розумію, що попса, але ж така гарна… Фонова музика вражає не настільки, але теж дуже приємна. ОСТи качатиму обов’язково.

Остаточний вирок 10/10. Навіть не знаючи фіналу. Звісно, людина, яка не обожнює вовків так як я, може і побачила б більше недоліків, але значних сам особисто тут не бачу. Гарний оригінальний сюжет (взагалі тема торгівлі та економіки, а не сталевої рубки в середньовічному світі — це вельми ново), персонаж Хоро та чудова музика… Час на перегляд не буде витраченим марно в будь-якому випадку…

А до чого тут нездорове бажання в сабжі, спитаєте ви? Елементарно! У групі присвяченій головній героїні “Прянощів” на myanimelist.net побачив картинку — статуетку Хоро. Зображення — вище всяких похвал. Сама поза та вираз обличчя на статуетці дуже влучно передають характер вовчиці. У мене при погляді на ту картинку одразу настрій поліпшується. Ця статуетка на eBay коштує майже 75 баксів, плюс в 25 обійдеться доставка, тобто всього майже сотня, але, чорт забирай, як я це хочу! Тож, здається, я вже знаю на чому мну буде тестити eBay та PayPal 🙂 В березні або квітні замовлю. Так, я з’їхав з глузду ^_^