Wacken Road Show. Післямова.

Вчора відбувся концерт, про який я вже писав трохи раніше. Сьогодні “Буду краток” (с) бо ще багато роботи, а я зараз сиджу на робочому місці.

Так от… Йшов я туди, власне кажучи, на Samael (правда чув раніше лише два їх перші альбоми), Tristania (знову ж таки в надії на старі речі) та Overkill (скачав буквально за пару тижнів до WRS і встиг прослухати лише 4-5 альбомів), але було цікаво послухати Enslaved також. Але про все по порядку…

На концерт я свідомо йшов з великим запізненням (приперся вже за четверту годину, а увійшов до зали взагалі майже в п’ять) спеціально, щоб не гвалтувати свої вуха першими двома командами, але тим не менш все одно застав другу – “Devilish Impressions“. І, чесно кажучи, команда справила на диво приємне враження. Хоч я подібний блек і не люблю, але хлопці (і дівчинка на клавішах 🙂 ) дійсно непогано грали. Можна було б і весь сет відслухати спокійно.

Далі на сцену вийшли Enslaved. Одразу зауважу, що лаштували апаратуру гурти (окрім Оверкілу) досить швидко – на все про все 30 хвилин плюс-мінус п’ять. Енслейвд, в принципі, зіграли очікувано непогано, але все ж в записі вони мені подобаються більше.

Samael. Після Оверкілу однозначно боги вчорашнього вечора. Не знаю як там їх творчість в записі, але вживу це було супер – потужно, мелодійно, драйвово. Навіть на відміну від попередніх груп було трохи шоу: барабанщик-клавішник, який то за клавішами постійно підстрибував, то дуже натхненно грав ударній установці. Правда із-за цього всього основна ударна партія була фанерою. Але то пофіг. Вокаліст теж приодівся в якісь червно-чорні шмотки, чим мені постійно нагадував головного героя Готики 2 у формі магів вогню. Коротше кажучи, Самаель рулили.

Tristania. Один жах та розчарування. По перше музика вживу була не дуже, але це не найстрашніше – коли їх нова вокалістка відкрила рота хотілось щільно забити свої вуха ватою. Це був жах. Плюс її поведінка на сцені мені нагадала стриптизерш з новорічного корпоративу на роботі. Така вульгарщина… Фе. Одна з цитат на Фростері її дуже точно характеризує: “извивающееся шалаво, не умеющая петь ВАПЩЕ“. Та і грали свої останні речі здебільшого. І я дуже-дуже радий, що Evenfall вони все ж не зіграли, бо спаскудити одну з найкращих своїх пісень цимим воплями… Та ну нафік…

Overkill. Оверкілл – папіки. Після снодійного у вигляді Трістанії, на якій люд розлігся в кріслах і дрімав собі, вони на першій же пісні попідривали людей на ноги. На Оверкілл здалося, ніби потрапив на 20 років назад: прикид (кучерявий вокаліст – один в один ніби з фоток хард-рок та хеві-метал гуртів того часу) і характерна поведінка на сцені. Раніше я подібне бачив лише на старих записах та фотках. А тут ось вам: вживу. Ну і грали теж класно: карколомно швидкі та потужні рифи… Але як Попелюшці довелося після третьої пісні руки в ноги та топати на зупинку, аби встигнути дохати до метро… Отаке.

Тож загалом виступом задоволений. До звуку претензій нема (правда цього разу ми стояли в парі метрів від пульту 😎 ), а от до часу та затримок є. Йопт, коли Global Promotion нарешті навчиться закінчувати концерти об 11 веочра?!? 👿 Але все одно організація набагато краща ніж миулих разів була. Це не може не радувати.

UPD: кажуть, що в затримці про яку в абзаці вище вини GP немає, так що мої вибачення…