Dark Tranquillity

Трохи затягнув я з рецензією на концерт… Цього разу вона буде аніскілечки не об’єктивною, оскільки моральний стан в якому я перся на той концерт відрізнявся від звичайного. Я завжди чекаю подібних виступів з нентерпінням, ледь не рахуючи секунди (адже DT – один з найулюбленіших моїх гуртів), але цього разу, я ледь не проґавив його взагалі. Дякувати, що мені в день виступу поздвонили друзі і спитали о котрій ми збираємося. Я спочатку не зрозумів якого дідька я взагалі мав десь збиратись, але потім таки згадав. На виступ йшов теж геть без натхенення – сам по дорозі дивувався своїй абсолютній апатії. Причому сам не знаю чого так. Може із-за останнього тижня на роботі. Знаєте народну мудрість, що три переїзди прирівнюються до однієї пожежі? Ну от як на мене, то навіть одного вистачить: тижневий хаос на роботі якимось чином вплинув і на позаробоче життя: багато чого хотілось зробити, але в результаті ні на що не вистачало часу. Але по вернемося до наших баранів…

Глобал Промоушн в найкращих традиціях затягнули початок концерту: спочатку зібрали кагал нефорів на вулиці, які, звісно, коротали час розпиттям різного градусу алкогольних напоїв, потім повільний впуск в зал… До речі, я страшенно подякував чарівному збігові обставин, що поперся туди без фотоапарата, бо з ним не пускали всередину взагалі 👿 А якби я взагалі не збирався фоткати, але так вийшло, що фотик був з собою, то що мені на концерт не йти? Тупень якийсь. Потім ще в залі постояли… “Гріли” Дарків команда Леніна “Gloom of Doom”. Страшне видовище… Нудно, одноманітно, примітивно. Справжнє пекло для моїх ніжних вух. Потім ще між “розігрівом” та власне гуртом пройшло теж хвилин 20-30. Якби не приколи з Упячки, якими перекрикувались ті хто “в темі”, то взагалі заснув би там мабуть. Але нарешті ось вони на сцені… Перші звуки музики і вся втома та апатія відлітає ніби здута шаленими потоками позитивної енергії які перетікали зі сцени в зал і навпаки. Справа в тому, можу заприсягтись, я за весь час концертів в Києві не бачив, щоб публіка так зустрічала гурт, з такою самовіддачею, але при тому все цивілізованенько: стрибали собі на мелодійних приспівах, але, благо, обійшлося без слему. Самі музиканти Dark Tranquility, здавалось були страшенно здивованими (приємно, звісно) і бачучи таку підтримку відпрацьовували на сцені на всі 200%. Ні, це було геть інше, аніж шоу яке влаштували в цьому ж залі більше року тому німці “Die Apokalyptischen Reiter”, це просто… не знаю як пояснити… Те шоу – це елемент їх роботи, а тут все якось щиро було, чи що. Помітно було, що їм грати перед нами було страшенно приємно. Мікаель Станне, вокаліст гурту, ледь не після кожної пісні з блиском в очах дякував залу. А ще ржачно було, коли після N-ї пісні зал почав скандувати “Ахуєть!”, а Мікаель каже: “I don`t understand what it means, but it sounds great” (“Я не знаю що це означає, але звучить чудово”) 😀 Також порадувала дуже мала кількість малечі та обриганів (в цьому відношенні може і не найпоказовіший концерт, але принаймні один з). О, до речі, щодо молодих металістів… Був страшенно здивований, коли навколо себе бачив не традиційно пафосні прикиди та немиті хаєра, а здебільшого звичайний цивільний одяг та охайні зачіски (як і довгі так і котороткі). Просто ростуть в моїх очах 🙂
Ну а тепер все ж знову трохи про погане. Не знаю кого в тому звинуватити, але звук, ІМХО, був вельми фіговенький. І гучність ніби нормальна, без перегрузів, і не сказати щоб каша була, але ті ж самі гітари було чутно поганенько та й слова часто не розрізнялись: я бувало не впізнавав навіть знайомі до болю речі (ту ж саму “Lesser Faith”, наприклад). Все ж слухати саму музику в записі набагато приємніше, бо вживу було мляво та невиразно. Навіть не знаю чи то провина звукорежисера, чи то DT в цьому сенсі відноситься до так званих “не концертних гуртів” 🙁

P.S. Фото з концерту позичено звідси. Сподіваюсь власники не проти, а то мені ліньки питати 😳
P.P.S. Ще декілька фоток виклали на Фростері у відповідній темі.