Війни з ISP
Написано було, що впродовж 2-3 днів передзвонять. Не передзвонили. Я протупив і відправив ще одну. На наступний день передзвонила якась тітонька і спитала чи я збираюсь проводити два Інтернет-канали. Сказав, що ні і друга заявка була помилковою. Тітонька сказала, що скоро зателефонують з відділу підключення. Ноута у мене тоді ще не було, тому я особливо не кіпішував, що не передзвонили. З моменту розмови пройшов тиждень, у мене вже з’явився ноут і я подзвонив в Білайнівський супорт і чемно пояснив ситуацію. Там сказали, що дадуть копняка повідомлять відділу підключення і ті за пару днів передзвонять. Пройшло ще три дні, знову дзвоню в супорт, пояснюю ситуацію, знову кажуть, що впродовж двох днів передзвонять. Пройшло ще два дні і зрозумів, що час комусь “смугастому” піти самі знаєте куди. Якого біса це я ще маю ганяти за провайдером, коли це вони мені мають дупу лизати, аби я підключився до них, а не до когось іншого? В суботу гроші пішли в IpNet. Тариф там не набагато гірший, єдине, що у них занадто вже дорогий статичний зовнішній IP (аж 50 грн., хоча ще роки так півтора тому було всього 10), тому поки обійдемося без нього. Термін підключення до 15 днів, хоча, звісно, постараються швидше. Отож в мене ще купа часу передивитись всякого аніме та фільмів, що назбирались на дисках 🙂
В сухому залишку: майже три тижні коту під хвіст (якби одразу пішли в айпінет, то вже були б з інетом), неприємний осад і крайнє жахливе ставлення до однієї компанії.