Бальне

Продовжуючи тему новорічних забавок, якими хочеться встигнути натішитись перед черговим скаженим роком, мну вирішив таки відвідати різдвяний бал “На краю світу” від “Кантабіле”. Квитки на потяг та запрошення вже куплені, а вчора ходив на майстер-клас по танцях (треба ж хоч основні “па” та малюнки повивчати). Якось так незвично… Ніби і багато чого нового, а в той же час все до болю знайоме, неначе дежавю. Останній раз мну ходив на бальні та спортивні танці вже далеких 11 років тому – спогади настільки примарні, що здається наче це було в минулому житті. Напевно саме після 7-річного вишколу до мене прийшло розуміння що ж таке танець і мну всі ці 11 років не любив і не розумів нічних клубів, бо бальні танці – це геть інший рівень: тут принаймні є зміст та естетика. Так що, в принципі, на майстер-класі багато чого виходило на диво швидко, бо деякі речі були ніби закарбовані в пам’ять – постава, базові рухи (хоч я і відчуваю, що став дерев’янішим – кінцівки вже не так легко гнуться 🙂 ), – а з деякими було трохи складніше – малюнки пари танців все ніяк не хотіли запам’ятовуватися 🙂 В кінці дня був дуже стомлений (кілька хвилин ірландської джиги з незвички – зло), але не менш щасливий.

P.S. Якийсь підозрілий букетик за останні роки вийшов: фехтування, кінний спорт, танці… 😎

P.P.S. На всяк випадок: Корвін, якщо ти раптом прочитаєш це, не зрозумій мене неправильно 🙂 Я скажу це так чітко як тільки зможу: ніякої сальси! І навіть фігуристими дівками мене мабуть не заманити :D