Вересень 27, 2012
by graywolf
4 Comments
Щось знову давненько я тут не писав, хоч і багато про що хотілося б поговорити і поділитись. Але замість вечірньої/вихідневої писанини в блозі я обирав прогулянки чи (якщо таки сидів за компом) власні пет-проекти. Сьогодні ж вирішив трохи відпочити від дизайнерства-кодингу і таки викласти свої думки на електронний папір.
Нещодавно минуло рівно 3 роки як мну працює в MD. З них вже цілих півтора я не займаюсь програмуванням, а пізнаю примудрощі управління проектами. Поділитись своїми спостереженнями я поривався вже давно, але мене завжди зупиняло дві речі: по-перше, постійний брак вільного часу, а по-друге, я боявся написати якусь фігню, адже досвіду у мене мало і все таке. Та нещодавно подумалось, що цей процес набирання досвіду буде нескінченний і, як і в усьому іншому, я ніколи не скажу собі, що я вже достатньо знаю, щоб писати про щось із залізною впевненістю – занадто критично я завжди ставлюсь до своїх знань. З іншого боку цікаво було б (навіть для самого себе) відслідкувати еволюцію своїх поглядів на різні аспекти ІТ (а там багато цікавого
). А блог – це таке місце, де можна не лише виговоритись самому, а й почути інших, що корисно. Щоправда, останнім часом я поривався більше чи то поплакатись, чи то виплеснути “праведний гнів”, але вкотре дихнувши глибше та дорахувавши до десяти вирішував, що це дуже не “по-моєму” і перш ніж ремствувати на соринки в чужих очах потрібно спочатку повиймати дрова зі своїх – тим паче, що речі, які здаються мені такими очевидними зараз, не були такими очевидними ще півтора роки тому. Плюс якраз сьогодні я прочитав наступний розділ однієї книжки (про яку нижче) і там якраз було викладено дуже тверезі думки щодо того, чому мені не варто ні на кого нарікати. Тому мну вирішив йти від зворотнього – спробувати пояснити еволюцію своїх поглядів до поточного стану.
Але це буде в “Частині 1″ (коли до неї дійдуть руки). Зараз же у нас “Частина 0″, в якій я розповім трохи про себе
Навіщо? Дуже просто: особистість людини дуже сильно впливає на її світогляд. Але краще за мене про це скаже наступний шматочок перекладу з книжки “Прагматичне мислення та навчання” (я ж обіцяв потроху її перекладати, не?
це хоч і не найцікавіша частина, але наразі вона актуальна).
Continue Reading →