Вебкомікс “Природні лиха”
Нещодавно давно наштовхнувся на сабж: Calamities of Nature, додав до свого списку із xkcd, Geek and Poke та Немі. Судячи по останнім стріпам, місцями досить непоганий. Ось для прикладу:
Деякі найбільш цікаві речі, якщо буде не геть вже ліньки, і надалі перекладатиму…
Скрінсейвер з гарними фотками для ледачих
Багатьом людям рано чи пізно стандартний майкрософтівський прапорець набридає і вони шукають якоїсь гарненької заміни. Одним хочеться оживити “відпочиваючий” комп’ютер усякими там анімованими пейзажами чи акваріумними рибками (ненав’язлива реклама 
), а іншим типу мене обожнює дивитись на всякі там гарні фотки. Скрінсейверів, що просто показують фотографії з певних каталогів на диску нині дофіга, але всам факт завантажування фоток такого ледащо і гіка як я вельми дратує – ну не сучасно це, і кому ті зайві рухи потрібні? От як би то його зробити, щоб воно саме… Та сучасні технології не стоять на місці і вже мабуть навіть останній найледачіший користувач інтернету знає про інсування стрічок RSS – найзручнішого засобу отримувати свіжу інформацію без нагальної необхідності лазити по сайтах (найбільш адекватні з них ще й користуються єдино вірною RSS-читалкою – Google Reader, але зрештою донесення цієї істини до варварів не є темою цього допису і залишаєтсья на самоопрацювання). Так от, одне з чудес RSS полягає в тому, що воно дозволяє додавати в стрічку не лише звичайні статті (з текстом, відео та картинками), а і долучати до нього медіа-дані (як аттачменти у електронній пошті). Ті самі відео та картинки, але не як елемент статті, а як окрему сутність (в термінах RSS воно називається enclosure). Це важливо, бо комп’ютери все-таки тупі і виділити потрібну картинку з-поміж тексту їм не так легко як людині. Думаю ви розумієте до чого я веду: картининки можна автоматично отримувати з відповідних RSS і не треба нічого самотужки качати – розумні програми зроблять все за вас. Єдина умова – щоб ці картинки були оформлені у стрічці як enclosue (на жаль, не всі фото-сайти настільки просунуті, щоб видавати стрічки картинок з картинками не у вигляді вмісту новини, а саме як додаток).
Read the rest of this entry »
Horo the Wise cosplay
Ще на початку жовтня занесло мене якось на “Другий Всеукраїнський фестиваль японської анімації”, я там нафоткав всякого і навіть збирався викласти якусь подобу фотозвіту, але більшість фоток були не дуже вдалими та плюс лінощі і мну забив на кілька місяців. А це хотів в Лайтрумі спробувати одну фішку, то треба були фотки для експериментів. От під руку і попались ці фото з фесту.
Так що вашій увазі шикарний косплей Богині Хоро Мудрої і просто дуже красива дівчина. На жаль, повноростові фотки, що фоткались у залі, не піддаються обробці. Ну, в сенсі, що спробувати витягти з них хоч якусь естетичну цінність як фотографії важкувато із-за високого ISO на якому воно знімалося. Але повірте на слово костюмчик дуже гарний. Ну а те, що дівчинка гарненька – то і так очевидно по фото вище 
Танці з вовками
Майже місяць тому час від часу читаючи відгуки про “Аватар” я чув згадку про сабж. Той факт, що я пропустив фільм з такою назвою, знятий чорт і коли (1990 рік), володаря семи Оскарів мене просто гнітив, тож я не міг довго чекати і вирішив виправити цей недолік. Так от: маю сказати, що фільми і справді багато в чому схожі (маєтсья на увазі сюжетно), але в той же час враження діаметрально протилежні. Ееее… Тільки протилежні не в тому сенсі, що мені не сподобався “Танці з вовками” (IMDB) – якраз навпаки, фільм насправді дуже і дуже кльовий (врахуйте, що я в дитинстві фактично ріс на книжках Мая, Ріда, Купера та Шульца та фільмах з Мітічем, то це для мене взагалі було як свіжий ковток дитинства) – але кльовий абослютно з іншої сторони.
В “Аватарі” все просто: є абсолютно “хороші” сині здоровані і майже поголовно абсолютно “погані” людці, традиційна лав сторі №123456 і т.д., і т.п. Характери персонажів занадто шаблонні і ніякі – як на мене, то непоганий персонаж лише у “Ріплі” та вельми колоритний, хоч і знову ж багато в чому шаблонний, у полковника. Головний герой і всі “сині” ж дуже прісні. Як я вже писав у своїх враженнях щодо “Аватару”, що мені сподобалось, так це операторська робота і як результат – таке собі занурення в оцю атмосферу дикого життя на’ві (я би мабуть з не меншим задоволенням подивився просто якби кілька годин просто показували як вони там полюючи бігають по своїх лісах та літають на дракончиках).
“Танці з вовками” геть інші. Тут все з точністю до навпаки. Ніякого занурення не було – більшу частину фільму я все-таки відчував себе спостерігачем, а не учасником. Операторська робота мені принамні нічим особливим не запам’яталась. Навіть навпаки – місцями як на мене ракурси були дуже невдалі. Але…
Скажений ковзанкодень
На минулому тижні відвідини податкової поламали мені багато планів, але тим не менш одну заплановану річ я встиг зробити і тепер нарешті маю власні ковзани – Botas Rental (ця модель призначена для прокату, що і видно з назви). Хотів взагалі-то Botas Crypton 161, але не було мого розміру, хоча це може і на краще, бо мені дуже-дуже подобаєтсья шнуровка верхньої частини ковзанів на Ренталі – там гачки замість дірок, дуже зручно шнурувати, плюс сидять на нозі майже як влиті (майже, бо вони поки твердуваті і мну намуляв вже мозоля на лівій нозі).
Так от… Оскільки вже ковзани купились, то треба було їх випробувати. Ще до власне покупки мною була запланована суботня організована вилазка на Льодовий на “з ранку і поки ноги триматимуть…” Але більшість друзів не змогли або поморозились (гррр!) і в результаті позавчора з самого ранку (тобто 11-ї, коли відкривається Льодовий) були лише ми з Веселим Роджером, а Фер з Катею підтягнулися вже під вечір. Та маю сказати, що це було просто фантастично. Шість годин на ковзанці, ну нехай з них ми там відпочивали в сумі години півтори, тобто в результаті близько 4.5 годин чистого ковзання ^__^ Чесно скажу: ноги нижче колін ввечері відчував ледь-ледь. На ковзанці спочатку як водиться помотали кола, відточили їзду з руками за спиною (не допомагаючи собі балансувати) і за деякий час облюбували вільне місце на повороті, де пару годин тренували розвороти. Аби мені хтось вранці сказав що я під кінець хоч і на маленькій швидкості і кострубато, але буду робити 360-градусний поворот на одному ковзані навколо осі – не повірив би. Але таки робив! 
Після таких навантажень на ноги думав, що сьогодні не зможу ходити, але все виявилось не так погано – турбують лише мозолі та коліна, а гомілки на диво працездатні. Та навантаження на ноги – добре і сподіваюсь, що це трохи допоможе і в кендо, бо зараз у мну зі стрибком є певна проблема, а покращення рівноваги знадобиться навесні, коли дістану з балкону сталевого двоколесного коня.
Але апетит приходить під час їжі. Мну тут надибав цікаву штуку: “Canadian school skates”: купа вправ на хокейну техніку катання на ковзанах які вчать в канадських шокейних школах. Так що планую повторити наступної суботи, але на цей раз вже з власною тренувальною програмою 
P.S. Із цікавого: зробили собі невеличкий напівобід годині так о першій, повертаємося після нього на каток і якраз біля входу вже на ковзанці бачимо малесеньку дівчинку в рожевій курточці (років 4-5 мабуть). Переглянулись з Роджером і дружно так: “каваіі” 
Ну справді: настільки милого створіння я здається ще не зустрічав.
Avatar
Щоб не відставати за поступом технічного прогресу вирішив теж сходити на сабж, тим паче, що відгуки про графіку були здебільшого дуже і дуже позитивними, тож цікавість і те, що я з літа не ходив у кінотеатр зробили свою справу. Перший спроба попасти в кіно виявилася невдалою: оскільки ми навіть не цікавились бронюванням квитків, а я звик, що кінотеатри у нас аншлаг зазвичай збирають в кращому випадку на прем’єру, то прийшовши в IMAX були дещо здивовані тим, що квитків на “Аватар” не було не лише на той день коли ми туди заявились, а були розкуплені на цілих 6 днів вперед. В день нашого перегляду (тобто 30 грудня) ми дізнались, що до 9-го числа включно квитки залишились квики лише на нічні сеанси (ті що о 1:30 ночі). Звісно, мова йде про 3D версію, бо поруч (в 2D касі так би мовити) можна було завжди прийти, одразу взяти квитки і подивитись. Я такого ще не бачив…
Але все ж про сам фільм…
Read the rest of this entry »
Філософські підсумки 2009-го
Новий Рік це не лише дата масової істерії за ялинками і подарунками та привід зібратися з друзями, але і певна дата, коли прийнято підбивати якісь підсумки, що вельми корисно для аналізу та побудови планів на майбутнє. Додам і свою долю до світової інформаційної ентропії
Якщо оцінювати чисто факти, то це був самий жахливий рік на моїй пам’яті. Ні, чесно. Стільки неприємностей і смутку звалилося на голову (особливо в першій половині 2009-го), скільки не було мабуть і за 5 попередніх років. Рік почався з пограбування квартири, втратою двох фотиків та ноута з купою інформації: перекладів, проектів, тощо… За кілька днів до мого дня народження померла бабуся 
Ще за кілька днів потому відправили у неоплачувану відпуску, через місяць запропонували назад, але як і більшість чуваків з нашої команди сказав: “та ну нафіг…” Щоправда потім трохи переоцінив свої сили, плюс час був не дуже зручний і таким чином в сумі просидів 4 місяці без роботи. Та все ж я не можу сказати, що у підсумку все було лише погано. Завдяки останньому я побачив речі, які раніше не помічав і, що найважливіше, згадав, що у мене ж колись були вельми і вельми амбіційні мрії. Коли сидиш собі працюєш, стабільно отримуєш зарплатню, дупа в теплі, це заспокоює і притупляє політ мрій, або сильно видозмінює їх. Достаток вбиває слабкодухих, псує підсовує фальшиві цінності. Взимку та влітку я отримав гарні уроки життя в цілій купі аспектів. Так, вони коштували дуже дорого, але здається це було того варте. До мене повернулись мої амбіції (не ті, з якими я жив останні роки, а ті з якими я свого часу школярем поступав до ВУЗу), на шляху попереду розвіявся туман (ох, ну і терниста ж буде дорога, треба буде ламати деякі риси мого характеру, але це той виклик, який приємно кинути незалежно від того чи досягнеш результату). Кінець 2009-го пройшов у спробах вибратись із болота в якому опинився. Болота підступного, іллюзії того, що все гразад, але це було не так. Принаймні для мене. Та я сподіваюсь, що за півроку-рік я вже доберуся до його краю, стану на тверду землю, а в кінці 2010-го буду з радістю рапортувати, що вже бігаю по сонячним рівнинам на своїх чотирьох (вовк я чи не вовк, га?) От з такими думками завершуєтсья для мене цей рік. І залишилась ще одна невелика дрібничка, яку треба буде зібратись силами та пофіксити: в одному з аспектів людського життя мну неабиякий слоупок
Ну а всім, хто випадково це все читатиме – гарних свят і не написвайтесь сильно
Бліц аніме-рев’ю. Частина 2
Щоб струснути трохи з себе осінньо-зимню лінь щось писати до блогу, почну з того, про що я писав мабуть найменше останнім часом Попередній подібний допис я робив більш ніж півроку тому, тож, далі вашій увазі невеликий суб’єктивний огляд того, що я дивився в цьому році. Тобто це не означає, що відповідні тайтли саме виходили в 2009-му, але таких тут тим не менш теж досить багато. А розпочну з найбільш очікуваного мною в 2009-му продовження пригод хвостатої богині
The nature is…
Сьогодні на Флікрі надибав просто фантастичний фотосет зі знімками природи: пейзажі, звірі, тощо… Самі фото кльові, плюс шикарна післяобробка – яскраві насичені кольори, просто казка якась. Я ледь спинився додаючи якщо не кожну, то через одну-дві фотографії собі у фейворітси на Флікрі. Чорт, аж не віриться, що цей фотограф теж любитель. А ось лінк на весь його фотострім: Imapix’s Flickr photostream.
Лише кілька прикладів:
Tenacious D and The Pick of Destiny
Практично випадково, завдяки тому, що JR вирішив на минулих вихідних показати мені пару пісень, які варто було б розучити до наступної здибанки, мну познайомився з творчістю гурту “Tenacious D” та проглянув кіно “Медіатор долі” (”Pick of Destiny”). Причому якось так вдало все склалося – мене якраз нещодавно потягнуло на старий добрий хеві та хард рок – мну на минулому тижні ранні альбоми W.A.S.P переслуховував по колу десятки разів, а до того ще Kiss, Motorhead (цих, звісно, під впливом їх живого виступу на Global East Open Air 2009), та інших, тож веселі “Tenacious D” дуже гарно вписались в загальну картину.
Сам гурт, якщо хто не знає складається з двох музикантів: Кайл Гесс (Kyle Gass) and Джек Блек (Jack Black). Останнього до того ж ви мабуть бачили як мінімум у фільмі “Школа року” (”School of Rock”), хоча насправді він знімався досить в багатьох картинах. Як виявилося принаймні одну їх пісню я почув ще десь на перших курсах університету, бо точно пам’ятаю як у нас по мережі гуртожитку гуляв оцей відик на пісню “Fuck Her Gently” На минулих же вихідних пісня, яку я вперше почув була Kickapoo, що в свою чергу не що інше, як інтро до фільму “The Pick of Destiny” де музиканти самі ж зіграли головні ролі. Фільм, до речі, теж досить непоганий. З одного боку багато дикого тупняку і “туалетного гумору”, але з іншого мені чомусь дуже подобаються такі малобюджетні речі, та ще й з гарною музикою і веселими текстами (там, правда, помітно кидається в очі просто захмарна кількість слів “fuck”, “cock” та інших ). Під час перегляду мені ще постійно “Шестиструнний самурай” згадувався, у них навіть кінець схожий в тому, що в обох фільмах в кінці відбувається дуель між рок-н-ролом та мяталом Нижче для затравки причеплені пара Youtube-роликів з фрагментами фільму.
Read the rest of this entry »