Кендо на Країні мрій
Отож, всім зацікавленим і не дуже хочу повідомити, що Київська федерація кендо буде робити показовий виступ на цьогорічній “Країні мрій” 27-го червня. Судячи з програми фестивалю, відбуватиметься це все в 15-00 по 16-00 на так званій галявині “Ярило” - там де братство козацького бойового звичаю “Спас” влаштовуватиме різноманітні конкурси і виступи. Ласкаво просимо подивитись що воно таке на власні очі 
До речі, якщо до суботи нічого не зміниться, то серед представників КФК буду і я.
До речі, коли минулого року там Курокі-сенсей робив показовий виступ з іайдо я ще подумав, що прикольно було б, аби на наступній “Країні мрій” і ми там виступили - і ось 
Так що не проґавте - має бути цікаво.
Кіт у чоботях… :)
Просто не можу не поділитися цим кавайним створінням. Це фото зробив мій друг (каже, що згодом викладе більше з цієї “фотосесії”).
Equilibrio. The rock opera
Давно щось про музику не писав. Чи це мені так здається? Як би то не було, сьогодні хочу поділитись однією цікавинкою, про яку просто не можу промовчати.
Вже стільки минуло часу з появи першої метал-опери Avantasia від Тобіаса Саммета, але не дивлячись на її успіх аналогічні проекти не почали створюватись як гриби після дощу. Я фактично можу пригадати лише російський “Ельфійський рукопис”, та він практично в усьому віддає вторинністю і в плюси можна записати лише те, що там голоси персонажів помітно відрізнялись на відміну від тої таки Авантазії. Все. Так, деякі гурти випускали так звані концептуальні альбоми, але це ж геть інше. Але нещодавно я суто випадково дізнався про голландський гурт Xystus. Випадково, бо вперше почув про нього в новині про перехід колишнього басиста After Forever (вони, як це не прикро розпались 
але про це вже я, здається, якось писав). Послухав їх на Spotify (на жаль, з трьох їх релізів там присутній лише самий перший: “Receiving Tomorrow”). Послухав… Грають досить таки пристойний прогресів, хоч до моїх улюбленців датчан з Royal Hunt і не дотягують. От… І тут буквально пару днів тому теж суто випадково десь прочитав, що Сімоне Сімонс з гурту Epica (а це так би мовити молодша сестра After Forever) була гостьовою вокалісткою на їх останньому альбомі “Equilibrio”, який, власне кажучи, є нічим іншим як рок-оперою в двох актах. І більше того, на відміну від тої-таки Авантазії вона існує не лише в аудіо-, а і в DVD-версії. Тобто її офіційно ставили на сцені. Не довго думаючи, мну скачав DVD-реліз і на свою голову вирішив “проклацати” його о першій ночі >_< Ну, “проклацував” я його майже дві години.
Google datastore sucks…
Ну, не так щоб взагалі, але сьогодні сівши після півторатижневої перерви (співбесіди і все таке) за згаданий нещодавно новий веб-проект остаточно зрозумів, що для моєї задачі воно абсолютно не підходить. Google App Engine - непогана штука, але для простих проектів типу того ж Jaiku. У мене ж структура даних досить насичена відношеннями many-to-many та ще й має велику ієрархічну структуру, яку легко можна описати засобами Datastore, але працювати практично нереально із-за відсутності хоча б якоїсь подоби join’ів. Плюс до того, я під час написання минулого проекту на Django став вельми балуваним і те, що тут інтеграція з цим фреймворком через дупу і з купою обмежень мене кумарить. Сама робота полягає більше в тому як так ви**нутись, щоб хоч якось отримати отримати в Datastore те, що за допомогою Django Models робиться в один рядок. Коротше кажучи, мну вирішив вибиратись з цього болота, поки не пізно. Буду портувати те, що понаписував на нормальну Джангу. Сподіваюсь, на наступному тижні буде достатньо вільного часу і я встигну до кінця місяця швиденьку портувати код. Потім проект розгорну на тому ж хостингу, де і цей блог. Щойно перевірив: воно чудово працює і через mod_python, так що поки буду розробляти можна навіть не доплачувати за FastCGI (правда треба буде не забути сам хостинг проплатити, а то це, здається, останній місяць). Отаке… :-/
Приклад використання Twitter REST API
Вчора вночі щось мене пробило і я до 2-ї ночі сидів писав одну штуку собі в допомогу, а сьогодні вранці, коли хотів вже залити виявилось, що це вже зробили до мене, причому найцікавіше, що виглядає все один в один як те, що зробив мну. Не розумію, правда, як я не знайшов його вчора - мабуть вже заспаний був, але суть не втому. Щоб робота марно не пропадала поділюся парою коротких сніпетів на пітоні.
Правильне використання просторів імен
Переклад статті Using Namespaces Properly від Dejan Jelovic
Простори імен – дуже потужна особливість мови C++. Ця стаття не вчитиме синтаксису просторів імен, вона просто покаже як їх варто використовувати.
Простори імен лише обгортають всі імена, що в нього входять в якесь інше ім’я. Наприклад:
namespace net {
class Socket {
...
};
}
...
net::Socket socket;
Завдяки цьому ми впевнюємося, що якщо дві бібліотеки матимуть свої реалізації класу Socket, то якщо вони назвуть свої простори імен по-різному, ваша програма зможе їх використовувати без яких би то не було конфліктів.
Але це викликає ще одне питання: якщо дві незалежні компанії вирішать писати мережеві бібліотеки, то який шанс, що вони будуть робити реалізацію класу з назвою Socket? Я так думаю, що вірогідність цього відсотків 100.
Нам також подобається, коли простори імен легко набираються, що означає, що вони мають бути довжиною в 2-4 символи. З урахуванням цього, який шанс, що обидві компанії назвуть свій простір імен “Net”? 5 відсотків? 10 відсотків?
Як би там не було, це показує, що простори імен не вирішують цю проблему повністю – вони просто зменшують вірогідність її виникнення.
Read the rest of this entry »
CДурнеІм’яКласу
Вирішив на всяк випадок зібрати свої переклади кількарічної давнини на цьому блозі, щоб не загубились якщо що. Нижче - перша ластівка - переклад статті “CStupidClassName” від Dejan Jelovic. За пару годин ще пару перепощу - може комусь стане в нагоді.
Read the rest of this entry »
Потроху про різне
Щось писальна муза мене знову покинула (або це негативний вплив клятого Твітера ) і це при тому, що останні пара тижнів були вельми насичені різноманітними приємними і не дуже подіями. Тож щоб розім’яти пальці та трохи самому привести думки до ладу (на папері чи екрані вони набагато чіткіші, аніж коли живуть лише в голові) вирішив зробити такі собі підсумки…
Read the rest of this entry »
Веловихідні. Продовження…
Зализавши трохи поранення та перепочивши після суботньої веловилазки недільним вечером мну поїхав з Джоллі та Фером за квитками до Криму де в середині травня у нас заплановано тижневий туристичний похід Бахчисарай - Ялта. Квитки були успішно взяті, а під час посиденьок після покупки ми вирішили в понеділок вибратися знову на великах. Мда… Суботні покатушки були лише тінню того, що мені довелося витримати в понеділок. Знову переїзд через дурний південний міст, зустріч з Джоллі на Видубичах, та з Сашком в парку неподалік, обід бутербродами в безлюдному мальовничому місці на Трухановому, парк Дружби Народів, Десна, Троєщина і моторошна дорога додому (величезна дяка Сашку, що довів мене майже до метро Позняки - я з Троєщини і до того місця майже невідступно висів у нього на колесі бо їхати по тих дорогах - це звіздєц). Загалом намотав за показами велокомпа 59,8 км. Передні гальма підтягнули - тепер велик принаймні веде себе прогнозовано Найкращі враження від вчорашніх покатушок - це від місцини на північ від парку Дружби Народів - там просто велосипедний рай (принаймні для тих, у кого велосипеди cross-country) - можна класно польотрати на рівчаках та вибоїнах і пейзажі там гарні: поля, дерева, вода… Ех… Якщо плани не зміняться - на наступних вихідних треба буде ще кудись вибратись.
P.S. А ще я з цього тижня на роботі вже типу як тім-лід… Цікаво буде. Більше відповідальності і новий досвід.
Невдалий, але гарний велопохід
Щойно повернувся з невдалого велопоходу. Невдалого, бо планували ми при гарному збігові обставин покататись два дні, виїхавши з ночівлею в Пархомівку володарського району київської області. Чи точніше ми збирались з Вітьком, моїм другом і колишнім однокласником, спочатку з’їздити в Пирогово, бо за 6.5 років, які ми вже пробули в Києві ми там жодного разу ще не були, а потім вдень поїхати електричкою до Білої Церкви, де і мала бути відправна точка власне походу. Насправді нас мало бути принаймні троє, але, всі інші знайомі, кому пропонували поїздку з тих чи інших причин не змогли. Як неважко здогадатись, частину планів, які були пов’язані з виїздом за Київ було анульовано. Роз’їхатись по домах було вирішено із-за мого браку практики і хвізичних кондицій - мну, на жаль, ще не готовий до довгих вилазок. Але про все потроху… Примітка: люди, які багато часу проводять у велосипедному сідлі можуть подальший опис цуценячого щастя і скавчання від невдач від невеликої веловилазки не читати, бо це, як я вже писав якось раніше, мої перші нормальні спроби осідлати велосипед, поки що зі змінним успіхом - я і досі роблю достобіса помилок, але і прогрес теж помітний 