Ледь не забув, але крім усього іншого я ще додивився на вихідних аніме “Karas” (“карас” – “крук” японською… тобто птах, а не риба 🙂 ). Схоже це було модою в 2007-му робити практично всі екшн-аніме з боями в 3D. І Karas, мабуть, можна в цьому сенсі назвати взірцем, адже до графи придертись дуже і дуже складно. Де треба – звичайна двовимірна, але всі файтинги в шикарному та детальнованому 3-вимірному просторі. Трохи забіжу наперед, але сюжет мені, чесно кажучи, не дуже сподобався. Трохи ммм… пріснуватий, чи що? Хоча коли це у файтингів були гарні сюжети? Мій розум, наприклад, навіть був певною мірою на стороні Еко, але мені чомусь дуже сподобались Юріне, “духи міст”, – такі таємничі, цілеспрямовані і… кавайні 🙂 Тому не зміг нічого з собою вдіяти і довелося вболівати за “круків” 🙂 А, ну так ось…
Сюжет. Є міста, у кожного міста є своя воля, яка матеріалізується в Юріне після “підписання” угоди з наступним “круком”, таким собі інквізитором. Круки вартують щоб паралельні світи людей і йокаі – демонів (духів) – не сильно впливали одне на одного. Я так зрозумів, що колись світи були одним і люжди жили в постійному жаху, але після розділу вони поступово почали забувати свої страхи і забули, що означає жити не в постіному жаху. Еко, “крука” з часів періоду Едо, почала дуже сильно дратувати ця людська зухвалість та зарозумілість і він вирішує влаштувати людям в “своєму” місті такий собі міні Апокаліпсис. Для цього він знаходить серед демонів собі помічників, що поділяють його цілі, та робить їх якимись там напівзалізяками, що вони можуть жити в матеріальному світі, – вони називаються мікура. І, до речі, цим мікура ще й треба пити людську кров для існування – ну прямо як вампірам 🙂 Оскільки подібні вчинки не були в планах самого міста, то воно почало робити нових “карасів” 🙂 Але Еко як більш досвідчений і потужний вбивав їх одного за одним. І так аж до того як наступним “круком” стає Отоха – головний герой цієї ОВА. Його тіло в лікарні в комі, а душа собі спокійно під керівництвом Юріне починає виносити помічників Еко… Хоча серед мікур у нього виявляється є один союзник – Нюе, який свого часу розчарувався в цілях Еко, поклявся не перевтілюватись в механічну форму, і який хоче врятувати свого брата, який все ще служить Еко. Ну от типу така зав’язка…
Персонажі. Мммм… О’єктивно хвалити особливо нема чого. Хоча як для подібних речей тут є принаймні паростки розвику персонажів. Лише для Нюе та Отохи, правда. Але при тому, що ОВА досить довга – 6 серій по 30 хвилин кожна, то могли зробити все набагато більше і краще. Є таємничі кавайні Юріне 🙂 На тому переваги, здається, закінчуються.
Графіка, як я вже казав, дуже і дуже класно зроблена – це краще побачити. Музику я не помічав, тому чогось гарного чи поганого як і зазвичай сказати про неї не можу.
Вирок: 6/10. Слабкуватий сюжет, посередньо пророблені персонажі, але класна графіка та двобої.