А наступного після подорожі дня мну потопав на концерт відомої японської джазової музикантки. Жодного разу не пошкодував. Вживу, до речі, воно звучить набагато краще, аніж в записі.

Перша половина концерту гралася просто: пані Мацуї то за фортепіано, то за синтезатором з декількома музикантами, що грали відповідно на бас-гітарі, гітарі, саксофоні, перкусії та за ударною установкою. Було шалено приємно чути вже знайомі мелодії от в такому виконанні. До речі, хоч я саксофон (як і всі інші металеві духові інструменти) ненавиджу – мабуть це і є основна причина, чому джаз досі не мій улюблений музичний жанр 🙂 – тут я відносився до нього спокіно. В парі місць навіть подобалось. Але все ж коли грала електруха мну пробирало від задоволення – наскільки ріднний вже цей звук…

Після десь 20-хвилинного антракту почалася друга частина – симфонічним оркестром. Отут у мене вже мурашки по шкірі не спадали майже годину. Особливо коли Кейко виконувала такі рідні “Чорнобривці”, але з легким джазовим відтінком та акомпанементом симфонічного оркестру. Виконання мотивувала тим, що готуючись до виступу майже тиждень провела в Києві – ходила до супермаркету навіть (принаймні так вона сказала 🙂 ) і проникалася духом нашої країни. Англійська в неї, правда, зі страшенним японським акцентом та ще й вона то постійно вплітала у мову японські слова (англо-японський суржик – то страшне 🙂 ), то заговорившись взагалі тараторила японською. Кумедно було… Будемо чекати наступного візиту. Здається, їй у нас подобається 😎