На вихідних був вдома в Білій Церкві. З кожним роком буваю там все рідше і рідше… І поки на вихідних їхав по справах в центр та оглядав вулиці з вікна автобусу, то спіймав себе на думці, що не особливо ностальгую за рідним містом. Та і взагалі якось немає цього відчуття рідності. Зараз це відчуття обмежується всього лише двома квартирами. Київ в той же час ніколи рідним не був, а старий вау-ефект від переїзду з малого провінційного містечка в абсолютно нову за відчуттями та велику столицю вже давно згас. Мабуть тому я так люблю подорожувати не лише по горах та лісах, а й містами – просто в пошуках нових вражень, бо до всього, що я бачу щодня швидко призвичаююсь. А повсякденність часом так набридає, що хоч вий – хочеться рванути кудись далеко-далеко… Тільки не зараз, бо не люблю зиму. Точніше не її саму, а те що вона з собою приносить: собачий холод.

А ще нарешті купив нові окуляри на місце тих, що посіяв навесні беручи Еклізі-Бурун (вершина Чатир-Дагу) 😀 Попутно дізнався, що зір за останній рік трохи підупав (ще -0,25). Лікар сказала, що це дуже непогано, бо практично на тому ж рівні залишилось, але все одно радості мало 🙁

Зате дякуючи Феру, який повідомив про акцію та забезречив флаєром, підписав контракт з Utel на тариф U’family 😎 Інет по 5 копійок за мегабайт з мобіли – це кльово. Поставив собі Opera Mini, врубив малюнки… Ляпота. З такими цінами можна ж жити. Залишилось тепер лише навчитись керувати сателітними номерами, які віддав родичам, бо поки в систему розподілу коштів не дуже врубився. А ще треба дочекатись появи у нас нормальних 3G телефонів з Android на борту (WM не хочу, а iPhone – було б прикольно, але забагато переплати за бренд), щоб відчути, що 21-ше сторіччя все-таки вже наступило. Може навіть цікавості заради підучу Java та спробую щось під нього пописати таке сучасно-інтернетівське. Цікаво ж… 🙂