Нарешті здійснилася одна з моїх мрій: я став щасливим власником Nikon D80. Об’єктив брав не кітовий, бо хочу взяти згодом нормальний гіперзум для пейзажних фото та живої природи, а так як він порівняно дорогий, тому відклав його на далеке майбутнє, а зараз обзавівся портретником Nikkor AF 50mm 1/1.8D. Дешево і сердито, та і саме те, що треба для домашньо-студійних фото, якими я планую зайнятись в зимову пору (на жаль, зимні пейзажі в мене виходять хєрові 🙁 ). Після покупки пів робочого дня грався з новою цяцькою… Деякі з результатів тут і нижче:

Поки що навіть не знаю в чому до нього придертися. Може це просто порівняно зі старим Фуджиком він здається чимось фантастичним, але все ж… Дуже швидкий (фокусування, серійна зйомка – я в захваті), справжній оптичний видошукач, зручні та інтуїтивні налаштування (хоча може це завдяки тому, що я свого часу грався трохи з D40 мого друга), відмінно слухається ручних налаштувань витримки/діафрагми (бо з тим-таки фуджем спрогнозувати яка буде глибина різкості часто було неможливо), гарна матриця: адекватна передача кольорів плюс на ISO 100 я шумів навіть не бачу… І ще багато чого. Коротше кажучи, я задоволений немов слоненя, хоч і вийшло це щастя досить дорого: все разом трішечки більше, аніж 800$. Але це принаймні остання з моїх запланованих дорогих покупок 🙄

P.S. І якщо з вже з такого апарату якимось дивом виходитимуть погані фото – це значитиме лише одне: у фотографа криві руки лапи. Вже грішити ні на що буде 😎