У світлі нещодавніх подій вирішив якомога більше неконфіденційних даних винести в Інтернет, а відповідно почав зондувати ґрунт на предмет засобів, які допоможуть мені це зробити. Мну принципово не розглядав онлайн-сховища, які базуються на під’єднанні мережевого диску, бо це практично неюзабельна штука із-за ненадійності Інтернет-зв’язку і його низькою швидкістю. Натомість більш цікавими є сховища, що діють по принципу онлайн-бекапу, тобто періодично синхронізують вміст локального каталогу з Інтернетом. Перевагами цього способу є те, що з користувацької точки зору нічого не змінюється – ви працюєте як і раніше, а софт сам в фоні заливає їх в інет. Окрім того, подібні сховища мають додаткові фічі: в багатьох з них підтримується ведення версій файлів (тобто можна повернути стару версію, якщо ви її помилково перезаписали), або, наприклад, ви можете якісь зі своїх онлайн-файлів давати у вільний доступ. Вже близько року я користувався одним з таких сервісів під назвою Dropbox, хоча вчорашня розвідка показала, що є й більш потужні його аналоги, але зараз все таки розповім трохи про нього.
Отже, Dropbox. Це проект випускників Массачусетського Технологічного Інституту, основна мета якого – забезпечити швидку і прозору синхронізацію даних між кількома комп’ютерами та резервне копіювання даних. При цьому значна увага приділяється мінімізації об’єму даних, що пересилається через Інтернет. Після встановлення клієнтського додатку Dropbox (до речі, він існує для як для Windows і Mac так і для Linux) один з каталогів на вашому HDD починає синхронізуватись з серверною частиною. Для цього у MS Windows в “Моїх Документах” автоматично створюється відповідна папка “My Dropbox” і способу змінити це розташування я не знайшов примітка. Як з цим справи в інших ОС – не знаю. Файли починають синхронізуватись практично одразу після того як ви там щось створите чи скопіюєте. При першому завантаженні, звісно, пересилається повна його версія, але при наступних його модифікаціях у гру вступає механізм “binary diff”, який робить порівняння поточної і серверної версії файлів і потім на сервер відправляється лише цей diff-файл, завдяки чому оптимізується використання вашого інтернет-каналу. Якщо я правильно розумію то їх копії серверних файлів для порівняння лежать у відповідному каталозі в Application Data, тому зважте, що при використанні Dropbox папка синхронізації фактично займатиме подвійний об’єм нам диску. Після того як ви внесете зміни у файл і ці зміни відправляться на сервер, той у свою чергу повідомить інші клієнти (звісно, якщо у вас декілька комп’ютерів включеним Дропбоксом) і ті негайно оновлять свої копії, що дуже зручно. Дані на сервер передаються безпечно (по SSL протоколу) і зберігаються у зашифрованому по алгоритму AES-256 вигляді.
От і все, що стосується фіч клієнтської частини. Що ж пропонує нам саме сховище? На сервері всі ваші файли в свою чергу підлягають контролю версій в чомусь подібному тому, який використовуються у програмуванні. Але для тих, хто далекий від цього поясню: наприклад, ви створили якийсь документ і він попав на сервер. Відповідно це і є версія (або інколи ще кажуть ревізія) “1” цього файлу. Потім ви зробили в ньому якісь зміни і він знову попав на сервер. З одного боку це той самий документ, але з іншого його вміст відрізняється від попереднього. Таким чином це буде той же файл з версією “2”. І так далі… Суть будь-якої системи контролю версій в тому, що ви в будь-який момент можете отримати файл в практично будь-якому з його збережених проміжних станів і якщо ви внесете якусь помилку, то можна буде потім відкатитися до того його стану, коли її ще не було. Завантажені папки можна розшарювати і таким чином декілька користувачів Dropbox можуть мати спільну синхронізовану папку. Крім того, за допомогою Dropbox можна легко організовувати онлайн-фотоальбоми типу ось такого, який я завдяки Дропбоксу створив за 5-10 секунд 🙂 Правда, враховуючи обмеження в 2GB я б все-таки не став його використовувати саме з цією метою 😉 Через веб-інтерфейс можна також робити операції з файлами (додавання/переміщення/переіменування/видалення), але не дуже зручно.
Ну і найголовніше: скільки це щастя коштує? А ніскільки. Щоправда в безкоштовній версії Дропбоксу вам у розпорядження дається всього 2GB простору (що все-таки немало), але за 9.99$ в місяць, або 99$ в рік об’єм можна збільшити до 50GB.
Якщо ви все ще слабо уявляєте як це все виглядає, то зверніть увагу по-перше на “Посібник з використання Dropbox”, де хоч і англійською, але зі скріншотами пояснено що і як можна з ним робити, а щоб подивитись вживу – прогляньте на це офіційне скрінкаст-відео з процесом синхронізації MacOS та Windows і прошарюванням фоток.
От. Щодо мене, то хоч я і знайшов деякі інші аналогічні і в чомусь кращі служби онлайн-бекапу (про які я розповім якось пізніше), але для синхроніхації файлів на різних машинах я продовжуватиму використовувати Dropbox, бо я до нього вже звик і саме з початком його використання мну фактично перестав носити флешки на роботу, адже щось важке (>100MB) я тягаю досить рідко, а все, що менше я просто кидав в синхронізовану папку і приходячи додому без зайвих рухів вже мав цей файл на домашньому комп’ютері і навпаки.
Прим: як правильно помітив Мінус-один, то в мене виявляється стояла стара версія клієнта. В останній можна задавати розташування папки для синхронізації, а також обмежувати при необхідності швидкість аплоду та даунлоду файлів.