*ФрендФід* з того часу він не стояв на місці, а розвивався і таким чином заліз в нішу і багато в чому перевершив навіть своїх непрямих конкурентів. Признаюся чесно, я цього раніше не помічав, але насправді *Твітер* – один з них. І те, що розробники *ФрендФіду* цілять саме туди показує [його нова бета-версія](http://beta.friendfeed.com/), дизайн стрічки оновлень якої став ну дуже схожим на той таки Твітер (моя стрічка в якості прикладу: [поточний варіант](http://friendfeed.com/graywolf) та нова [бета-версія](http://beta.friendfeed.com/graywolf)). Не скажу, що ця зміна мені особисто подобається, але я зрештою розумію причини такого вчинку і так чи інакше призвичаююсь.

У FF щось подібне дуже-дуже зрідка буває 😉

Але ситуація зараз виходить досить цікава, адже у ФФ можна природним і зручним чином робити те, для чого з Тві виходять якісь незрозумілі збочення. Наприклад, один з начастіших випадків використання Тві – для просування статей на власних блогах. Для цього пишуть короткий опис і дають міні-лінку. “WTF?” – питають люди, які користуються Френдфідом. Адже там можна додати RSS з власного блогу і лінки на нові записи потраплятимуть в стрічку майже аналогічним чином, але абсолютно автоматично. Та сама штука у випадку, коли Твітер використовується як своєрідний аналог тамбллогу: знову ж таки як комент + лінка на цікаву річ. І тут у ФФ навіть виходить подвійний удар: по-перше, ви можете підключити ФФ до інших сервісів, таких як Flickr чи Google Reader і все, що ви додаєте у “фави” в першому чи “шарите” в другому автоматично додається у вашу стрічку оновлень. А це як мінімум економія часу. По-друге, у ФФ є букмарклети (це такі javascript-ові фігнюшки, які можна перетягти у вигляді кнопки в панель браузера і які виконують якісь корисні речі) й таким чином коли ви залазите на якийсь цікавий сайт, клацаєте на букмарклет, з’являється віконце в якому ви можете додати коментар до сайту і навіть вибрати до 3-х картинок в якості ілюстрацій, клацнути на кнопку “Post” – і вуаля: лінк на сайт з коментарями та ілюстраціями з’являється у FF-стрічці. Ідемо далі. В Твітері є таке поняття як Retweet. Це коли ви дублюєте чийсь твіт передуючи його літерами RT. Срань. В ФФ натомість ви можете позначити чийсь запис як “Liked” і він автоматично з’явиться у вашій власній стрічці новин. Або як варіант ви можете скористатись пунктом “Reshare” для чужого запису, яка робить його копію у ваш потік. І це ще не все! Одна з найбільш дратуючих мене речей в Твітері – це “хиткий контекст”. Що я маю на увазі? Наприклад, у вас “зафоловлений” А, у якого в свою чергу є “зафоловлений” Б, але ви Б не “фоловили”. Б щось пише, але ви цього не бачите та потім А щось відповідає Б і ви бачите лише відповідь не знаючи про що йдеться. Це так дратує! Особливо коли людей так 5 приймають участь в обговоренні, а ви слідкуєте лише за 1-2 з них. На противагу цьому коментарі на допис у ФФ гарненько зібрані докупи і ви завжди можете прийняти участь в обговоренні не випадаючи з контексту. І знову ж на тему коментарів: у Твітера із-за відсутності поділу на дописи і коментарі стрічка твітів часто перебуває в хаосі: тобто коментарі на якийсь твіт пересікаються в ній з іншим твітами ніяк не пов’язаними з темою обговорення. Фактично це виходить якась велика помийка замість контекстно-згрупованих записів у ФрендФіді.

'amigos' © Guilherme boechat

І це не кажучи про відсутність дурного обмеження на 140 символів в звичайних ФФ-дописах, можливість додавати до них картинки, підключену прив’язку до IM. О, так! Багато хто з Твітерян останньої хвилі навіть не знає, що колись у Твітера була фіча роботи через IM-системи на кшталт GTalk і це було дуже-дуже-дуже зручно. Оці всі Твірли, Твітерфокси та інша нечисть, ІМХО, навіть поряд не валялася по зручності із банальною роботою через GTalk. Її довелося відключити наприкінці травня минулого року із-за того, що сервер не справлявся із великою кількістю запитів і тоді дехто навіть прогнозував, що Твітер втратить своїх прихильників і здасть позиції тодішнім конкурентам типу Pownce (проект згорнуто) чи Jaiku (зараз це лише іграшка у Гугла, яка не розвивається). Як бачимо, запасу міцності у нього вистачило і він досі перший, а прямі конкуренти (до речі, теж потужніші за нього на той момент або в могилі, або в анабіозі). Про останні вдосконалення FF говорити поки не буду, бо я ще сам не встиг оцінити їх крутість та необхідність. До речі, аби бути об’єктивним, маю зазначити, що єдина технічна фіча, якої нема у FF порівняно з Twitter – це роботи з SMS і це, можливо, для США навіть є солідним мінусом, та на наших теренах ця фіча все одно не підтримується.

Але все-таки є у Твітера одна величезна перевага: шалена масовість і розкрученість, а у людей природне почуття стадності (без образ, просто не знаю яке інше слово підібрати). Тобто, цілком зрозуміло, що сенсу користуватись чимось, коли там нема нікого з ваших знайомих, чи то цікавих людей, немає абсолютно – виходить замкнене коло. І якщо поглянути правді в очі, то ФрендФід зараз і справді “найкращий сервісом, яким ніхто не користується”. І це дуже прикро.