Щось писальна муза мене знову покинула (або це негативний вплив клятого Твітера 🙂 ) і це при тому, що останні пара тижнів були вельми насичені різноманітними приємними і не дуже подіями. Тож щоб розім’яти пальці та трохи самому привести думки до ладу (на папері чи екрані вони набагато чіткіші, аніж коли живуть лише в голові) вирішив зробити такі собі підсумки…
Отож, на наступну суботу після мого останнього посту ми з JR, RST, Вовкою (співробітником JR) та трохи пізніше – з Randir’ом знову зробили веловилазку. Накатались досхочу по Трухановому, полазили на майбутньому мосту метро (там зверху на другому ярусі де буде автомобільна траса так кльово 🙂 ), по парку Дружби Народів і потім нарешті рванули до Київської ТЕС. Загалом у мене вийшло 79 кілометрів (я ще й трохи не там звернув по дорозі додому і поблукав трохи) і приперся мну стомлений як собака. Але щасливий як слон.
Далі найцікавішим днем був вівторок 28-го квітня… Я його ще довго згадуватиму незлим тихим словом. В той день ми з друзями вирішили ввечері вибратись на пиво і тому я на роботу виходив із невеликим запасом. Та чогось мене потягнуло відкрити поштову скриньку і я там побачив повідомлення з пошти – мені прийшов замовлений на Умці альбом нашого гурту Рун. Від радощів я закинув думку про те, аби пораніше прийти на роботу і пішов на пошту. Ви не уявляєте як я вдячний долі за це рішення! 🙂
Отож задоволений, з диском, їду на роботу. Зайшовши в офіс помічаю, що там на диво людно і всі якісь ліві люди. Згадую, що востаннє бачив таке на 8-ме березня, коли наших співробітниць на вході вітали з квітами та маленьким оркестром скрипалів. Перша думка: “Сьогодні що, свято якесь?”. Мужик на вході каже пройти в кабінет поруч. Потискаю плечима і йду. Дивлюсь – там купа наших сидить. Друга думка: “Мабуть, нарада якась”, але на фразі “Покладіть мобільні телефони на стіл” мене пересмикнуло… Коротше кажучи, виявилось, що заїхали до нас в гості хлопці з СБУ.
Тож день той пройшов весело, але від деталей я утримаюсь, бо сам не повністю в’їхав в ту ситуацію. До речі, у них там цілком нормальні опера та слідчі. Хоч і позабирали в нас всі сервери та робочі машини на експертизу. Причому у декого (не у всіх) забирали навіть особисті ноути. Оно у Насті забрали нетбук тому що там, о жах! був встановлений Wireshark. На переконання, що сніфери можна і більше того часто необхідно використовувати і в цілком легальних цілях, чувак який, схоже, відповідав за ІТ, не звертав уваги. Ну невже вони не могло завербувати когось більш досвідченого в ІТ, бо цей на всі аргументи як папуга лише повторював якісь мантри щодо “логів tcpdump’а, які проаналізують їх експерти” 😕 От… Мене можливо врятувало, що я спізнився тоді і мій ноут цілий день пролежав у рюкзаку, а то фіг його знає що там такого “небезпечного” знайшли б їх “експерти”. Годині о 5-й нас тоді таки відпустили по хатах… Через день для підняття бойового духу керівництво влаштувало нам корпоратив в Пущі на природі 🙂 У зв’язку з відсутністю десктопів зараз всі крім адмінів працюють на дому, хоча так як підняли ще не все, у нас, win32-програмістів, робота не пильна – плюємо поки в стелю 🙂
Купу потенційно вільного часу мну одразу вирішив направити в благородне русло. Точніше навіть декілька. По-перше, мну взявся ще за один веб-проект. На відновлення з нуля колишнього у мене досі не вистачає духу, тому вирішив взятись за інший, але приблизно в цій же області 🙂 На загал я його представлю, коли він буде готовий принаймні на 80%, але деяким людям, думки яких мені допоможуть розвивати його у вірному напрямку зможуть потроху тестити його вже на майбутньому тижні. Для цього проекту я вибрав іншу модель розробки, де майже після кожного виконаного кроку я його одразу заливаю в світ, щоб на ранніх етапах можна було корегувати його 🙂 Пишу то все на Django, але через Google App Engine (це така морока, я інколи проклинаю час, коли я обрав його в якості платформи 🙁 ). На момент релізу мені також мабуть знадобиться хостинг на Amazon S3 та доведеться розібратись з API Vimeo або YouTube для відеохостингу. Плани там теж досить наполеонівські, бо я знаю лише одного конкурента в цій сфері та і той мені не подобається і там нема багато чого з того, що я планую реалізувати. Отака затравка 🙂
Ну і ще мну вирішив трохи податися у бізнес 😛 Нещодавно в Україні з’явилася можливість проводити операції з фондовою біржею через Інтернет. От думаю влітку спробувати. Так, я розумію, що витрачу на це багато бабла, але за потенційний досвід у збільшенні капіталу треба платити як і за будь-яку освіту. Знаю, що зараз криза, але може це в свою чергу і зіграє на руку. Хто зна? Не можна про щось судити не спробувавши і не втративши пару-трійку тисяч гривень, а після подій лютого я уже морально готовий до втрат грошей – нічого смертельного в тому немає 🙂 Тож останні два тижні занурився у економічну літературу, а то я раніше був повним невігласом в цій сфері і не знав навіть чим акції відрізняються від облігацій 🙂 От… Але сподіваюсь, що у мене все вийде.
Трохи оговтавшись після втрати купи перекладів мну зібрався з духом і вирішив повернутись на перекладацьку стежинку. Поки що це буде не “Wolf’s Rain” та “Bamboo Blade” (хоча за останній треба буде скоро повертатись – просто аби пересилити себе і перекласти ті 4 втрачені серії по новій). Але я вирішив перекласти “Eve no Jikan”, перші декілька серій якого я продивився. Аніме просто чудове, а до того всього там з шести запланованих поки вийшло лише чотири і вони трохи менші за розміром аніж зазвичай – всього 16 хвилин. Плюс до того, мну вирішив нарешті перекласти пару технічних статей: допереклада Єловіча та нарешті взятися за статті на “Cambridge in Colour” (у мене домовленість з паном Шоном ще з 2007-го року, але я тоді так і не почав переклад, за що мені дуже соромно 🙁 ).
Отакі підсумки та плани на майбутнє…