Дитяча книжкова ярмарка

Два дні тому, в процесі обговорення показу “Мандрівного замку” по ТБ я згадав, що не проти був би купити оригінальну книжку і Світанкова мені дуже вчасно порадила відвідати “Дитячий книжковий ярмарок”, що проходив в Українському домі наприкінці минулого тижня, а я вирішив цією порадою скористатись…

Ех, і добре, що я з собою завбачливо взяв небагато грошей, бо залишив там практично все, що взяв з собою. Мені вистачило на те, щоб придбати три книжки: “Огненне коло” Багряного (я взагалі-то “Тигроловів” хотів, але не побачив їх там) та “Мандрівний замок Хаула” і *“Повітряний замок”*Діани Вінн Джонс. Хоч Багряний і не відноситься до дитячої літератури, але мені чомусь запам’яталось його ім’я ще з уроків літератури в школі, тому вирішив все ж почитати трохи зі шкільної програми 🙂 Чому я вирішив взяти “Замки” – зрозуміло. До речі, можливо це просто збіг, але аніме показане в суботу думаю нефігово підняло продажі книжки. Поки я 3-4 хвилини гортав сторінки перед стендом видавництва “Старого лева” стовпчик з 8-10 книжок “Мандрівний замок Хаула” зменшився до 1-2 🙂

Прийшовши додому вирішив цікавості зарази прочитати перших пару сторінок. І що вам сказати? Перша “пара сторінок” закінчилась на останній десь так в годину ночі. Тепер я зрозумів, чому казали, що творіння Міядзакі це все ж таки “вільна фантазія на тему”. Там більше візуальний ряд грає роль. Хоча, звісно, багато чого і збереглося, але все ж “книжні” герої мені здалися дещо цікавішими та і сама історія більш розгалужена (на 13 серій вистачило б запросто 🙂 ) з усякими цікавинками.

Наприклад, з книжки зрозуміло куди ведуть “чорні” двері і що у Гаула виявляється є сім’я (ну, принаймні старша сестра і двійко племінників) ну і ще багато чого. Не знаю, може тому, що я вже здається сто років не читав художньої літератури, але книжка, як нескладно помітити, мені дуже-дуже сподобалася. Написана живо, читається легко, переклад теж гарний. Чого варте лише щось типу: “на платті Софі пишно квітнули символи Валеріїного королівського благовоління”. Коротше кажучи, рекомендую. І поки вони ще деякий час будуть в мене (за пару місяців мабуть відвезу та подарую двоюрідній сестричці, якщо зможу з ними розстатись 😀 ), то навіть можу дати бажаючим почитати на деякий час 😉 А сам завтра, мабуть, візьмусь і за “Повітряний замок”.